65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1965/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вись" (Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Скалева)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна Компанія "Південь Зернотрейд" (65039, м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, офіс 9)
про стягнення 341 387 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
19.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вись" (далі - ТОВ "Вись", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" (вх. № 2010/25 від 20.05.2025), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна Компанія "Південь Зернотрейд" (далі - ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд", відповідач) заборгованості згідно договору поставки № 0407/24 від 04.07.2024 в сумі 300 869, 57 грн, а також інфляційного збільшення в сумі 33 717, 61 грн та 3% річних в сумі 6 800, 48 грн; стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; звернуто увагу відповідача про обов'язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 30.05.2025 була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів 31.05.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу.
Згідно відповіді № 11199776 від 21.05.2025 відповідач - ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд" не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Ураховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС ухвала суду від 30.05.2025 була надіслана йому на його юридичну адресу, яка зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана 05.06.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК).
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Ухвала суду від 30.05.2025 також була направлена відповідачу на електрону адресу - TK.PIVDEN.ZERNOTREYD@UKR.NET, зазначену у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно довідки доставлена до скриньки 03.06.2025.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Щодо строку розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" у рішенні в справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування судді у щорічній відпустці згідно з затвердженим графіком відпусток, а також принцип незмінності складу суду, суд розглянув справу № 916/1965/25 поза межами строку, встановленого ст. 248 ГПК України, в розумний строк у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ "Вись".
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0407/24 від 04.07.2024 стосовно повної оплати за отриманий товар.
Вказує, що з урахуванням сплати відповідачем боргу в сумі 6 334 871, 00 грн згідно сформованої виписки з банківського рахунку від 01.08.2024, умов договору поставки № 0407/24 від 04.07.2024 у нього наявна заборгованість у сумі 300 869, 57 грн. Надіслана позивачем 14.04.2025 на адресу відповідача досудова вимога залишена без задоволення; відповідач не вжив заходів, щодо погашення заборгованості, яка зазначена в такій вимозі.
Зазначає, що з урахуванням умов договору визначених п. 5.2, кінцева дата розрахунку настала 26.07.2024 (19.07.2024 зареєстрована остання податкова накладна № 74).
Оскільки відповідачем прострочено сплату основного боргу, позивачем нараховані інфляційне збільшення в сумі 33 717, 61 грн та 3 % річних в сумі 6800, 48 грн за період з 26.07.2024 по 30.04.2025.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04.07.2024 між ТОВ "Вись" та ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд" був укладений договір поставки № 0407/24 (далі - договір), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар власними силами та за власний рахунок в кількості, якості та асортименті, визначеному цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2. договору товаром, який є предметом поставки за цим договором, є зерно сільськогосподарської продукції - соняшник, українського походження.
Згідно з п. 2.1. договору вартість товару встановлюється в гривнях та становить 4 000 000, 08 грн.
Ціна договору становить 4 000 000, 08 грн з ПДВ (п. 2.2. договору).
За умовами п. 3.1. договору строк поставки товару зазначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Покупець залишає за собою право змінити умови (базис) поставки товару, попередньо повідомити про це постачальника, за десять календарних днів до кінцевого строку поставки.
У відповідності до п. 5.1. договору оплата товару здійснюється покупцем з урахуванням умов договору, в безготівковій формі, в національній валюті України на поточний рахунок постачальника.
Згідно з п. 5.2. договору оплата здійснюється покупцем у вигляді 86% вартості товару по факту завантаження (до фактичної відправки товару) протягом одного банківського дня, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Балансові 14% вартості відвантаженого товару - протягом чотирьох банківських днів після реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі.
Положеннями п. 5.4. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку фактури.
Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством.
Згідно з п. 8.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений відтисками печаток останніх.
04.07.2024 між ТОВ "Вись" та ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд" була укладена специфікація № 1 до договору № 0407/24, п. 1 якої затверджено характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється, а саме: соняшник українського походження, врожай 2023 року загальною вартістю товару 4 000 000, 08 грн.
10.07.2024 між ТОВ "Вись" та ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд" була укладена специфікація № 1 до договору № 0407/24, п. 1 якої затверджено характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється, а саме: соняшник українського походження, врожай 2023 року загальною вартістю товару 4 100 000, 88 грн.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору ним поставлено, а відповідачем прийнято товар (соняшник) на загальну суму 6 635 740, 57 грн, що підтверджується накладними № 54 від 05.07.2024, № 55 від 06.07.2024, № 56 від 13.07.2024, № 57 від 16.07.2024.
Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та претензій.
Також, на підтвердження належного виконання договору поставки, позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні № 65 від 05.07.2024, № 66 від 06.07.2024, № 71 від 12.07.2024, № 72 від 13.07.2024, № 73 від 15.07.2024, № 74 від 16.07.2024 та квитанції № 2 від 09.07.2024 та від 19.07.2024 про їх реєстрацію.
Згідно банківської виписки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», сформованої 01.08.2024, відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар в сумі 6 334 871 грн відповідно до рахунків № 22 від 04.07.2024 № 23 від 10.07.2024.
Таким чином, сума заборгованості за поставлений соняшник складає 300 869, 57 грн.
У досудовій вимозі від 14.04.2025, адресованій відповідачу, позивач просив сплатити заборгованість згідно договору поставки № 0407/24 від 04.07.2024 в сумі 300 869, 57 грн.
Відповідачем така вимога залишена без задоволення та відповіді.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до п. 201. 1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок) на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом із відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
За положеннями п. 25 Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар (соняшник) на загальну суму 6 635 740, 57 грн з ПДВ, що підтверджується накладними № 54 від 05.07.2024, № 55 від 06.07.2024, № 56 від 13.07.2024, № 57 від 16.07.2024, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 6 334 871, 00 грн, у зв'язку з чим розмір неоплаченої суми основної заборгованості становить 300 869, 27 грн.
Відповідно до квитанції № 2 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 74 від 16.07.2024 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За умовами договору відповідач здійснює оплату 86 % вартості товару по факту завантаження (до фактичної відправки товару) протягом одного банківського дня та 14 % протягом чотирьох банківських днів після реєстрації ТОВ "Вись" відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи положення Порядку, суд зазначає, що відповідач міг та повинен був самостійно довідатись про реєстрацію 19.07.2024 податкової накладної № 74 від 16.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи, що згідно з п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено, що квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку, а також, враховуючи, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок згідно умов договору сплатити 14% від отриманого товару - протягом чотирьох банківських днів з дати реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають порядок розрахунків, то з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, суд зазначає, що після реєстрації 19.07.2024 податкової накладної № 74 від 16.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у ТОВ "ТК "Південь Зернотрейд" згідно з п. 5.2 договору виник обов'язок у повному обсязі здійснити оплату отриманого товару загальною вартістю 6 635 740, 57 грн, тобто сплатити 300 869, 57 грн (враховуючи здійснений відповідачем перерахунок коштів у сумі 6 334 871, 00 грн) - протягом чотирьох банківських днів після реєстрації означеної податкової накладної 19.07.2024 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів звернення до позивача щодо відсутності у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованих податкових накладних та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкових накладних.
Оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписані та зареєстровані позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 253 ЦК України та реєстрацію 19.07.2024 податкової накладної № 74 від 16.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування 300 869, 57 грн до 25.07.2024.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 300 869, 57 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом вищенаведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Також суд бере до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 6800, 48 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним та таким, що відповідачем не оспорено.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 6800, 48 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 33 717, 61 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним та таким, що відповідачем не оспорено.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 33 717, 61 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Вись" цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна Компанія "Південь Зернотрейд" (65039, м. Одеса, пров. Артилерійський 2, буд. 6, офіс 9; ідентифікаційний код юридичної особи: 44945932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вись" (Кіровоградська обл., Голованівський р-н, с. Скалева; ідентифікаційний код юридичної особи: 05527462) основний борг в розмірі 300 869, 57 грн (триста тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень, п'ятдесят сім копійок), інфляційні втрати у розмірі 33 717, 61 грн (тридцять три тисячі сімсот сімнадцять гривень, шістдесят одна копійка), три проценти річних у розмірі 6800, 48 грн (шість тисяч вісімсот гривень, сорок вісім копійок) та судовий збір в розмірі 5120, 81 грн (п'ять тисяч сто двадцять гривень, вісімдесят одна копійка).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко