Справа №639/5364/25
Провадження № 1-кс/639/944/25
14 серпня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , засудженого - ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції), захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження за скаргою (заявою) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під час вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій останній, посилаючись на положення статті 206 КПК України, просив здійснити дотримання та захист його законного права на перебування під вартою лише на підставі судового рішення, що набрало законної сили, в межах кримінального провадження №638/8184/19, з'ясувати та встановити обставини його досить тривалого тримання під вартою (понад 6 років) без судового рішення, що набрало законної сили.
У скарзі ОСОБА_3 зазначав, що, з урахуванням відповіді голови Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.07.2025 випливає, що він перебував під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах справи №638/8184/19, тобто з дня його притягнення до кримінальної відповідальності, що приблизно з 20-х чисел травня 2019 року.
Будь-які ухвали щодо застосування йому запобіжного заходу та його продовження, а потім вирок, що начебто набрав законної сили, до справи №638/8184/19 ніякого відношення не мають. Бо всі ці рішення суду ухвалювалися в межах справи №646/6787/19, яка є окремою від справи №638/8184/19.
Та, навпаки, ухвала від 15.02.2021 Шевченківського районного суду м. Харкова ще не оскаржена в порядку ч. 5 ст. 539 КПК України, не дивлячись на те, що в ній зазначено, що вона не оскаржується.
Не зарахування строку його перебування під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по суті має порушення норм міжнародного та національного права - ніхто не повинен двічі відбувати покарання по одній і тій же справі.
Порушення цього права має протиправні наслідки - незаконне позбавлення волі особи, бо особа перебуває в умовах позбавлення волі без рішення суду, що набрало законної сили.
В ситуації, що склалася, на переконання ОСОБА_3 фактично, юридично та об'єктивно він перебуває в умовах позбавлення волі за двома окремими провадженнями.
Згідно норм процесуального права така ситуація не передбачена, оскільки встановлений чіткий процесуальний порядок та підстави для об'єднання кримінальних проваджень, і спори між судами про визначення підсудності при об'єднанні справ, коли справи передаються до іншого суду для об'єднання, не допускаються.
Законодавець визначив підстави та мотиви об'єднання справ та передачі з одного суду до іншого - за наявності правових та законних підстав об'єднання повино відбуватись імперативно та безумовно.
Оскільки судова колегія Основ'янського районного суду м. Харкова ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), суддя Шевченківського районного суд м. Харкова ОСОБА_8 та судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вважають інакше ніж законодавець, то саме ці особи є винними у тому, що ОСОБА_3 , на його думку, незаконно перебуває під вартою в межах справи №638/8184/19 вже понад 6 років.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги, посилаючись на зазначене вище; вказував, що на його думку він незаконно тримався під вартою з моменту ухвалення вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.06.2020 і до набрання ним законної сили, адже запобіжний захід повинен був йому продовжуватися ухвалами суду на 60 днів, а не вироком до набрання ним законної сили. Дзержинським (Шевченківським) районним судом м. Харкова взагалі йому не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалу цього суду по справі №638/8184/19 про його тимчасове залишення в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» вважає незаконною. Крім того ОСОБА_3 вказував на безпідставність його тримання в приміщеннях камерного типу, оскільки відповідне рішення може бути прийнято виключно судом, а воно не ухвалювалось. З огляду на викладене, ОСОБА_3 вважав, що він незаконно тримається під вартою без відповідного рішення суду.
Захисник ОСОБА_4 вимоги скарги ОСОБА_3 підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених останнім.
Представник Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась своєчасно та належним чином, надав рішення судів, на підставі яких ОСОБА_3 утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 в поданому клопотанні просив розглядати скаргу ОСОБА_3 без його участі, у її задоволенні відмовити за відсутності підстав.
Вислухавши ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та надані до суду докази в їх сукупності, перевіривши доводи скарги, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Статтею 206 КПК України надано слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та інше) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі № 766/22242/17.
Надаючи оцінку правомірності тримання ОСОБА_3 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та відповідно наявності чи відсутності підстав його звільнення з-під варти, слідчим суддею враховується таке.
Під час судового розгляду, в тому числі з пояснень самого ОСОБА_3 , встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого (на теперішній час - Новобаварського) районного суду м. Харкова від 15.05.2019 було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_12 по кримінальному провадженню № 12019220500000749 від 05.05.2019; застосовано до підозрюваного за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 153 КК України ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого (на теперішній час - Новобаварського) районного суду м. Харкова від 08.07.2019 було продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», в рамках досудового розслідування, до 15 серпня 2019 року.
В подальшому було змінено орган досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12019220500000749 від 05.05.2019, його було об'єднано в одне з кримінальним провадженням № 12019220060000308 від 02.02.2019, та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.08.2019 було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 у кримінальному проваджені № 12019220060000308 від 02.02.2019; підозрюваному ОСОБА_3 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжено в межах строку досудового розслідування до 06 жовтня 2019 року включно.
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12019220060000308 від 02.02.2019 було скеровано до Червонозаводського (на теперішній час - Основ'янського) районного суду м. Харкова, та ухвалами цього суду від 04.10.2019, 22.11.2019, 26.12.2019, 13.02.2020, 06.04.2020 продовжувався термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , востаннє - ухвалою від 06.04.2020 до 05.06.2020 включно.
