13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 760/21110/24
провадження № 61-9933 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 у порядку ст.447 ЦПК України на постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, боржник ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова»,
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною скаргою, в якій просив скасувати постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - головного державного виконавця Солом'янського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ)) Лебедєвої Л. Ю. від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
2. Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року - без змін.
4. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для нового розгляду.
5. Підставою подання касаційної скарги заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, при ухвалені оскаржуваних рішень не враховані висновки щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №756/9582/14, від 27 квітня 2020 року у справі №813/4351/16.
7. Так, заявник зазначає, що звернувся до канцелярії Державної виконавчої служби Солом'янського району із заявою з додаванням виконавчого листа про примусове виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року у справі №760/9365/22 щодо ненадання відповіді по суті звернень (заяв) від 24 лютого 2022 та 14 квітня 2022 року. Суди першої та апеляційної інстанції на засіданнях яких заявник не зміг бути присутнім у зв'язку з не призначенням адвоката в Центрі безоплатної правничої допомоги, не дослідили - чи є листи боржника від 24 травня 2024 року повною та об'єктивною відповіддю на заяви від 24 лютого 2022 року та 14 квітня 2022 року. Питання відповіді саме керівником установи на заяву скаржника апеляційний суд не розглянув, посилаючись на явну, одноразову очевидну описку стягувача в додатковому письмовому поясненні по справі в даті його звернення з заявою до директора: замість 2022 року зазначений 2023 рік. Судом першої інстанції було відхиллено клопотання, надане під час засідання ОСОБА_1 про виклик спеціаліста з питання його кваліфікації, а апеляційний суд для обґрунтування відмови використав хибне твердження представника боржника щодо «медичної практики» стягувача. У зв'язку з чим в додатку до скарги додається лист від МОЗ України №22-04/Ш-7458//8238-зв від 27 травня 2025 року, який містить висновок про належність професії (спеціальності) лікар-лаборант-імунолог до лікарської спеціальності.
8. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
9. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
12. Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвою Л. Ю. від 05 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №760/9365/22, виданого 09 липня 2024 року Солом'янським районним судом міста Києва про зобов'язання уповноважених осіб ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова» надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2022 року директору Інституту ОСОБА_3 та головному лікарю ОСОБА_2 щодо пропозиції Інституту пройти йому стажування та атестацію за лікарською спеціальністю імунолога та його відповіді на цю пропозицію у заявах від 24 лютого 2022 року тим самим адресатам.
12.1. Відповідно до копії листа заступника директора з клінічних та організаційних питань ОСОБА_4 від 24 травня 2024 року №04-34/2139, ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії медичних наук України» на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/9365/22 від 28 березня 2024 року направляє «Відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 у формі заяв від 24 лютого 2022 року та від 14 квітня 2022 року», адресованих на ім'я директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії медичних наук України».
12.2. Відповідно до копії листа медичного директора Уніцької О. від 24 травня 2024 року №04-34/2137, ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії медичних наук України» на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва у справі №760/9365/22 від 28 березня 2024 року направляє «Відповідь на звернення громадянина ОСОБА_1 у формі заяв від 24 лютого 2022 року та від 14 квітня 2022 року», адресованих на ім'я директора ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Національної академії медичних наук України».
12.3. Заступник директора з клінічних та організаційних питань ОСОБА_4 Листом від 09 серпня 2024 року №04-34/3107 повідомив головного державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєву Л. Ю. про виконання рішення суду у повному обсязі та просив закінчити виконавче провадження.
13. Постановою головного державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвою Л. Ю. від 15 серпня 2024 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Рішення виконано в добровільному порядку згідно з наданими боржником копій відповідей та трекінгів поштових відправлень.
14. Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
15. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
16. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
17. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
20. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
21. Як убачається із оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції, постановою головного державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Лебедєвою Л. Ю. від 15 серпня 2024 року закінчено виконавче провадження НОМЕР_1 у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Рішення виконано в добровільному порядку згідно з наданими боржником копій відповідей та трекінгів поштових відправлень.
22. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження є законною, стягувачем не доведено, яким чином вчиненими діями порушено його право під час здійснення виконавчого провадження.
23. Київський апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не давали підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
24. Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
26. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))
27. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 у порядку ст.447 ЦПК України на постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лебедєвої Людмили Юріївни від 15 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, боржник ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова»,).
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров