адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
14.08.2025 Справа № 917/924/24
Суддя Паламарчук В.В., при секретарі судового засідання Біленко І.О., розглянувши клопотання ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" - арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича (вхід. №8654 від 30.06.2025) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, стягнення грошової винагороди у справі №917/924/24
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ ВП 44057192)
до Акціонерного товариства "Ракурс 49" (вул. Гвардійська, буд. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39623; код ЄДРПОУ 01561924)
про банкрутство
Учасники справи: згідно протоколу
ВСТАНОВИВ: ухвалою суду від 30.07.2024 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Ракурс 49".
Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2024 боржника (Акціонерне товариство "Ракурс 49") визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Васіна Є.Є. ( т.1, а.с.202-207).
В ході ліквідаційної процедури банкрута від ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49"- арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича на адресу суду надійшло клопотання (вхід. №8654 від 30.06.2025):
- про задоволення клопотання та схвалення звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат №02-917/924/24-24 від 02.06.2025 у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Ракурс 49";
- про стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області (адреса: 36000, Полтавська область, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4) на користь арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича - 169914,00грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2025 призначено судове засідання з розгляду поданого ліквідатором клопотання на 14.08.2025 року. Ініціюючого кредитора (Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області) зобов'язано письмово висловити позицію щодо затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
21.07.2025 до суду надійшли заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області (вхід. №9577) про відмову у задоволені клопотання ліквідатора про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора, стягнення грошової винагороди та витрат у справі №917/924/24.
Дослідивши звіт арбітражного керуючого Васіна Є.Є. про нарахування і виплату грошової винагороди і витрати за період здійснення повноважень розпорядника майна та ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49", суд виходить з такого:
Частиною першою статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Згідно з абз. 1, 5, 6 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Відповідно до абз. 2 та абз. 3 частини 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
24.05.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області внесено на депозитний рахунок Господарського суду Полтавської області кошти у розмірі 72000,00грн для авансування винагороди арбітражного керуючого, що підтверджується платіжною інструкцією №2605 від 24.05.2024.
З поданого звіту вбачається, що арбітражним керуючим Васіним Є.Є. станом на дату складання звіту нарахована основна винагорода з розрахунку трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна за період з 30.07.2024 по 31.10.2024 у розмірі 106066,00грн. та 168,00 грн понесених ним витрат за відправку кореспонденції. Виплачена розпоряднику майном авансова сума ініціюючим кредитором з депозитного рахунку Господарського суду Полтавської області - 72000,00грн. Загальна сума не виплаченої основної грошової винагороди за процедуру розпорядження майном складає 34066,000грн.
Крім того, здійснено нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень в ході ліквідаційної процедури за період з 12.12.2024 по 31.03.2025 в сумі 135484,00грн та 196,00грн - понесених ним витрат.
Загальна сума не виплаченої грошової винагороди за процедуру розпорядження майном та у ході ліквідаційної процедури та відшкодування витрат складає 169914,00грн.
Розрахунок винагороди здійснений наступним чином.
Період 30.07.2024 по 11.12.2024 процедура розпорядження майном.
Мінімальна заробітна плата в Україні в ці періоди складала: 8000,00грн.
Грошова винагорода розпорядника майна Акціонерного товариства "Ракурс 49" Васіна Є.Є. нарахована: з 30.07.2024 (8000,00 грн х 3/31 х2) 1550,00 грн, серпень 2024 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, вересень 2024 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, жовтень 2024 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, листопад 2024 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, 01.12.2024 по 11.12.2024 (8000,00 грн х 3/31 х11) 8516,00грн.
Період 12.12.2024 по 31.03.2025 ліквідаційна процедура.
Мінімальна заробітна плата в Україні в ці періоди складала: 8000,00грн.
Грошова винагорода ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" Васіна Є.Є. нарахована: з 12.12.2024 (8000,00 грн х 3/31 х20) 15484,00 грн, січень 2025 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, лютий 2025 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, березень 2025 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, квітень 2025 (8000,00 грн х 3) 24000,00 грн, травень 2025 (8000,00 грн х 3) 24000,00грн.
Виплата грошової винагороди за вказаний період у повному розмірі - не здійснювалась.
Судом перевірено розрахунок основної грошової винагороди арбітражного керуючого та встановлено, що він є арифметично вірним.
Окрім цього, за період здійснення повноважень розпорядника майна та ліквідатора понесені витрати на суму 364,00грн - поштові витрати.
Витрати розпорядника майна та ліквідатора у повному розмірі - не відшкодовувались.
Відповідно до абз. 1 частини 5 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Докази створення комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відповідно до абз. 1 частини 5 статті 30 КУзПБ матеріали справи не містять.
Кредитором у справі є єдиний ініціюючий кредитор - Головне управління ДПС у Полтавській області.
Звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди, за підсумками ліквідаційної процедури представлений ліквідатором на схвалення кредитору, що останнім не заперечується.
В ході проведення засідання комітету кредиторів 17.06.2025 представник кредитора ГУ ДПС в Полтавській області прийняв звіт до відома, утримався від голосування по даному питанню, зазначивши, що являється державною установою, яка фінансується за кошти державного бюджету і кошторисом не передбачено фінансування та нарахування виплати винагороди арбітражному керуючому у 2025 (т.2, а.с.14).
В своїх запереченнях ГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що сплату арбітражному керуючому винагороди за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора податкова не погоджує, обґрунтовуючи це тим, що на її думку правовими нормами Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлені джерела здійснення оплати грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме - за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником), чи за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; КУзПБ не передбачає здійснення відшкодування основної грошової винагороди та понесених витрат арбітражним керуючим у справі про банкрутство за рахунок кредиторів, а створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є виключно правом кредиторів, а не їх обов'язком; Головне управління ДПС у Полтавській області є органом виконавчої влади, що здійснює видатки лише в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний рік.
Враховуючи зазначене, Головне управління ДПС у Полтавській області вважає клопотання ліквідатора про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди розпоряднику майном та ліквідатору, відшкодування витрат та їх стягнення з Головного управління ДПС у Полтавській області таким, що не підлягає задоволенню.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність або відсутність рішень, клопотань комітету кредиторів чи окремого кредитора, не є беззаперечною обставиною і не звільняє суд від обов'язку перевіряти та досліджувати обставини справи та надавати оцінку доказам, наявним у справі в порядку статті 86 ГПК України.
Як вбачається зі звіту про проведену роботу, ліквідатором за звітний період, згідно вимог ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, здійснено заходи щодо встановлення наявності у Акціонерного товариства "Ракурс 49" майна та немайнових активів, здійснено інвентаризацію майна та немайнових активів банкрута; проведено аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута; складено ліквідаційний баланс АТ "Ракурс 49"; виявлено розрахункові рахунки банкрута в банку та здійснено дії по їх закриттю; в ліквідаційній процедурі проведені зборів кредиторів Акціонерного товариства "Ракурс 49" та здійснено дії що виявлення підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності керівників та учасників банкрута.
Надані до матеріалів справи докази підтверджують фактичний обсяг виконаних робіт ліквідатором.
Отже, рішення кредиторів про схвалення/погодження такого звіту чи обґрунтованого рішення про відмову у його затвердженні, в сукупності із відсутністю в матеріалах справи доказів виплати грошової винагороди ліквідатору банкрута кредитором та з огляду на тривалість і особливості процедури ліквідації банкрута - не здійснення боржником господарської діяльності, не може бути підставою для не затвердження господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 у справі №29/5005/468/2012 при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши обсяг роботи, виконаних арбітражним керуючим Васіним Є.Є., вбачається, що останнім обов'язки, покладені на нього Кодексом України з процедур банкрутства, виконувалися належним чином.
При цьому в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень кредитора про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду скарг на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Васіна Є.Є., або інших обставин, які б свідчили про неналежне виконання ним своїх повноважень.
Таким чином, на підставі положень чинного законодавства, які визначають оплатність послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, суд вважає, що звіт ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди за підсумками ліквідаційної процедури є обґрунтованим та таким, що відповідає приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку затвердити звіт ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за підсумками розпорядження майна та ліквідаційної процедури у розмірі 169550,00грн та звіту про понесення витрат у розмірі 364,00грн.
Стала судова практика свідчить про те, що принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (постанови Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №904/4863/13, від 28.11.2019 у справі №904/6144/16, від 10.12.2020 у справі №916/95/18, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16).
Справа не містить доказів, які можуть свідчити про неефективну та недієву роботу ліквідатора у відповідний період.
За відсутності належних та допустимих доказів у розумінні ст.76 - 77 ГПК України про неефективну роботу арбітражного керуючого, такі обставини не можуть бути підставою для відмови від оплати послуг професійного арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута Акціонерного товариства "Ракурс 49".
Положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №908/1946/15-г.
Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.
Вказана правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15.
Водночас, господарський суд наголошує, що процедура банкрутства є специфічним процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов'язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Тобто, під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.
Саме до повноважень комітету кредиторів КУзПБ віднесено можливість у будь-який час ініціювати розгляд питання про припинення повноважень діючого ліквідатора з підстав неналежного виконання або невиконання арбітражним керуючим своїх обов'язків та компетенцію та клопотати перед судом про необхідність призначення нового ліквідатора.
Відсутність прояву активних дій та пасивна поведінка кредитора щодо вжитих ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі, свідчить про відсутність у нього зацікавленості в ефективності здійснення ліквідаційної процедури та не відповідає меті участі кредитора у справі. До того ж така поведінка може сприяти збільшенню витрат у ліквідаційній процедурі та тривалості здійснення провадження у справі, що не відповідає цілям та завданням господарського судочинства.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/6810/10.
Таким чином, участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.
Повноту фактично вчинених дій ліквідатора протягом ліквідаційної процедури, було досліджено податковим органом на зборах комітету кредиторів 17.06.2025 року, оформленого протоколом № 2 (т.2, а.с.14).
Тому господарський суд не вбачає правових підстав для здійснення переоцінки обсягу виконаних ліквідатором робіт за визначений ним період часу.
Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого покладає на кредитора, який оспорює дотримання цього принципу, обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.
Матеріали справи не містять докази про наявність у ГУ ДПС у Полтавській області сумнівів щодо повноти дій ліквідатора при формуванні ліквідаційної маси Акціонерного товариства "Ракурс 49".
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Тобто, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об'єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 КУзПБ у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.
Господарський суд вважає за необхідне відзначити, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції Українита ст. 30 КУзПБ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718/2011та від 10.08.2022 у справі №916/956/13.
З огляду на те, що в ході ліквідаційної процедури Акціонерного товариства "Ракурс 49" ліквідатором не було виявлено майнових активів, що підлягали включенню до ліквідаційної маси банкрута, а комітет кредиторів не приймав рішення про створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Васіна Є.Є. господарський суд приходить до висновку, що основна винагорода ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" арбітражного керуючого Васіна Є.Є. в процедурі розпорядження майном та ліквідаційній процедурі боржника та понесені витрати за період з 30.07.2024 по 31.03.2025 в розмірі 169914,00грн підлягає сплаті за рахунок коштів кредитора.
Згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства визначення джерел оплати послуг розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.
При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювати свої офіційні повноваження.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
Підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Відсутність чіткого нормативного регулювання у Кодексу України з процедур банкрутства питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що оплата за виконання повноважень ліквідатора захищається конституційним правом особи на своєчасне одержання винагороди за працю та за відсутності майнових активів банкрута, за рахунок яких можна б було відшкодувати основну грошову винагороду та понесені витрати арбітражного керуючого, така оплата повинна здійснюватись за рахунок кредиторів.
Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення боржника від обов'язку виконувати своє грошове зобов'язання.
Право ліквідатора Васіна Є.Є. на отримання грошової винагороди, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання державного податкового органу, як кредитора у справі про банкрутство №917/924/24 виникли не з наведеного Закону, а із Кодексу України з процедур банкрутства, якими встановлено порядок здійснення оплати арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора за рахунок кредиторів.
ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові ВС від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18, Великої Палати ВС у справі №911/4249/16 від 17.04.2018.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю
Отже, оплата за виконання повноважень ліквідатора захищається конституційним правом особи на своєчасне одержання винагороди за працю
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються арбітражний керуючий, ГУ ДПС у Полтавській області, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" у розмірі 169550,00 грн. та 364,00грн. понесених арбітражним керуючим витрат.
Керуючись ст. 30, 48, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Клопотання ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича (вхід. №8654 від 30.06.2025) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, стягнення грошової винагороди у справі №917/924/24 - задовольнити.
2. Затвердити звіт арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат за період виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі №917/924/24 про банкрутство Акціонерного товариства "Ракурс 49" (код ЄДРПОУ 01561924) за період з 30.07.2024 по 31.03.2025 у розмірі 169550,00 грн. нарахованої основної грошової винагороди, та звіту про понесення витрат у розмірі 364,00грн.
3. Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича, свідоцтво №1433 від 18.07.2013 (адреса: вул. Кагамлика, буд. 37, літера А-2, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , інші відомості: рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Приватбанк", МФО 305299, рахунок отримувача: НОМЕР_3 ) основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора Акціонерного товариства "Ракурс 49" (вул. Гвардійська, буд. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39623; код ЄДРПОУ 01561924) у розмірі 169550,00 грн та 364,00грн - понесених витрат.
4. Видати відповідний наказ після набрання ухвали законної сили.
5. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2025.
Суддя Паламарчук В.В.