Справа № 185/3291/25
Провадження № 2-о/185/196/25
18 серпня 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні,
26.03.2025 заявниця ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту перебування на утриманні та просить встановити факт перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява вмотивована тим, що 19 червня 1992 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_2 .. Заявниця та її чоловік з 1992 року проживали однією сім'єю за адресою АДРЕСА_1 до моменту смерті ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою ОСББ "Комарова, 11" від 19 червня 2023 року. Заявниця стверджує, що перебувала на утриманні чоловіка, оскільки вона є особою з інвалідністю II групи з 19 червня 1995 року, не працювала, одержувала пенсію, тоді як основним джерелом доходу сім'ї була пенсія чоловіка. Відомості про доходи за 2009 рік, за твердженням заявниці, підтверджують, що пенсія чоловіка була основним джерелом існування сім'ї. Заявниця також зазначила, що потребувала догляду, що підтверджується довідкою № 700 від 08 листопада 2013 року. 11.05.2023 року заявниця звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області їй було відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, із зазначенням необхідність надання документів, що підтверджують перебування на утриманні померлого годувальника.
Заявниця просила розглядати справу без її участі через похилий вік та стан здоров'я.
Заявниця у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» 23.05.2025 подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для реалізації прав особи.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, якщо це необхідно для реалізації її прав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на 16 лютого 2010 року (час смерті ОСОБА_2 ) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснює, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 1992 року до смерті останього ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ОСББ. Заявниця є особою з інвалідністю II групи з 19 червня 1995 року (довідка МСЕК№ 049964 ) і не працювала після 28.06.1991 р., що підтверджується трудовою книжкою. Проте, жодні докази, як надані заявницею, так і отримані безпосередньо судом не дозволяють установити, що допомога від ОСОБА_2 була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування. Заявниця стверджує, що пенсія чоловіка була основним джерелом її існування, але це твердження не підкріплено ані числовими даними, ані іншими доказами, які могли б підтвердити систематичність і обсяг допомоги. Довідка медичної установи про потребу заявниці в догляді № 700 від 08 листопада 2013 року, видана після смерті ОСОБА_2 , не стосується предмета доказування у цій справі. Заявниця визнає, що одержує власну пенсію як особа з інвалідністю, що є незалежним джерелом доходу. Сам по собі факт звернення 11.05.2023 р. заявниці, після спливу тривалого часу після смерті ОСОБА_2 16 лютого 2010 року, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідною заявою, за відсутністю протягом всього цього періоду часу пенсійних виплат ОСОБА_2 (як стверджуваного джерела для надання утримання заявнику) викликає розумні сумніви наявності та істотності вказаного джерела коштів для несення ОСОБА_2 за свого життя постійних та систематичних витрат на утримання заявниці.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, за змістом постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19 факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України заявниця повинна довести обставини, на які посилається, але надані докази є недостатніми (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сам факт шлюбу та спільного проживання із Субботіним до 16.02.2010 року не є беззаперечним доказом утримання, оскільки ч. 1 ст. 75 СК України розрізняє матеріальну підтримку подружжя та утримання.
Таким чином, суд не має законних підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_2 , оскільки не доведено, що його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці, що зумовлює відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. О. Бабій