18 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2841/24
Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025
у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.
та на ухвалу господарського суду Львівської області від 19.11.2024
суддя: Кітаєва С.Б.
у справі № 914/2841/24
за заявою ОСОБА_2 ,
особа, яка може отримати статус учасника справи приватне підприємство «Перша соціальна медична лабораторія «Ескулаб»,
про забезпечення позову до його подання
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 19.11.2024 про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/2841/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частини першої та підпунктом 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Частиною третьою статті 4 Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Отже, скаржник, звернувшись з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Львівської області від 19.11.2024, залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025, мав сплатити судовий збір у сумі 2422,40 грн (3028 грн х 0,8).
До касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано скріншоти (знімки екрану) на двох аркушах з платіжної системи "Приватбанку" про сплату послуг "платежі до бюджету" на суму 3082,50 грн, проте зазначені знімки не можуть вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Згідно з пунктом 37 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити обов'язкові реквізити, зокрема "призначення платежу" та "унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку".
Платник заповнює реквізит "призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 розділу ІІ Інструкції).
Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено платiжнi реквiзити для перерахування судового збору та приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі. Разом з тим, у графі "Призначення платежу" обов'язково необхідно вказати, зокрема, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Отже, додані до касаційної скарги скріншоти не можуть бути прийняті як належний доказ сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки у них взагалі відсутні відомості, що дають можливість Суду перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а саме: ідентифікатор отримувача та інформація щодо судових рішень, за оскарження яких справляється судовий збір, а також не зазначено номер справи, у якій вони були прийняті.
Таким чином, додані скаржником до касаційної скарги скріншоти (знімки екрану) не є належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати документ, що підтверджує сплату судового збору у даній справі у встановленому порядку і розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 та на ухвалу господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі № 914/2841/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй