14 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12415/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Бондаренко О.О.
Відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025
(головуючий - Сибіга О.М., судді Кравчук Г.А., Тищенко О.В.)
у справі №910/12415/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення 2 270 292,97 грн,
1. У зв'язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.07.2025.
Короткий зміст позовних вимог
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НАК "Укренерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ"ДТЕК Київські регіональні електромережі", відповідач) про стягнення 2.270.292,97 грн, з яких 1.615. 903,40 грн інфляційних втрат, 654.389,57 грн 3% річних.
3. Позовні вимоги мотивовано простроченням відповідачем виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості, що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/14018/23, у зв'язку з чим позивачем нараховано 3% річних за період з 01.09.2023 по 22.11.2023 у розмірі 654 389,57 грн та інфляційні втрати за період з 01.09.2023 по 22.11.2023 у розмірі 1 615 903,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 615 903,40 грн інфляційних втрат, 327 194,79 грн - 3% річних та 27 243,51 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Рішення обґрунтовано тим, що судовими рішеннями у справі № 910/14018/23 встановлено прострочення виконання відповідачем зобов'язань із сплати позивачу коштів у розмірі 217 682 980,35 грн, остаточне погашення заборгованості відбулось 23.11.2023. У зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 217 682 980,35 грн позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати. Судом першої інстанції зменшено розмір 3% річних на 50%, на підставі ст. 551 ЦК України, та стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 327 194,79 грн.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "НАК «Укренерго» про стягнення 3% річних у розмірі 327 194,79 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
«Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1А, ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) інфляційні втрати у сумі 1 615 903,40 грн (один мільйон шістсот п'ятнадцять тисяч дев'ятсот три гривні 40 копійок), 3% річних у сумі 654 389,57 грн (шістсот п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 57 копійок) та судовий збір у розмірі 27 243,51 грн (двадцять сім тисяч двісті сорок три гривні 51 копійка)». Здійснено розподіл судових витрат.
7. Постанову мотивовано тим, що у даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення 3% річних у розмірі 327 194,79 грн.
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що рішення про задоволення позову про стягнення 3 % річних прийнято апеляційним судом без урахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 02.04.2025 у справі № 924/503/24, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22.
10. Також, у скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції про зменшення відсотків річних, в порушення положень ст.ст. 86, 236, 238, 282 ГПК України, належним чином не обґрунтував прийняту постанову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/14018/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, закрито провадження в частині стягнення 217 682 980,35 грн. основного боргу у зв'язку із відсутністю предмета спору. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь ПрАТ "НАК "Укренерго" 5 515 850,56 грн. інфляційних втрат, 4 454 785,28 грн. 3% річних, 709 257,07 грн. судового збору.
12. Зі змісту рішення суду від 09.01.2024 у справі № 910/14018/23 вбачається, що в частині закриття провадження щодо стягнення 217 682 980,35 грн. основного боргу суд виходив з того, що відповідно до довідки № 77/4-11/122540/2024 від 01.10.2024 АТ "Ощадбанк" погашення заборгованості у розмірі 217 682 980,35 грн ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" здійснило у період з 31.08.2023 по 23.11.2023.
13. Обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 217 682 980,35 грн підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/14018/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024, та повторного доведення під час розгляду даної справи не потребують.
14. Як вбачається з матеріалів справи, суму боргу у загальному розмірі 217 682 980,35 грн, встановлену судовими рішеннями у справі № 910/14018/23, остаточно сплачено відповідачем 23.11.2023.
15. З наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що інфляційні втрати позивач нараховує на суму заборгованості 143 566 927,34 грн. за період з 08.09.2023 по 21.09.2023, на суму заборгованості 99 201 680,40 грн. за період з 13.10.2023 по 26.10.2023, на суму заборгованості 20 891 064,63 грн. за період з 31.10.2023 по 22.11.2023, а 3% річних нараховує на суму заборгованості 159 349 316,06 грн. за період з 01.09.2023 по 07.09.2023, на суму заборгованості 143 566 927,34 грн. за період з 08.09.2023 по 21.09.2023, на суму заборгованості 127 784 538,62 грн. за період з 22.09.2023 по 12.10.2023, на суму заборгованості 99 201 680,40 грн. за період з 13.10.2023 по 26.10.2023, на суму заборгованості 70 891 064,63 грн. за період з 27.10.2023 по 30.10.2023 та на суму заборгованості 20 891 064,63 грн. за період з 31.10.2023 по 22.11.2023.
