Іменем України
08 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/344/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011422) вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, (код ЄДРПОУ 00022674) вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Сновської міської ради, (код ЄДРПОУ 04061932) вул. Незалежності, 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200;
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників учасників справи:
прокурор: Драшпуль Н.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Керівником Корюківської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717 шляхом:
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717;
- зобов'язання Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
В позові прокурор також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 6056 грн та витрати, пов'язані із залученням спеціаліста, в сумі 2500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717 площею 24,2447 га, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Сновського району розташований курганний могильник, охоронний № 2886-ЧР. Відтак земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, є об'єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.
Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 16.04.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 16.04.2025 о 14:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
01.05.2025 через підсистему «Електронний суд» та 05.05.2025 засобами поштового зв'язку відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній не заперечив проти позовних вимог в частині зобов'язання повернути спірну земельну ділянку.
Крім того, відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка була передана Сновській міській раді за ініціативи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Сновська міська рада, крім того, підтвердила, що остання державну реєстрацію права власності не здійснювала.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти покладення на нього витрат, пов'язаних із залученням на договірних засадах спеціаліста, в сумі 2500 грн.
Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
08.05.2025 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що доводи відповідача необґрунтовані та недоведені, а тому не повинні братись судом до уваги.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
12.05.2025 відповідачем подана заява про розгляд справи за відсутності представника.
Суд долучив клопотання до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 12.06.2025.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 22.05.2025, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 08.07.2025.
Ухвалою суду від 27.06.2025 сторін повідомлено про те, що у зв'язку із перебуванням судді Кузьменко Т.О. в період з 07.07.2025 по 25.07.2025 у відпустці судове засідання, призначене на 08 липня 2025 року на 10 год. 30 хв., не відбудеться та повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 06.08.2025.
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових за-хист, рішення приймається за наявними матеріалами справи, з урахуванням доводів і заяв сторін.
У судовому засіданні 06.08.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України відклав ухвалення і проголошення рішення до 08.08.2025, про що присутніх учасників процесу повідомив під розпис, а тих учасників, хто не з'явився у судове засідання - ухвалою.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
08.08.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів №551 від 17.11.1980 (п. 1 рішення, п. 369 додатку до даного рішення) відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону пам'ятку археології місцевого значення, яка підлягає паспортизації: курганний могильник на території Гірської сільської ради Сновського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1980-1985 роках.
Пам'ятку археології паспортизовано 03.09.1984 (охоронний номер 2886-Чр). Відповідно до паспорту пам'ятки Курганний могильник датований Х-ХІ ст.
Пам'ятка археології розташована на підвищенні, яке розміщується у верхів'ях обводненої балки, що входить у заплаву р. Снов. Кургани розміщуються компактною групою. Зберіглося нерозореним 5 насипів. Найбільший курган має висоту 1,4 м, діаметр 9м. Навкруги насипу простежується ровик. Решта курганів дуже розсунулися і зберегли висоту 0,4-0,5 м. Ще 7 насипів фіксуються як горбовидні підвищення. Всі кургани, які зберіглися, знаходяться під посадками молодого соснового лісу. На підставі розмірів, форм і розташування курганної групи її можна віднести до давньоруського часу.
Адреса пам'ятки: Чернігівська обл., Щорський р-н, Гріська сільська рада, с. Хрінівка, в 800 м від південно-західної околиці на північний схід.
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу «Україна».
До паспорту пам'ятки складено схематичний план, відповідно до якого здійснено прив'язку місця розташування поселення, а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 03.09.1984, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселення, а також площу поселення.
У паспорті поселення та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: являє собою унікальну археологічну пам'ятку давньоруського періоду.
Відповідно до карти землекористування - графічної частини плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», у складі земель історико-культурного призначення (археологічні пам'ятки, локалізовані 11.11.1993), які позначені на плані червоним контуром з синіми косими лініями, під номером 6 відображено земельну ділянку неподалік с. Хрінівка Сновського району під курганним могильником, охоронний номер 2886-Чр. З північного сходу межує з землями лісового фонду, на півночі та півдні межує з землями колективної власності. На північному сході з землями лісового фонду.
У 2018 році Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Сновської міської ОТГ, Сновського району, Чернігівської області, з урахуванням перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (технічна документація із інвентаризації земель).
Відповідно до технічної документації із інвентаризації земель, земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717 площею 24,2447 га сформована у межах 6 контуру.
Відповідно до карти землекористування - графічної частини плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», яку використано при виготовленні викопіювання даної земельної ділянки, територія земельної ділянки також відображена у контурі (кварталі) 6 площею 24,2447 га та остання позначена як землі історико- культурного призначення.
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Гірська сільська рада) площею 24,2447 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 24,2447 га, розташована на території Гірської сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Гірської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Гірської сільської ради Сновського району Чернігівської області, яка піддягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Сновській ОТГ (ділянка № 13 орієнтовною площею 24,2447 га), погоджене начальником відділу у Сновському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 24,2447 га, розташованій на території Гірської сільської ради Сновського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7425881000:04:000:1717; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (сірі косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 24,2447 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 06.08.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Сновської ОТГ Чернігівської області від 06.08.2018, до якого внесено земельну ділянку №13 (Гірська сільська рада) площею 24,2447 га 01.02 «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
Відділом у Сновському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 22.08.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Сновської міської ради ОТГ.
Пунктом 7 вказаного висновку передбачено необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 14.08.2018 № 2328-18, який видано Держгеокадастром України, визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Сновської міської ОТГ, Сновського району, Чернігівської області не у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.
У підпунктах 2, 3, 5 п. 10 вказаного висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність долучити погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини згідно з вимогами ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також нанести межі охоронних зон об'єктів культурної спадщини.
Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 03.10.2018 №237-П, виданої Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на виконання зауважень висновку державної експертизи землевпорядної документації від 14.10.2018 №2328-18 (у порядку погодження землевпорядної документації згідно вимог ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України), частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Сновської міської ОТГ, розташована на землях історико - культурного призначення, у тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Сновського району (ділянка №13 площею 24,2447 га), розташований Курганний могильник Х-ХІ ст. № 2886-Чр.
Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини: пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 29.10.2018 видано наказ №25-8409/14-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Сновської міської ради, Сновського району, Чернігівської області загальною площею 1860,9325 га.
За доводами прокурора опис місця розташування курганного могильника, що зазначено в паспорті, обліковій кратці, а також схематичне зображення земельної ділянки історико-культурного призначення, нанесене на карті землекористування - графічній частині проекту роздержавлення КСП «Україна», свідчить про те, що на плані роздержавлення земель КСП «Україна» територія, позначена червоним овалом з синіми косими лініями під номером 6, є земельною ділянкою історико - культурного призначення, на якій розташовано поселення. Так, у кожному із вказаних джерел інформації окреслену територію позначено як територію пам'ятки місцевого значення - Курганний могильник.
Також, відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА № 15-2784/8 від 07.11.2023 курганний могильник розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717.
За доводами прокурора, зіставленням викопіювання з плану землекористування Гірської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Гірської сільської ради Сновського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Сновської ОТГ (ділянка № 13 орієнтовною площею 24,2447 га), та схематичного відображення місця розташування поселення на проекті роздержавлення земель КСП «Україна» за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний малюнок її меж, позначена косими лініями та цифрою 6), встановлено, що саме викопіювання у технічній документації виконано за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ними.
В обґрунтування зазначених висновків, прокурор посилається на технічну документацію з інвентаризації земель, згідно з якою встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 24,2447 га 01.02 «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини» та довідкою Департаменту культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації 03.10.2018 №237-П, виданої у порядку погодження землевпорядної документації згідно з вимогами статей 186, 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої на земельній ділянці, яка знаходиться на території Гірської сільської ради Сновського району, - ділянка № 13 площею 24,2447 га, розташований курганний могильник, №2886-Чр, взятий на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551, як землі історико - культурного призначення.
Інженер-землевпорядник (кваліфікований сертифікат №001323) Бойко Дмитро Олександрович провів накладення спірної земельної ділянки в межах та конфігурації, зазначеній в технічній документації на графічну частину проекту роздержавлення, за результатами опрацювання картографічних матеріалів, облікової документації на вказане поселення, відомостей ДЗК, землевпорядної документації з інвентаризації. (Повноваження Бойка Д.О. складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою, підтверджено кваліфікаційним сертифікатом інженера землевпорядника №001323, виданого Бойку Д.О. 03.01.2017).
За результатами проведення вказаного накладення даної земельної ділянки встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717, площею 24,2447 га має однакове місце розташування, як у викопіюванні, що міститься у технічній документацій так і в графічній частині плану роздержавлення земель. Також підтверджено, що спірна земельна ділянка площею 24,2447 га повністю накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення Курганний могильник.
Вказане підтверджується схемою-накладенням земельної ділянки кадастровий номер 7425881000:04:000:1717на проект роздержавлення.
Відповідні висновки також підтверджені технічною документацією з інвентаризації земель, згідно з якою встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 24,2447 га 01.02 «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Сновській міській об'єднанній територіальній громаді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16014,5218 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Сновської міської об'єднаної територіальної громади Сновського району, Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акту-приймання-передачі від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг передало із державної власності, а Сновська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, у тому числі (№ 659 додатку до акту) земельну ділянку площею 24,2447 га, кадастровий номер 7425881000:04:000:1717, з обмеженням охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Рішенням Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області від 28.12.2018 № 30-30/VІІ «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» міська рада вирішила « 1. Прийняти Сновській міській раді Сновського району Чернігівської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16014,5218 га у комунальну власність Сновської міської об'єднаної територіальної громади, які розташовані за межами населених пунктів на території Сновської міської об'єднаної територіальної громади Сновського району Чернігівської області згідно додатку».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717, зареєстрована відділом у Сновському районі Міжрайонного управління у Корюківському та Сноському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, за категорією земель - зелі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу, з видом обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини площею 24,2447 га.
З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717, площею 24,2447 га за твердженням прокурора не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.
Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium», “Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Новоселецький проти України» від 11.03.2003, “Федоренко проти України» від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Листом від 05.04.2024 № 51-77-1422вих-24 Корюківська окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології - Курганного могильника. У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред'явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.
Листом від 29.04.2024 № 01-01-32/7116-вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що остання не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності та встановлення відповідних фактів.
Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Корюківською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 03.04.2025 № 51-77-1305ВИХ-25).
Оскільки позивач протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Сновської міської ОТГ, Сновського району Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 24,2447 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02., площею 6,3625).
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717 площею 24,2447 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології - Курганний могильник, що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Судом установлено, що пам'ятка археології - Курганний могильник, № 2886-Чр взято під державну охорону рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551.
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
Пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717 протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправної передачі цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 25,4648 га, кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої та погодженої у відповідності до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі, цільове призначення вказаної земельної ділянки: 16.00 землі запасу; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (а.с. 114).
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421487600:03:000:2192 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.10.2012 р. № 1051 (зі змінами), державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Заперечення відповідача щодо того, що земельна була передана Сновській міській раді за ініціативою Головного управління Держеокадастру у Чернігівській області не приймаються судом з огляду на те, що на момент передачі/прийняття спірної земельної ділянки Сновська міська рада була обізнана про встановлені обмеження щодо останньої і, відповідно, про особливий статус земель історико-культурного призначення.
Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717 знаходиться у межах Сновської територіальної громади.
Актом приймання-передачі від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг передало із державної власності, а Сновська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, у тому числі (№ 659 додатку до акту) земельну ділянку площею 24,2447 га, кадастровий номер 7425881000:04:000:1717, з обмеженням: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
При цьому, матеріалами справи встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано.
Водночас Сновська міська рада станом на день ухвалення рішення судом розпоряджається спірною земельною ділянкою, що не заперечується самим відповідачем.
Крім того, у відзиві на позов Сновська міська рада не заперечує проти вимоги прокурора про повернення земельної ділянки державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Суд зауважує, що повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.
З огляду на викладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка відповідно до наявних у матеріалах справи доказів повністю накладається на територію пам'ятки археології місцевого значення Курганний могильник та вибула з державної власності поза волею власника, Сновська міська рада володіє нею незаконно, в зв'язку з чим власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні такою ділянкою, тому остання підлягає поверненню законному володільцю - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з мотивів, викладених у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги прокурора задоволені у повному обсязі, судовий збір в сумі 6056,00 грн покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Прокурором заявлено до стягнення 2500 грн витрат, понесених у зв'язку з залученням спеціаліста - інженера землевпорядника Бойка Д.О.
На підтвердження понесення витрат прокурором надано договір № 3/25 від 03.03.2025, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП «Елітзем», відповідно до умов якого Замовник (Чернігівська обласна прокуратури) доручає, а Виконавець (ПП «Елітзем») бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню графічних відомостей з позначенням межі та площі пам'ятки археології - курганний могильник Х-ХІ ст.,охоронний номер № 2886-ЧР, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7425881000:04:000:1717, яка знаходиться на території Сновської міської ОТГ, Корюківського району, Чернігівської області.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 3/25 сторони обумовили, що вартість робіт складає 2500 грн.
Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 3/25 від 05.03.2025, підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також примірник платіжної інструкції № 505 від 05.03.2025 на сплату 2500 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення прокурором витрат, пов'язаних з залученням спеціаліста.
Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати покладаються на Сновську міську раду.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717.
3. Зобов'язати Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061932 вул. Незалежності, 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200) повернути державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674 вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000) земельну ділянку площею 24,2447 га кадастровий номер 7425881000:04:000:1717.
4. Стягнути з Сновської міської ради (код ЄДРПОУ 04061932, вул. Незалежності, 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 6056 грн, понесені у зв'язку із залученням спеціаліста витрати в сумі 2500 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 18.08.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко