Іменем України
07 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/290/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» (код ЄДРПОУ 45356305), проспект Голосіївський, 120, офіс 4, м. Київ, 03127
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРОЛ" (код 01354517), вул. Комсомольська, 100 А, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «САД АГРО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37122702), вул. Шкільна, 4, с. Братковичі, Городоцький р-н, Львівська обл., 81524
про стягнення 933 425,57 грн збитків
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЛОГІСТИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРОЛ", у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 933425,57 грн збитків за пошкоджений внаслідок перевезення належний ТОВ "САД АГРО ТРЕЙД" вантаж.
Позовні вимоги позивача з посиланням на норми глави 32 Господарського кодексу України, норми глави 64 Цивільного кодексу України, Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 обґрунтовано тим, що внаслідок здійсненого відповідачем на підставі заявки № 740 перевезення товару, зокрема, ЯКС у флексах, вантажоодержувачем товару було виявлено факт протікання товару, що призвело до втрати його частини вагою 10250 т та необхідності очистки про розвантаженні, вартість яких є збитками для позивача.
За твердженням позивача, протиправність поведінки відповідача полягає в тому, що останній всупереч умовам договору не забезпечив належного контролю за навантаженням та кріпленням вантажу (збереженням), у зв'язку з чим під час перевезення вантажу останній було частково пошкоджено; розмір збитків становить вартість пошкодженого майна; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивач обґрунтовує тим, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо збереження переданого для перевезення вантажу останній було пошкоджено, а вина відповідача полягає в тому, що в супереч умов договору відповідачем не вчинено дій щодо збереження переданого для перевезення майна (вантажу).
Ухвалою від 31.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 31.03.2025 була доставлена електронних кабінетів позивача та відповідача в ЄСІТС 31.03.2025 о 18:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
У підготовчому засіданні 30.04.2025 суд протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, визнав явку представника позивача обов'язковою та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 20.05.2025.
19.05.2025 від представника відповідача, адвоката М.Сорока, на електронну адресу суду надійшли пояснення. Документ підписано ЕЦП. У вказаних поясненнях представник відповідача зазначає, що водієм після виявлення протікання флекс-тари вже на території Польщі було вжито невідкладних заходів для мінімізації пошкоджень та збитків (включено рефрижиратор в режим заморожування). Також представником повідомлено, що в пункті розвантаження (Німетчина) 09.09.2024 була зібрана комісія, яка приймала товар, та яка зробила висновок, що провини водія в даному випадку немає, а протікання відбулось внаслідок пошкодження флексітанку при завантаженні.
В контексті прийняття вказаного пояснення до розгляду суд зауважує, що надісланий електронний примірник цього пояснення з електронної адреси soroka.advokat@gmail.com не містить відомостей про підписання документу електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на пояснення, із використанням підсистеми "Електронний суд".
Частинами п'ятою та шостою статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокат Сорока Михайло Миколайович повинен зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) (далі - ЄСІТС), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
За приписами частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Отже, адвокат Сорока М.М., який зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС, може подавати процесуальні документи до суду в електронній формі виключно через електронний кабінет в ЄСІТС, що, у свою чергу, не позбавляє його права на подання документів до суду в паперовій формі..
Ураховуючи, що представник відповідача звернувся не у спосіб передбачений процесуальним законодавством, то подані пояснення суд залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України як такі, що не підписані у встановленому порядку.
У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд постановив ухвалу, відповідно до якої на підставі ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «САД АГРО ТРЕЙД», на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 11.06.2025. Третій особі в порядку ст. 179 ГПК України встановлено строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали, позовної заяви та письмових пояснень для надання письмових пояснень щодо предмету та підстав заявленого позову у справі.
27.05.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній повідомив суд, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» (код ЄДРПОУ 45356305) не здійснювало страхування вантажу в рамках договору про надання транспортних послуг № 740 від 28.08.2024 року укладеного з ТОВ «ДАРОЛ».
