8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12 серпня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4214/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни, м.Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про припинення порушення прав інтелектуальної власності та стягнення 242000,00 грн
за участю представників:
позивача - Ан І.М. (адвокат, ордер АВ №1136814 від 23.10.2024);
відповідача - Серебряніков В.Є. (адвокат, ордер АА 1526122 від 08.01.2025).
27.11.2024 року позивач - Фізична особа-підприємець Дедюля Олеся Леонідівна звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, в якому просить суд:
- зобов'язати Фізичну особу - підприємця Ковшарева Олексія Олександровича припинити порушення прав інтелектуальної власності Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни шляхом заборони виробляти, пропонувати для продажу та продавати товар виготовлений із використанням всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка «ПРИНТ ДЛЯ ТКАНИНИ» (номер заявки s202300607) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 , автором якого є Дедюля Олеся Леонідівна.
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича на користь Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни 242 000,00 грн. компенсації за неправомірне використання промислового зразка «ПРИНТ ДЛЯ ТКАНИНИ» (номер заявки s202300607) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі №922/4214/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 04.02.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2025 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.03.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 провадження у справі №922/4214/24 було зупинено, у зв'язку з призначенням судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
08.07.2025 року матеріали справи №922/4214/24 повернуто до суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2025 року провадження у справі №922/4214/24 поновлено та призначено підготовче засідання на 22.07.2025 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 25.07.2025 року.
25.07.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про зміну експертної установи (вх.№17254), в якому просить призначити у справі №922/4214/24 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зміну експертної установи (вх.№17254 від 25.07.2025).
Протокольною ухвалою суду від 25.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2025 року.
31.07.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№17749), а саме, висновок представника у справах інтелектуальної власності № 2025/07-30/1 (патентного повіреного) від 30.07.2025.
Також, представник позивача просить суд визнати поважними причини неподання Фізичною особою-підприємцем Дедюлею Олесею Леонідівною у строк, встановлений статтею 80 ГПК висновку представника у справах інтелектуальної власності № 2025/07-30/1 від 30.07.2025. Поновити Фізичній особі-підприємцю Дедюлі Олесі Леонідівні строк для подання доказів, а саме висновку представника у справах інтелектуальної власності № 2025/07-30/1 від 30.07.2025 та долучити до матеріалів справи №922/4214/24 висновок представника у справах інтелектуальної власності № 2025/07-30/1 від 30.07.2025.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач не мав об'єктивної можливості подати відповідний експертний висновок раніше, оскільки планувалося проведення судової експертизи за рішенням суду, але через відмову у клопотанні про заміну експертної установи позивач не мав об'єктивної можливості подати відповідний експертний висновок раніше. Також позивач зазначає, що з моменту зупинення провадження і до моменту його поновлення позивач був фактично та юридично позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права в частині подання заяв, клопотань чи доказів, оскільки справа перебувала у стадії «процесуальної паузи».
Крім того, позивач зауважує, що із самого початку сподівався на неупереджене проведення судової експертизи в межах судового провадження, як це передбачено ст. 99,100 ГПК України. Саме тому основну увагу зосереджував на співпраці з судом та процесуальному порядку отримання висновку експертної установи, обраної судом.
За твердженнями позивача, останній обґрунтовано розраховував на можливість зміни експертної установи або, як мінімум, на справедливий розподіл витрат між сторонами відповідно до принципу змагальності та рівності процесуальних прав, що передбачено ГПК України. Відмова суду в задоволенні клопотання про зміну експертної установи фактично позбавила позивача можливості отримати об'єктивний висновок у межах судового провадження, що спонукало його звернутися до незалежного фахівця вже після цього рішення.
Отже позивач зазначає, що звернення до незалежного спеціаліста та отримання відповідного висновку стало вимушеним заходом, зумовленим обставинами, які виникли лише після ухвали суду від 25.07.2025, і не могли бути передбачені або реалізовані раніше без ризику дублювання чи суперечності судовій експертизі, яка на той момент очікувалась позивачем як єдиний допустимий та авторитетний доказ щодо обставин, що потребують спеціальних знань.
12.08.2025 року представник позивача надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№18505), в якому просить зупинити провадження у справі № 922/4214/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 757/30564/25-ц.
12.08.2025 року представник відповідача надав до суду заперечення на клопотання про долучення доказів (вх.№18559).
Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2025 року підтримував клопотання про долучення доказів, та просив суд визнати поважними причини неподання доказів у визначений строк, поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи висновок представника у справах інтелектуальної власності № 2025/07-30/1 від 30.07.2025. Також підтримував клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2025 року заперечував проти клопотань позивача, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши клопотання представника позивача про долучення доказів та поновлення строку на їх подання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.91 ГПК).
Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.80 ГПК).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).
Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч.2 ст.207 ГПК).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Обґрунтовуючи своє клопотання позивач зокрема зазначав, що він не міг раніше подати доказ, оскільки провадження у справі було зупинене, що позбавило можливості реалізувати свої процесуальні права в частині подання заяв, клопотань чи доказів, оскільки справа перебувала у стадії “процесуальної паузи», позивач розраховував на зміну судом експертної установи, та підготовка другого висновку могла створити суперечності із висновком судової експертизи.
Суд звертає увагу заявника на те, що позивач звернувся з позовом до суду у листопаді 2024 року. Проведення експертного дослідження по вказаній справі було вирішено судом ухвалою від 04.03.2025 року, вказана ухвала суду від 04.03.2025 року позивачем не оскаржувалась.
Проте, позивач не вчинив необхідних дій для проведення експертизи, про що було зазначено в ухвалі суду від 25.07.2025 року.
Суд категорично ставиться до тверджень позивача щодо неможливості подання заяв та клопотань під час зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження у справі не є перешкодою для учасників справи збирати нові докази, адже це призупиняє лише діяльність суду щодо розгляду справи, проте не свободу дій учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.07.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зміну експертної установи.
При цьому в судовому засіданні 25.07.2025 року після проголошення судом скороченої ухвали про відмову в задоволенні клопотання про зміну експертної установи, до закриття підготовчого провадження у справі, суд з'ясовував у представників сторін можливість закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, оскільки сплив строк проведення підготовчого провадження, з урахуванням продовження такого строку на 30 днів.
В судовому засіданні 25.07.2025 року представник позивача покладався на розсуд суду щодо можливості закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, жодних заяв чи клопотань не заявляв.
Зокрема, представник позивача у судовому засіданні 25.07.2025 року не попереджав суд про намір подати нові докази.
Суд також критично ставиться до очікувань позивача на задоволення судом його клопотання про зміну експертної установи, оскільки це є правом суду, а не обов'язком, яке може бути реалізоване лише за наявності обґрунтованих підстав.
Як вже зазначалось судом в ухвалі від 25.07.2025, позивачу було відомо про задоволення його клопотання про призначення судової експертизи і необхідність оплати її вартості. Отже позивач повинен був вживати активні дії щодо забезпечення своєчасної сплати вартості експертизи, чого не було зроблено. При цьому позивачем не було подано до суду жодного клопотання щодо незгоди з експертною установою чи з вартістю проведення експертизи.
Таким чином, позивач не вчиняв жодних дій протягом тривалого часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Оскільки у судовому засіданні 25.07.2025 року представники сторін не заперечували проти закриття провадження у справі та не заявляли жодних заяв чи клопотань, не попереджали суд про намір подати будь-які клопотання чи заяви, суд протокольною ухвалою від 25.07.2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.08.2025 року.
Суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Крім того, під час підготовчого провадження сторони надають суду заяви по суті справи відповідно до ст. 161 ГПК України, в яких викладають свою правову позицію щодо позовних вимог.
З викладеного випливає, що вирішення питання про надання доказів по справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи. Тобто, після закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.
Згідно зі ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Отже суд доходить висновку, що докази подаються сторонами до початку розгляду справи по суті.
Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже наслідком подання заяв, скарг і документів згідно з частини другої статті 118 ГПК України є залишення їх без розгляду, а суд не має підстав брати такі документи до уваги та враховувати зазначені у цих документах обставини та доводи.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (постанова від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Частина 1 статті 43 ГПК передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Однією із засад судочинства в силу приписів ст.129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статей 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що причини своєчасного неподання позивачем нового доказу не є поважними, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд, зважаючи на норми наведеного вище законодавства, взявши до уваги обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин неподання доказів у строк, дійшов висновку щодо відсутності підстав для прийняття до розгляду відповідних доказів (Висновку представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025) через пропущення процесуального строку, встановленого законом, адже позивач не довів наявність тих обставин, що об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили своєчасно подати до суду докази разом з позовною заявою.
Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи своє клопотання позивач зокрема зазначає, що відповідач звернувся до Печерського районного суду із окремим позовом, до позивача, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій " про визнання недійсними прав на промисловик зразок та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою Печерського районного суду від 04.08.2025 у справі №757/30564/25-ц відкрито провадження у вказаній справі, призначено справу до розгляду. Предметом вказаного позову є визнання недійсними прав на промисловик зразок № 46110 «1. Принт для тканини», зареєстрований у Державному реєстрі України промислових зразків 20.12.2023.
За твердженнями позивача, результат розгляду справи № 757/30564/25-ц безпосередньо впливатиме на наявність чи відсутність підстав для задоволення позову у справі № 922/4214/24. У випадку, якщо суд у справі № 757/30564/25-ц визнає недійсними права на промисловик зразок № 46110 «1. Принт для тканини», це автоматично призведе до відсутності правової підстави для пред'явлення вимог у справі № 922/4214/24, оскільки відпаде сам об'єкт інтелектуальної власності, на який посилається позивач. Таким чином, провадження у справі № 922/4214/24 підлягає зупиненню до набрання законної сили судовим рішенням у справі №757/30564/25-ц.
На думку позивача, зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі.
Суд звертає увагу, що розумний строк судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
За частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
В клопотанні про зупинення провадження у справі позивач посилається на п.5. ч.1. ст.227 ГПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
У цій же постанові Верховний Суд зауважив, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проаналізувавши доводи клопотання позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки позивач не довів об'єктивної неможливості її розгляду до набрання законної сили рішенням у справі № 757/30564/25-ц.
На переконання суду надані сторонами докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, що є предметом розгляду у справі №922/4214/24.
Крім того суд зауважує, що справа №922/4214/24 перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Відповідно до ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки із підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Таким чином, зазначена норма містить вичерпний перелік підстав для зупинення провадження на стадії судового розгляду по суті, до якого не належить пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, на який посилається позивач у поданій заяві.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Керуючись статтями 80, 118, 119, 194, 195, 227, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання позивача (вх.№17749 від 31.07.2025) про поновлення строку на подання доказів та відповідні докази - Висновок представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) від 30.07.2025 - залишити без розгляду.
2. Відмовити в задоволенні клопотання позивача (вх.№18509 від 12.08.2025) про зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у поновленні строку до Східного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254-257 ГПК України.
В іншій частині ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 18.08.2025
Суддя К.В. Аріт
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.