13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/6859/25
провадження № 61-10085ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду
Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
У травні 2025 року ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства та в порядку позовного провадження подав позовну заяву до суддів Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., у порядку перегляду судового рішення відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України.
Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 06 травня 2025 року справу
за позовом ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю. передав Верховному Суду.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, 07 травня 2025 року ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну адресу районного суду подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, скаржнику надав десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема запропоновано надати апеляційному суду апеляційну скаргу, яка по формі та змісту відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а також надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України. Вказано, що при зверненні із апеляційною скаргою скаржником іншими учасниками справи визначено інших осіб, ніж при зверненні до суду із позовом
у справі.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув апелянту у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надіслав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Щодо касаційного оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва
від 06 травня 2025 року.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи
та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову
у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими
або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду передбачено пунктом 9 частини першої статті 353 ЦПК України.
Отже, зміст пункту 9 частини першої статті 353 та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо передачі справ на розгляд іншого суду, після їх перегляду апеляційним судом, у касаційному порядку не передбачено.
Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року
у апеляційному порядку по суті не переглядалася, що виключає можливість
її перегляду у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою у частині оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва
від 06 травня 2025 року слід відмовити.
Щодо касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма).
При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми,
в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій,
а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний
і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня
1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно
не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує,
що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів
(DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи,
які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені
статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України
до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду
в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив,
що в ухвалі Київського апеляційного суду від 20 червня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху судом вказано спосіб усунення недоліків апеляційної скарги, а саме вказано, що слід надати апеляційному суду апеляційну скаргу,
яка по формі та змісту відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а також надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
Вказані в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк
не усунуто, відтак апеляційну скаргу слід уважати неподаною та повернути.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Із змісту апеляційної скарги убачається, що апелянт ОСОБА_1 відповідачами
у справі зазначив таких осіб: ТОВ «Київські енергетичні послуги»,
КП «Київтеплоенерго», ПрАТ «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва».
Проте при зверненні до суду із позовною заявою скаржником вказано відповідачами суддів Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
Відтак, особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано надати апеляційному суду апеляційну скаргу, яка по формі та змісту відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а також надати суду докази надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
Серед іншого, апеляційний суд також звернув увагу апелянта на необхідність дотримання усіма судовими учасниками провадження правил ділового мовлення в процесуальних документах. Загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
23 червня 2025 року до Київського апеляційного суду з електронної адреси
kcs [kcs@supreme.coyrt.gov.ua] надійшов лист, до якого прикріплено знімок екрану
з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , медичну виписку на ім'я ОСОБА_1
01 липня 2025 року до Київського апеляційного суду від суду першої інстанції надійшов супровідний лист із клопотанням ОСОБА_1 щодо усунення недоліків у ап.скарзі (як в оригіналі).
Із змісту вказаного клопотання убачається, що скаржник надає роз'яснення щодо виконання ним вимог ухвали суду від 20 червня 2025 року, а саме щодо складу відповідачів у справі. Вказує, що копію апеляційної скарги надіслано відповідачам засобами електронної пошти та надає знімок екрану з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на підтвердження вказаного.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу,
а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно
до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Встановивши факт невиконання приписів процесуального законодавства щодо форми і змісту апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її повернення.
Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при поверненні апеляційної скарги.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що повернення апеляційної скарги
не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження,
якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду
м. Києва від 06 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 29 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до суддів Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров