Справа № 212/5889/25
2/212/3417/25
18 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: Головуючого судді Чайкін І.Б., за участі секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС звернулося до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 20.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9731588 з використанням електронного підпису. На підставі вказаного договору позичальнику надано було кредит у безготівковій формі 5500 гривень, він повинен був сплатити комісію на надання кредиту 550 гривень та сплачувати відсотки за користування кредитом. 24.10.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого останнім було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9731588. Оскільки відповідачем належним чином не виконувалися боргові зобов'язання за кредитним договором № 00-9731588 від 20.04.2024 року виникла заборгованість у розмірі 13 003.10 гривень, яка складається із 6050 гривень - заборгованість по кредиту; 6 953.10 гривень - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, вказану суму позивач хоче стягнути в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засіданні не з'явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім того, не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до ч. 10 ст. 187 ЦПК України шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9731588 відповідно до якого сума кредитної лінії становить 5500 гривень, строк дії кредитної лінії 360 днів, процентна ставка фіксована, стандартна процентна ставка складає 1, 47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка складає 1, 03% суми кредиту за кожен день користування кредитом, кредитодавець одноразово нараховує комісію 550 гривень, переказ на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.28-32).
За умовами договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 5500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику (а.с.33-37).
Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором 09553, номер телефону НОМЕР_2 ; час відправки ідентифікатора 20.04.2024 року о 12.42 годині (а.с. 27)
Відповідно до паспорту споживчого кредиту позичальник був ознайомлений з основними умовами кредитування; інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентною ставки та орієнтовною загальної вартості кредиту для споживача; порядком повернення кредиту тощо (а.с.38-39).
В матеріалах справи міститься інформаційна довідка за вих. № 1289/10 від 30.10.2024 року в якій зазначено про успішну транзакцію, тип транзакції: видача; у реєстрі транзакцій, якій міститься у додатку 1 на платіжну картку НОМЕР_1 успішно переведено 5500 гривень 20.04.2025 року о 12.42 годині (а.с. 40-41)
Випискою з особового рахунка за кредитним договором № 00-9731588 від 20.04.2024 року, боржник: ОСОБА_1 станом на 04.05.2025 року заборгованість складає 15 753. 10 гривень, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 6050 гривень; прострочена заборгованість за процентами - 6 953.10 гривень; заборгованість за штрафними санкціями 2 750 гривень (а.с. 21)
24.10.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого останнім було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9731588 ( а.с. 7-17).
Згідно з реєстром боржників до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9731588 у розмірі 13 003.10 гривень, яка складається із 6050 гривень - заборгованість по кредиту; 6 953.10 гривень - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с. 23-24)
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 ЦК України визначено: договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Банк зобов'язання за договором виконав, а відповідач порушив умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань.
За правилами ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного пронесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання».
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитних договорів, так і відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, договори факторингу укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК ЕЙС» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів
Позичальник не виконує умови кредитних договорів ні первісним кредиторам, ні новому кредитору, а отже посилання сторони відповідача в цій частині є безпідставними.
При дослідженні правочинів наданих стороною позивача, судом з'ясовано, що всі вони підписані, є належними та допустимими.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В зв'язку з тим, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Таким чином суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04. 2024 року, укладеного між ТОВ ФК ЕЙС та АБ Тараненко та партнери; протоколом погодження вартості послуг; додатковою угодою № 5 до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04. 2024 року за яким АБ Тараненко та партнери приймає на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по справам про стягнення заборгованості, зокрема, щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9731588 від 20.04.2024 року; протоколом погодженої суми вартості послуг від 07.04.2024 року; актом прийому-передачі наданих послуг, за яким адвокатським бюро Тараненко та партнери надано позивачу послуги: складання позовної заяви до відповідача 2 год. 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості до відповідача 2 год. 2000 грн., підготовка і подача клопотання 500 гривень всього на суму 7000 грн. (а.с.68-79).
При цьому суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7000 грн. були доведені, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст.ст.263-265, 279, 354 ЦПК України суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9731588 від 20.04.2024 року у загальному розмірі 13 003 гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 7000 гривень.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги БЕЗПОСЕРЕДНЬО до апеляційного суду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення, складено та підписано 18.08.2025 року.
Суддя: І. Б. Чайкін