справа № 619/2612/24
провадження № 1-кп/619/132/25
іменем України
12 серпня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12024221230000078 від 18.01.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козача Лопань, Дергачівського району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
У провадженні судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024221230000078 від 18.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечували, зазначивши, що клопотання прокурора не доведено належними та допустимими доказами. Обвинувачений є раніше не судимою особою, пенсіонер, має міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши клопотання прокурора та думку обвинуваченого та його захисника, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18.06.2025 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16.08.2025 включно.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Так, в обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим за вчинення особливо тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв'язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, як зазначив прокурор, наявність цього ризику підтверджується тим, що на даний час свідки ще не допитані у судовому засіданні, крім того свідки злочину є особи, з якими він раніше знайомий, обвинувачений може впливати на них, а також може спонукати їх до відмови віл показань або їх зміни по даному кримінальному провадженню, з метою уникнення покарання за вчинення злочину..
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.
Оскільки на стадії судового розгляду ще не всі свідки допитані, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення не обґрунтовані належним чином, отже на переконання суду, прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено відповідними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовують продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, враховуючи вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, а фактичні обставини інкримінованого останньому особливо тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам, отже, клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого до 9 жовтня 2025 року включно.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 9 жовтня 2025 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та проголошено 13.08.2025 о 12 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1