Вироком Червонозаводського (на теперішній час - Основ'янського) районного суду м. Харкова від 03.06.2020 ОСОБА_3 по справі №646/6787/19 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.15 ч.3 ст.152, ч.1 ст.187, ч.3 ст.15 ч.2 ст.152, ч.2 ст.152, ч.1 ст.126, ч.2 ст.15 ч.2 ст.152 КК України, і йому призначено остаточне покарання, із застосуванням ст. ст. 70, 72 КК України, у виді 12 (дванадцяти років) позбавлення волі. Цим же вироком вирішено строк відбуття ОСОБА_3 покарання рахувати з 15.05.2019. Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником ОСОБА_14 було оскаржено вирок, проте ухвалою Харківського апеляційного суду від 02.02.2021 та постановою Верховного Суду від 15.09.2021 вирок Червонозаводського (на теперішній час - Основ'янського) районного суду м. Харкова від 03.06.2020 залишено без змін.
Рішенням міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (протокол №7 від 16.02.2021) - визначений максимальний РБ з відбуттям покарання у приміщеннях камерного типу.
Згідно з нарядом Центральної комісії Департаменту ПВКП №3/1-4941/Рд від 11.03.2021 розподілений до ДУ «Селидівська виправна колонія (№82)» Донецької області.
На виконання вказівки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №3/1-1572/Вс від 12.05.2022 та Порядку проведення обов'язкової евакуації окремих категорій населення у разі введення правого режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №934, щодо засуджених які утримуються в установах, та які розподілені до установ, з яких проведено евакуацію засуджених та тих установ, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, до міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції були направленні матеріали відносно ОСОБА_3 для визначення колонії для відбування покарання.
Згідно з нарядом Центральної комісії Департаменту ПВКП №3/1-13956/Кщ/Вс від 01.12.2022 ОСОБА_3 розподілений до ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)».
Водночас ухвалою Дзержинського (на теперішній час - Шевченківського) районного суду м. Харкова від 15.02.2021 по справі №638/8184/19 засуджений 03.06.2020 Червонозаводським районним судом м. Харкова ОСОБА_3 тимчасово залишений у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до розгляду Дзержинським районним судом м. Харкова кримінального провадження №12019220480001430 від 10.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 152 Кримінального кодексу України по суті.
На теперішній час кримінальне провадження №12019220480001430 від 10.04.2019 Шевченківським районним судом м. Харкова не розглянуто, рішення по суті у справі не прийнято.
Крім того ухвалою Червонозаводського (на теперішній час - Основ'янського) районного суду м. Харкова від 15.02.2021 було задоволено заяву засудженого ОСОБА_3 ; прийнято рішення про тимчасове залишення засудженого ОСОБА_3 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №646/6781/19.
Отже судовим розглядом встановлено, що підставою позбавлення свободи ОСОБА_3 наразі є вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.06.2020, який набрав законної сили 02.02.2021.
При цьому ухвала ОСОБА_15 ) районного суду м. Харкова від 15.02.2021 по справі №638/8184/19 не є підставою позбавлення волі ОСОБА_3 , як він вказував на це під час розгляду скарги, а є лише підставою його залишення у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та не переведення до виправної колонії, зокрема до ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)». Фактично на теперішній час ОСОБА_3 відбуває у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» покарання, призначене йому вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.06.2020.
Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що він вважає незаконним його тримання під вартою після ухвалення вироку від 03.06.2020 та до набрання ним законної сили, то необхідно зазначити таке.
За правилами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України під час ухвалення вироку у його резолютивній частині зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Таким чином, під час ухвалення обвинувального вироку суд вправі продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу, в тому числі у вигляді тримання під вартою, до набрання цим вироком законної сили.
Відповідно до абз. 2 статті 1.1 розділу ІІ «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5, підставами для приймання до СІЗО та тримання ув'язнених і засуджених є, зокрема: вирок суду, що не набрав законної сили, але передбачає тримання особи під вартою.
Також слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного - 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
Крім того за змістом положень ст. 206 КПК України, в порядку вказаної статті слідчий суддя перевіряє законність позбавлення свободи особи саме станом на час звернення зі скаргою, а не за минулий період.
Також при розгляді скарги в порядку ст. 206 КПК України слідчий суддя не може перебирати на себе повноваження суду апеляційної (касаційної) інстанції.
Як зазначалось вище, дослідженими матеріалами підтверджується, що на даний час ОСОБА_3 позбавлений свободи на підставі вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.06.2020, який набрав законної сили 02.02.2021.
Також відхиляються доводи скарги ОСОБА_3 про те, що судом не приймалось рішення щодо відбування ним покарання у колонії максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу, а тому його тримання у приміщеннях камерного типу є незаконним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Кримінально-виконавчого кодекс України, а також Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.02.2017 № 680/5, вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
При цьому, у випадку незгоди ОСОБА_3 з рішенням міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, він не позбавлений права оскаржити його в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, доводи скарги ОСОБА_3 щодо незаконності його утримання в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за відсутності судового рішення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеної скарги необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст. ст. 22, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги (заяви) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на незаконне тримання під час вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1