Справа № 306/2588/24
Провадження № 2/306/282/25
15 серпня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Полянської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності на1/2 частку житлового будинку в порядку спадкування,-
Позивачі звернулися до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що у житловому будинку АДРЕСА_1 , проживав іх дідусь ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , внаслідок чого відкрилась спадщина у вигляді спірного житлового будинку. Зазначють, що під час життя, останній, надав заповітне розпорядження відносно майна в рівних частках сину - відповідачу ОСОБА_3 та онуці - позивачу ОСОБА_2 . Зазначають, що згідно довідки виданої Полянською сцільською радою, на день смерті дідуся ОСОБА_4 постійно проживали та були зареєстровані разом з ним дочка ОСОБА_5 , позивачка - онука ОСОБА_2 , позивач - онук ОСОБА_1 , відповідач - син ОСОБА_3 . Зазначають, що відповідач ОСОБА_3 , дядько позивачів, фактично проживає та перебуває на повному утриманні останніх, оформляти на себе частку спадкового майна не бажає, не заперечує проти оформлення такої на ім'я позивача. Вказують, що в даний час їм необхідно визнати право власності на спадкове майно, однак в державній нотаріальній конторі зробити це неможливо, так як відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно, тому просять визнати за ОСОБА_1 право власності в на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивачі подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю (а.с.48,49).
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позов визнає, не заперечує та повністю підтримує позовні вимоги (а.с.50).
Від представника відповідача Полянської сільської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності (а.с.36).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Як убачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №31 складений 06.12.2013 року, проведений виконавчим комітетом Сусківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно заповіту посвідченого 08.07.2013 року секретарем Сусківської сільської ради, ОСОБА_4 визначив спадкоємцями належного йому житлового будинку в рівних частках сину - ОСОБА_3 та онуці - ОСОБА_2 (а.с.6).
Відповідно до виписки з погосподарської книги за АДРЕСА_2 та довідки №756 від 09.08.2024 року виданої старостою Полянської сільської ради, головою вищевказаного домогосподарства до дня смерті являвся ОСОБА_4 (а.с.11,19).
З технічного паспорту, інвентаризаційна справа №2662/2024 від 01.08.2024 року виготовленого ФОП ОСОБА_6 вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літера «А», літня кухня літера "Б", навіс - «В», літня кухня - "Г", сарай - "Д", котельні - "Е", навіс - "Ж", огорожі - №1-2. Згідно довідки ФОП ОСОБА_6 від 01.08.2024 року, інвентаризаційна вартість становить 108 101 грн (а.с.12-16,17).
Як убачається з довідки виданої Полянською сцільською радою, на день смерті дідуся ОСОБА_4 постійно проживали та були зареєстровані разом з ним дочка ОСОБА_5 , онука ОСОБА_2 , онук ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 (а.с.18).
За приписами ч.2,3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).
В пункті 3.1. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року викладеного пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказано, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За приписами ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим.
Керуючись ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. 15, 392, 1216, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Полянської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання права власності на1/2 частку житлового будинку в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті діда, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті діда, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
15.08.2025 року