65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1158/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від прокуратури - Коломійчук І.О.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 565851,17 грн., -
Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс», в якому просить суд стягнути з ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс» на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області грошові кошти у розмірі 565851,17 грн., з яких безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - 319338,86 грн., інфляційні нарахування - 207719,20 грн., 3% річних - 38793,11 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на наступне.
Як вказує прокурор, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. № 20-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області? затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад. В подальшому, як зазначає прокурор, пунктом 3 Постанови Верховної Ради України “Про утворення та ліквідацію районів? від 17.07.2020 р. № 807-IX Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Відтак, за ствердженнями прокурора, Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.
При цьому прокурор зазначає, що розпорядженням Одеського міського голови від 22.03.2024 р. № 183 “Про перейменування об'єктів топоніміки на території міста Одеси? вулицю Генерала Бочарова перейменовано на вулицю Владислава Бувалкіна.
Наразі прокурор зауважує, що 31.12.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193650002 від 31.12.2019 р. розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті?.
Також прокурор вказує, що декларацією № ОД101210211968, зареєстрованою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 11.02.2021 р., засвідчено готовність об'єкта до експлуатації, відповідно до якої встановлено наступні основні відомості та показники об'єкта будівництва: найменування згідно з проєктом - нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а; замовник - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс»; дата початку будівництва - 31.12.2019 р.; дата завершення будівництва - 14.12.2020; строк введення об'єкта в експлуатацію - 11.02.2021 р.; загальна площа квартир - 1259,62 м2. Відомості щодо пайової участі за вказаним об'єктом відсутні.
Так, прокурор зазначає, що листом Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 12.02.2025 № 03.1-12.01/480 окружну прокуратуру повідомлено про відсутність відповідних договірних відносин з ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс», при цьому декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД101210211968 від 11.02.2021 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
Крім того, прокурор посилається на статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (в редакції від 20.10.2019), яка була чинною станом на дату початку будівництва об'єкту “нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а?, відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Між тим, посилаючись на ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності?, прокурор зазначає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, за ствердженнями прокурора, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язком на підставі закону.
Відтак, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, прокурор додає, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? (далі - Закон № 132- IX) статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? виключено з 1 січня 2020 року. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 р., передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Проте, як стверджує прокурор, частиною 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Окрім того, прокурор зауважує, що зазначеною нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
- пайова участь не сплачується у разі будівництва:
- об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
- об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
- об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
- об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
- об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
- об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта.
Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Крім того, прокурор посилається на позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? (Закону № 132-IX) порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак, які станом на 01.01.2020 р. не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 р. не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відтак, у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпункту 3, 4 абзацу 2, пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення? Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21.
Між тим, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, прокурор зауважує, що за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Таким чином, за ствердженнями прокурора, оскільки будівництво об'єкта розпочато 31.12.2019 р. до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? в частині виключення статті 40 Закону № 3038-VI, договір про пайову участь не укладено, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 р. звернутись до сільської ради з заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку, сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
В подальшому, як вказує прокурор, листом Фонтанської сільської ради від 20.02.2025 р. № 03.1-12.01/606 на запит окружної прокуратури від 14.02.2025 р. № 58-749вих-25 повідомлено, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на 01.01.2020 р. був урегульований Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 р., зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 р. (далі - Положення). Відповідно до зазначеного Положення розмір пайової участі визначався рішенням (протоколом) комісії з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради. Рішення (протокол) комісії підлягав затвердженню виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради.
За ствердженнями прокурора, окружну прокуратуру повідомлено, що замовник будівництва не звертався до Фонтанської, Крижанівської сільських рад з питань розрахунку розміру пайової участі та укладення відповідного договору, у зв'язку з чим органом місцевого самоврядування на запит окружної прокуратури здійснено розрахунок розміру пайової участі на підставі відсоткової ставки, встановленої Законом № 132-IX.
Натомість прокурор посилається на підпункт 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX, згідно з яким розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Між тим прокурор вказує, що відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД101210211968 від 11.02.2021 загальна площа квартир у будинку складає 1259,62 м2.
При цьому прокурор додає, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 р. № 311 вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.10.2020 р. по Одеській області встановлено у розмірі 12676,00 грн.
Так, прокурор вказує, що Фонтанською сільською радою листом від 12.02.2025 р. № 03.1-12.01/480 надано розрахунок розміру пайового внеску у зв'язку з будівництвом об'єкта за адресою: Одеська область, с. Крижанівка, вул. Владислава Бувалкіна (Генерала Бочарова), 60-а, а також розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання, відповідно до якого розмір пайової участі за вказаним об'єктом складає 319338,86 грн: 1259,62 м2 (загальна площа квартир будинку) х 12676,00 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
З огляду на викладене вище, прокурор посилається на ст. 1214 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, прокурор зазначає, що з урахуванням постанови Верховного суду від 05.05.2022 р. по справі № 925/683/21 інфляційні нарахування та 3% річних підлягають нарахуванню з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, відтак, період нарахування визначено органом місцевого самоврядування з січня 2022 року по грудень 2024 року.
У свою чергу, за ствердженням прокурора, Доброславською окружною прокуратурою Одеської області 14.02.2025 р. листом за № 58-749вих-25 проінформовано Фонтанську сільську раду про порушення інтересів держави, витребувано інформацію про вжиті органом місцевого самоврядування заходи в досудовому (претензійному) та судовому порядку, причини їх невжиття, наміри реалізувати ці повноваження.
Натомість, як зазначає прокурор, листом від 20.02.2025 р. № 03.1-12.01/606 Фонтанською сільською радою повідомлено про невжиття заходів претензійного характеру в порядку досудового врегулювання спору. Разом з тим, листом від 04.03.2025 р. № 03.1-12.01/760 окружну прокуратуру повідомлено про неможливість звернення органом місцевого самоврядування за судовим захистом через недостатність коштів, передбачених бюджетом на судові витрати. У зв'язку з викладеним прокурор зауважує, що у нього виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, констатуючи нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.
Між тим прокурор повідомляє, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? окружною прокуратурою 25.02.2025 р. за № 58-970вих-25 повідомлено позивача про застосування представницьких повноважень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 вказану позовну заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1158/25 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче судове засідання призначено на 22.04.2025 р. об 11:00 год.
Крім того, 01.04.2025 р. керівником Доброславської окружної прокуратури Одеської області було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи до забезпечення позову:
1) накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 565851,17 грн.;
2) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс», у межах суми позову 565851,17 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 р. заяву керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (вх. 2-471/25 від 01.04.2025 р.) про забезпечення позову у справі № 916/1158/25 задоволено; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 565851,17 грн.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс», у межах суми позову 565851,17 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
09.04.2025 р. від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшов лист (вх. № 11484/25), відповідно до якого позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області та заявлені вимоги керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» підтримує в повному обсязі.
22.04.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12801/25), відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 565861,17 грн. відмовити повністю, посилаючись на наступне.
Так, відповідач зазначає, що 31.12.2019 року ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс» зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193650002 від 31.12.2019 року на об'єкті: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а; 11.02.2021 року декларацією № ОД101210211968 засвідчено готовність об'єкта до експлуатації.
Як вказує відповідач, статтею 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплювався обов'язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною четвертою 4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
У свою чергу, як вказує відповідач, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
В подальшому, як зазначає відповідач, 01.01.2020 р. набули чинності норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими з 01.01.2020 р. було виключено статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності?, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Наразі відповідач посилається на пункт 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, згідно з яким договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Між тим, обґрунтовуючи власну позицію, відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, відповідно до якої зроблено висновок, що за змістом Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 р. у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 р.
У свою чергу, за ствердженнями відповідача, стаття 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Аналіз правової природи цих правовідносин дає підстави для висновку, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? після втрати нею чинності.
Крім того, як зазначає відповідач, пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 р. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Відповідач зауважує, що фактично виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, розпочато у січні 2020 року, тобто одночасно з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? (01.01.2020 року).
Також відповідач зауважує, що позивач, здійснюючи розрахунок розміру пайового внеску, послався лише на наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 року № 311, згідно з яким вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку станом на 01.10.2020 року становить 12676,00 грн. Зазначений наказ є підставою для здійснення прокурором розрахунку, на підставі якого визначено суму позову, а отже, на думку відповідача, є доказом у розумінні ст. 73 ГПК України, водночас до позову вказаний доказ, прокурор не надає.
Таким чином, на думку відповідача, розмір пайової участі має визначатися на момент, коли виник обов'язок замовника звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, тобто протягом 10 робочих днів з 01.01.2020 року. Відповідно, й розмір участі підлягає фіксації саме на цей момент (станом на 10.01.2020 року). Отже, відповідач вважає, що посилання позивача на нормативний показник, який визначає опосередковану вартість станом на 01.10.2020 року є необґрунтованим.
Між тим відповідач посилається на те, що наданий позивачем розрахунок пайової участі здійснений без урахування рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року, яке було чинне станом на 01.01.2020 року. Відтак, відповідач стверджує, що розрахунок пайової участі не може бути проведений виключно за формулою 2% від опосередкованої вартості, без врахування локального нормативного акту, оскільки такий підхід суперечить п. 2 Розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?.
Відтак, як наголошує відповідач, ключовим доказом, який має бути врахований при обчисленні пайової участі - є рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року, яким затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Так, посилаючись на викладене вище, відповідач вважає розрахунок пайової участі, наданий позивачем, необґрунтованим та визначеним без врахування положень п. 2 Розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, а також рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року.
Крім того, щодо строку позовної давності відповідач зауважує, що про порушення свого права в частині отримання коштів пайової участі орган місцевого самоврядування міг дізнатися станом на момент завершення будівництва - 11.02.2021 року, а отже, перебіг строку позовної давності починається саме з цієї дати. Відтак, на думку відповідача, позивач мав звернутися із даним позовом до 11.02.2024 року, проте звернувся до суду лише 24.03.2025 року, тобто через один рік 1 місяць і 13 днів після спливу встановленого строку, проте у позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань причин, що заважали звернутися в строк. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності, жодних правових чи фактичних пояснень щодо можливості звернення до суду після спливу встановленого законом строку позовна заява не містить.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 р. відкладено підготовче засідання на 13.05.2025 р. о 12:30 год.; зобов'язано керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області та Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області надати до суду: належним чином засвідчену копію рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 року, яким затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
25.04.2025 р. від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 13306/25), відповідно до якої на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 р. надано копію витягу з рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 з додатками, копію витягу з рішення Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013 р. з додатком.
Також 25.04.2025 р. від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 13348/25), в якій прокурор зазначає, що доводи та заперечення відповідача у відзиві наведені з неправильним застосуванням норм матеріального права та спростовуються викладеними у позовній заяві доводами, відтак, підлягають відхиленню, посилаючись на наступне.
Так, прокурор, посилаючись на статтю 40 Закону № 3038-VI (у вказаній редакції), зазначає, що зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (у вказаній редакції) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, за ствердженнями прокурора, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Між тим прокурор посилається на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, яким статтю 40 Закону № 3038-VI виключено з 1 січня 2020 року. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Крім того, прокурор посилається на ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, якою встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Окрім того, зазначеною нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту для житлових будинків у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Так, прокурор посилається на висновок Касаційного господарського суду, зроблений у справі № 910/9548/21 від 20.07.2022 р., відповідно до якого колегія суддів вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак, які станом на 01.01.2020 р. не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 р. не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення? Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? визначено обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, за змістом зазначених норм, як вказує прокурор, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Обґрунтовуючи дану позицію, прокурор посилається на аналогічні за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
Разом з цим, прокурор вважає, що посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі № 643/21744/19 є неналежним з огляду на предмет позову, що опосередковується незаконним та неефективним способом захисту порушеного права, відмінним від обраного у даних спірних правовідносинах.
Окрім того, прокурор вказує, що твердження відповідача про фактичне виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? з січня 2020 року не лише не узгоджується із встановленими декларацією № ОД101210211968 від 11.02.2021 р. датами, а й не спростовують обов'язку зі сплати пайової участі у системному розумінні вищенаведених норм та правових позицій Верховного Суду.
Тому, зважаючи на невиконання замовником будівництва обов'язку укладення договору про пайову участь та перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, прокурор зазначає, що розрахунок пайової участі здійснено Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області в порядку, встановленому Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?. Враховуючи викладене, на думку прокурора, твердження відповідача щодо фактичного виконання робіт з січня 2020 року не мають правового значення.
Разом з тим прокурор повідомляє, що оскільки замовник будівництва не звертався до Фонтанської, Крижанівської сільських рад з питань розрахунку розміру пайової участі та укладення відповідного договору, органом місцевого самоврядування здійснено розрахунок розміру пайової участі на підставі відсоткової ставки, встановленої Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?.
За ствердженням прокурора, після 01.01.2020 р. набула чинності норма п. 13 р. І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, якою скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону № 3038-VI, тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, відповідно правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону № 3038-VI не виникли, Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області при здійсненні розрахунку обґрунтовано визначено належну до застосування норму закону.
Між тим, як зазначає прокурор, підлягає відмежуванню величина пайової участі під час дії ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності?, яка визначалася з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, яка включає вартість позамайданчикових інженерних мереж та комунікацій, від величини пайової участі після виключення вказаної норми, яка визначається виходячи з загальної площі квартир у будинку, що виключає віднесення вартості позамайданчикових інженерних мереж та комунікацій до розрахункової бази.
Також прокурор посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2024 справі № 910/6226/23, якою визначено, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання зі сплати пайової участі, у зв'язку з чим, ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування статті 1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов'язання.
Також прокурор, обґрунтовуючи викладену позицію, посилається на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/6226/23, в якій, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд зазначив про необхідність врахування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації.
Таким чином, як стверджує прокурор, розрахунок розміру пайової участі, здійснений органом місцевого самоврядування з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311, є правомірним та арифметично вірним.
Додатково прокурор наголошує, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму, при цьому продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні, з огляду на що прокурор звернувся з вказаною позовною заявою в інтересах держави в особі уповноваженого органу у межах встановленого строку позовної давності.
28.04.2025 р. від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду надійшов лист (вх. № 13574/25), відповідно до якого на виконання ухвали суду надано засвідчені належним чином копії рішення Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012 року, № 580 від 25.03.2013 року.
12.05.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 15067/25), відповідно до яких відповідач вказує, що згідно з декларацією № ОД101210211802 від 11.02.2021 року про готовність об'єкта в експлуатацію кошторисна вартість будівництва за проектом “Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-А? складає - 11570160 грн. Таким чином, 2% від 11570160 грн. - загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта становить 231403,20 грн., що значно менше заявленої прокурором та розрахованої на підставі опосередкованої вартості пайової участі у розмірі 319338,86 грн.
Між тим відповідач, обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру пайової участі, посилається на постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, в якій суд наголосив, що у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, витрати замовника будівництва на розвиток інфраструктури за межами будівельного майданчика підлягають зарахуванню в рахунок пайової участі.
Крім того, відповідач зауважує, що безпосередньо п. 2.8 Положення Крижанівської сільської ради встановлено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами наданої йому земельної ділянки, розмір пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради зменшується на розмір кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність Крижанівської сільської ради.
Так, відповідач вказує, що замовником будівництва - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс» передбачено у проектній документації на будівництво створення об'єктів інженерної інфраструктури на території населеного пункту Крижанівської сільської ради, такі об'єкти розташовані поза межами наданих замовнику земельних ділянок і є частиною зовнішніх інженерних мереж, необхідних для забезпечення функціонування цілого району.
