Справа № 212/5843/25
2/212/3406/25
11 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив таке.
До суду звернувся представник позивача Дашко В. М. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд на 25.06.2025, а потім - на 11.08.2025.
В судові засідання сторони та/або їх представники не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином. Від представника позивача в матеріалах позову наявне клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Оскільки всі учасники справи не з'явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.
Позиції сторін.
Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24.12.2010 року у розмірі 45 286,64 грн станом на 15.04.2025 та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн судового збору.
Позов обґрунтував таким. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № бн від 24.12.2010 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку. На підставі вищевказаної Анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 50 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 09/18, тип - Універсальна GOLD. Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1) Кредитна картка номер - 5168742201747205, строк дії - 03/21, тип - Універсальна GOLD; 2) Кредитна картка номер - 5363542095878980, строк дії - 08/27, тип - Універсальна GOLD.
Далі у процесі користування рахунком 27.07.2023 Відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту. 05.11.2020 відповідач підписав власноруч на планшеті Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також 20.04.2022 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Однак в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором відповідач не виконав умови договору, в зв'язку з чим станом на 15.04.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 286,64 грн, яка складається з: 36 555,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 731,38 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористався.
Матеріали, досліджені судом (докази, надані позивачем). Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
24 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач висловив бажання отримати платіжну картку кредитка «Універсальна» з кредитним лімітом в 1 000 грн (а. с. 54). Відміток про видачу будь-яких карток та/або відкриття рахунку ОСОБА_1 ця анкета-заява не містить.
На підтвердження обставини виникнення кредитної заборгованості з 2010 року позивач надав Виписку, відомості про рух коштів в якій починаються з 17.09.2015 (а. с. 43-53), а також Розрахунки заборгованості станом на 30.11.2018 та 15.04.2025 (а. с. 57-70).
Суд вважає, що обставина заборгованості може підтверджуватися лише первинними документами або зведеними обліковими документами, складеними на основі первинних. Саме такі документи є підставою для бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими зведеними обліковими документами можуть бути, зокрема, виписки з рахунку.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 1.1.1., 1.1.2. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.98 в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин та до втрати нею чинності 04.07.2018, бухгалтерський (фінансовий) облік в банках України - це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку, серед іншого, зовнішнім користувачам; бухгалтерський облік у банках ґрунтується, зокрема, на принципах: повного висвітлення - усі операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.
Виписка, надана позивачем на підтвердження обставини користування відповідачем кредитними коштами, не відповідає вимогам зазначених нормативно-правових актів. Деталі операції у Виписці не дозволяють ідентифікувати жодну з операцій як видачу кредиту, перерахування кредитних коштів, розрізнити власні кошти відповідача та кошти інших осіб (як позичені тощо) тощо.
Водночас надана позивачем Виписка починається з відомостей станом на 17.09.2015; вона також не містить посилань на рахунок відповідача. Отже, позивач не довів обставину отримання відповідачем кредитних коштів у період з 24.12.2010.
Позивач долучив до позову Анкету-заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.11.2020, підписану відповідачем власноруч (а. с. 71-72). У ній зазначено, що ОСОБА_1 просить відкрити йому поточний рахунок/карту в гривні. Відомостей про відкриття рахунку/видачу карток ця анкета-заява також не містить.
На підтвердження обставини кредитування в період з 20.04.2022 позивач надав суду Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 20.04.2022, підписану відповідачем за допомогою ОТП (а. с. 26-37). Цією Заявою передбачено приєднання до низки розділів Умов та Правил банку (а. с. 26); різні варіанти умов кредитування за умовами договору «Кредитні картки», зокрема розділ 1, п. 1.2. - тип кредиту: відновлювана кредитна лінія з різним розміром кредитного ліміту для різних карт; різні варіанти умов кредитування за договором «Оплата частинами та миттєва розстрочка», зокрема розділ 2, п. 2.3. - тип кредиту: строковий з різним розміром кредитного ліміту для різних карт. Посилань на видачу конкретної карти із зазначенням її типу, номеру, строку дії ця Заява не містить.
