14 серпня 2025 року Справа № 915/295/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши сформовану в системі «Електронний суд» заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Фермерського господарства «ГОРЯН», вул. Центральна, 32-б, с. Антонівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 56630
представник позивача: Філевський Р.М.
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», вул. Саксаганського, буд.1, м. Київ, 01033
електронна пошта: info.statelandbank@gmail.com
до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд», вул. Гоголя, буд. 320, оф. 1003, м. Черкаси, Черкаська область, 18010
електронна пошта: office@ua.land
про: - визнання незаконним та скасування рішення;
- стягнення гарантійного внеску у розмірі 90 619,24 грн.
Фермерське господарство «ГОРЯН» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 24.02.2025 (вх.№2817/25 від 25.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд», в якій просить суд:
1. Відкрити провадження у господарській справі.
2. Визнати незаконним і скасувати «рішення про відмову у підписанні договору суборенди землі за результатами проведення земельних торгів за лотом № 1623 ID LRE001-UA-20241114-18869 з переможцем земельних торгів Фермерським господарством «ГОРЯН» код ЄДРПОУ 38262491», прийняте 08.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АУКЦІОНІВ «ЮА ЛЕНД» на користь Фермерськоого господарства «ГОРЯН» сплачену суму гарантійного внеску у розмірі 90619,24 грн.
4. Вирішити питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/295/25 за правилами загального позовного провадження.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.07.2025 у справі № 915/295/25 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.
04.08.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 01.08.2025 (вх. № 11290/25 від 04.08.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-2 просить суд стягнути з позивача ФГ «Горян» на користь відповідача ТОВ «Центр аукціонів «ЮА ЛЕНД» понесені витрати за правничу допомогу в сумі 25 000 грн.
07.08.2025 до суду від представника Фермерського господарства «ГОРЯН» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення б/н від 07.08.2025 (вх. № 11511/25 від 07.8.2025) на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР АУКЦІОНІВ «ЮА ЛЕНД» у стягненні витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» б/н від 01.08.2025 (вх. № 11290/25 від 04.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/295/25, суд зазначає таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» при поданні відзиву було зазначено, що орієнтовно понесені витрати за правничу допомогу становлять 30 000 грн.
За результатами розгляду справи відповідач-2 зазначає про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, які він просить стягнути з позивача, що узгоджується з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу відповідачу-2 у справі № 915/295/25 надавала адвокат Манзар Т.В., якою підписувався поданий відповідачем-2 відзив та забезпечувалася участь відповідача-2 у судових засіданнях.
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи відповідачем-2 долучено копії ордеру серії СА № 1117783 від 02.04.2025 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» адвокатом Манзар Т.В. у Господарському суді Миколаївської області, а також договору № 24 від 02.04.2025 про надання правової допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» та адвокатом Манзар Т.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 02.04.2025 між адвокатом Манзар Т.В., як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд», як Клієнтом, було укладно Договір № 24 про надання правової допомоги (далі - Договір), предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані, чи можуть бути пов'язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1).
Згідно з п. 2.1.1 Договору Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.
За змістом п. 2.1.2 Договору Адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальним кодексом.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору до обов'язків Клієнта належить: сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.
Відповідно до п. 3.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 4.1 Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
За умовами п. 4.2 Договору гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Договір підписаний та скріплений печатками Адвоката та Клієнта.
У подальшому, у порядку передбаченому умовами п. 4.2 Договору 31.07.2025 між адвокатом Манзар Т.В., як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд», як Клієнтом, було укладно Додатковий договір (додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 24 від 02.04.2025), згідно з яким Сторони дійшли до згоди, що оплата послуг Адвоката за надання правничої допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів по справі, відзиву, заяв, клопотань та представлення інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області по справі № 915/295/25 за позовом Фермерське господарство «Горян» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» про визнання протиправними дій та скасування рішення за наданні юридичні послуги по договору про надання правової допомоги № 24 від 02 квітня 2025 року є фіксованою і складає 25 000 ( двадцять п'ять тисяч ) грн. 00 коп. та сплачуються Клієнтом протягом 30 днів з моменту підписання даного Договору.
Умовами Додаткового договору від 31.07.2025 також передбачено, що невід'ємною частиною даного Договору є акт прийому наданих послуг.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» надано до матеріалів справи копію акта № 24 від 31.07.2025 прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 24 від 02.04.2025 року, зі змісту якого вбачається, що послуги (роботи) передбачені договором про надання правової допомоги № 24 від 02.04.2025 року Адвокатом були надані, а Клієнтом прийняті, а саме: надання юридичних послуг: ознайомлення з матеріалами справи, збирання доказів по справі, відзиву, заяв, клопотань та представлення інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області по справі № 915/295/25 за позовом Фермерське господарство «Горян» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» про визнання протиправними дій та скасування рішення.
Актом також передбачено, що враховуючи те, що гонорар Адвоката є фіксованим і відповідно до додаткового договору від 31.07.2025 року по справі № 915/295/25 за позовом Фермерське господарство «Горян» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» про визнання протиправними дій та скасування рішення погоджується за взаємною угодою сторін становить 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Підписанням даного Акту Сторони засвідчили, що послуги надані Адвокатом Клієнту належним чином, відповідно до умов Договору, а також вимог, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг, Сторони претензій одна до одної не мають.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зауважує, що з аналізу наведених вище положень Договору, з Додатковим договором до нього, а також Акту наданих послуг вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу встановлено Сторонами (Адвокатом та Клієнтом) у фіксованому розмірі.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункт 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність витрат заявника на правничу допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 20.02.2024 у справі № 916/2492/22.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Позивач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначає, зокрема, про те, що укладений між Адвокатом та Клієнтом Договір про надання правової допомоги № 24 від 02.04.2025 не містить жодного посилання на справу № 915/295/25 та відповідно на обсяг дій, що необхідно здійснити в межах представництва в конкретній справі. «Додатковий договір» з визначення розміру гонорару підписано 31.07.2025, тобто в день постановлення судового рішення, при цьому предмет спору в договорі зазначено некоректно.
Крім того, на переконання позивача, можна дійти висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 25 000 грн. 00 коп., в той час, як:
- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до категорії складних справ.
- справа не є обтяженою великою кількістю доказів та участю великої кількості учасників судового процесу, до того ж, сума заборгованості складається лише з суми основного боргу та не містить додаткових розрахунків.
З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої відповідачу правничої допомоги, подані відповідачем докази (не надано доказів понесення фактичних витрат, а договір від 02.04.2025, «додатковий договір» від 31.07.2025, акт від 31.07.2025 не дають можливості достеменно визначити обсяг дій, вчинених на виконання договору, предметом якого не визначено конкретно нічого) та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 31.07.2025, позивач виснує, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.
З урахуванням вищевикладених заперечень позивача, яку судом взято до уваги частково, слід зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також цілком враховує позицію Верховного Суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 19.04.2023 у справі №911/2410/13).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу правової допомоги вартістю 25 000,00 грн, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх пов'язаності з розглядом справи, необхідності та неминучості для розгляду даної справи та досягнення бажаного відповідачем результату її розгляду, суд бере до уваги той факт, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, дійсно не належить до категорії складних та не є обтяженою великою кількістю доказів та участю великої кількості учасників судового процесу, отже доводи позивача частково беруться судом до уваги.
Водночас, посилання позивача на відсутність посилання на справу № 915/295/25 у Договорі про надання правової допомоги відхиляються судом, оскільки відповідні відомості, а також погоджений сторонами обсяг наданих послуг обумовлено між Адвокатом та Клієнтом у Додатковому договорі, що підписаний останніми без будь-яких зауважень та заперечень, є чинним та таким, що зумовлює виникнення між стоонами відповідних прав та обов'язків.
Відхиляється судом також і посилання позивача на некоректно зазначений у Додатковому договорі предмет спору, оскільки вказівка у такому договорі на номер судової справи, в межах якої Адвокатом надається правова допомога Клієнту є достатнім способом ідентифікації відповідної справи.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
З урахуванням наведеного, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, враховуючи заперечення Фермерського господарства «ГОРЯН» на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд визнає їх частково обґрунтованими, оскільки витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
За такого, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника відповідача та стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» б/н від 01.08.2025 (вх. № 11290/25 від 04.08.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/295/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства «ГОРЯН» (Україна, 56630, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Антонівка, вул.Центральна, будинок 32-Б; код ЄДРПОУ 38262491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр аукціонів «ЮА Ленд» (Україна, 18010, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Гоголя, будинок 320, офіс 1003; код ЄДРПОУ 44497819) понесені витрати на правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.
3. В іншій частині відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 14.08.2025.
Суддя Н.О. Семенчук