Справа № 636/2217/24 Провадження 1-кп/636/601/25
18.08.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 22022220000003134 від 12.10.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України,
На розгляді Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
До обвинувачених ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.02.2024 застосовано, та в подальшому - ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області від 03.04.2024, 15.05.2024, 03.07.2024, 14.08.2024, 11.10.2024, 25.11.2024, 10.01.2025, 05.03.2025, 10.04.2025, 02.06.2025 та 16.07.2025 - продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань (№27), який спливає 13.09.2025.
Прокурором 18.08.2025 до суду подано письмові клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , із посиланням на ті обставини, що на теперішній час повідомлена обвинуваченим підозра є обґрунтованою, крім того ризики, наведені в п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а інші, більш м'які запобіжні заходи не дозволять забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотань прокурора заперечував, просив суд відмовити в продовженні строку запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , або задовольнити його частково, змінивши обрані раніше запобіжні заходи на більш м'які, зокрема, - у вигляді домашнього арешту. При цьому захисник посилався на відсутність доказів існування наведених в клопотаннях прокурора ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, відсутність належного обґрунтування клопотань та необґрунтованість повідомленої підозри.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали думку захисника, проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу стосовно них заперечували, просили суд змінити обрані стосовно них запобіжні заходи з тримання під вартою на домашній арешт, вважали клопотання прокурора незаконним та необґрунтованим, повідомлену їм підозру та, відповідно - пред'явлене обвинувачення - необґрунтованими.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Тобто, наведена норма закону містить посилання саме на обов'язок суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, саме до спливу визначеного строку тримання під вартою.
За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, в зв'язку із чим суд погоджується із твердженням сторони обвинувачення про те, що з урахуванням міри покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, останні, перебуваючи на волі, дійсно можуть спробувати переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у провадженні, оскільки мають інформацію про їх місце проживання, або перешкоджати кримінальному провадженню у іншій спосіб, і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та попередити вчинення ними злочинів в подальшому.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), його поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» ЄСПЛ вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» ЄСПЛ також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках суд повинен встановити, ті чи інші підстави, наведені судовими органами, які виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 хоча і не судимі раніше, мають постійне місце проживання, однак обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому є достатні підстави вважати, що вони з метою ухилення від кримінального покарання можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати кримінальному провадженню, тим самим вчинити інше кримінальне правопорушення, а також мають можливість впливу на свідків, що матиме суттєве значення для встановлення обставин події.
Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Застосований запобіжний захід відносно обвинувачених кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Обраний запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, тиску на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню у інший спосіб.
Наявні перелічені ризики є реальними, такими, що на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, що на даний момент, на думку суду, виключає можливість зміни виду запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на більш м'який.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, стан здоров'я обвинувачених не перешкоджає їх утриманню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не дозволять гарантувати їх належну поведінку, тому наявна необхідність у збереженні саме таких запобіжних заходів як тримання під вартою.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тієї обставини, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Отже, на теперішній час ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченим, не зменшились, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого їм обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищенаведені відомості, суд вважає обґрунтованими та доведеними ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються осіб обвинувачених та обставин кримінального провадження.
Отже, враховуючи всі вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинувачених під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання прокурора всі ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинувачених та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, та якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
З урахуванням наведених обставин, з урахуванням положень ч.6 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, та продовжує обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
При цьому, вирішуючи питання про продовження раніше обраного запобіжного заходу, у відповідності до положень ч.4 ст. 183 КПК України, суд не вважає за доцільне встановлювати обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розмір застави.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 183, 184, 193-199, 314,315, 331, 350, 369-372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, а саме до 16.10.2025.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів, а саме до 16.10.2025.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - у той самий строк з моменту вручення їм копії ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя ОСОБА_1