Таким чином, за ствердженням відповідача, у межах реалізації проєкту, замовник фактично виконав обов'язок, який спрямований на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури громади, з огляду на зазначене, відповідач наголошує, що обґрунтованим є висновок про те, що розмір пайової участі має бути зменшений на суму витрат, на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких здійснено поза межами земельної ділянки та є необхідними за технічними умовами. Між тим відповідач зауважує, що норма щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури є імперативною та відповідний обов'язок не може бути поставлено в залежність від волевиявлення позивача - Фонтанської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим у відповідача були законні сподівання щодо відсутності у нього як замовника будівництва обов'язку зі сплати пайової участі, оскільки вказані витрати перевищують розмір пайової участі.
Відтак, відповідач зазначає, що доцільним та необхідним в даній справі є підтвердження вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких здійснено поза межами земельної ділянки та є необхідними за технічними умовами, зокрема, будівництво трансформаторної підстанції, дороги та системи водопроводу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 р. відкладено підготовче засідання на 02.06.2025 р. о 16:00 год.
13.05.2025 р. від керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 15298/25), в яких прокурор зазначає, що пунктом 2.6.1 Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженого рішенням Крижанівської сільської ради № 580-VI від 25.03.2013, чинне на 01.01.2020, установлено, що розмір пайової участі для індивідуальних житлових будинків (загальною площею більше 300 кв.м.) та багатоквартирних (більше однієї квартири) житлових будинків - до 4 відсотків від загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Як вказує прокурор, за змістом п. 2.7 Положення розмір пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради та термін сплати внеску визначається протокольним рішенням комісії з питань залученням та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 3), не пізніше 10-ти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради звернення замовника про укладання договору про пайову участь та затверджується рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради.
Між тим прокурор звертає увагу, що замовник будівництва - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? не звертався до Фонтанської, Крижанівської сільських рад з питань розрахунку розміру пайової участі та укладення відповідного договору, з огляду на що розмір пайової участі визначався комісією з питань залученням та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів у кожному окремому випадку після надходження звернення замовника будівництва до виконавчого комітету сільської ради, безпідставним є твердження відповідача про встановлення Положенням меншого розміру пайової участі, ніж розрахований органом місцевого самоврядування за відсутності відповідного звернення.
Відтак, прокурор вказує, що, відмежовуючи порядок встановлення розміру пайової участі, передбачений Положенням, від порядку, встановленого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, неналежним є суміщення основних показників виміру, як складових визначення розміру пайової участі.
За ствердженнями прокурора, аналіз норм частини першої статті 40, частини п'ятої статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у сукупності свідчить, що: по-перше, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування; по-друге, в разі якщо технічними умовами, у разі їх наявності на момент укладення договору, передбачається необхідність будівництва замовником об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, що має бути унормовано сторонами у договорі.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для зменшення розміру пайової участі відповідача, прокурор посилається на постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, відповідно до якої у разі відсутності укладеного договору про пайову участь, відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/ або об'єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21 та від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21.
02.06.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 17406/25), відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи експертний висновок та вихідні дані понесених витрат, а також поновити пропущений процесуальний строк для подання вищевказаних доказів.
Також 02.06.2025 р. від Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів (вх. № 17457/25), в яких прокурор вказує, що загальна кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури встановленню в даному випадку не підлягає, до обставин, які входять в предмет доказування, не належить.
Крім того, 02.06.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи (вх. № 17479/25).
У задоволенні вказаного клопотання про призначення експертизи (вх. № 17479/25 від 02.06.2025) судом відмовлено, оскільки на даний час відсутні підстави для призначення експертизи за тими документами та доказами, які надані відповідачем в обґрунтування необхідності проведення такої експертизи. Про відмову у задоволенні вказаного клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи у справі № 916/1158/25 судом зазначено у протоколі судового засідання від 19.06.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1158/25 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 19 червня 2025 р. об 11:30 год.
05.06.2025 р. від Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання про призначення комплексної експертизи (вх. № 17938/25), в яких прокурор зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо необхідності призначення експертного дослідження, зумовлену неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить залишити клопотання про призначення комплексної експертизи без задоволення.
18.06.2025 р. від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 19374/25), в яких сільська рада зазначає, що нею здійснено розрахунок розміру пайової участі враховуючи відсоткову ставку у розмірі 2% на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?. Фонтанська сільська рада вважає, що відповідач навмисно ухилявся від укладення договору пайової участі з метою її несплати.
Між тим позивач вважає доводи відповідача щодо участі у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури безпідставними, оскільки відповідач не звертався до сільської ради за отриманням дозволу на будівництво таких мереж. Також позивач зазначає, що відповідач не звертався до сільської ради з питання укладення договору будівництва в рахунок сплати пайової участі. Крім того, позивач зауважує, що побудовані мережі на баланс сільської ради відповідач не передавав, будь-які об'єкти благоустрою до комунальної власності відповідачем також не передавалися, при цьому підключення будинку до мереж інфраструктури та здійснення благоустрою є обов'язком забудовника та є необхідною умовою для здачі будинку в експлуатацію. Також позивач вказує, що будь-яка участь у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою на землях комунальної власності за межами земельних ділянок, на яких проводилося будівництво, відповідачем не здійснювалося; будь-які роботи, які проводилися відповідачем на землях приватної власності, не можуть бути зараховані у вартість пайової участі. Додатково сільська рада звертає увагу, що відповідач здійснив підключення будинку до мереж, які не перебувають на балансі сільської ради.
Наразі позивач додає, що клопотання відповідача щодо призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи є безпідставним, оскільки розрахунок розміру пайової участі розрахований відповідно до вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні? з урахуванням відсоткової ставки 2%, меншої відсоткової ставки для житлової забудови Законом не передбачено. При цьому позивач зауважує, що Законом передбачена можливість зменшення такого розміру у разі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Проте, як зазначає позивач, відповідач з такого питання до сільської ради не звертався, а рада, за власною ініціативою, таких рішень не приймала. Так, позивач наголошує, що підставою для розрахунку стали офіційні документи, які містяться у відкритому доступі, а наявність об'єктів будівництва на землях приватної власності та їх вартість не можуть бути зараховані у вартість пайової участі, оскільки вони не узгоджені з сільською радою. Як вказує позивач, здійснення будівництва та об'єктів благоустрою на землях приватної власності за бюджетні кошти (у випадках, не передбачених діючим законодавством, суперечить бюджетному законодавству), при цьому земельні ділянки комунальної власності, які межують із земельними ділянками, на яких відбувалося будівництво, та не знаходяться у користуванні відповідача - відсутні.
Отже, підсумовуючи наведене вище, позивач вважає, що доводи, які зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідач не виконав свої передбачені законом обов'язки, а отже безпідставно зберіг кошти пайової участі, які не отримала територіальна громада, з огляду на що позивач просить суд позов керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? про стягнення 565851,17 грн. задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2025 р. підготовче засідання по справі № 916/1158/25 відкладено на 02.07.2025 р. о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1158/25 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05 серпня 2025 р. о 15:30 год.
Судове засідання, призначене на 05.08.2025 р. об 15 год. 30 хв., не відбулося у зв'язку з проведенням відповідальними співробітниками суддів спільно зі службою судової охорони оперативно - розшукових засобів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 р. розгляд справи призначено в засіданні суду на 14 серпня 2025 р. о 15:30 год.
Під час розгляду справи по суті прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 176285079 від 05.08.2019 р. ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? зареєстровано інше речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 5122783200:01:002:2532 - право забудови земельної ділянки (суперфіцій); підстава виникнення іншого речового права: договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), серія та номер: 1092, виданий 02.08.2019, видавник: ПН ОМНО Т.В. Токарська.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2019 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на підставі повідомлення про початок будівельних робіт містобудівних умов та обмежень видано Товариству з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? сертифікат ОД № 061193650002 на будівельні роботи, а саме: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602).
Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? 31.12.2019 розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті?.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови - код 1122.1.
Також судом встановлено, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? про готовність до експлуатації об'єкта від 11.02.2021 року ОД № 101210211968, в якій зазначена наступна інформація:
- назва об'єкта: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а;
- дата початку будівництва - 31.12.2019;
- дата завершення будівництва - 14.12.2020;
- строк введення об'єкта в експлуатацію - 11.02.2021 року;
- кошторисна вартість будівництва за проектом становить 11570,16 тис.грн.;
- пайова участь - інформацію не зазначено;
- загальна площа квартир становить 1259,62 кв.м.
Так, відомості щодо видачі відповідно повідомлення про початок будівельних робіт ОД № 061193650002 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта ОД № 101210211968 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394512256075255) та (https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2506795403823810285/optype=100) відповідно.
З огляду на викладене, судом встановлено, що у період з 31.12.2019 року по 14.12.2020 року на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 31.12.2019 № ОД 061193650002 Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? здійснювалося нове будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова,60-а, а 11.02.2021 р. - введено зазначений об'єкт в експлуатацію.
При цьому із наявного в матеріалах справи Витягу з рішення № 301-VІ двадцять першої сесії Крижанівської сільської ради VІ скликання “Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради? від 10.02.2012 року вбачається, зокрема:
1. Затвердити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 1).
2. Затвердити типову форму Договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 2).
3. Затвердити Положення про комісію з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створені та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток 3).
4. Виконавчому комітетові оприлюднити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради у встановленому порядку.
Додатком № 1 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 р. є Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвилку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 2 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 р. є Договір про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 3 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 р. є Положення про комісію і питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні за розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ряди.
Крім того, рішенням Крижанівської сільської ради № 580-VІ “Про внесення змін до Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради? внесені зміни в Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створені та розвитку інфраструктура Крижанівської сільської ради.
Між тим наказом Міністерства розвитку громад та територій від 16.12.2020 р. № 311 “Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України? вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.10.2020 по Одеській області встановлено у розмірі 12676,00 грн.
Так, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? коштів пайової участі замовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у розмірі 319338,86 грн., а також не звернення Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області до суду із відповідним позовом про стягнення вказаних коштів, стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом по даній справі.
Щодо наявності підстав у прокурора звертатися з позовом, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру?, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?).
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту? виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином? виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність? захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права? передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Господарський суд звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
“Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру?, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру?, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 58-475вих25 від 29.01.2025 р. Доброславська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із проханням надати інформацію з приводу укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту з ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс?, а також підтвердження виконання зобов'язань за цим договором, натомість у разі його відсутності та невиконання товариством свого обов'язку надати відповідний розрахунок пайової участі, а також індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.
В подальшому, як вбачається, листом від 12.02.2025 року № 03.1-12.01/480 Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області повідомила Доброславську окружну прокуратуру Одеської області, що договір про пайову участь з ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? у зв'язку із будівництвом об'єкту - будівництво багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, не укладався, з огляду на що, посилаючись на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.12.2020 року № 311, розраховано розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідача.
Між тим 14.02.2025 року Доброславська окружна прокуратура Одеської області звернулася до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із листом за вих. № 58-749ВИХ-25, в якому просила у строк до 21.02.2025 року надати інформацію щодо виконання замовником будівництва обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, а також щодо вжиття сільською радою заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в досудовому та судовому порядку, причин їх невжиття, намірів реалізувати ці повноваження.
У відповідь на вказаний лист Доброславської окружної прокуратури Одеської області від 14.02.2025 р., Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області листом від 20.02.2025 року № 03.1-12.01/606 надано відповідь, якою повідомлено, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури на території Крижанівської сільської ради був врегульований Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради. Рішення (протокол) комісії підлягав затвердженню виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради, натомість замовник будівництва - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? не звертався до Фонтанської та Крижанівської сільських рад з питань розрахунку пайової участі та укладання відповідного договору, у зв'язку з чим сільською радою здійснено розрахунок розміру пайової участі враховуючи відсоткову ставку у розмірі 2% на підставі Закону.
Між тим листом від 04.03.2025 р. № 03.1-12.01./760 Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області звернулася до Доброславської окружної прокуратури з проханням звернутися до суду в інтересах Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з позовом до ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язання, обґрунтовуючи відсутністю можливості звернутися до суду через недостатність коштів, передбачених бюджетом на судові витрати.
Так, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру? Доброславською окружною прокуратурою Одеської області відповідним листом за № 58-970вих-25 від 25.02.2025 року повідомлено Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області про пред'явлення позову в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Відтак, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? коштів пайової участі замовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Фонтанської територіальної громади при новому будівництві багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, в розмірі 319338,86 грн., а також не звернення Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області до суду із відповідним позовом про стягнення вказаних коштів стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом по даній справі.
З огляду на зазначене, господарський суд доходить висновку про наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру?.
Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Положеннями статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:
“- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».
Відтак, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо належного способу захисту у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який полягає у стягненні коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, на користь органу місцевого самоврядування, а не зобов'язання замовника будівництва укласти договір про пайову участь з відповідним органом.
Між тим, даною постановою не спростовується обов'язок замовника будівництва сплатити кошти з пайової участі у розвитку інженерної інфраструктури населеного пункту, більш того наголошується, що у подібних правовідносинах спір можливий лише щодо величини пайової участі, однак не існування такого обов'язку.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
При цьому господарський суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2019 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Крім того, судом встановлено, що будівництво об'єкту розпочате 31.12.2019, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, натомість об'єкт введено в експлуатацію відповідно у 2021 році, відтак застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Зазначеним вище фактично спростовуються доводи відповідача стосовно того, що з 01.01.2020 р. повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 року з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звернувся, з огляду на що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 р. у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 р. зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 р. справі № 910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що “пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обовязку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються? (пункт 8.51); “слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації? (пункт 8.55).
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якими, крім того, визначено, що розмір пайової участі становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, у випадку якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Відповідач, не погоджуючись із розміром пайової участі, наведеним у позовній заяві, зазначає, що розмір пайової участі повинен розраховуватися виходячи з сум загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, з огляду на що посилається на локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на секція №3. Адреса: с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а; кадастровий номер: 5122783200:01:002:2532, відповідно до якого кошторисна вартість складає 11570,1616 грн.
Однак, судом не приймають доводи відповідача про те, що величина пайової участі замовника будівництва повинна визначатися з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, оскільки даний порядок розрахунку застосовується виключно у разі укладання договору про пайову участь, однак в даному випадку такий договір укладений не був, а відтак до спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
Так, Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області у листі від 12.02.2025 року № 03.1-12.01/480 у зв'язку із тим, що відповідач не звертався до сільської ради з приводу укладання договору про пайову участь, посилаючись на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.12.2020 року № 311, яким встановлено вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку станом на 01.10.2020 року у розмірі 12676,00 грн., здійснено наступний розрахунок пайової участі відповідача:
- вартість будівництва об'єкту становить 15966943,12 грн. (1259,62 кв.м. (загальна площа квартир) х 12676,00 грн. (вартість 1 кв.м.);
- розмір пайової участі ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? становить 319338,36 грн. (15966943,12 грн. (загальна вартість будівництва об'єкту) х 2%).
Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва в строк до 10.01.2020 і до введення об'єкта в експлуатацію 11.02.2021 р. сплатити пайові внески.
Враховуючи викладене, прокурором доведено обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску щодо об'єкта будівництва до введення його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п. 4 ч. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення об'єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Отже, господарський суд зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Заперечення відповідача про те, що будівництво об'єкту відповідачем розпочалося фактично у 2020 році, а обов'язок замовників будівництва сплачувати кошти для створення і розвитку і розвитку інфраструктури існував до 01.01.2020, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень? Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні?, порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено, зокрема, для об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію.
При цьому судом встановлено вище, що дозвіл на виконання будівельних робіт видано відповідачу - 31.12.2019 р., з огляду на що суд оцінює критично доводи відповідача про те, що роботи по будівництву фактично розпочаті та виконувалися відповідачем після 01.01.2020 р.
Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта, суд зобов'язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.
У позовній заяві розрахунок розміру пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта проведено на підставі Закону № 132-ІХ та затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020р. № 311 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (термін наказу дії з 16.12.2020 по 20.05.2021, тобто показники діяли на дату прийняття об'єкту в експлуатацію - 11.02.2021).
Згідно з даними з Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 11.02.2021 № ОД101210211968 загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 1259,62 кв.м.
Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020р. № 311 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Одеської області становить 12676,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та становить 319338,86 грн (1259,62 кв.м.*12676,00грн = 15966943,12 грн * 2%).
Враховуючи, що відповідачем не було виконано свій обов'язок зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить висновку, що позов прокурора у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 319338,86 грн.
Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи підстави зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж, посилається на положення частини п'ятої статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020).
Абзацом першим частини п'ятої статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Аналогічна норма міститься в Положенні про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів зі змінами, затвердженими рішенням 34-ої сесії VI скликання від 25.03.2013 року № 580-VI Крижанівської сільської ради, пунктом 2.8 якого закріплено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами наданої йому земельної ділянки, розмір пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність Крижанівської сільської ради.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 30 Закону (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
При цьому, аналіз наведеної вище частини п'ятої статті 30 Закону також дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Положення.
Судом при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пайової участі враховано висновки Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, відповідно до яких відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежність не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництво інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту.
Між тим, обґрунтовуючи необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки, на якій здійснювалося нове будівництво багатоквартирного будинку за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (Генерала Бочарова), буд. 60-а, відповідач надає висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60, що здійснювалося період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025 р., що наразі досліджений судом.
Як встановлено судом, даний висновок поданий до суду відповідачем - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? (код ЄДРПОУ 43114872), однак зазначений висновок виготовлений на замовлення іншої юридичної особи - ТОВ “БудСмарт Одеса? (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5; код ЄДРПОУ 42936910) експертом Мішиним Василем Миколайовичем, відповідно до якого на вирішення експерту поставлено наступні запитання:
1. Чи передбачено технічними умовами необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
2. Якщо будівництво інженерних мереж передбачене технічними умовами, то будівництво яких саме інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури повинно бути здійснене поза межами цієї земельної ділянки?
3. Яка кошторисна вартість будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
4. Який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт по будівництву інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, передбачених технічними умовами поза межами земельної ділянки? Який вид будівництва фактично виконаний?
Дослідження виконувалося на підставі документів, наданих замовником - ТОВ “БудСмарт (код ЄДРПОУ 42936910), експертом Мішиним Василем Миколайовичем (свідоцтво № 2542, видане ТОВ “Екоенерготехпроект? від 03.08.2023 р.; кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 006970, виданий Всеукраїнською громадською організацією “Асоціація експертів будівельної галузі??, об'єкт дослідження - стан будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, яке здійснено поза межами ділянки забудови, розташованої за адресою: м. Одеса, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова).
Між тим вбачається, що в технічних умовах приєднання № 241 до газорозподільної системи, дозвіл на приєднання до газорозподільної системи № 241 від 28.02.2019 р., договір на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання що не є стандартним) № 3496 від 05.03.2019 р., що є додатками № 1 до зазначеного висновку експерта, стосуються земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2496, однак в матеріалах справи відсутнє підтвердження права власності або користування відповідачем даною земельною ділянкою, крім того, стороною даних угод є ТОВ “Будсмарт?.
При цьому судом встановлено, що стороною технічних умов приєднання № 0125-2018-0101 до електричних мереж електроустановок, яке не є стандартним (місце розташування об'єкту: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2043) та додаткової угоди № 0155-2019-0101 до договору приєднання до електричних мереж № 0125-2018-0101 від 03.04.2019 р., є ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником даної справи.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
За ч. 2. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
В ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Умовами ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Крім того, приписами ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відтак, господарським судом встановлено, що наданий відповідачем висновок експерта від 22.05.2025 р. виготовлений на замовлення іншої юридичної особи, яка не є учасником справи, крім того, зазначений висновок не містить відомостей про освіту, спеціальність, стаж експертної роботи, не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що висновок підготовлено для подання до суду.
Крім того, об'єктом обстеження відповідно до висновку є будівництво, розташоване за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, натомість предметом розгляду даної справи є зобов'язання зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а, кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2532. Також з висновку експерта від 22.05.2025 року вбачається, що даний висновок складено, в тому числі, на підставі документів, які стосуються земельної ділянки з іншим кадастровим номером та стороною угод є інша юридична особа - ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником справи.
Таким чином, господарський суд критично оцінює та не приймає до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пайової участі висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60 що здійснювалося у період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025 р., як такий, що не є належним та допустимим доказом.
Крім того, обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру пайової участі відповідача, останній надає “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.?, відповідно до якого вбачається перерахування грошових коштів з банківського рахунку відповідача - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? на банківський рахунок Корпорації “Енергоресурс-Інвест? згідно з рахунком № 2956 від 24.11.2020 та рахунку № 2635 від 27.09.2021 р. на загальну суму 4118037,34 грн., а також “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.? на суму 1874901,40 грн. Разом з тим, господарським судом не приймають до уваги вказані докази, оскільки з них неможливо встановити, на підставі якого договору здійснено оплати, обґрунтованість вартості наданих послуг чи виконаних робіт, а також вид наданих послуг чи виконаних робіт, які були оплачені, як вбачається з даного звіту, факт їх надання та отримання в цілому.
Також господарський суд зазначає, що наступні матеріали справи, а саме: договірна ціна на будівництво улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, що здійснюється в 2025 році, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, підсумкова відомість ресурсів з улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, як вбачається, стосуються виконання робіт з улаштування покриття з фігурних елементів мощення іншого об'єкту будівництва за іншою адресою, що не відносить до предмету розгляду справи, оскільки в межах даної справи розглядається спір зі стягнення безпідставно збережених коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а.
Крім того, господарський суд зауважує, що доводи відповідача щодо участі у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до сільської ради за отриманням дозволу на будівництво таких мереж, як і відсутні докази звернення товариства до сільської ради з питання укладення договору будівництва в рахунок сплати пайової участі. Більш того суд додає, що докази передачі побудованих мережі на баланс сільської ради матеріали даної господарської справи також не містять.
Відтак, відповідачем не підтверджено належними та допустимим доказами необхідність передбаченими технічними умовами здійснення будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами земельної ділянки, факт їх виконання, їх вартість в цілому, а також матеріалами справи не містять доказів передачу таких об'єктів у комунальну власність сільської ради.
Наразі господарський суд додає, що Законом передбачена можливість зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж саме у разі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Водночас, як встановлено судом, доказів звернення відповідача з такого питання до сільської ради, як і доказів прийняття радою відповідного рішення, матеріали справи не містять.
Таким чином, господарський суд зауважує, що відповідачем - TOB “Смарт Девелопмент Плюс? не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2532, необхідних для інженерного забезпечення об'єкта нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60-а на загальну суму 8328604,41 грн.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, “без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, оцінюючи докази та доводи відповідача, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пайової участі на підставі ст. 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності?.
Разом з тим, відповідачем у поданому відзиві вказує про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду із позовом по даній справі, оскільки такий строк сплинув 11.02.2024 року.
Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, відповідно є підстави для розгляду заяви про застосування строків позовної давності.
За положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. строком на 90 діб до 07.08.2025 року.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема, у постанові ВС КГС від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).
З огляду на викладене, законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв'язку з його пропуском.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений законом строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості пайової участі) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання, встановленні ст. 40 Закону України № 132-IX, щодо здійснення оплати пайового внеску, суд вважає, що прокурором цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних у загальному розмірі 38793,11 грн., суд вважає його невірним з огляду на необґрунтовано визначену дату початку прострочення, оскільки позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та оскільки відповідач в силу приписів законодавства мав зобов'язання сплатити пайову участь до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, тобто до 11.02.2021 року, відтак нарахування 3% річних можливе після спливу вказаної дати, тобто з 12.02.2021 р., з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних за період з 12.02.2021 по 28.02.2025 р., розмір яких становить:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 12/02/2021 до 31/12/2023 319 338,86 x 3 % x 1053 : 365 : 100105327638,12 грн.
з 01/01/2024 до 31/12/2024 319 338,86 x 3 % x 366 : 366 : 100 3669580,17 грн.
з 01/01/2025 до 28/02/2025 319 338,86 x 3 % x 59 : 365 : 100591548,57 грн.
Всього147838766,86 грн.
Отже, загальна сума нарахованих 3% річних складає 38766,86 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений прокурором розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату пайового внеску за період з лютого 2021 року по лютий 2025 року включно, з огляду на що суд вважає, що прокурором цілком правомірно нараховано інфляційні втрати.
Дослідивши та перевіривши здійснений прокурором розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 207719,20 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є вірним. При цьому розрахунок суми інфляційних втрат за несплату пайового внеску відповідачем не оспорено. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання складає 207719,20 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені прокурором при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 6789,90 грн. (565824,92 грн. задоволено х 6790,22 грн. / 565851,17 грн. заявлено) (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через “Електронний суд» ЄСІТС); по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, понесені прокурором, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1211,14 грн. (565824,92 грн. задоволено х 1211,20 грн. / 565851,17 грн. заявлено) (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через “Електронний суд» ЄСІТС).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 565851,17 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, 4; код ЄДРПОУ 04379746) заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у розмірі 319338/триста дев'ятнадцять тисяч триста тридцять вісім/грн 86 коп., 3% річних у сумі 38766/тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят шість/грн 86 коп., інфляційні нарахування у розмірі 207719/двісті сім тисяч сімсот дев'ятнадцять/грн. 20 коп.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс? (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 364, кв. 2; код ЄДРПОУ 43114872) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; рахунок № UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6789/шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять/грн. 90 коп. та судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 1211/одна тисяча двісті одинадцять/грн. 20 коп.
4. У задоволенні решти частини позовних вимог виконувача обов'язків керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Девелопмент Плюс» відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 18 серпня 2025 р.
Суддя В.С. Петров