Постанова від 14.08.2025 по справі 910/3374/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3374/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з'явився,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Пащенко М.В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 (головуюча - суддя Марченко О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (головуючий - суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.)

у справі за позовом Товариства

до АМК

про визнання недійсними пунктів рішення, визнання дій такими, що порушують права, та зобов'язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення, яке прийняте АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про:

- визнання недійсним пунктів 2 і 4 рішення АМК щодо накладення на Товариство штрафу;

- визнання дій АМК щодо включення Товариства до зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення АМК, які оприлюднені на офіційному веб-порталі АМК, такими, що порушують права Товариства;

- зобов'язання АМК виключити зі зведених відомостей рішень органів АМК інформацію, внесену на підставі рішення АМК, про визнання вчинення Товариства порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів), та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-порталі АМК.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення АМК: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки відповідача у рішенні АМК не відповідають обставинам антимонопольної справи.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.12.2024, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 29.04.2025 у цій справі, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права (стаття 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, від 07.02.2023 у справі №910/16616/21, від 30.05.2023 у справі №910/1528/22, а також постанову від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, згідно з якої кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями, а доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

4.2. Скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, в касаційній скарзі зазначає на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права, як положення пункту 4 частини другої статті 6 Закону у їх взаємозв'язку із положеннями пункту 3 частини другої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі», щодо роз'яснення чи підлягає розслідуванню публічні закупівлі, дії учасників таких торгів у разі в подальшому така закупівля була визнана такою, що не відбулася.

4.3. Також Товариство у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, пов'язаних з обґрунтованістю / необґрунтованістю позовних вимог, та зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено порядок оцінки доказів на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності для з'ясування обставин в обґрунтування позовних вимог позивача, що за підставою оскарження судових рішень у цій справі узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що АМК розглянуто справу №145-26.13/32-23, розпочату за ознаками вчинення Товариством та іншим учасником торгів порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю (далі - торги-1 та торги-2).

6.2. Рішенням від 21.12.2023 №363-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зі справи №145-26.13/32-23 (далі - Рішення АМК) встановлено, зокрема, такі обставини:

6.2.1. Інформація щодо торгів-1:

- період проведення 22.06.2021-16.08.2021;

- оголошення про закупівлю опубліковано 22.06.2021;

- кінцевий строк подання тендерних пропозицій 06.08.2021;

- початок аукціону 09.08.2021;

- для участі у торгах-1 свої тендерні пропозиції надали Товариство та інші учасники торгів;

- торги-1 відмінені у зв'язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій.

6.2.2. Інформація щодо торгів-2:

- період проведення 25.08.2021-06.10.2021;

- оголошення про закупівлю опубліковано 25.08.2021;

- кінцевий строк подання тендерних пропозицій 10.09.2021;

- початок аукціону 13.09.2021;

- для участі у торгах-2 свої тендерні пропозиції надали Товариство та інший учасник торгів;

- за результатами торгів-2 переможцем визначено іншого учасника торгів, з яким замовником укладено відповідний договір підряду.

6.2.3. Комітет в оскаржуваному рішенні зазначив, що аналіз інформації та матеріалів, отриманих під час розгляду справи №145-26.13/32-23 свідчить, що зазначені суб'єкти господарювання (Товариство та інший учасник торгів) діяли не самостійно, а узгоджували свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки й участі в торгах, що підтверджується таким:

- використання однієї IP-адреси (торги-1);

- наявність спільних працівників та перехід працівника від одного відповідача до іншого в період до проведення торгів, трудові відносини якого з одним із відповідачів зберігалися і під час торгів (торги-1, 2);

- наявність господарських відносин між відповідачами (торги-1, 2);

- взаємозв'язок відповідачів через одну особу (торги-1, 2);

- комунікація між відповідачами під час підготовки й участі в торгах (торги-1, 2);

- однакові властивості електронних файлів, завантажених відповідачами для участі у торгах (торги-1).

6.2.4. За результатами розгляду справи №145-26.13/32-23 дії, зокрема, Товариства торгів визнано порушеннями пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону (пункти 1 та 4 резолютивної частини Рішення АМК) і накладено, зокрема, на Товариство штрафи в таких розмірах:

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК - 16 228 316,00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК);

- за порушення, вказане у пункті 4 резолютивної частини Рішення АМК - 6 760 283,00 грн (пункт 5 резолютивної частини Рішення АМК).

6.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що основні аргументи заявленого позову ідентичні доводам апеляційної скарги та зводяться до того, що Рішення АМК ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, у зв'язку з цим наявні підстави, передбачені статтею 59 Закону, для визнання рішення недійсним і скасування його в частині, що стосується позивача.

6.4. При розгляді цієї справи та змісту доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що судове рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог мотивоване посиланням на обґрунтованість Рішення АМК, його висновків та відсутність підстав для визнання його недійсним.

6.5. Суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що як встановлено відповідачем у межах розгляду справи №145-26.13/32-23 та не спростовано позивачем, зокрема, поведінка Товариства під час підготовки та участі у торгах є антиконкурентною узгодженою, про що свідчать встановлені у Рішенні АМК та досліджені судом першої інстанції такі обставини.

6.5.1. Так, АМК встановлено, що Товариство та інший учасник торгів для участі в торгах-1 використовували одну і ту ж ІР-адресу.

6.5.2 . Відповідно до інформації, яка була надана Державним підприємством "Прозорро", інший учасник торгів початкову пропозицію для участі в торгах-1 подавав з авторизованого електронного майданчика zakupki.prom.ua, а Товариство - з авторизованого електронного майданчика Держзакупівлі.Онлайн.

6.5.3. Також Державним підприємством "Прозорро" надано інформацію щодо IP-адрес, з яких учасники торгів-1 заходили в аукціон, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2, дата входу 09.08.2021, час входу - 11:02 год.

6.5.4. Згідно з інформацією, наданою листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-ТВ" від 23.06.2023 №112 IP-адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.06.2020 до 18.10.2022 включно, надавалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Кратос Ритейл" (далі - ТОВ "Кратос Ритейл") за адресою: вул. Князя Чорного, буд. 11-А, м. Чернігів, 14000.

6.5.5. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ "Кратос Ритейл" є: вул. Князя Чорного, буд. 11-А, м. Чернігів, 14000, що збігається з місцезнаходженням іншого учасника торгів.

6.5.6. Відтак, АМК встановлено, що Товариство (місцезнаходження якого не збігається з адресою доступу до мережі Інтернет, адресою товариства є: 14030, Україна, м. Чернігів, вул. Захисників України, буд. 17а, оф. 304) використовувало ІР-адресу НОМЕР_2 для входу в аукціон у торгах-1, у той же час інший учасник торгів використовував таку саму ІР-адресу НОМЕР_2 для створення пропозиції в електронному кабінеті під час участі в торгах-1 та для входу в аукціон у торгах-1.

6.5.7. Суд апеляційної інстанції виснував що, як правильно відмітив суд першої інстанції, той факт, що Товариство та інший учасник торгів, які виступали конкурентами в торгах-1, використовували одну й ту саму ІР-адресу НОМЕР_2 для входу на торги, а також створення пропозиції в торгах-1 свідчить про те, що у період підготовки та участі у процедурах закупівлі позивач та інший учасник торгів були пов'язані між собою, діяли спільно та були обізнані про участь один одного у торгах, а відтак мали можливість обмінюватися інформацією під час підготовки до участі у торгах-1.

6.5.8. У той же час колегія суддів апеляційної інстанції вважала хибними твердження скаржника стосовно того, що використання учасниками торгів-1 однієї IP адреси не є підтвердженням узгодженості дій, оскільки, кожен із учасників має свої відокремлені приміщення, позаяк з наявних в матеріалах антимонопольної справи доказів слідує, що ІР-адреса НОМЕР_2 надавалась саме ТОВ "Кратос Ритейл" Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-ТВ" за адресою: вул. Князя Чорного, буд. 11-А, м. Чернігів, 14000. При цьому, інший учасник торгів у період участі в торгах знаходився за цією ж адресою.

6.5.9. Поданий же позивачем висновок експерта від 09.08.2024 №3-09/08 за результатами комп'ютерно-технічної експертизи не спростовує встановлений АМК факт використання однієї IP адреси з урахуванням сукупності всіх встановлених Комітетом обставин узгодження Товариством та іншим учасником торгів поведінки до, під час та після проведення торгів.

6.5.10. Також, під час розгляду справи АМК встановлено, що Товариство та інший учасник торгів у період до проведення та під час проведення торгів-1, 2 мали спільних працівників.

6.5.11. За результатами аналізу інформації, наданої листами Пенсійного фонду України від 12.08.2022 №2800-050202-5/33560 та від 15.08.2022 №2800-050202-5/33854, а також листа Товариства від 10.07.2023 №438, встановлено таке:

- ОСОБА_1 у період з 25.04.2018 до 31.12.2021 (період до, під час та після проведення торгів-1, 2) працювала у іншого учасника торгів на посаді інженера з проектно-кошторисної документації, та у період з 13.04.2021 до 31.05.2021 (період до проведення торгів-1, 2) працювала у Товаристві з на аналогічній посаді;

- ОСОБА_2 у період з 17.11.2020 до 01.04.2021 (період до проведення торгів-1, 2) працював у іншого учасника торгів на посаді майстра, та у період з 13.05.2017 до 16.11.2020 (період до проведення торгів-1, 2) працював у Товаристві на аналогічній посаді.

6.5.12. На переконання скаржника, наявність спільних працівників і перехід працівника від одного учасника до іншого в період проведення торгів-1, 2 не призвело і не могло призвести до обміну інформацією, оскільки, особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є технічними працівниками.

6.5.13. Колегія суддів апеляційної інстанції відмітила, що ОСОБА_2 дійсно працював у наведених товариствах на посаді майстра, а відтак є сумнівною можливість обміну інформацією між суб'єктами через вказану особу. Разом з тим, ОСОБА_1 працювала у товариствах на посаді інженера з проектно-кошторисної документації, який забезпечує одержання комплектної проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів від замовників та передачу її за призначенням для виконання будівельно-монтажних робіт, здійснює перевірку правильності складання кошторисної документації проектними організаціями, відповідність її діючим нормативним документам, стежить за своєчасним внесенням до проектно-кошторисної документації необхідних змін, що пов'язані з впровадженням нових нормативів, цін, прейскурантів, каталогів, збірників одиничних розцінок тощо, бере участь у підготовці висновків підрядної організації щодо проектно-кошторисної документації, готує необхідну інформацію щодо проектно-кошторисної документації, забезпечує архівне збереження проектно-кошторисної документації), а відтак з огляду на завдання та обов'язки інженера з проектно-кошторисної документації, а відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні підстави вважати, що через вказану особу товариства могли обмінюватися інформацією щодо предмета закупівлі.

6.5.14. Таким чином, факт одночасного перебування в період до, під час та після проведення торгів-1, 2 однієї і тієї ж фізичної особи у трудових відносинах з Товариством та іншим учасником торгів, перехід працівника між відповідачами антимонопольної справи в період до проведення торгів-1, 2, у своїй сукупності з іншими обставинами справи можуть свідчити про наявність умов для можливості обміну інформацією між ними, а тому колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з наданою АМК оцінкою обставин антимонопольної справи щодо працівників, які працюють на кількох підприємствах.

6.5.15. Щодо тверджень скаржника про те, що чинне законодавство України не забороняє громадянам України змінювати умови праці, суд апеляційної інстанції зауважив, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично підтверджувати дотримання ними норм і вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

6.5.16. Стосовно наявності господарських відносин між Товариством та іншим учасником торгів судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з липня до грудня 2021 року, у тому числі, в період проведення торгів-1, 2, інший учасник торгів сплачував Товариству кошти у загальному розмірі 97 500 грн за послуги автокрану КС-45729А-С-02 [відповідно до інформації отриманої від Державної податкової служби України (лист від 30.08.2022 №7175/5/99-00-20-01-04-05)].

6.5.17. Наявність господарських відносин також підтверджується інформацією, наданою Акціонерним товариством "Ощадбанк" листом від 08.09.2023 №46/12-11/55165/2023/БТ. Так, відповідно до виписки за поточними рахунками Товариства в період з 10.09.2021 до 17.10.2022 (у період після проведення торгів-1 та під час проведення торгів-2), інший учасник торгів сплачував Товариству кошти у сумі 98 250 грн за надання послуг автокрана.

6.5.18. На думку суду апеляційної інстанції, вказане свідчить про єдність економічних інтересів учасників та відсутність конкуренції між ними.

6.5.19. Крім того, за інформацією наданою листами Державної податкової служби України від 30.08.2022 №7175/5/99-00-20-01-04-05 та від 12.08.2022 №6616/5/99-00-20-01-04-05, зокрема, згідно з податковими накладними, Товариство та інший учасник торгів перебували у господарських відносинах з одними й тими ж контрагентами, а саме укладали договори на придбання товарів і послуг, зокрема, у період проведення торгів-1, 2.

6.5.20. Отже, значна кількість господарських операцій за участю спільних контрагентів (у тому числі, із закупівлі канцтоварів, будівельних матеріалів, послуг тощо) у Товариства та іншого учасника торгів свідчить про існування між суб'єктами господарювання сталих господарських відносин, що вказує на єдність економічних інтересів учасників та відсутність конкуренції між ними.

6.5.21. Суд апеляційної інстанції вказала, що АМК встановило взаємозв'язок відповідачів в антимонопольній справі через одну особу - ОСОБА_3 .

6.5.22. Відповідно до інформації наданої листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн" від 16.02.2023 №160223-2 для подання пропозиції щодо участі в торгах-1, 2 Товариство вказало контактною особою ОСОБА_3 . Водночас, відповідно до протоколу загальних зборів учасників іншого учасника торгів від 02.08.2021 №02/08/2021 ОСОБА_3 було обрано до складу дирекції (колегіального виконавчого органу), призначено на посаду фінансового директора та включено до переліку фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо.

6.5.23. Листом Акціонерного банку "Південний" від 15.02.2023 №32/001/5563/2023-БТ надано інформацію, зокрема, про те, що реєстраційні дані ОСОБА_3 було зазначено 01.12.2021 при реєстрації в електронному кабінеті іншого учасника торгів.

6.5.24. Суд апеляційної інстанції вказав, що наведене дає підстави стверджувати, що ще до подання своїх пропозицій та під час участі у процедурах закупівель, учасники були пов'язані через ОСОБА_3 , що надавало їм можливість домовитися про результати процедур закупівель.

6.5.25. Також, АМК встановлено, що до проведення та під час торгів між Товариством та іншим учасником торгів періодично відбувалися телефонні розмови.

6.5.26. Відповідно до листа Акціонерного банку "Південний" від 15.02.2023 №32/001/5563/2023-БТ, під час реєстрації в електронному кабінеті іншого учасника торгів надано номер телефону НОМЕР_3 , абонентом якого є ОСОБА_3 з 04.07.2011 (згідно з інформації наданої листом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" від 16.11.2023 №02/КІ-Б/293).

6.5.27. Акціонерний банк "Укргазбанк" листом від 08.09.2023 №БТ-9827 надав опитувальник клієнта, в якому Товариством зазначено контактними номерами телефонів, зокрема, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .

6.5.28. За інформацією, наданою листом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" від 29.08.2023 №02/КІ-Б/221 абонентом номера телефону НОМЕР_5 є ОСОБА_4 з 24.05.2013.

6.5.29. Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо Товариства, ОСОБА_4 протягом періоду з 12.07.2018 до 19.07.2021 був засновником (учасником) Товариства, протягом періоду з 05.07.2016 до 21.07.2021 був керівником та протягом періоду з 12.07.2018 до 10.11.2023 (в тому числі, в період торгів-1) був представником Товариства.

6.5.30. Крім того, номер телефону НОМЕР_5 зазначений у відомостях ЄДР до 20.07.2021, як засіб зв'язку з Товариством.

6.5.31. Відповідно до відомостей, наданих Приватним акціонерним товариством "Київстар" листом від 06.09.2023 №25076/01 та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" виявлено, що між Товариством та іншим учасником торгів під час участі в торгах-1, 2 періодично відбувалися телефонні розмови з використанням вказаних вище телефонних номерів.

6.5.32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з викладеного слідує, що під час проведення торгів-1, 2 Товариство та інший учасник торгів шляхом здійснення постійної комунікації за допомогою використання вказаних номерів телефонів могли координувати свої дії, в тому числі, щодо участі в торгах.

6.5.33. Суд апеляційної інстанції вказав, що поряд з наведеним, за результатами аналізу властивостей файлів (документів), завантажених учасниками до системи "Prozorro" для участі в торгах-1 АМК виявлено наявність однакових параметрів у низці документів, зокрема, в тендерних пропозиціях, договорах, інформації про відсутність підстав, визначених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", довідках тощо. Встановлено, що подані документи мають спільні властивості PDF-файлів (властивості, які автоматично вписуються у файл під час створення), які свідчать про єдине джерело походження цих файлів, їх створення за допомогою використання одних і тих самих програмних комплексів та їх версій, зокрема, однакові значення параметрів: "Програма": "Adobe PSL 1.3e for Canon" у версії PDF-1.4, виробник "Canon", а у версії PDF-1.3, мають однакові значення виробника "Canon". Тобто, подання Товариством та інший учасником торгів у складі тендерних пропозицій у торгах електронних файлів з однаковими параметрами версія PDF свідчить про те, що файли (документи тендерної пропозиції) створенні з використанням одного комп'ютерного обладнання (програмного забезпечення) й спільну підготовку до торгів-1.

6.5.34. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що наявність схожих особливостей в документах, що ввійшли до складу тендерних пропозицій відповідачів в антимонопольній справі під час участі в торгах-1, була б неможливою за умови самостійної підготовки учасниками торгів їх тендерних пропозицій в умовах реальної конкуренції. При цьому, ідентичні властивості завантажених учасниками файлів у складі тендерної документації на ряду з іншими встановленими Комітетом обставинами спростовує відмінність джерел походження вказаних документів.

6.5.35. За висновками АМК, встановлені фактичні обставини у своїй сукупності не можуть вважатися випадковим збігом обставин та свідчать про спільне ведення господарської діяльності та спільну підготовку до участі в торгах. Така координація економічної поведінки Товариства та іншого учасника торгів призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення торгів, а відтак був спотворений основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.

6.5.36. Поряд з цим, позивач як під час розгляду спору в суді першої інстанції, так і у поданій апеляційній скарзі, стверджує, що висновки АМК ґрунтуються на припущеннях і не відповідають дійсності.

6.5.37. Зокрема, на переконання скаржника, є недоведеними та хибними висновки відповідача щодо пов'язаності Товариства та іншого учасника торгів.

6.5.38. Однак, вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

6.5.39. Так, у межах антимонопольної справи АМК розглядав 2 процедури проведених торгів та встановив наявність порушень конкурентного законодавства в діях, зокрема, позивача. При цьому, з розділів 4, 5 оспорюваного Рішення АМК вбачається, що наявність порушень встановлено щодо Товариства та іншого учасника торгів, які узгоджено здійснювали підготовку до участі у торгах, що відповідно виключало принцип змагальності.

6.5.40. Суд апеляційної інстанції відмітив, що змагальність в процедурах закупівель виключається шляхом встановлення таких обставин: одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників; використання відповідачами спільного доменного імені; спільне використання однієї електронної поштової скриньки; спільні господарські відносини; пропонування однакового товару; завищення цінових пропозицій; подання однакових документів у складі своїх пропозицій; отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку; обмін інформацією тощо.

6.5.41. Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції правильно встановлено, що у цьому випадку таку змагальність виключають встановлені Комітетом обставини щодо:

- використання відповідачами однієї і тієї ж ІР-адреси (у торгах-1);

- наявність спільних працівників та перехід працівників від одного відповідача до іншого (у торгах-1, 2);

- наявність господарських відносин між відповідачами (у торгах-1, 2);

- взаємозв'язок відповідачів через одну особу (у торгах-1, 2);

- однакові властивості електронних файлів, завантажених відповідачами для участі (у торгах-1);

- комунікації між відповідачами під час участі в торгах-1, 2.

6.5.42. На переконання суду апеляційної інстанції, такі факти не можуть бути пояснені простим збігом обставин і є ознакою того, що відповідні учасники спільно (узгоджено) здійснюють ведення господарської діяльності та між ними відбувається обмін інформацією щодо їх господарської діяльності.

6.5.43. За наведеного в узагальненому вище, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила аргументи позивача з приводу того, що висновки Комітету базуються виключно на припущеннях. Для визнання вчинення суб'єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки до участі в торгах, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця торгів.

6.5.44. Суд апеляційної інстанції виснував, що наявність встановлених в межах розгляду цієї справи обставин призводить до позиціонування Товариства та іншого учасника торгів не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ним норм та вимог антимонопольного законодавства. Відтак, усе наведене у сукупності підтверджує наявність у учасників спірних торгів-1, 2 спільних інтересів та взаємозв'язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення торгів свідчать про те, що вказані юридичні особи мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, і така координація економічної поведінки таких учасників призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення торгів.

6.5.45. Суд апеляційної інстанції вказав, що доводи позивача за змістом апеляційної скарги не можуть бути пояснені об'єктивними ринковими причинами та/або випадковими співпадіннями, та/або загальними уніфікованими вимогами до документів, та/або звичайною діловою практикою.

6.5.46. Отже, колегія судів апеляційної інстанції погодилася з судом першої інстанції та вважала, що АМК, здійснивши аналіз поведінки саме позивача як учасника торгів у контексті синхронності його дій з іншим учасником торгів, в оскаржуваному Рішенні АМК навів достатні фактичні обставини, які у своїй сукупності і з точки зору вірогідності дають підстави дійти висновку про доведення Комітетом об'єктивної сторони порушення зі сторони позивача як учасника торгів відносно інших учасників та наявність в діях позивача антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

6.5.47. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що скаржник, вказуючи на неправомірність рішення АМК аналізує надані Комітетом докази окремо один від одного, тоді як Верховний Суд послідовно та неодноразово виснував щодо необхідності здійснення судами першої та апеляційної інстанцій оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів, у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі в їх сукупності.

6.5.48. Суд апеляційної інстанції вказав, що не знайшли свого підтвердження доводи скаржника стосовно того, що висновки зроблені АМК щодо торгів-1 однозначно вплинули на винесення рішення стосовно торгів-2, позаяк з Рішення АМК слідує, що Комітетом встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння щодо кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням щодо кожного з них встановлених АМК обставин із посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими Комітет керувався, приймаючи відповідне Рішення АМК.

6.5.49. Щодо тверджень скаржника про неправильне визначення АМК розміру визначеного штрафу, суд апеляційної інстанції вказав, що, зважаючи на принцип диспозитивності суд не має права самостійно обирати, зокрема, стратегію захисту прав особи, яка звернулась до суду та на власний розсуд визначати зміст її вимог і заперечень, оскільки, вчинення цих процесуальних дій належить до виключного права самого позивача, в той час як суд не виступає на будь-якій стороні спору, а тільки вирішує його в межах заявлених вимог та заперечень.

6.5.50. Суд апеляційної інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено як підставу позову ту обставину, що Комітетом у Рішенні АМК допущено порушення стосовно розміру нарахованого штрафу, а тому, зважаючи на принцип диспозитивності, не підлягає дослідженню питання розміру штрафу, оскільки, в силу приписів частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

6.5.51. З огляду на встановлені взаємозв'язки між відповідачами в антимонопольній справі як учасниками торгів, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, зокрема, статей 79, 86, 237, 238 ГПК України, та відповідно до повноважень АМК, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що Товариство та інший учасник торгів мали можливість доступу до інформації один одного та обміну інформацією між ними щодо господарської та фінансової діяльності, а встановлені обставини в сукупності свідчать про спільні інтереси, зокрема, позивача щодо обізнаності та погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій і участі у процедурах закупівлі. Зібрані Комітетом докази враховані під час прийняття Рішення АМК щодо єдиної процедури на предмет доведеності порушення з урахуванням сутності принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності і сукупна оцінка доказів, указаних Комітетом в оспорюваному Рішенні АМК та здійснена як АМК, так і під час розгляду справи судом, є більш вірогідною щодо підтвердження узгоджених дій позивача з іншим учасником торгів щодо обміну інформацією та координування їх діяльності під час підготовки та участі в торгах, адже така оцінка доказів повністю виключає можливість в одночасному існуванні обставин, які на думку позивача, спростовують таке узгодження.

6.5.52. Суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач при розгляді справи діяв в межах дискреційних повноважень та керуючись статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, ухвалив правильне рішення за своїм змістом.

6.5.53. Суд апеляційної інстанції виснував, що підстави для скасування Рішення АМК відповідно до статті 59 Закону відсутні, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача, викладені у Рішенні АМК.

6.5.54. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи зазначене вище, твердження позивача, викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі, повністю спростовуються встановленими вище обставинами справи, тоді як заперечення відповідача, стосовно поданого позову та апеляційної скарги, є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.

6.5.55. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, суд апеляційної інстанції виснував, що рішення суду першої інстанції ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства не підлягає задоволенню.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 24.06.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/3374/24 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3374/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7.3. Верховний Суд ухвалою від 07.08.2025 яка занесена до протоколу судового засідання, відклав судовий розгляд касаційної скарги на 14.08.2025 з мотивів та підстав озвучених в судовому засіданні.

7.4. Від Товариства 14.08.2025 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке мотивовано участю скаржника в терміновій, невідкладній процесуальній дії (кримінальне провадження №12021255310000138).

7.5. Суд протокольною ухвалою від 14.08.2025 відмовив у задоволенні клопотання позивача з мотивів та підстав озвучених в судовому засіданні.

7.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.9. Предметом судового розгляду у цій справі є:

- визнання недійсним пунктів 2 і 4 рішення АМК щодо накладення на Товариство штрафу;

8.9.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення АМК: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки відповідача у рішенні АМК не відповідають обставинам антимонопольної справи.

8.10. Предметом розгляду справи №910/16662/21 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.10.1. Позовна заява мотивована тим, що рішення АМК є незаконним та необґрунтованим, а АМК при прийнятті рішення не довів обставини, які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, позивач просить визнати частково недійсним рішення АМК в частині, що стосується прав та обов'язків позивача.

8.11. Предметом розгляду справи №910/16616/21 було визнання недійсним і скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача, а саме в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.11.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення АМК: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки АМК у рішенні не відповідають обставинам антимонопольної справи.

8.12. Предметом розгляду справи №910/1528/22 було визнання недійсним і скасування рішення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.12.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи оскаржуване рішення, АМК: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

8.13. Предметом розгляду справи №910/6507/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надіслані позивачем листи про наявність технічних помилок під час підготовки цінових пропозицій не є навмисними та узгодженими діями, а пов'язані з тим, що після подачі цінових пропозицій ним виявлено, що сертифікат на систему управління якістю дійсний до 06.02.2016, в той час як процедура проведення електронних закупівель відбувалася 01.03.2016, тобто на дату проведення останньої сертифікат вже втратив чинність. На думку позивача, доводи АМК ґрунтуються на припущеннях.

8.14. З огляду на викладене, ця справа та справи означені скаржником (дивись пункти 4.1.1, 4.1.2, 8.10 - 8.14.1) є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання частково недійсним рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, що у контексті змістовного критерію вказує на схожість спірних правовідносин.

8.15. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права (стаття 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, від 07.02.2023 у справі №910/16616/21, від 30.05.2023 у справі №910/1528/22, відповідно до якої питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України, та у постанові від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, відповідно до якого кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями, а доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

8.16. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.16.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.16.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.17. Верховний Суд виходить з того, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.18. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.19. Так, скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що на цей час відсутні висновки Верховного Суду стосовно застосування у подібних правовідносинах таких норм права, як положення пункту 4 частини другої статті 6 Закону у їх взаємозв'язку із положеннями пункту 3 частини другої статті 32 «Відміна тендеру чи визнання тендеру таким, що не відбувся» Закону України «Про публічні закупівлі», щодо роз'яснення чи підлягає розслідуванню публічні закупівлі, дії учасників таких торгів у разі якщо в подальшому така закупівля була визнана такою, що не відбулася.

8.20. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.21. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, наведених у пункті 8.20 цієї постанови, у контексті спірних правовідносин, враховуючи обставини цієї справи та вказані скаржником норм права в редакції, яку вказав скаржник відсутні.

8.22. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.23. Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

8.24. Зі змісту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій, встановлено, що дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у зв'язку з чим на Товариство АМК накладено штраф.

8.25. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного Рішення АМК.

8.26. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.27. Узагальнені покликання Товариства зводяться, зокрема, до такого:

- змістом оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій підтверджуються доводи скаржника про те, що названими судами здійснено оцінку лише кожного доказу окремо, при цьому одночасно з цим не здійснено належної оцінки всіх встановленим обставинам справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку і вірогідності;

- судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставини та не досліджено доказів, пов'язаних з аргументацією позивача стосовно: співпадіння IP-адрес учасників торгів-1, яке може відбуватися автоматично у декількох користувачів, при цьому адреси місця розташування та підключення кожного такого користувача можуть бути різними, а користувачі не можуть знати інших користувачів та про їх поєднання під однією публічною IP-адресою;

- судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено та не підтверджено жодними доказами "взаємозв'язок" через ОСОБА_3 , оскільки, він припинив працювати в Товаристві до моменту оголошення торгів-1, 2, а інформація про контактну особу на електронних майданчиках не є підставою стверджувати, що саме вказана особа вчиняла дії і діяла від імені Товариства, оскільки, відомості в електронному кабінеті про контактну особу після звільнення ОСОБА_3 не були оновлені, тим більше матеріали справи не містять будь-яких довіреностей або ж інших документів, якими надавались повноваження на вчинення дій зі сторони і на користь позивача;

- так само не перевірені доводи позивача про те, що з рішення АМК вбачається, що при його ухваленні Комітет здійснював оцінку доказів сукупно, таким чином, встановленні обставини, щодо торгів-1 вплинули на винесення рішення щодо торгів-2, що є грубим порушенням, та було підставою для визнання спірного рішення в цій частині нечинним;

- також, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тим обставинам, що визнаючи те, що учасники торгів мали однакових контрагентів, по суті зі сторони АМК у цьому контексті було здійснено обмеження прав позивача на свободу господарських відносин;

- виходячи із обставин справи, учасники торгів не мали права замовляти послуги в одних і тих же контрагентів в межах території послуги, які стосуються діяльності учасників торгів;

- позивач вважає, що висновок АМК про те, що факт наявності господарських відносин між учасниками підтверджується і наявністю однакових контрагентів є недоведеним, оскільки, судами попередніх інстанцій в цьому контексті не досліджено жодних доказів щодо періодів та характеру відповідних правовідносин між сторонами;

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що правовідносини, які виникали у учасників торгів з однаковими контрагентами обумовлені географічними особливостями регіону здійснення діяльності, оскільки, ринок контрагентів, які можуть надати послуги пов'язанні із здійсненням діяльності позивача, а здійснювати замовлення аналогічних послуг у інших контрагентів з інших регіонів може лише необґрунтовано збільшити вартість послуг, що буде свідчити про економічну недоцільність послуг;

- судами попередніх інстанцій не взято до уваги вказаних обставин та не оцінено належним чином докази на підставі яких, АМК прийнято спірне рішення;

- на думку позивача, певна схожість у електронних файлах, в яких подані пропозиції позивача та іншого учасника торгів за відсутності належних і достовірних доказів узгодження ними своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій у проведенні торгів з метою обмеження чи усунення конкуренції між ними не є беззаперечним свідченням наявності попередньої змови і спрямованості дій названих товариств на усунення або недопущення конкуренції у торгах.

8.28. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

8.29. При цьому, відповідне з'ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсним чи скасування рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

8.30. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.

8.31. Верховний Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Такі ж висновки щодо застосування стандарту переваги більш вагомих доказів зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.32. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.

8.33. Верховний Суд, виходячи із системного аналізу завдань АМК, кваліфікації за частиною четвертою статті 6 Закону у сукупності зі статтею 86 ГПК України, у цій категорії справ стандарту доказування і тлумачення, застосований Верховним Судом у низці справ (зокрема, у постановах від 07.12.2023 у справі №910/16639/21, від 19.12.2024 у справі №910/257/24, від 01.04.2025 у справі №914/484/24), що свідчить про сталість підходу щодо стандарту доказування.

8.34. Верховний Суд наголошує, що сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

8.35. Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.36. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

8.37. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

8.38. Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив і надав оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства (дивись розділ 6 цієї постанови), оцінив і дослідив доводи позивача у контексті позовних вимог, що є предметом спору, фактичних підстав позову та дійшов висновку про те, що підстави для скасування Рішення АМК відповідно до статті 59 Закону відсутні.

8.39. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що обставинами, які свідчать про встановлення між Товариством та іншим учасником торгів антиконкурентних узгоджених дій є:

1) використання відповідачами однієї і тієї ж ІР-адреси (у торгах-1);

2) наявність спільних працівників та перехід працівників від одного відповідача до іншого (у торгах-1, 2);

3) наявність господарських відносин між відповідачами (у торгах-1, 2);

4) взаємозв'язок учасників торгів через одну особу (у торгах-1, 2);

5) однакові властивості електронних файлів, завантажених відповідачами для участі (у торгах-1);

6)комунікації між відповідачами під час участі в торгах-1, 2.

8.40. Зі змісту оскаржуваних судових рішень (дивись розділ 6 цієї постанови) вбачається, що суди попередніх інстанцій, здійснивши оцінку наведених Комітетом у Рішенні АМК доказів і обставин та здійснених на їх підставі висновків, дослідивши сукупно й окремо наведених сторонами позицій та доказів, виходячи через призму статті 59 Закону зі стандарту вірогідності доказів, дійшли висновку, що АМК доведено обставини, які мають значення для справи, та встановлені ним факти у своїй сукупності доводять наявності в діях, зокрема, Товариства обставин щодо усунення конкуренції під час проведення торгів-1, 2 та узгодження поведінки Товариства та іншого учасника торгів, чи наміру такого узгодження під час підготовки тендерних пропозицій.

8.41. Системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону (щодо меж його застосування), свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.

8.42. Верховний Суд виходить з того, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі доказів.

8.43. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

8.44. Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.45. Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.46. Верховний Суд виходить з того, що суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

8.47. Суд наголошує, що покликання скаржника фактично спрямовані на переоцінку доказів, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

8.48. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону проаналізували зміст оскаржуваного Рішення АМК, перевірили дотримання Комітетом вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, з дотриманням статті 86 ГПК України дійшли висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується позивача.

8.49. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованого позивачу порушення антимонопольного законодавства, що відповідає статті 86, 237, 238 ГПК України, судами попередніх інстанцій з'ясовані обставини існування підстав для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується порушення органом АМК положень статті 59 Закону.

8.50. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду, вказаних у пункті 4.1 цієї постанови, з огляду, окрім означеного, на таке.

8.51. Зі змісту судових рішеннях у справах 910/16662/21, №910/16616/21, №910/1528/22 та №910/6507/19 вбачається, що під час їх розгляду суди встановлювали наявність/відсутність підстав передбачених статтею 59 Закону для визнання рішення АМК недійсним, з'ясовуючи відмінні, від цієї справи обставини, що підтверджують, антиконкуренті узгоджені дії відповідачів антимонопольних справ.

8.52. Стосовно покликань скаржника у контексті підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.53. Так, Товариство обґрунтовуючи наведений довід вказує, зокрема, таке:

- торги-1 відмінені у зв'язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій, підставою для чого зазначено, що тендерні пропозиції подані учасниками не відпадають умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації;

- за таких обставин, на думку позивача, відсутній сам об'єкт дослідження, адже тендер за ідентифікатором процедури закупівлі UA-2021-06-22-012726-c є таким, що не відбувся;

- у такому разі, дії відповідача в контексті встановлення відносно порушення позивачем пункту 4 частини другої статті 6 Закону не могло бути встановлено, оскільки, публічна закупівля є такою, що не відбулася, а, отже, в силу повноважень визначених положеннями статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не могла бути предметом перевірки чи вчинення будь-яких інших дій.

8.54. Верховний Суд наголошує, що Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад, а метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

8.55. У свою чергу, Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

8.56. Відповідно до статті 3 Закону законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості застосування законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встановлені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

8.57. З огляду на викладене, норми Закону України «Про публічні закупівлі», у тому числі статті 32, яка регулює відміну тендеру чи визнання тендеру таким, що не відбувся, не є нормами, які регулюють сферу захисту економічної конкуренції, зокрема, у частині, що стосується антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.58. Верховний Суд також звертається до сталих та послідовних правових висновків (викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/11961/24, від 17.12.2024 у справі №909/1182/23, від 05.12.2025 у справі №924/1266/21, від 22.12.2022 у справі №914/130/22, від 09.09.2021 у справі №910/12953/20) такого змісту:

- для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків;

- недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону;

- таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію;

- для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі;

- негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами);

- узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу/торгів/аукціону.

8.59. З огляду на вказані вище правові висновки, Верховний Суд, ураховуючи приписи Закону, висновує, що відміна торгів або визнання торгів такими, що не відбулися не звільняють їх учасників від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у спотворенні результатів торгів, оскільки, недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі (у цьому випадку у зв'язку з тим, що торги визнані такими, що не відбулися), не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону, адже негативним наслідком є сам факт спотворення через узгоджену поведінку.

8.60. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.61. Також, скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.62. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено порядок оцінки доказів на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності для з'ясування наступних обставини в обґрунтування позовних вимог позивача.

8.63. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.64. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.65. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

8.66. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість таких підстав касаційного оскарження.

8.67. Що ж до посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що:

- жодних належних, допустимих та достовірних доказів матеріали справи не містять, а суди попередніх інстанцій виходили виключно з того, що було встановлено у Рішенні АМК, без дослідження доказів, які було покладено в основу спірного рішення;

- позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції заявляв клопотання про визнання доказів недопустимими, яке було мотивоване тим, що відповідач, подаючи відзив на позовну заяву долучив до матеріалів справи DVD-R диск розміром 3,35 ГБ, на якому зі слів відповідача містились матеріали на основі яких було прийнято спірне рішення;

- однак, інформація розміщена на диску не відкривалася, що призвело до неможливості ознайомитися зі вмістом диску у позивача;

- також як слідує з матеріалів справи, до відзиву відповідача, який було подано до суду першої інстанції також долучено «завірену кваліфікованим електронним цифровим підписом копії матеріалів справи №145-26.13/32-23 на 1 диску DVD-R»;

- проте, матеріали справи не містять жодних паперових копій вказаних документів не міститься;

- в ході розгляду справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, судами не досліджувався вміст долученого відповідачем диску DVD-R з нібито матеріалами справи №145-26.13/32-23, а по суті визнано встановленими обставини, які покладено у спірне Рішення АМК.

8.68. Верховний Суд наголошує, що в силу приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

8.69. Слід зазначити, що в силу приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно набути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8.70. Втім, скаржник не визначив інших підстав, окрім передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а Суд позбавлений права виходити за межі розгляду справи судом касаційної скарги, оскільки, покликання скаржника наведені у пункті 8.68 цієї постанови, не входять до порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 ГПК України.

8.71. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.72. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.73. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.74. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

8.75. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу відповідача, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.76. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.77. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.78. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3374/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Попередній документ

129576846

Наступний документ

129576848

Інформація про рішення:

№ рішення:	129576847
№ справи:	910/3374/24
Дата рішення:	14.08.2025
Дата публікації:	19.08.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них; щодо антиконкурентних узгоджених дій

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (26.06.2025)
Дата надходження:	19.03.2024
Предмет позову:	визнання недійсним рішення в частині, визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

06.05.2024 11:30	Господарський суд міста Києва
03.06.2024 11:15	Господарський суд міста Києва
01.07.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
05.08.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
16.09.2024 10:45	Господарський суд міста Києва
11.11.2024 12:00	Господарський суд міста Києва
25.11.2024 12:45	Господарський суд міста Києва
09.12.2024 14:00	Господарський суд міста Києва
11.02.2025 10:40	Північний апеляційний господарський суд
04.03.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
17.03.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
08.04.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
29.04.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
07.08.2025 11:30	Касаційний господарський суд
14.08.2025 14:45	Касаційний господарський суд