Cправа № 127/23433/25
Провадження № 1-кс/127/9510/25
Іменем України
05 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
особи, яка звернулась до суду зі скаргою ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 12 липня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні №42025020000000092, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2025 року, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 12 липня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні №42025020000000092, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2025 року.
Скарга мотивована тим, що слідчими четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025020000000092, внесеному до ЄРДР 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.06.2025, якою було зобов'язано уповноважену особу Вінницької обласної прокуратури внести відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 29.05.2025.
Однак, як вбачається із постановою слідчого ОСОБА_4 від 12.07.2025, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 09 липня 2025 року про визнання його потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні, було відмовлено, оскільки, як зазначено слідчим у постанові, матеріали кримінального провадження не містять відомостей, якими підтверджується заподіяння заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди.
Із таким висновком заявник не погоджується, оскільки вважає його необґрунтованим, а постанову - незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси. Адже за змістом заяви про вчинення кримінального правопорушення, працівники ДУ «Вінницька УВП (№1)», де ОСОБА_5 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, начальник сектору максимального рівня безпеки майор внутрішньої служби ОСОБА_6 та начальник відділення соціально-психологічної служби майор внутрішньої служби ОСОБА_7 21.05.2025 при проведенні обшуку камерного приміщення №192 безпідставно вилучили теплову пушку RZTK HG 2221Н (керамічний тепловентилятор з функцією холодного обдуву), видану адміністрацією даної пенітенціарної установи на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/7441/22. Відтак, на переконання ОСОБА_5 зазначені вище посадові особи умисно створили перешкоду для виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Як зазначає ОСОБА_3 у своїй скарзі, необхідність використання ним обігрівача повітря зумовлена тим, що температура в камерному приміщенні №192, де він утримується, в холодну пору року становить 14-16°С, тоді як згідно з абз.1 п.1 розділу ХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови; у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче +18°С. Отже, на переконання заявника. Є очевидним, що в результаті наведених вище протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У зв'язку із наведеним, ОСОБА_3 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив скасувати постанову від 12.07.2025 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42025020000000092, внесеному до ЄРДР 27.06.2025, та зобов'язати слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 від 09.07.2025.
В судовому засіданні особа, яка звернулась до суду зі скаргою - ОСОБА_3 свою скаргу підтримав за викладених у най обставин та просив її задовольнити.
Слідчий четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечв проти задоволення даної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою та безпідставною. Пояснив суду, що твердження, викладені у скарзі ОСОБА_3 , є його суб'єктивною думкою. Надав для огляду в судовому засідання матеріали кримінального провадження №42025020000000092, внесеного до ЄРДР 27.06.2025.
Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, серед яких, зокрема, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Так судом встановлено, що слідчими четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025020000000092, відомості про яке внесено до ЄРДР 27.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 26.06.2025.
09 липня 2025 року ОСОБА_5 звернувся до органу досудового розслідування із клопотанням про визнання його потерпілим.
Постановою слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 12 липня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 09.07.2025 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №42025020000000092 відмовлено. Оскаржувана постанова мотивована тим, що «…клопотання ОСОБА_3 не містить відомостей, якими підтверджується заподіяння йому моральної, фізичної або майнової шкоди».
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як встановлено судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року у справі №120/7441/22 за позовом ОСОБА_3 до державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії:
- дії ДУ «Вінницька УВП (№1)» щодо відмови у видачі ОСОБА_3 масляного радіатора «Gorenje OR2000E», надісланого поштою15.12.2021, визнано протиправними;
- зобов'язано ДУ «Вінницька УВП (№1)» видати ОСОБА_3 масляний радіатор «Gorenje OR2000E».
На виконання зазначеного вище рішення суду адміністрацією ДУ «Вінницька УВП (№1)» ОСОБА_3 було видано тепло вентилятор із керамічним нагрівальним елементом RZTK HG 2221Н, оскільки вказаний у рішенні суду радіатор «Gorenje OR2000E» персоналом установи був повернутий відправнику.
21 травня 2025 року під час проведення огляду камерного приміщення №192, вказаний тепловентилятор RZTK HG 2221Н було вилучено.
29 травня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницької обласної прокуратури із заявою про вчинення службовими особами державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», а саме начальником сектору максимального рівня безпеки майором внутрішньої служби ОСОБА_6 та начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2025 на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року.
Тож в даному випадку, проаналізувавши в цілому обставини даної справи, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку ; засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі передбачені статтею 107 КВК України.
Відповідно до ч.2 ст.151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Окрім того, як зазначив Другий сенат Конституційного Суду України у своєму рішенні № 2-р(II)/2023 від 1 березня 2023 року у справі № 3-27/2022(54/22), Конституція України містить приписи з питань виконання судових рішень, зокрема: визначає обов'язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); установлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання (друге речення частини першої статті 129-1); покладає на державу обов'язок забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга статті 129-1).
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); обов'язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам "верховенства права" (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист (перше речення абзацу восьмого, абзац чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
У відповідності до ст.94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною першою та другою статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 220, 55, 56, 303-307, 309, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 , - задовольнити.
Постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 12 липня 2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42025020000000092, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2025 року - скасувати.
Зобов'язати слідчого четвертого СВ (з дислокацією у місті Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 або іншу особу, яка має відповідні повноваження у зазначеному кримінальному провадженні, повторно розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_3 від 09.07.2025 року про визнання його потерпілим та про результати розгляду даного клопотання повідомити заявника.
Ухвала слідчого судді апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_8