Вказані пояснення прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
03.06.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких товариство просить позов ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» до ТОВ «ДАРОЛ» про стягнення завданих збитків задовольнити, з огляду на те, що ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИКС»/ТОВ «ДАРОЛ» під час здійснення перевезення вантажу (ЯКС у кількості 20500 кг) за маршрутом с.Солобківці, Україна - м. Ноєнкірхен, Німеччина, було втрачено частину вантажу в кількості 10 250,00 кг на суму 19 987,50 Євро, відтак, з урахуванням вимог ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, умов укладеного 23.08.2024 договору перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг № 36 та замовлення № 09-11 від 27.08.2024, ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» зобов'язаний вказану суму відшкодувати ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД».
Також Товариство повідомило, що не здійснювало страхування вантажу - ЯКС.
Вказані пояснення прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 11.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2025.
24.06.2025 судове засідання у справі не відбулось у зв'язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у т.ч. в м. Чернігові, про що складено відповідний акт.
Ухвалою від 24.06.2025 сторін повідомлено, що судове засідання у справі № 927/290/25 відбудеться 09 липня 2025 р. о 10:30 год.
Ухвалою від 27.06.2025 сторін повідомлено, що у зв'язку із перебуванням судді в період з 07.07.2025 по 25.07.2025 у відпустці судове засідання, призначене на 09 липня 2025 року на 10 год. 30 хв., не відбудеться, а також про те, що судове засідання у справі № 927/290/25 відбудеться 29.07.2025 р. о 10:30 год.
У судовому засіданні 29.07.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 07.08.2025, про що присутніх учасників процесу повідомив під розпис, а тих учасників судового процесу, які не з'явилися у судове засідання, - ухвалою.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
07.08.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
В силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на перебування судді Кузьменко Т.О. у відпустці, приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України, строк розгляду справи № 927/290/25 слід вважати розумним через об'єктивно обумовлені обставини, що потребували більшого часу розгляду справи, ніж той, що встановлений ст. 195 ГПК України, задля правильного її вирішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
23.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «САД АГРО ТРЕЙД» (далі - Замовник) та ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» (далі - Перевізник) укладено договір перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг № 36 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. В порядку і на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання діяти в інтересах та за рахунок Замовника, виконувати або організовувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів Замовника наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиційні послуги встановлену плату.
п. 1.2. Пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення та інші умови вказуються у Заявках Замовника.
п. 1.3. Перевізник має право залучати до надання Послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії та/або бездіяльність залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати Перевізника на оплату послуг третіх осіб включені у вартість наданих Замовнику Перевізником послуг.
п. 2.1. Конкретний перелік наданих Перевізником послуг, вид та найменування (номенклатура) вантажів, їх специфічні властивості, умови прийому вантажу до перевезення, спосіб навантаження і розвантаження, пункти відправлення та призначення вантажів з одного виду транспорту на інший, маршрут і умови перевезення, термін виконання та вартість послуг, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, розмір оплати послуг Перевізника, пов'язаних з виконанням доручення Замовника, обумовлюються і зазначаються у відповідній письмовій Заявці на організацію перевезення, що надається Замовником під кожне конкретне перевезення.
п. 3.1. Обов'язки Перевізника:
п. 3.1.1. На підставі письмової заявки про перевезення вантажу, направленої Замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою) надати транспортні послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів Замовника, здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін, вказаний в заявці.
п. 3.1.3. Забезпечити своєчасне подання в пункт завантаження технічно справних транспортних засобів, що придатні до перевезення вантажу, відповідають вимогам чинних санітарних і інших норм, встановлених в країнах, через які прямує вантаж, і що забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред'явленого до перевезення вантажу. Уразі необхідності забезпечити підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів для належного перевезення вантажу та пломбування.
п. 3.1.5. Визначати типи і кількість автомобілів/автоцистерн та інших транспортних засобів, необхідних для здійснення перевезення вантажу, вказаного у Заявці на перевезення, та забезпечити подання транспорту у визначений Замовником час та місце.
п. 3.1.7. Представник Перевізника (водій) зобов'язаний бути присутній при прийомі вантажу до перевезення, завантаженні вантажу, контролювати правильність завантаження. При виявленні невідповідностей і пошкоджень вантажу, порушень при завантаженні, що загрожують пошкодженням вантажу він зобов'язаний невідкладно повідомити особу, відповідальну за завантаження та представника Замовника. У випадку відсутності у водія зауважень щодо завантаження вантаж вважається прийнятим Перевізником в кількості та якості згідно товаро-супровідних документів.
п. 3.1.9. Перевізник несе повну відповідальність за збереження та цілісність вантажу під час транспортування до місця призначення, збереження цілісності пломб, цілісність пакування. Водій несе повну відповідальність за закріплення вантажу, (ремені безпеки, навантаження на осі) та у випадку порушення даних вимог Перевізник відшкодовує Замовнику, третім особам завдані збитки, пов'язані з недотриманням таких вимог.
п. 3.2. Права Перевізника:
п. 3.2.1. Обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажів, діючи в інтересах Замовника, тільки за письмовою згодою Замовника.
п. 3.2.3. Залучати до виконання зобов'язань за цим Договором третіх осіб, приймаючи на себе відповідальність за належне виконання ними зобов'язань за договором.
п. 3.3.4. Замовник здійснює своїми засобами і силами завантаження та розвантаження вантажу, що відбувається на території Замовника.
п. 3.4.4. Замовник має право відмовити в завантаженні транспортного засобу, що не відповідає вимогам до перевезення вантажу, до усунення недоліків. За домовленістю несуттєві недоліки можуть бути усунені Замовником за рахунок Перевізника.
п. 5.1. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.
п. 5.7.1. З моменту передачі вантажу Перевізнику та до моменту передачі його отримувачу Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та митних пломб в разі їх повної або часткової втрати, пошкодження, псування, розкрадання та інших випадках, при яких знижується вартісні характеристики вантажу, під час перевезення в розмірі фактичних збитків, крім випадків прямо передбачених законодавством України. Перевізник зобов'язується компенсувати Замовнику всі можливі збитки, що виникли через недотримання або порушення з вини Перевізника, третіми особами, діями, що пов'язані з перевезенням вантажу.
п. 8.4. Взаємовідносини Сторін, не передбачені Договором, регламентуються діючим законодавством України.
п. 9.2. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Додатком 1 до Договору сторони погодили загальні вимоги до транспорту (автоцистерн/танк - контейнерів).
Додатком 2 до Договору обумовлений порядок дій у випадку поломки або аварії транспортного засобу при перевезенні соків концентрованих, соків - напівфабрикатів та/або натуральних ароматичних речовин.
29.08.2024 між ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» (Вантажовідправник) та ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИК» (Перевізник) погоджено замовлення № 09-11 з наступними умовами.
Дата і час завантаження: 29.08.2024, 1 авто;
Маршрут: Солобківці (Хмельницька обл) - 21763 NEUENKIRCHEN GERMANY;
Назва вантажу: ЯКС у флексах;
Пункт завантаження: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Солобківці, вул. Кам'янське шосе, 3;
Пункт замитнення: м. Городок (Львівська обл.), митний термінал;
Пункт розвантаження: Dohler Neuenkirchen GmbH. Dorfstr. 17, 21763 NEUENKIRCHEN GERMANY. Розмитнення на місці розвантаження;
Дата доставки: дата до коригування за 48 годин;
Номер автомобіля: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;
Прізвище водія і телефон:
ОСОБА_1 та його об'єм: РЕФ, 20,5 т 0+10 С, FRC;
Вартість перевезення: 2500 Євро/по курсу НБУ на дату завантаження.
Замовлення є невід'ємною частиною Договору і має повну юридичну силу, якщо воно підтверджене круглими печатками та підписами обох сторін за допомогою факсимільного зв'язку.
28.08.2024 між ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИК» (Експедитор) та ТОВ «ДАРОЛ» (Перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг № 740 (далі - Договір №740), відповідно до умов якого Експедитор доручає перевезення вантажу, а Перевізник зобов'язується доставити надані Експедитором вантажі до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Експедитор зобов'язується вчасно оплатити послуги перевезення (п. 1.1. Договору № 740).
Відповідно до п. 2.1. Договору № 740 перевезення виконується відповідно до Статуту автомобільного транспорту, Цивільного кодексу України, Законів України «Про транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність» та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Замовника і передається Перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом і є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 740, зокрема його підпунктів 3.1.2, 3.1.3., 3.1.6., 3.1.13., 3.1.14. Перевізник зобов'язаний: забезпечити своєчасне прибуття транспортних засобів, що були зазначені у заявці, придатних для перевезення вантажу згідно отриманої заявки на перевезення та повідомити Замовнику про прибуття транспортного засобу для завантаження; контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів. Якщо при навантаження виявлені недоліки, що можуть призвести до нанесення збитку вантажу в процесі транспортування, Перевізник зобов'язаний, не залишаючи місця завантаження, сповістити про це Експедитора, і зробити необхідні обґрунтовані відмітки у всіх екземплярах ТТ-накладної; інформувати експедитора в письмовому вигляді про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу, Виконувати отримані від Експедитора вказівки, що не суперечать нормам діючого законодавства, щодо дій при виникненні проблемних ситуацій; Перевізник в особі водія-експедитора за вказівкою Експедитора зобов'язаний бути присутнім при складанні акту, якщо такий складається в разі виявлення нестачі або пошкодження вантажу на місці розвантаження; при навантаженні забезпечувати розміщення та кріплення вантажу на платформі автомобіля, причепа, контейнера, що виключає переміщення, ушкодження вантажу або упакування під час транспортування.
Експедитор з-поміж інших обов'язків, обумовлених п. 3.3. Договору, зобов'язаний забезпечувати силами вантажовідправника та вантажоодержувача завантаження, розміщення, кріплення та розвантаження вантажу на автотранспорт з урахуванням вимог Перевізника (п.п. 3.3.4.).
Перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу Перевізник компенсує Експедитору повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу (п. 5.2. Договору №740).
Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. Договору останній вступає силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і закінчується 31.12.2025 року.
28.08.2024 між ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИК» (Замовник) та ТОВ «ДАРОЛ» (Виконавець) складено і підписано заявку № 740 до договору № 740 від 28.08.2024 надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні, за змістом якої
Планова дата подання ТЗ: 29.08.2024;
Планова дата вивантаження: по прибуттю;
Тип рухомого складу: рефрижиратор;
Тип завантаження: заднє;
Маршрут: Солобківці (Хмельницька обл) Україна - 21763 NEUENKIRCHEN GERMANY;
Адреса завантаження: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Солобківці, вул. Кам'янське шосе, 3;
Митне оформлення (експорт): м. Городок (Львівська обл.), митний термінал;
Митних перехід: Медика-Шегині;
Адреса розвантаження/Розмитнення (Імпорт): 21763, Германия, NEUENKIRCHEN, Dohler Neuenkirchen GmbH;
Назва вантажу: ЯКС у флексах;
Кількість: 20,5 т;
Номер транспортного засобу: MERCEDES-BENZ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;
Прізвище водія і телефон: ОСОБА_1 , телефон ..., паспорт …;
Вартість перевезення: 2000 Євро.
Згідно з рахунком-фактурою (Invoice) SAT-DN/2024/337 від 28.08.2024 вартість вантажу (соку яблучного концентрованого освітленого натурального, 70,00% Брікс) кількістю 20500 кг склала 39975,00 Євро.
