13 серпня 2025 року Справа № 915/692/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
кредитор: Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080)
кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю “АВЕНТУС УКРАЇНА» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А, ЄДРПОУ 41078230)
керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович (поштова адреса: вул. Шевченка, 37, м. Дніпро, Україна, 49044)
за участі представників учасників справи:
Від боржника: Савченко Л.В.
Від кредитора ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА»: Бабаєва О.О.
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/692/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою від 06.06.2025, між іншим, суд постановив: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ); ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2017 від 09.11.2021); ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначити попереднє засідання у справі на 13 серпня 2025 року о 10:30 год.
09.06.2025 за №76296 на сайті судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
03.07.2025 керуючим реструктуризацією подано до суду:
- заяву про долучення до матеріалів справи доказів повідомлення кредиторів про відкриття провадження у справі № 915/692/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;
- клопотання про долучення до матеріалів справи Звіту про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника у справі № 915/692/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 від 03.07.2025 №02-01/39/491 з додатками та Акту про результати інвентаризації майна боржника від 03.07.2025 з додатками.
04.07.2025 боржником подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи виправлених декларацій про майновий стан боржника за 2022- 2025 роки.
30.06.2025 на адресу суду від АТ «АКЦЕНТ-БАНК» надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника за кредитним договором АВН0СТ155101737212706510 від 18.01.2025 станом на 06.06.2025 в розмірі 39744,92 грн, яка складається з: 30000,00 грн - заборгованість за кредитом, 9364,44 грн - заборгованість за відсотками, 380,48 грн - пеня, а також про визнання витрат кредитора по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в сумі 6056,00 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою від 07.07.2025 судом постановлено: прийняти до розгляду заяву кредитора, встановити керуючому реалізацією майна боржника 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду письмового відзиву по суті заяви кредитора, доказів направлення кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.
01.07.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» подано до господарського суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 67050,00 грн, 4844,80 грн судових витрат та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою від 07.07.2025 судом постановлено: прийняти до розгляду заяву кредитора, встановити керуючому реалізацією майна боржника 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду письмового відзиву по суті заяви кредитора, доказів направлення кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.
10.07.2025 керуючим реструктуризацією подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора - АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Керуючим реструктуризацією грошові вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до боржника визнаються частково у розмірі 39 364,44 грн у зв'язку з необґрунтованістю нарахування штрафних санкцій за кредитним договором відповідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного.
06.08.2025 представником боржника подано до господарського суду заперечення на заяву про грошові вимоги кредитора - АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до боржника.
Грошові вимоги АТ АКЦЕНТ-БАНК» визнаються боржником та його представником частково, а саме у розмірі 30 000,00 гривень, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю в частині нарахування штрафних санкцій і відсотків.
Заперечення боржника щодо нарахування процентів та пені обґрунтовано наступним:
1) посилаючись на пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України боржник зазначає, що у кредитора відсутні підстави для стягнення з боржника штрафу у зв'язку з тим, що, з урахуванням введеного воєнного стану 24.02.2022, нарахування штрафу в порядку визначеному ст. 625 ЦК України, є безпідставним;
5) відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, та їх дружини (чоловіки) які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: 1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; 2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Таким чином, нарахування боржнику як військовослужбовцю відсотків за Кредитним договором є незаконним, оскільки на нього розповсюджується вищевказана норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Боржником до заяви про відкриття проваження у справі про неплатоспроможність додано копію Військового квитка Серії НОМЕР_2 , виданого 08.02.2011 та копію Довідки (Форма 5), видану 25.02.2025. Вказані документи підтверджують наявність у боржника статусу військовослужбовця та те, що боржник з 14.02.2025 і по теперішній час перебуває на військовій службі. Особливий період в Україні розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014 і триває по теперішній час. В Україні на момент укладення Кредитного договору діяв особливий період і нині триває воєнний стан. Наведені обставини свідчать про те, що на боржника поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому відсотки за користування кредитом з нього стягненню не підлягають. Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Щодо застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» боржник посилається на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18), у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18), у постанові Верховного Суду та від 04 вересня 2019 Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.08.2025 7 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18), у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22).
10.07.2025 керуючим реструктуризацією подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».
Керуючий реструктуризацією вважає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (ЄДРПОУ 41078230) у розмірі 67 050,00 грн такими, що підлягають відхиленню у зв'язку з недоведеністю в цілому та необґрунтованістю в частині нарахування штрафних санкцій.
При цьому, керуючий реструктуризацією посилається на таке:
1) кредитором не доведено факт укладення та підписання Кредитного договору, додаткової угоди до Кредитного договору уповноваженою особою Кредитора, а отже відповідно до ст. 207 ЦК України, відсутні підстави вважати укладеними Кредитний договір та додаткову угоду до Кредитного договору;
2) відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, кредитором безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором у період дії в Україні воєнного стану.
17.07.2025 кредитором - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» подано до суду додаткові пояснення.
Кредитор просить суд врахувати надані пояснення при розгляді грошових вимог кредитора, визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Посилаючись на приписи ст. 11, ч. 3 п.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», положення п. 9.6. Договору №8688719 про надання споживчого кредиту від 21.01.2025, п. 6 Додаткової угоди до зазначеного договору кредитор зазначає, що Договір № 8688719 про надання споживчого кредиту від 21.01.2025 та Додаткова угода від 30.01.2025 до Договору № 8688719 про надання споживчого кредиту від 21.01.2025 року підписані сторонами відповідно до вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Всі докази, що додані до цієї заяви є належними, допустимими та достатніми щодо підтвердження факту укладення та підписання Кредитного договору.
Також посилаючись на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 8-1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» кредитор зазначає, що з метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX (далі - Закон № 3498-IX), у доповнення до листа Національного банку України за вих. № 14-0004/3433 від 15.01.2024, Національний банк надав додаткові роз'яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX. Отже, в даному випадку нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит є правомірними та підлягає сплаті боржником. Невизнання арбітражним керуючим кредиторських вимог кредитора в частині штрафних санкцій є неправомірним та необґрунтованим.
06.08.2025 представником боржника подано до суду заперечення на заяву про грошові вимоги кредитора - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до боржника.
Боржник просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» у задоволенні грошових вимог до ОСОБА_1 у повному обсязі.
Боржник вважає викладені Кредитором доводи та аргументи недостовірними, помилковими та такими, що не заслуговують на увагу посилаючись на таке:
1) наявні в матеріалах справи копії Кредитного договору, копія додаткової угоди не можуть вважатись електронними документами (копією електронного документа), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення Кредитного договору між боржником та Авентус. Крім того, кредитором до заяви не додано ані укладеного між сторонами Договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, ані оригінального примірника Кредитного договору та додаткової угоди до Кредитного договору, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою позначкою часу. На підставі вищевикладеного, боржник вважає, що кредитором не доведено факту укладання та підписання Кредитного договору, додаткової угоди до Кредитного договору уповноваженою особою Кредитора, а отже відповідно до ст. 207 ЦК України, відсутні підстави вважати укладеними Кредитний договір та додаткової угоди до Кредитного договору;
2) кредитор не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту у розмірі 20 000 грн за Кредитним договором та у розмірі 5000 грн за Додатковою угодою до Кредитного договору, їх погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше). Кредитор не надав доказів того, що на момент подання Заяви у нього існувало право вимоги до Боржника саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в Заяві.
Посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19 боржник зазначає, що кредитором не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
3) посилаючись на пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України боржник зазначає, що у кредитора відсутні підстави для стягнення з боржника штрафу у зв'язку з тим, що, з урахуванням введеного воєнного стану 24.02.2022, нарахування штрафу в порядку визначеному ст. 625 ЦК України, є безпідставним.
4) боржник просить суд при винесенні рішення врахувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 у справі № 333/5483/20, згідно з якими: «Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту»;
5) відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Так, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, та їх дружини (чоловіки) які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: 1) звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; 2) звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Таким чином, нарахування боржнику як військовослужбовцю відсотків за Кредитним договором є незаконним, оскільки на нього розповсюджується вищевказана норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано копію Військового квитка Серії НОМЕР_2 , виданого 08.02.2011 та копію Довідки (Форма 5), видану 25.02.2025. Вказані документи підтверджують наявність у боржника статусу військовослужбовця та те, що боржник з 14.02.2025 і по теперішній час перебуває на військовій службі. Особливий період в Україні розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014 і триває по теперішній час.
12.08.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» подано до суду додаткові пояснення у справі.
Кредитор просить суд врахувати надані пояснення при розгляді грошових вимог кредитора та визнати грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» до боржника у повному обсязі та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Кредитор вважає заперечення представника боржника, викладені у заяві від 06.08.2025, безпідставними та необґрунтованими з таких підстав:
1) Договір про надання споживчого кредиту № 8688719 від 21.01.2025 (далі - Кредитний договір) та Додаткова угода до нього від 30.01.2025 підписані у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та п.1.1. Кредитного договору. Кредитор також посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі 524/5556/19; від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19; від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20 щодо того, що укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді;
2) посилаючись на п.6 ч.1 ст. 3, ч. 3 п.1 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», п. 10 Кредитного договору, п. 6. Додаткової угоди до Кредитного договору кредитор зазначає, що Кредитний договір підписано відповідно до зазначених норм та положень Кредитного договору, а саме: в договорі наявний електронний підпис одноразовим ідентифікатором (Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C6387, 21.01.2025 21:21:02 /Іщенко А. О./). Додаткова угода до Кредитного договору також містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором боржника, а саме: Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7952, 30.01.2025 16:12:23 /Іщенко А. О./; з боку кредитора, Кредитний договір та Додаткова угода до нього підписані електронним підписом у вигляді аналогу власноручного підпису та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання. Крім того, підпис з боку кредитора підтверджує і протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Кредитного договору та Додаткової угоди до Кредитного договору. Дії боржника при укладенні Кредитного договору підтверджуються LOG-файлом укладення електронного договору № 8688719 від 21.01.2025, що містить наступну інформацію: Клієнт вперше розпочав реєстрацію на сайті, надав згоду на обробку персональних даних перед укладенням першого кредитного договору та ознайомився з Правилами надання коштів у позику 2024-09-29 00:52:33 Ввів СМС-код надісланий Товариством на його телефон для підтвердження згоди. 2024-09-29 00:52:35 Клієнт відправив Заявку на отримання кредиту за договором №8688719 2025-01-21 21:18:08 Товариство прийняло рішення про видачу кредиту та виставило клієнту Оферту, Паспорт споживчого кредиту 2025-01-21 21:19:23 Товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) C6387) для підтвердження прийняття оферти 21.01.2025 21:21:02 Клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) C6387, акцептував (прийняв) оферту Товариства, підписав та уклав договір 2025-01-21 21:21:05 Товариство відправило клієнту кошти та його примірник договору 2025-01-21 21:22:06 Товариство надіслало клієнту СМС-повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) C7952) для підтвердження прийняття оферти на збільшення суми 2025-01-30 16:11:55 Клієнт ввів СМС-код (одноразовий ідентифікатор/електронний підпис) C7952, акцептував (прийняв) оферту Товариства, підписав та уклав додаткову угоду до Договору № 8688719 від 21.01.2025 року 2025-01-30 16:12:25 Товариство відправило клієнту кошти та його примірник додаткової угоди 2025-01-30 16:13:10. Таким чином, кредитор вважає, що порядок підпису договору погоджений між сторонами та визначений відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», а відтак сторонами дотриманого вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»);
3) на підтвердження перерахунку грошових коштів боржнику до матеріалів справи долучені: 1) щодо видачі кредиту за Договором про надання споживчого кредиту № 8688719 від 21.01.2025: - квитанція до платіжної інструкції №20109-1327-183092051, де зазначено: дата операції: 21.01.2025 21:22:04 сума переказу: 20 000,00 грн. платник: ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ЄДРПОУ: 41078230 надавач платіжних послуг: ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», поповнення картки НОМЕР_3 - довідка платіжної установи ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про зарахування грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. (вих. № 7/13963 від 08.08.2025 року) де також зазначено, що сума кредиту успішно зарахована 21.01.2025 21:22 на номер картки НОМЕР_3 ; 2) щодо видачі кредитних коштів за Додатковою угодою від 30.01.2025 до Договору про надання споживчого кредиту № 8688719 від 21.01.2025: - платіжна інструкція № badb36d7-ed6e-4f3a-b11f-5cb9ff9c37e4 тип операції: 26 - Виплата кредиту дата і час створення: 30.01.2025 16:13:07 надавач платіжних послуг: ТОВ «ПЕЙТЕК» платник: ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» код платника: 41078230, рахунок платника: UA283220010000026508390000013, унікальний код операції: 52467636, електронний платіжний засіб отримувача 4441111051067886, сума: 5000.00 грн., призначення платежу: виконання фінансових зобов'язань відповідно до укладеного договору № 8688719 від 21.01.2025 Дата і час операції: 30.01.2025 16:13:10 - довідка платіжної установи ТОВ «ПЕЙТЕК» про зарахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. (вих. № 20250626-4 від 26.06.2025 09:21:18) де зазначено: номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - badb36d7-ed6e-4f3a-b11f-5cb9ff9c37e4 номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 52467636 дата і час виконання - 30.01.2025 16:13:09 призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_3 . Кредитні кошти перераховані за номером картки боржника, яку він особисто зазначив при укладенні Кредитного договору, а саме в. п. 2.1. Кредитного договору. Всі правовідносини між боржником, кредитором та банком-еквайром та/або платіжною організацією, регулюються Законом України «Про платіжні послуги», Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» та Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113. Зазначені вище та надані до справи документи є належними, допустимими та достатніми доказами перерахування грошових коштів боржнику за Кредитним договором, мають статус первинних документів та можуть бути використані під час регулювання спірного питання;
4) щодо надання копій Договору на здійснення операцій з переказу грошових коштів, який мав би бути укладений між Кредитором та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» і ТОВ «Пейтек», та Ліцензії ТОВ ФК «Контрактовий дім» та ТОВ «Пейтек» на здійснення діяльності з надання фінансових послуг кредитор зазначає, що на спростування доводів представника боржника кредитор додає: Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до Кредитного договору; Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до Додаткової угоди; Копію листа - LOG - ФАЙЛ УКЛАДЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ДОГОВОРУ; Копію Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 04072024-3 від 2024-07-04; Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ПЕЙТЕК Україна»; Витяг із Державного реєстру фінансових установ ТОВ «ПЕЙТЕК Україна»; Копію Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 087/20-П від 08.07.2020; Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ФК «Контрактовий дім»; Витяг з Реєстру платіжної інфраструктури ТОВ «ФК «Контрактовий дім»;
5) посилаючись на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 8-1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» кредитор зазначає, що в даному випадку нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит є правомірними та підлягає сплаті боржником;
6) щодо паспорту споживчого кредиту, який, нібито, не підтверджує факт виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця перед споживачем при укладенні Кредитного договору кредитор, посилаючись на ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», що кредитодавець виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Боржник, підписавши Кредитний договір, погодився на його умови та був обізнаний про зміст, суть, об'єм взятих на себе грошових зобов'язань та наслідки невиконання умов кредитного Договору. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи боржника, який свідомо уклав договір на зазначених в ньому умовах та на час його укладення не заявлялось додаткових вимог щодо його умов та/або відмови від кредитного Договору протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про таку відмову на підставі п. 5 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»;
7) щодо звільнення боржника, як військовослужбовця, від сплати відсотків, пені та комісії за кредитними договорами, кредитор посилаючись на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повідомляє, що весь цей час боржник із зазначеною заявою до кредитора у цій справі не звертався, про наданий йому статус військовослужбовця жодним іншим чином не інформував. Кредитор вважає, що боржник є недобросовісним боржником в розумінні норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення попереднього засідання.
У попередньому засіданні представник кредитора - ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА» та боржника підтримали свої позиції, викладені у заявах, запереченнях та додаткових поясненнях.
На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заявлені кредиторами грошові вимоги, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Ухвалою від 06.06.2025 господарський суд постановив: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ); ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2017 від 09.11.2021).
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно усталеної практики Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно приписів ч. 4 зазначеної статті Кодексу, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
09.06.2025 за №76296 на сайті судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
В межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду з заявами про визнання грошових вимог до боржника звернулись наступні кредитори:
1) АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 30.06.2025 подано заяву про визнання грошових вимог до боржника за кредитним договором АВН0СТ155101737212706510 від 18.01.2025 станом на 06.06.2025 в розмірі 39744,92 грн, яка складається з: 30000,00 грн - заборгованість за кредитом, 9364,44 грн - заборгованість за відсотками, 380,48 грн - пеня, а також про визнання витрат кредитора по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника в сумі 6056,00 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів;
2) ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 01.07.2025 подано до господарського суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 67050,00 грн, 4844,80 грн судових витрат та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Щодо грошових вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає наступне.
07.11.2024 боржник приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі - Умови та Правила), що підтверджується підписаною Анкетою заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
18.01.2025 ОСОБА_1 (далі - боржник) з допомогою сервісу “А24» за послугою «Швидка готівка» уклав в електронній формі з АТ «А-Банк» кредитний договір № АВН0СТ155101737212706510 на умовах: вид кредиту - кредит на споживчі потреби, тип кредиту - кредит строковий, сума кредиту - 30000,00 грн, строк кредиту - 36 місяців з 18.01.2025 по 17.01.2027 включно, процентна ставка (фіксована) - 85% на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік; розмір щомісячного платежу - 2343,42 грн; платіжна карта, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155123457317.
Договір підписано за допомогою простого електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису.
АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №TR.43618078.37557.65455 від 18.01.2025 та випискою по кредиту.
Боржником грошові вимоги кредитора визнано частково в сумі 30000,00 грн, нараховані проценти та пеню боржник не визнає.
Керуючим реструктуризацією грошові вимоги визнано частково в сумі 39 364,44 грн у зв'язку з необґрунтованістю нарахування штрафних санкцій за кредитним договором відповідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану.
При розгляді заяви кредитора судом враховано наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України “Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України “Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст. 10 Закону України “Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону).
Згідно положень ч. 7, 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до приписів ч. 3, 6 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Частиною першою зазначеної норми встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст. 6, 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання послуги «Швидка готівка» АВН0СТ155101737212706510 від 18.01.2025 сторонами підписано електронним підписом, а отже відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Доказів протилежного суду не надано.
Кредитором зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, на рахунок Іщенко А.О. в АТ «А-БАНК» перераховано 30000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.43618078.37557.65455 від 18.01.2025 та випискою по кредиту.
Водночас, судом встановленою, що з 14.02.2025 боржник проходить військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
У листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано Довідку за формою 5 про те, що він дійсно перебуває на військовій службі за мобілізацією з 14.02.2025 по теперішній час (т. 1, а.с.208).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22) зазначено, що відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Таким чином, за час проходження військової служби ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за кредитним договором, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи зазначене, судом за допомогою ком'ютерної програми IpLex, з урахуванням розрахунку наданого кредитором, здійснено розрахунок процентів за користування кредитом за час з дати отримання кредитних коштів до часу призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, тобто з 18.01.2025 по 13.02.2025 та визначено їх розмір в сумі 1907,99 грн.
Крім того, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи зазначене, кредитором безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заяву кредитора АТ “АКЦЕНТ-БАНК» слід задовольнити частково, підлягають визнанню грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 31907,99 грн, з яких: 30000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1907,99 грн - заборгованість за відсотками.
Грошові вимоги АТ “АКЦЕНТ-БАНК» до боржника у розмірі 7836,93 грн слід відхилити.
Щодо грошових вимог ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про визнання грошових вимог до боржника, суд зазначає наступне.
За твердженням кредитора, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 21.01.2025 укладено Договір про надання споживчого кредиту №8688719 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п.1.3. Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) склала 20000,00 гривень, тип кредиту: кредит.
Відповідно до п.1.4. Кредитного договору, строк кредиту 360 днів (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
За умовами п.1.5. Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п.1.5.1. Кредитного договору). Знижена процентна ставка 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов (п.1.5.2. Кредитного договору).
30.01.2025 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 8688719 про надання споживчого кредиту від 21.01.2025.
Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди, сторони домовились збільшити суму кредиту на 5000,00 гривень.
Як зазначає кредитор, у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за Кредитним договором, за боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 67 050,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 29 550,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 12 500,00 грн - сума заборгованості за штрафами.
Боржник та керуючий реструктуризацією грошові вимоги кредитора не визнають грошові вимоги кредитора в повному обсязі посилаючись на неподання кредитором доказів на підтвердження укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.
При розгляді заяви кредитора судом враховано наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України “Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України “Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст. 10 Закону України “Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону).
Згідно положень ч. 7, 12 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до приписів ч. 3, 6 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію» визначено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Частиною першою зазначеної норми встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом ст. 6, 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).
При цьому, суд враховує, що Верховним Судом висловлено таку правову позицію щодо тлумачення положень ст. 12 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», зокрема, у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21, провадження № 61-1177св24 зазначено: «Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.»
Згідно частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Отже, для застосування факсимільного підпису, зокрема, для вчинення господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства. Вказана правова позиція булла зазначена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19.
Кредитором правочину між ним та Боржником щодо врегулювання правовідносин підписання договорів аналогом власноручного підпису не подано.
Відтак, господарський суд висновує, що сторони на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту №8688719 від 21.01.2025 не перебували у правовідносинах, які дозволяли підписання договорів між ними здійснювати в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг». Тому зазначений правочин має вважатися таким, що не підписаний зі сторони Кредитора.
При цьому, господарський суд відзначає, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 20.09.2022 від 911/2796/21).
Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.
Заяви з кредиторськими вимогами слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Щодо сутності підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справах про банкрутство.
Так, для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і - статті 45 КУзПБ.
Таким чином, господарським судом зазначається, що кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в порядку, який відповідав би принципу підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справах про банкрутство, не доведено належними доказами наявності грошових вимог до ОСОБА_1 , внаслідок чого відповідні кредиторські вимоги підлягають відхиленню в цілому.
За таких обставин, решта доводів учасників провадження у справі про банкрутство стосовно заявлених кредитором вимог, не може вплинути на зазначений висновок господарського суду щодо необґрунтованості останніх.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок задоволення вимог кредиторів.
Так, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.
Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 47 Кодексу, за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» (вх. №9758/25 від 30.06.2025) про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.
2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 31907,99 грн, з яких: 30000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1907,99 грн - заборгованість за відсотками (вимоги другої черги), а також 6056,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів).
3. Грошові вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 7836,93 грн відхилити.
4. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕНТУС УКРАЇНА» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 67050,00 грн відхилити.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. включити вимоги кредитора АТ “АКЦЕНТ-БАНК» до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, провести збори кредиторів та комітету кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали. Відповідні докази надати суду в 5-денний строк з дати проведення зборів.
7. Судове засідання у справі для розгляду плану реструктуризації боргів призначити на 24 вересня 2025 року о 10:45 год.
8. Ухвалу направити учасникам провадження у справі.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
10. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 18.08.2025.
Суддя В.О.Ржепецький