18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 333/2138/25
провадження № 51-3180 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
установив:
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ухвалою від 27 травня 2025 року повернув скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року повернув особі, яка її подала.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з ухвалою апеляційного суду від 25 червня 2025 року і порушує питання про її перегляд.
Перевіривши доводи касаційної скарги, копію оскарженого рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно з положеннями статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 307, частинами першою, другою статті 309 КПК передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Разом з тим, відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 396 КПК в апеляційній скарзі зазначається судове рішення, яке оскаржується, назва суду, який його ухвалив, а також вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 407 КПК, якою регламентовано, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвали слідчого судді має право: залишити вирок або ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд встановив невідповідність скарги вимогам частини другої статті 396 КПК, що позбавило суд можливості визначити суть та межі апеляційного перегляду, а відтак розглянути її по суті з прийняттям рішення відповідно до визначених законом повноважень.
Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній виснував, що:
- подана ОСОБА_4 апеляційна скарга не відповідає вимогам частини другої статті 396 КПК, оскільки апелянтом до апеляційної скарги додано копію ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року, якою було повернуто його скаргу на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, і він, звертаючись до апеляційного суду, лише просить скасувати ухвалу та зобов'язати відкрити провадження, при цьому подана ним скарга не містить жодного обґрунтування у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного ним рішення слідчого судді;
-апеляційна скарга ОСОБА_4 містить образливі висловлювання на адресу суддів Запорізького апеляційного суду;
- кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих на ухвали слідчих суддів, для усунення недоліків апеляційної скарги;
- вказані недоліки апеляційної скарги ОСОБА_4 позбавили можливості апеляційний суд прийняти апеляційну скаргу до провадження та призначити до розгляду, а також залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків;
- з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не відповідала вимогам, які визначені у частині другій статті 396 КПК, що позбавило можливості апеляційний суд прийняти таку скаргу до провадження та призначити її до розгляду, вказана апеляційна скарга разом з доданими до неї додатками повернута скаржнику.
Зі змісту положень частини першої статті 399 КПК вбачається, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції. З огляду на зазначене приписи цієї норми не можуть бути застосовані до апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів.
Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним в постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 686/24639/17 (провадження № 51- 5496 кмо 18), в якому зазначено, що під час апеляційного перегляду рішень слідчих суддів апеляційний суд не вправі ухвалювати рішення про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення, якщо особа не усунула недоліків, оскільки положення статті 398 КПК, частин першої, другої та пункту 1 частини третьої статті 399 цього Кодексу застосовуються до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами першою, другою статті 392 КПК, а що стосується оскарження судових рішень, передбачених частиною третьою статті 392 цього Кодексу (ухвали слідчого судді), то застосуванню підлягають положення статті 422 КПК.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга підлягала поверненню, а тому діяв відповідно до положень частини третьої статті 399 КПК і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і Суд.
З урахуванням викладеного, Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 2 частиною другою статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3