Відповідно до CMR № 386953/1 28.08.2024 Перевізник прийняв вантаж для транспортування (автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ).
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR № 386953/1 на час приймання вантажу до перевезення, а саме 28.08.2024 року, відсутні будь-які зауваження та застереження відповідача щодо вантажу (сік яблучний концентрований).
29.08.2024 вантаж в кількості 20500/20580 кг знаходився під митним контролем, що підтверджується відміткою на CMR № 386953/1, свідоцтвом про переміщення вантажу А209.175144.
Транзитною декларацією MNR 24l401030NS6YCSA1 від 04.09.2024 зафіксовано переміщення вантажу вагою 20580 кг.
Згідно з вказаною CMR 09.09.2024 року перевізник доставив товар на місце вивантаження товару: Dohler Neuenkirchen GmbH. Dorfstr. 17, 21763 NEUENKIRCHEN.
На CMR № 386953/1 в графі вага наявна помітка «різниця у вазі 10.250 кг через протікання гнучкого мішка. П.Ешгольц».
10.09.2024 ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» складено коригувальний рахунок-фактура № 6 до рахунку SAT-DN/2024/337 від 28.08.2024, зі змісту якого слідує, що до корегування кількість соку яблучного концентрованого освітленого натурального, 70,00% Брікс становила 20,5 т, а ціна та 39975,00 USD; після коригування кількість товару - 10,250 т, а ціна - 19987,50 EUR.
Скоригована сума 19987,50 EUR.
Причина коригування: через пошкоджене упакування.
В матеріалах справи є претензія ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» від 11.10.2024, адресована ТОВ «Інтер-Логістик», в якій третя особа (за процесуальним статусом у цій справі) просить ТОВ «Інтер-Логістик» відшкодувати їй понесені збитки внаслідок неналежного здійснення перевезення товару в розмірі 20188,60 Євро з огляду на те, що після прибуття автомобіля із товаром ЯКС у флексах у пункт призначення вантажоотримувачем товару було виявлено факт протікання флексітанків, що призвело до втрати частини товару в розмірі 10250 кг та необхідності очистки при розвантаженні товару. ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» також вказує, що внаслідок врегулювання обставин недопоставки товару між Замовником (Продавцем) та вантажоотримувачем (Покупцем) встановлено розмір збитків Замовника в сумі 20188,60 Євро.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду, позивачем обраховано розмір збитків як вартість пошкодженого/втраченого вантажу (який не можливо відновити так як вантаж втратив свої корисні властивості для його використання) та вартість упакування в розмірі 20 488,60 Евро, що в еквівалентному співвідношенні Евро до гривні по курсу НБУ (45,5574 грн/Евро) становить 933 425,57 грн. з яких: 19 987,50 Евро, що становить - 910 578,53 грн - вартість недопоставленого (втраченого) Товару (сік яблучний концентрований освітлений натуральний 70,00% Брікс); 250,00 Евро, що становить 11 389,35 грн - вартість оплати послуг, здійснених при розвантажені, а саме: очищення, збори за стічні води та обробку); та 251,50 Евро, що становить 11 457,69 грн - вартість тари (флекс) використаного для здійснення повторної поставки товару у зв'язку з недостачею.
З огляду на те, що відповідачем розмір збитків позивачу не відшкодовано, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зміст взятих сторонами зобов'язань свідчить про те, що між ними виникли правовідносини з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов'язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення", главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення" та главою 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування".
За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України, ч. 1 ст. 307 ГК України).
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2).
Частинами 1, 3 ст. 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Відповідно до положень статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року), до якої Україна приєдналась 01.08.2006 (із застереженням), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі статтею 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
За змістом статті 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 526, 611 ЦК України.
Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як вже зазначалось вище, 23.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «САД АГРО ТРЕЙД» (як Замовником) та ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИКС» (як Перевізником) укладено договір перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг № 36, відповідно до п. 1.1. якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Перевізник взяв на себе зобов'язання діяти в інтересах та за рахунок Замовника, виконувати або організовувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів Замовника наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Замовника, а Замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиційні послуги встановлену плату.
При цьому, пунктом 3 Договору №36 передбачено, що Перевізник (позивач) зобов'язаний: на підставі письмової заявки про перевезення вантажу надати транспортні послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів Замовника, здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін, вказаний в заявці; забезпечити своєчасне подання в пункт завантаження технічно справних транспортних засобів, що придатні до перевезення вантажу, відповідають вимогам чинних санітарних і інших норм, встановлених в країнах, через які прямує вантаж, і що забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред'явленого до перевезення вантажу; нести повну відповідальність за збереження та цілісність вантажу під час транспортування до місця призначення, збереження цілісності пломб, цілісність пакування. Водій несе повну відповідальність за закріплення вантажу, (ремені безпеки, навантаження на осі) та у випадку порушення даних вимог Перевізник відшкодовує Замовнику, третім особам завдані збитки, пов'язані з недотриманням таких вимог.
Також пунктом 5.7.1. Договору обумовлено, що з моменту передачі вантажу Перевізнику та до моменту передачі його отримувачу Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу та митних пломб в разі їх повної або часткової втрати, пошкодження, псування, розкрадання та інших випадках, при яких знижується вартісні характеристики вантажу, під час перевезення в розмірі фактичних збитків, крім випадків прямо передбачених законодавством України. Перевізник зобов'язується компенсувати Замовнику всі можливі збитки, що виникли через недотримання або порушення з вини Перевізника, третіми особами, діями, що пов'язані з перевезенням вантажу.
В пункті 1.3. Договору № 36 сторони погодили, що перевізник має право залучати до надання Послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії та/або бездіяльність залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні.
Отже, умовами Договору № 36 передбачено, що саме позивач, як Експедитор, у разі залучення третіх осіб, несе відповідальність перед Замовником за виконання обов'язків за Договором.
На виконання вищезазначеного Договору перевезення вантажів та надання транспортно-експедиційних послуг №36 від 23.08.2024, 28.08.2024 між ТОВ «ІНТЕР ЛОГІСТИК» (як Експедитором) та ТОВ «ДАРОЛ» (як Перевізником) укладено договір про надання транспортних послуг № 740, відповідно до п. 1.1. якого Експедитор доручив перевезення вантажу, а Перевізник взяв обов'язок доставити надані Експедитором вантажі до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу; Експедитор зобов'язався вчасно оплатити послуги перевезення.
В пункті 3.1 Договору № 740 визначено, що Перевізник зобов'язаний: : забезпечити своєчасне прибуття транспортних засобів, що були зазначені у заявці, придатних для перевезення вантажу згідно отриманої заявки на перевезення; контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включаючи перевірку зовнішнього стану упакування, поштучне перерахування вантажних місць і їх маркування на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальних документів; інформувати експедитора в письмовому вигляді про всі проблеми чи додаткові витрати, що виникають у процесі перевезення вантажу, Виконувати отримані від Експедитора вказівки, що не суперечать нормам діючого законодавства, щодо дій при виникненні проблемних ситуацій; Перевізник в особі водія-експедитора за вказівкою Експедитора зобов'язаний бути присутнім при складанні акту, якщо такий складається в разі виявлення нестачі або пошкодження вантажу на місці розвантаження; при навантаженні забезпечувати розміщення та кріплення вантажу на платформі автомобіля, причепа, контейнера, що виключає переміщення, ушкодження вантажу або упакування під час транспортування.
Пунктом 5.2. Договору №740 передбачено, що Перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу.
Згідно з положеннями ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів, серед іншого, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
При цьому, право ТОВ «Інтер Логістик», як Експедитора, залучити до виконання обов'язків за Договором третіх осіб також передбачено пунктом 1.3. Договору №36 від 23.08.2024.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги у цій справі, позивач вказує на те, що внаслідок здійсненого відповідачем на підставі заявки № 740 перевезення товару, зокрема, ЯКС у флексах, вантажоодержувачем товару було виявлено факт протікання товару, що призвело до втрати його частини вагою 10250 т. При цьому саме відповідач всупереч умовам договору не забезпечив належного контролю за навантаженням та кріпленням вантажу (збереженням), у зв'язку з чим підчас перевезення вантажу останній було частково пошкоджено; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає в тому, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків щодо збереження переданого для перевезення вантажу останній було пошкоджено; а вина відповідача полягає в тому, що в супереч умов договору відповідачем не вчинено дій щодо збереження переданого для перевезення майна (вантажу).
Позивач також стверджує про те, що відповідно до умов Договору Перевізник несе повну майнову відповідальність незалежно від його вини за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу Перевізник компенсує Експедитору повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу (п. 5.2. розділу 5 Договору).
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні положення викладені у ст. ст. 224, 225 ГК України.
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідальність за завдану шкоду (збитки) може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з вищенаведеного, та в силу вимог статті 74 ГПК України саме позивач повинен довести наявність збитків, протиправну поведінку заподіювача збитків, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача. Відповідач повинен довести відсутність його вини у спричиненні шкоди (збитків) позивачу.
Водночас, дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено у встановленому порядку обставини завдання відповідачем збитків саме позивачу.
Так, в підтвердження завдання збитків і їх розміру позивач посилається на інформацію, зазначену вантажоотримувачем в товарно-транспортній накладній CMR в графі вага про те, що «різниця у вазі 10.250 кг через протікання гнучкого мішка. П.Ешгольц» (1); коригувальний рахунок-фактура № 6 до рахунку SAT-DN/2024/337 від 28.08.2024, складений ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» 10.09.2024, зі змісту якого слідує, що до корегування кількість соку яблучного концентрованого освітленого натурального, 70,00% Брікс становила 20,5 т, а ціна та 39975,00 USD; після коригування кількість товару - 10,250 т, а ціна - 19987,50 EUR; скоригована сума 19987,50 EUR; причина коригування: через пошкоджене упакування (2) та претензію ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» від 11.10.2024, адресовану ТОВ «Інтер-Логістик», в якій третя особа просить ТОВ «Інтер-Логістик» відшкодувати їй понесені збитки внаслідок неналежного здійснення перевезення товару.
До матеріалів справи також долучено фотознімки автомобіля перевізника з номерами НОМЕР_2 з пошкодженим флексітанком та витікаючою рідиною.
Суд не бере до уваги подані позивачем документи на іноземній мові без перекладу, оскільки останні не дозволяють встановити конкретні обставини або зв'язок із предметом спору у цій справі. Водночас норми господарського процесуального кодексу України не визначають обов'язку суду здійснювати переклад документів, поданих учасниками справи на іноземній мові, на державну мову, як мову судочинства, обумовлену ст. 10 ГПК України
Разом з тим, дослідивши відповідно до ст. 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд відзначає, що жоден із них не свідчить про завдання збитків експедитору ТОВ «Інтер Логістик», і саме в розмірі 20488,60 Євро, що еквівалентно 933425,57 грн.
Згідно зі статтею 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Вказана норма узгоджується з приписами частини 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», відповідно до якої експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Статтею 618 ЦК України, яка вміщена у главу 51 цього Кодексу, передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.
Умови зазначеної статті є загальними для застосування у зобов'язальних відносинах, тому при вирішенні цього спору, суд враховує насамперед приписи ст. 13 Конвенції, якою передбачено, що одержувач вантажу може пред'явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.
Якщо з договору не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов'язки особисто, експедитор має право залучити до виконання обов'язків інших осіб. Покладення обов'язку на третю особу не звільнить експедитора від відповідальності.
Відповідальність експедитора за дії третіх осіб, які беруть участь у виконанні договорів в силу закону або за дорученням боржників, випливає із суті договірних відносин.
Договір є підставою для виникнення зобов'язальних відносин між сторонами, і юридично тільки вони самі можуть або виконувати, або не виконувати договір.
Експедитор хоч і може, якщо інше не передбачено в договорі, залучити до фактичного виконання таких договорів третіх осіб, але юридично і виконавцем, і відповідальною особою, залишається він сам, тому за вину цих осіб він відповідає як за власну, і посилання на відсутність вини з його сторони за наявності третіх осіб не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.
Згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та статтею 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення.
Статтею 1191 ЦК України передбачено особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
З викладеного вбачається, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, шо виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
Відповідно до положень статті 932 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" на експедитора, як на особу, що відповідає перед клієнтом, покладається відповідальність за ті аспекти, які входять до переліку відповідальності перевізника. Отже за пошкодження/втрату вантажу відповідальним перед клієнтом лишається експедитор, який в подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством (аналогічні правові висновки викладені у поставної Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №906/1219/16).
Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.
Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №233/6517/16-ц).
Отже, у випадку, якщо вантаж втрачений або пошкоджений, то претензії повинні пред'являтися до експедитора, а не перевізнику. Експедитор має право після відшкодування замовникові завданих збитків пред'явити претензію до перевізника за порушення умов договору перевезення вантажу, що спричинило його втрату або пошкодження.
Суд враховує, що в матеріалах справи міститься Претензія, направлена ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД» на адресу ТОВ «Інтер Логістик» про відшкодування завданої товариству шкоди (збитків) у розмірі 20488,60 Євро, які спричинені внаслідок пошкодження вантажу перевізником.
Водночас, станом на час розгляду цієї справи в суді, вище вказані збитки товариству «САД АГРО ТРЕЙД» товариство «Інтер Логістик» не відшкодувало, докази чого в матеріалах справи відсутні та в свою чергу підтверджено представником позивача в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, на підставі положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", враховуючи положення пунктів 3.2.3., 5.7.1 Договору № 36 від 23.08.2024, експедитор несе відповідальність за дії третіх осіб, яких він залучив до здійснення перевезення як за свої власні. А за відсутності доказів в підтвердження сплати позивачем збитків на вимогу ТОВ «САД АГРО ТРЕЙД», суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача на час звернення з цим позовом до суду та, як наслідок, передчасність заявленого позову.
Окрім того, з огляду на приписи ч. 2 ст. 22 ЦК України, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 225 ГК України, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що заявлена до стягнення сума є збитками саме позивача.
При цьому, обставини завдання збитків іншій особі (не позивачу), протиправної поведінки відповідача та його вини у пошкодженні (псуванні) частини вантажу (соку яблучного концентрованого) під час перевезення вантажу на виконання умов Договору №36 від 23.08.2024, з урахуванням визначеного позивачем предмету позову та суб'єктного складу сторін, до предмету дослідження у цій справі не належить.
Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності у нього порушеного права, за захистом якого він звернувся у обраний спосіб, та відповідно не доведено наявності підстав для звернення із цим позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 20 488,60 Евро, що в еквівалентному співвідношені Евро до гривні по курсу НБУ (45,5574 грн/Евро) становить 933 425,57 грн, у зв'язку із неналежним виконанням останнім умов Договору.
Відтак позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, суд відзначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
Разом з тим суд зауважує, що позивачем при подачі позову згідно платіжної інструкції № 48 від 19.03.2025 сплачено 14001,38 грн судового збору, що дорівнює 1,5 % ціни позову.
Позов ТОВ «Інтер Логістик» подано через підсистему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання товариством позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 11201,11 грн (14001,38 грн *0,8), який і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Крім того, суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 2800,27 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 18.08.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко