Справа №211/9192/25
Провадження № 1-кп/211/1811/25
18 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046720000194 від 08.08.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - України, освіта середня, не одружена, не працює, в силу ст. 89 КК України не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
08 серпня 2025 року обвинувачена ОСОБА_2 , перебувала біля зупинки громадського транспорту поруч із залізничним вокзалом «Кривий Ріг - Головний», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 1, де продавала сливи. Поряд з обвинуваченою ОСОБА_2 також здійснювала торгівлю продуктами харчування потерпіла ОСОБА_3 .
В цей же день, 08 серпня 2025 року приблизно об 11 годині 00 хвилин між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3 виник словесний конфлікт через те, що остання реалізовувала товар за нижчою ціною, аніж вона.
Під час цього конфлікту у обвинуваченої ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих між нею та потерпілою особистих неприязних відносин, виник протиправний умисел, спрямований на завдання останній удару, з метою спричинення фізичного болю потерпілій ОСОБА_3 .
Далі, реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачена ОСОБА_2 , перебуваючи за вище вказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення фізичного болю і бажаючи їх настання, стоячи зліва від потерпілої ОСОБА_3 на відстані витягнутої руки, нанесла останній один удар долонею правої руки в область потилиці, від чого потерпіла ОСОБА_3 відчула фізичний біль.
Дії обвинуваченої ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
До обвинувального акту при його направленні до суду, додано заяву ОСОБА_2 , складену у присутності захисника ОСОБА_4 , про беззаперечне визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Також до обвинувального акту додана заява потерпілої ОСОБА_3 про надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, її заяву, у якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт може бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку доведена і її дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 126 КК України як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року (в ред. Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок, особу винної, той факт, що вона в силу ст. 89 КК України не судима, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, зверталася за медичною допомогою до лікаря-нарколога з приводу: «Психічні та поведінкові розлади в наслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». Офіційно не працевлаштована, за місцем проживання характеризується задовільно.
В якості обставини, яка пом'якшуює покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої ОСОБА_2 , про яке вказано в обвинувальному акті, зі змістом якого погодилася обвинувачена.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, яка пом'якшує покарання, даних про особу винної, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_2 раніше не судима, офіційно не працевлаштована, постійного доходу не має, суд приходить до висновку про неможливість призначити їй покарання у виді штрафу або виправних робіт, а вважає необхідним призначити їй покарання у виді громадських робіт.
На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався. Суд уважає, що підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком законної сили немає.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Судових витрат не має. Речові докази не долучалися.
Керуючись 368, 371, 373, 374, 302, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками судового провадження копії вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1