Доказів на підтвердження відкриття банківських рахунків відповідачу, видачу йому будь-яких банківських карток позивач не надав.
Будь-яка банківська картка - це електронний платіжний засіб (згідно з п. 1.27. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Згідно з п. 2.3.- 2.5. розділу 2 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ № 223 від 30.04.2010 спеціальний платіжний засіб (платіжна картка) є власністю емітента (банку) і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір). Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов'язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов'язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку. Емітент зобов'язаний забезпечити наявність у договорі таких умов: тип спеціального платіжного засобу; види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо); тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну; ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності); право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання; порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом; порядок розгляду спорів; відповідальність емітента та клієнта тощо.
Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене Постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014, містило правило про те, що банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором про використання електронного платіжного засобу (п. 4- 5 розділу ІІ зазначеного Положення). Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з його умовами, тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом; Договір укладається в письмовій формі (паперовій або електронній; п. 6, 7 розділу ІІ Положення). Згідно з п. 9 розділу ІІ цього Положення банк зобов'язаний зазначити в договорі, серед інших, такі умови:
1) тип електронного платіжного засобу;
2) порядок надання в користування або передавання у власність електронного платіжного засобу користувачу;
3) види платіжних операцій, які користувач має право здійснювати з використанням електронного платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання;
4) порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування користувача, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо).
Аналогічні правила встановлені актуальним Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим Постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022. Зокрема, пунктами 25, 27, 28 цього Положення № 164 передбачено, що емітент має право надати платіжний інструмент користувачу у власність або в користування на умовах та в порядку, визначених договором; емітент зобов'язаний зазначити в договорі, серед іншого: вид платіжного інструменту; перелік платіжних та інших операцій, які користувач має право здійснювати з використанням платіжного інструменту, правила та максимальний строк їх виконання; інформацію про строк дії договору.
Отже, видача банківських карток може бути підтверджена лише договором з клієнтом. Банківська виписка не є належним і допустимим доказом видачі банківських карток.
Паспорт споживчого кредиту відповідач підписав 27.07.2023 (а. с. 38-42). У ньому зазначено про різні варіанти кредитування залежно від типу кредитного продукту (отриманої картки). Посилань на видачу конкретної карти із зазначенням її типу, номеру, строку дії Паспорт споживчого кредиту також не містить.
Матеріали справи містять також Розрахунки заявленої позивачем заборгованості (а. с. 57-70). Суд оцінює їх як аналітичні документи банку, складені в односторонньому порядку, тому вони не є безспірними доказами обставини видачі кредиту та наявності боргу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, обов'язок повернення кредиту та сплати процентів пов'язується з обставиною надання такого кредиту та є наслідком отримання позичальником коштів та користування ними. Відповідно, ця обставина має бути доведеною (або визнаною іншою стороною, що звільняє від обов'язку доведення).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В умовах, як у цій справі, коли відповідач не відреагував на позов та не визнав обставини укладення договору/договорів кредитування, отримання банківських карток, отримання кредитних коштів, користування кредитними коштами, тягар доведення цих обставин покладається на позивача. Позивач на підтвердження цих обставин достатніх доказів не надав. Він не довів обставину видачі банківських карток, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними на певних умовах, про які твердить позивач, у період з 24.12.2010 до 15.04.2025. Ні Виписка, ні Розрахунки заборгованості (а. с. 43-53, 57-70) не підтверджують обставини користування відповідачем кредитними коштами.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.
Наданих суду доказів в їх сукупності - недостатньо для підтвердження обставини отримання відповідачем від позивача кредитних коштів. Оскільки ця обставина - не доведена (отже, не встановлена судом), не доведена підстава для виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань повернути такі кошти та сплатити відсотки за користування ними. У зв'язку з цим позов не належить до задоволення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати належить покласти на позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Відмовити у задоволенні позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»; ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 18 серпня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець