06 серпня 2025 року Справа № 915/293/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства «Агрофірма «ПРОМІНЬ 2005», вул. Миру, 81, с. Чернеччина, Самарівський (Новомосковський) район, Дніпропетровська область, 51111, код ЄДРПОУ 33370942
електронна пошта: promin@agrokom.dp.ua
представник позивача, адвокат Ушаков Едуард Володимирович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ», пр. Героїв України, 113, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54025, код ЄДРПОУ 30976452
електронна пошта: info@technotorg.com
представник відповідача, адвокат Махнова Олена Вікторівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: стягнення 2 629 275, 94 грн.
Приватне підприємство «Агрофірма «ПРОМІНЬ 2005» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 24.02.2025 (вх. № 2745/25 від 24.02.2025) в якій просить суд:
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агрофірма «Промінь 2005» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (вул. Героїв України, буд. 113, м. Миколаїв, 54025; ЄДРПОУ 30976452) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Промінь 2005» (вул. Миру, буд. 81, с. Чернеччина, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51111, ЄДРПОУ 33370942): 2 629 275,94 грн. = 2 100 000,00 грн. (сума основного боргу) + 140 843,83 грн. (сума 3% річних) + 388 432,11 грн. (сума інфляційних втрат).
3. Судовий збір стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає про те, що 26 жовтня 2021 між Приватним підприємством «АГРОФІРМА «ПРОМІНЬ 2005» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» укладено Договір купівлі-продажу № 41/64 470. За даними позивача, відповідачем було виставлено рахунок на оплату від 26 жовтня 2021 № 10850 на суму 6 955 017,50 грн., (в тому числі ПДВ 1 159 171, 25 грн.,) на підставі якого позивачем були перераховані авансові кошти на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 100 000 грн. (в тому числі ПДВ 20 % - 16 666,67 грн.,) згідно платіжної інструкції № 1499 від 26.10.2021 та 2 000 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 333 333,33 грн), згідно платіжної інструкції № 1967 від 17.02.2022. Товариство зазначає, що позивачем умови Договору щодо попередньої оплати товару виконані у повному обсязі. Водночас, як стверджує позивач, після сплати останнім авансової суми за умовами п. 2.2.1. Договору відповідач в порушення п.п. 3.1.1., 3.1.2., Договору, ні у визначений строк, ні поза межами такого строку не повідомив позивача про готовність товару для поставки та авансові грошові кошти у сумі 2 100 000 грн не повернув.
Позивач вважає, що за таких умов відсутність дій відповідача щодо поставки товару (у цьому випадку упродовж періоду з листопада 2022 року по лютий 2025 року) надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім.
Таким чином, предметом позову виступає майнова вимога позивача, як покупця, щодо стягнення з відповідача, як продавця, грошових коштів попередньої оплати за товар, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 530, 538, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 656, 664, 693 Цивільного кодексу України та умовами договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.04.2025, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
19.03.2025 до суду від адвоката Махнової Олени Вікторівни надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 19.03.2025 (вх. № 4209/25 від 19.03.2025) про вступ у справу як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ».
19.03.2025 до суду від відповідача надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 19.03.2025 (вх. № 4210/25 від 19.03.2025), в якому товариство просить суд відмовити Приватному підприємству «АГРОФІРМА «ПРОМІНЬ 2005» у задоволенні його позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ», викладених у позовній заяві у справі № 915/293/25 про стягнення грошових коштів в сумі 2629275,94 грн., у повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, обґрунтовані посиланням відповідача на те, що позивач вже на третій день починаючи з моменту укладання сторонами спору Договору почав порушувати взяті на себе зобов'язання щодо оплати Товару, своєчасно 26.10.2021 сплативши на користь відповідача лише платіж у сумі 100 000 грн. замість 1 383 905,85 грн. (з врахуванням положень п.2.6 Договору). 17.02.2022 позивач сплатив на користь відповідача ще 2 000 000,00 грн. З 31.05.2022 позивач знову порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару, прострочивши платіж у сумі 5 499 496,91 грн. (з врахуванням положень п.2.6 Договору). Відповідач зазначає, що через такі дії позивача період прострочення оплати за Товар склав 159 календарних днів, за які позивачу згідно з нормами ст.625 ЦК України належить нарахувати штрафні санкції на загальну суму 300 099,81 грн. за порушення саме грошових зобов'язань, серед яких: 266 237,71 грн. інфляційних втрат, 33 862,10 грн. 3% річних.
Крім того, відповідач посилається на те, що у будь-якому разі поставка відповідачем Товару має здійснитись виключно після повної оплати загальної вартості Товару. Позивач таку оплату Товару до сьогоднішнього дня не здійснив.
Товариству виснує, що враховуючи те, що позивач не виконав своє зобов'язання по оплаті загальної вартості Товару, строк виконання відповідачем зобов'язання по поставці Товару за Договором ще не настав, тобто - відповідач не порушував зобов'язання по поставці Товару. А оскільки ТОВ «Техноторг» не порушував обов'язок по поставці Товару, у Позивача відсутнє право вимагати від Відповідача повернення суми попередньої оплати за такий Товар на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.
24.03.2025 до суду від позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив б/н від 21.03.2025 (вх. № 4483/25 від 24.03.2025), в якій заявник не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на те, що позивач чітко та добросовісно дотримувався умов Договору та додаткової угоди, здійснив передоплату за Товар у розмірі 20% у визначений строк, та чекав від відповідача виконання договірних зобов'язань, передбачених п.3.1.1. та п. 3.1.2., Договору, які останній так і не виконав.
27.03.2025 до суду від представника позивача надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 26.03.2025 (вх. № 4714/25 від 27.03.2025) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 31.03.2025.
28.03.2025 до суду від відповідача надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив б/н від 28.03.2025 (вх. № 4833/25 від 28.05.2025), в яких товариство наголошує, що оскільки позивач зупинив виконання зобов'язання по оплаті, строк виконання зобов'язання відповідача по поставці не настав. Отже, на переконання відповідача, ТОВ «Техноторг» ніяк не міг порушити зобов'язання, строк виконання якого ще не настав. А оскільки ТОВ «Техноторг» не порушив зобов'язання по поставці Товару, у позивача відсутнє право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.
03.04.2025 до суду від відповідача надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 03.04.2025 (вх. 5098/25 від 03.04.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому товариство просило суд: 1) Надати сторонам додатковий час для проведення переговорів щодо врегулювання спору у справі № 915/293/25 шляхом укладення мирової угоди; 2) Відкласти розгляд справи на 30 днів для завершення переговорного процесу щодо мирного врегулювання спору.
Ухвалою від 03.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.
Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.
У зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті підготовче засідання у справі № 915/293/25 призначене на 05.05.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 05.05.2025 учасників справи було повідомлено про призначення судового засідання на 02.06.2025.
29.05.2025 до суду від позивача надійшла сформована а системі «Електронний суд» заява б/н від 28.05.2025 (вх. № 8131/25 від 29.05.2025), в якій заявник просить суд розгляд справи у підготовчому засіданні здійснити без його участі, а також повідомляє суд про те, що не заперечує проти закриття підготовчого засідання та переходу розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, які підтримує у повному обсязі.
Ухвалою від 02.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/293/25 та призначено її до судового розгляду по суті на 24.06.2025.
Про час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою.
04.06.2025 до суду від відповідача надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 04.06.2025 (вх. № 8481/25 від 04.06.2025), в якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи № 915/293/25 документи, що додаються до цього клопотання, як докази на підтвердження повноважень адвоката Махнової О.В. як представника ТОВ «Техноторг».
24.06.2025 до суду від позивача надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 24.06.2025 (вх. 9448/25 від 24.06.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивоване тим, що від відповідача надійшла пропозиція щодо вирішення спірного питання шляхом примирення сторін до винесення рішення по справі по суті, та необхідністю детального та об'єктивного розгляду вищезазначеної пропозиції. Підприємство також просить суд розгляд справи по суті не проводити без участі позивача.
У зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті судове засідання у справі № 915/293/25 призначене на 24.06.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 24.06.2025 учасників справи було повідомлено про призначення судового засідання на 22.07.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, судове засідання у справі № 915/293/25 призначене на 22.07.2025 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2025 було повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 915/293/25 відбудеться 06.08.2025 об 11:00.
06.08.2025 до суду від представника відповідача надійшли клопотання б/н від 05.08.2025 (вх. № 11422/25 від 06.08.2025) та б/н від 05.08.2025 (вх. № 11425/25 від 06.08.2025) про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивоване зайнятістю представника в судовому засіданні в іншій справі, призначеному на цю ж дату.
В судове засідання 06.08.2025 учасники справи своїх представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, шляхом надіслання в особисті кабінети сторін в системі «Електронний суд» ухвали від 24.07.2025. Ухвалу доставлено до електронних кабінетів одержувачів 25.07.2025 о 13:35, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками.
Крім того, судом було розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, та зауважено, що згідно з приписами ч.1 та п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд заважує, що неможливість явки представника відповідача в судове засідання обґрунтовується із посиланням на участь у судовому засіданні в іншій справі. На підтвердження відповідних обставин представником надано суду повістку про виклик останнього до суду у справі, засідання в якій призначено 06.08.2025 на 15:00 в одному із судів міста Миколаєва. Судом взято до уваги, що засідання у даній справі № 915/293/25 призначено на 11:00, а заявником не надано обґрунтувань щодо неможливості взяти участь в обох судових засіданнях, беручи до уваги незначну територіальну віддаленість обох судових установ в межах міста Миколаєва.
Також, суд наголошує, що неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, проте, відповідачем суду таких доказів не надано.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 по справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи тривалість знаходження справи у проваджені суду, строки розгляду справи по суті, у сукупності з наведеними вище процесуальними нормами та обставинами справи, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, а відсутність представників сторін (та, зокрема, відповідача) у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Враховуючи положення ст. 13 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
В судовому засіданні 06.08.2025 за результатами розгляду справи судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ», як Продавцем, та Приватним підприємством «Агрофірма «ПРОМІНЬ 2005», як Покупцем, було укладено Договір купівлю-продажу № 41/64 470 (далі - Договір), відповідно до предмету якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язався прийняти й оплатити техніку (далі по тексту - товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (додаток до цього договору) (п. 1.1). Якість та комплектність товару повинні відповідати ТУ, що діють у виробника товару (п. 1.2). Право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п. 4.2 цього Договору (п. 1.3). Покупець гарантує, що на укладання цього Договору ним було отримано всі необхідні згоди, погодження та дозволи (у тому числі уповноважених органів покупця), передбачені чинним законодавством України та установчими документами покупця, а особа, що підписує цей Договір з боку покупця, має на це всі необхідні повноваження (п. 1.3).
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару за даним Договором становить 6 955 027,50 грн, у т.ч. ПДВ - 1 159 171,25 грн, що на момент укладання цього Договору еквівалентно 262 950,00 доларам США.
За змістом п. 2.2 Договору покупець зобов'язується оплатити продавцю загальну вартість Товару згідно п.2.1 цього Договору у наступному порядку:
- у сумі, що дорівнює 20% від загальної вартості товару у еквіваленті в доларах США згідно п.2.1 Договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору (п. 2.2.1);
- у сумі, що дорівнює 80% від загальної вартості Товару у еквіваленті в доларах США згідно п.2.1 Договору - до 30 травня 2022 року (п. 2.2.2).
Згідно з п. 3.1.1 Договору продавець зобов'язаний поставити Товар покупцю на умовах доставки на склад покупця за адресою Україна, Дніпропетровський рег., Магдалинівський р-н, с. Чернеччина, вул. Миру 81 протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості Товару.
Відповідно до п.п. 3.2.1 та 3.2.2 Договору покупець зобов'язаний одержати товар у продавця в строк, передбачений п.4.1 цього Договору, та відповідно до умов поставки, які зазначені у п.п.3.1.1 цього Договору; оплатити загальну вартість товару у порядку, визначеному розділом 2 цього Договору.
Згідно з п. 3.2.7 Договору має право вимагати своєчасної поставки товару.
За умовами п. 4.1 Договору покупець здійснює одержання поставленого товару:
- не пізніше строку, зазначеного у п.п.3.1.1 Договору (умова діє щодо поставки товару на умовах самовивозу зі складу продавця);
- в день його поставки продавцем (умова діє щодо поставки товару на умовах доставки на склад покупця).
Відповідно до п. 4.2 Договору факт поставки продавцем Товару покупцеві згідно п.п.3.1.1 цього Договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю.
Відповідно до п. 4.3 Договору підписанням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної покупець підтверджує факт своєчасного передання йому товару, всієї необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару, передбачених Договором та чинним законодавством України, відсутності у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару, необхідної інформації та супровідних документів стосовно товару.
За умовами п. 4.4 Договору сторони домовились про те, що у разі, якщо фактична дата поставки товару покупцю не відповідатиме строку поставки, передбаченому п.п.3.1.1 Договору, вважатиметься, що сторони підписанням відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної погодили новий строк поставки товару, що відповідає даті складання цих документів. Сторони домовились, що у даному випадку продавцю не можуть нараховуватися штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України, за порушення строку поставки товару за період до моменту підписання сторонами відповідного двостороннього Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної щодо поставки товару.
Згідно з п. 7.1 Договору усі спори, що виникають з цього Договору, вирішуються в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (та скріплення його тексту їхніми печатками1) і діє до « 31» грудня 2022р., але у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 8.6 Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами (та скріплені їхніми печатками).
Додатком до Договору виступає Специфікація, якою передбачено найменування товару - Трактор New Holland T8.410 у кількості 1 шт. на суму 6 955 027,50 грн (262 950,00 доларів США).
Вищенаведений Договір, зі Специфікацією до нього, скріплені підписами та печатками обох сторін.
На виконання умов Договору продавцем було виставлено рахунок на оплату по замовленню № 10850 від 26.10.2021 на суму 6 955 027,50 грн.
Приватним підприємством «Агрофірма «ПРОМІНЬ 2005» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» грошові кошти в загальній сумі 2 100 000,00 грн, що вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи платіжних інструкцій кредитового переказу коштів:
- № 1499 від 26.10.2021 на суму 100 000,00 грн;
- № 1967 від 17.02.2022 на суму 2 000 000,00 грн.
Суд зазначає, що обидві платіжні інструкції у призначенні платежу покликаються на здійснення оплати за трактор New Holland T8.410 згідно рахунку № 10850 від 26.10.2021.
Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування відповідачем не заперечувався.
У подальшому, 18.07.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 41/64 470 від 26.10.2021, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти Договір у новій редакції, зокрема:
- покупець зобов'язується оплатити продавцю загальну вартість Товару згідно п.2.1 цього Договору у наступному порядку: у сумі, що дорівнює 20% від загальної вартості товару у гривнях згідно п.2.1 Договору - до 20.02.2022 (п. 2.2.1); у сумі, що дорівнює 80% від загальної вартості Товару у гривнях згідно п.2.1 Договору - протягом 14 (чотирнадцяти календарних днів з моменту одержання повідомлення продавця про готовність товару до поставки (п. 2.2.2);
- редакція пункту 2.1 Договору змінюється на наступну: « 2.1.Загальна вартість Товару за даним Договором становить суму в гривнях, що еквівалентна 262 950,00 доларам США згідно офіційного курсу долару США за даними Національного банку України на дату здійснення покупцем платежу згідно п.2.2 Договору помноженого на коефіцієнт 1,05, з урахуванням положень п. 2.7 Договору. Загальна вартість Товару у гривнях визначається у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, кожного разу коли на дату здійснення покупцем чергового платежу згідно п. 2.2 цього Договору встановлений Національним банком України офіційний курс долару США до гривні перевищуватиме офіційний курс долару США до гривні, який був встановлений Національним банком України на дату попереднього платежу згідно п. 2.2 цього Договору без укладання сторонами будь-яких окремих додаткових угод до Договору з цього питання У разі якщо на дату здійснення чергового платежу встановлений Національним банком України офіційний курс долару США до гривні не перевищуватиме офіційний курс долару США до гривні, який був встановлений Національним банком України на дату попереднього платежу, загальною вартістю Товару у гривнях за цим Договором вважається сума, яка була визначена у порядку, передбаченому цим пунктом Договору, на дату здійснення покупцем попереднього платежу згідно п. 2.2 Договору.» (п. 2.5.1);
- редакція п.п.2.2, 2.3 Договору змінюється на наступну (застосовується виключно щодо невиконаних на момент настання відкладальної обставини зобов'язань Покупця згідно п.2.2 Договору): « 2.2. Покупець зобов'язується оплатити Продавцю загальну вартість Товару згідно п.2.1 цього Договору у наступному порядку: 2.2.1. у сумі, що дорівнює 20% від загальної вартості Товару у еквіваленті в доларах США згідно п.2.1 Договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання Сторонами цього Договору; 2.2.2. у сумі, що дорівнює 80% від загальної вартості Товару у еквіваленті в доларах США згідно п.2.1 Договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання повідомлення Продавця про готовність Товару до поставки»;
- продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах доставки на склад покупця за адресою за адресою Україна, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, с. Чернеччина, вул. Миру 81 протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки (п. 3.1.1);
- продавець зобов'язаний повідомити покупця про готовність товару до поставки в строк до « 30» листопада 2022 року (п. 3.1.2).
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, після сплати покупцем авансової суми, продавець не повідомляв позивача про готовність товару для поставки, обумовлений Договором товар не поставив та авансові грошові кошти у сумі 2 100 000,00 грн не повернув.
З урахуванням наведеного, та посилаючись на приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що зміст вказаної норми свідчить про те, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, на переконання позивача, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
За таких умов, позивач вважає, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару (у цьому випадку упродовж періоду з листопада 2022 року по лютий 2025 року) надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти, попередньо сплачені останнім, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Судом встановлено, що порядок та умови виконання сторонами зобов'язань за Договором, як в частині передачі товару, так і в частині його оплати, було змінено після укладання Договору, шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 18.07.2022. При цьому, вжиття спрямованих на виконання Договору дій мало місце лише зі сторони покупця - щодо внесення попередньої оплати за товар.
При цьому, після укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 від 18.07.2022 до Договору купівлі-продажу № 41/64 470 від 26.10.2021, враховуючи здійснену позивачем передплату понад 30 % від загальної вартості товару у гривнях, покупця слід вважати таким, що у повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати.
З урахуванням наведеного, у відповідача виникло зобов'язання щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки в строк до 30.11.2022.
Вказаному обов'язку продавця кореспондує подальший обов'язок покупця протягом 14 календарних днів з моменту одержання повідомлення Продавця про готовність Товару до поставки здійснити оплату 80 % вартості від загальної вартості товару.
Із зазначеним обов'язком покупця щодо здійснення оплати загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки, пов'язаний обов'язок продавця поставити товар покупцю на умовах доставки на склад покупця.
За такого, суд зауважує, що в силу умов ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
За правилом, визначеним ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору купівлі-продажу.
Поряд із цим суд наголошує, що хоча умовами Договору виконання продавцем зобов'язань з поставки товару та його строків і ставиться в залежність від здійснення позивачем оплати загальної вартості Договору, але цьому обов'язку покупця, в свою чергу, передує обов'язок продавця надати покупцю повідомлення про готовність товару до поставки.
Тобто, ланцюжок виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (в частині зобов'язань, які не були виконані) виглядає наступним чином:
1) продавець у строк до 30.11.2022 зобов'язаний повідомити покупця про готовність товару до поставки;
2) покупець протягом 14 календарних днів з моменту одержання повідомлення продавця про готовність товару до поставки здійснює остаточну оплату загальної вартості товару;
3) продавець зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах доставки на склад покупця протягом 14 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, за умови направлення продавцем покупцю повідомлення про готовність товару до поставки.
Отже, сторони погодили, що обов'язок продавця щодо поставки товару обумовлений фактом та своєчасністю виконання продавцем іншого свого обов'язку - щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Проте, як встановлено судом згідно матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач свого зобов'язання повідомити покупця про готовність товару до поставки ні у встановлений договором строк (до 30.11.2022), ні у подальшому не виконав.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Судом у спірних правовідносинах встановлено, що хоча обов'язок відповідача щодо поставки товару і виникає після здійснення позивачем повної оплати товару (порушення покупцем строків оплати товару не є предметом спору у цій справі, а тому посилання відповідача на такі обставини відхиляються судом), але у даному випадку саме відповідач своєю поведінкою (бездіяльністю) зумовив неможливість виконання цього обов'язку.
Суд враховує, що відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).
Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17).
При цьому у спірних правовідносинах саме відповідач був зобов'язаний вчинити активні дії щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки, що у подальшому, за умови здійснення покупцем остаточної оплати за товар, зумовило б виникнення у продавця обов'язку забезпечення передання товару покупцеві.
За результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 2 100 000,00 грн як передоплату, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
При цьому, припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.
Таким чином, з урахуванням порушення відповідачем свого зобов'язання щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки, яке фактично, відповідно до наведених раніше міркувань, є складовою частиною зобов'язання щодо поставки товару, позов в частині вимог про повернення коштів сплачених позивачем в якості передплати за товар підлягає задоволенню.
Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
- 3 % річних у розмірі 140 843,83 грн за період прострочення виконання основного зобов'язання з 01.12.2022 по 24.02.2025;
- інфляційні втрати у розмірі 388 432,11 грн за період прострочення виконання основного зобов'язання з грудня 2022 року по грудень 2024 року.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно позовної заяви нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних обумовлені невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару. Початком перебігу прострочення відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачем встановлено 01.12.2022, з урахуванням невиконання продавцем у строк до 30.11.2022 свого зобов'язання щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки.
Разом із тим, суд зауважує, що з аналізу норми ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що внаслідок реалізації покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки, припиняється зобов'язання поставки товару та на підставі норми Цивільного кодексу України виникає грошове зобов'язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк.
При цьому, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, вимога щодо повернення попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України позивачем заявлена у формі позову та доведена до відома відповідача лише 24.02.2025. В той же час, проценти річні нараховані позивачем до 24.02.2025, а інфляційні втрати - до грудня 2024 року, тобто до моменту, коли відповідач довідався про вимогу позивача щодо повернення суми попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОТОРГ» (Україна, 54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, пр.Героїв України, будинок 113; код ЄДРПОУ 30976452) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «ПРОМІНЬ 2005» (Україна, 51111, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н(п), село Чернеччина(з), вул.Миру, будинок 81; код ЄДРПОУ 33370942) суму основного боргу у розмірі 2 100 000,00 грн та судовий збір у розмірі 31 500,00 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 18.08.2025.
Суддя Н.О. Семенчук