16. Відповідні нарахування позивачем проведено з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат (31.08.2023 - 12 725 868,29 грн, 31.08.2023 - 45 607 796,00 грн, 08.09.2023 - 15 782 388,72 грн, 22.09.2023 - 15 782 388,72 грн, 13.10.2023 - 884 209,41 грн, 13.10.2023 - 17 698 648,81 грн, 13.10.2023 - 10 000 000,00 грн, 27.10.2023 - 19 174 269,30 грн, 27.10.2023 - 9 136 346,47 грн, 31.10.2023 - 352 075,53 грн, 31.10.2023 - 18 138 644,94 грн, 31.10.2023 - 31 509 279,53 грн, 23.11.2023 - 21 013 032,77 грн).
17. Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зробив висновок, що вони є арифметично правильними та обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
18. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
20. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
21. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
22. Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
23. Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
24. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
25. Судами встановлено, що зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості виникло на підставі невиконаного відповідачем судового рішення у справі № 910/14018/23. Так, судами встановлено, що рішенням суду від 09.01.2024 у справі № 910/14018/23 встановлено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 217 682 980,35 грн основного боргу. Як вбачається з матеріалів справи, суму боргу у загальному розмірі 217 682 980,35 грн, встановлену судовими рішеннями у справі № 910/14018/23, відповідачем остаточно сплачено 23.11.2023.
26. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
27. До того ж у силу вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
28. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
29. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.
30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
31. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
32. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
33. Суди перевіривши нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних втрат зробили обґрунтований висновок про правильність нарахування позивачем вказаних складових та наявність підстав для їх стягнення.
34. Разом з цим, у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень ст. 625 ЦК України) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
35. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення 3% річних та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, зробив обґрунтований висновок, що у даному випадку розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а тому, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
35. Касаційний суд вважає правильними такі висновки апеляційного суду.
36. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначав про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 02.04.2025 у справі № 924/503/24, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22.
37. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав згідно п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
38. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
39. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
40. До того ж, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
41. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
42. Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував на визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (схожий висновок викладено постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (пункти 9.27, 9.28), від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 (пункт 43)).
43. Як вказувалось, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 вказала на необхідність конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 ( щодо можливості зменшення відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
44. Вказана правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, має бути врахована при розгляді справи № 910/12415/24, оскільки такий правовий висновок є останнім актуальним висновком щодо питання зменшення відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
45. З урахуванням вищезазначеного проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає, що такі доводи є безпідставними, з огляду на наступне.
46. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 924/503/24 предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії, відсотків річних (3%) та інфляційних втрат. Рішеннями судів у справі позов задоволено частково, суди вказали на наявність підстав для стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, водночас, суд першої інстанції зменшив нараховані відсотки річні на 90 %. Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій.
47. У справі № 917/991/22 предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Постановою апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові та прийнято нове рішення, яким визнано обґрунтованим позов про стягнення заборгованості з урахуванням пені, інфляційних втрат та відсотків річних. До того ж апеляційним судом зменшено пеню, відсотки річні та інфляційні втрати на 95 %. Суд касаційної інстанції не погодився з постановою апеляційного суду в частині зменшення відсотків річних та інфляційних втрат та направив справу в цій частині на новий апеляційний розгляд. Направляючи справу на новий розгляд в частині зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, касаційний суд вказав на те, що апеляційний суд правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не звернув увагу, що Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. Крім того, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. При цьому Суд наголосив на тому, що у справі №902/417/18 позивач нарахував суму пені, штрафу та відсотки річних, яка разом перевищувала майже в два рази суму заборгованості та була повністю сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.
48. Таким чином проаналізувавши зміст судових рішень касаційний суд зазначає, що судові рішення у справі № 917/991/22 прийнято за інших обставин справи, що відповідно вплинуло на правозастосування, у справі № 924/503/24 судові рішення хоча і прийнято за схожих правовідносин, але як вказувалось, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 конкретизувала правові висновки, які були викладено у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, з урахуванням якої (постанови у справі № 902/417/18) прийнято судові рішення у справі № 924/503/24, отже, в даному випадку необхідно враховувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
49. Таким чином не знайшли підтвердження доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 924/503/24, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цієї підстави.
50. Щодо доводів касаційної скарги відповідача, з посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про неналежне обґрунтування постанови апеляційного суду, Суд зазначає наступне.
51. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
52. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
53. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження ( п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), наведена відповідачем у касаційній скарзі, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв'язку з чим такі доводи, як неналежне дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також зводяться до незгоди відповідача із наданою судом оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.
54. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстави касаційного оскарження передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).
57. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" необхідно залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі №910/12415/24, залишити без змін.
Судові витрати
58. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі №910/12415/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.Р. Кібенко
О.О. Мамалуй