18.08.2025 Справа № 914/721/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 (надалі - Військова частина або Позивач),
до відповідача:фізичної особи - підприємця Пресліцької Катерини Казимирівни (надалі - ФОП Пресліцька К. К. або Відповідачка),
про:стягнення 747' 340,24 гривень.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Військова частина звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Пресліцької К. К. про стягнення 747' 340,24 гривень.
2. Ухвалою від 19.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 16.04.2025. Цю ухвалу Позивач отримав в електронному кабінеті 20.03.2025, а представник Відповідачки 08.04.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а. с. 69, 70а).
3. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
4. Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 11.06.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2025.
5. Ухвалою від 06.08.2025 суд відклав проголошення рішення до 18.08.2025.
6. В судовому засіданні 18.08.2025 суд ухвалив рішення у справі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Позивача
7. Відповідачка порушила строки поставки товару, встановлені договором поставки №?107 від 03.06.2024, який укладений за результатами спрощеної процедури закупівлі. Узгоджені строки були чітко зафіксовані в тендерній документації, безпосередньо в умовах договору, додаткових угодах, а також підтверджені письмовими зобов'язаннями постачальника. Це порушення стало підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 10?% від вартості поставки. Встановлений розмір штрафних санкцій відповідає вимогам цивільного законодавства України, яке передбачає можливість самостійного врегулювання сторонами умов відповідальності у договорі.
8. Прострочення Відповідачкою виконання зобов'язання суттєво вплинуло на виконання оборонного завдання в умовах воєнного стану. Тому підстав для зменшення розміру штрафних санкцій немає.
9. Посилання Відповідачки на несвоєчасне виконання з боку контрагентів не може бути підставою для звільнення від відповідальності. Господарське законодавство покладає ризики підприємницької діяльності на саму особу, яка діє на власний ризик і повинна була врахувати можливі затримки з боку партнерів. Відсутність підтвердження форс-мажорних обставин (відповідно до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати») також унеможливлює звільнення від відповідальності.
10. Предметом позову є стягнення 747'340,24 грн, з яких:
10.1. 248' 204,24 грн пені, нарахованої за період 04.08.2024-17.11.2024.
10.2. 499'136,00 грн штрафу.
11. Підставою позову є порушення Відповідачкою умов договору в частині своєчасності поставки товару.
12. Позивач зазначив у позові, що очікує зазнати 11' 210,10 грн витрат на оплату судового збору.
Заперечення Відповідачки
13. Заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій не відповідає нормам статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає фіксовані розміри штрафів у разі, якщо хоча б одна зі сторін зобов'язання належить до державного сектора або зобов'язання фінансується з державного бюджету. Позивач безпідставно зазначає штраф у розмірі 10% загальної вартості договору, тоді як законом передбачено максимальний штраф у розмірі 7% за порушення строків виконання зобов'язання.
14. Порушення строків поставки товару відбулось з вини контрагентів.
15. Відповідачка просить зменшити розмір штрафних санкцій, адже:
15.1. На момент подачі позову усі зобов'язання перед Позивачем були фактично виконані у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.
15.2. Докази завдання реальних збитків Позивачу у справі відсутні.
15.3. Порушення строків виконання зобов'язання зумовлене об'єктивними та незалежними від волі Відповідачки обставинами. Йдеться, зокрема, про воєнний стан в Україні, обмеження на енергопостачання, значне коливання ринкових цін і труднощі з поставкою товару з-за кордону. Про ці обставини Відповідачка неодноразово повідомляла Позивача, і сам Позивач у своїх листах фактично визнавав наявність таких труднощів, хоч і наполягав на застосуванні штрафних санкцій.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
16. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
17. Військова частина та ФОП Пресліцька К. К. за результатами проведення спрощеної закупівлі 03.06.2024 уклали договір поставки № 107 (надалі - Договір поставки від 03.06.2024) (а. с. 12-16). Згідно з пунктом 1.1 цього договору постачальник зобов'язується поставити замовнику - зарядні станції за кодом ДК 021:2015-31680000-6 "Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання", для військового призначення, які будуть використовуватися для забезпечення працездатності та утримання техніки та майна спеціального призначення відповідно до Специфікації та видаткових накладних…, а замовник зобов'язується прийняти вищевказаний товар та оплатити його у визначені договором строки.
18. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим замовником за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 2.3 Договору від 03.06.2024).
19. Згідно з пунктом 3.3 Договору поставки від 03.06.2024 узгоджена сторонами ціна товару є фіксованою та складає 4'991'360,00 гривень. Така ж сума погоджена і в специфікації (а. с. 17).
20. Пунктом 5.1 Договору поставки від 03.06.2024 сторони погодили, що поставка товару зі складу постачальника здійснюється в кількості та асортименті відповідно до специфікації та умов договору протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору… Поставка товару зі складу постачальника здійснюється партіями в кількості та асортименті відповідно до специфікації … Поставка 1 партії товару зі складу постачальника здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Поставка решти партій товару зі складу постачальника здійснюється відповідно до фактичної наявності необхідних для їх оплати коштів, що узгоджується сторонами. В свою чергу постачальник зобов'язується у разі звернення замовника поставити решту партій товару в межах наявних коштів відповідно до потреб замовника, визначених у специфікації до цього договору, протягом 20 діб з дати звернення, але не пізніше 25 грудня 2024 року. При цьому в разі тривалої військової блокади/ведення бойових дій на території здійснення діяльності будь-якої зі сторін договору/позбавлення можливості передачі товару через порушення логістичного ланцюга або з інших форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок воєнних дій, строк поставки товару може бути збільшений на час існування таких обставин, про що постачальник повідомляє замовника будь-яким способом.
21. Отже, поставка першої партії товару мала бути здійснена не пізніше 04.07.2024.
22. Позивач скеровував Відповідачці лист від 27.06.2024 (а. с. 35) з вимогою здійснити поставку товару (16 комплектів портативних зарядних станцій EcoFlow DELTA 2 MAX).
23. Відповідачка листом від 04.07.2024 (а. с. 36) повідомила, що не має можливості поставити товар у зв'язку із складною ситуацією на ринку товарів та зобов'язалась його поставити до серпня 2024 року.
24. Позивач листом № 2500 від 18.07.2024 (а. с. 37) запропонував Відповідачці внести зміни до Договору поставки від 03.06.2024.
25. Сторони 29.07.2024 уклали Додаткову угоду № 2 до Договору поставки від 03.06.2024 (а. с. 38-39), якою збільшили строк поставки першої партії товару до 60 календарних днів. Отже, поставка першої партії товару мала бути здійснена до 03.08.2024.
26. Позивач скеровував Відповідачці лист № 3037 від 30.08.2024 (а. с. 40) з вимогою протягом 20 діб здійснити поставку наступної партії портативних зарядних станції EcoFlow DELTA 2 MAX у кількості 48 комплектів. Тобто до 19.09.2024.
27. Відповідачка листом від 18.09.2024 (а. с. 41) зобов'язалась поставити увесь обумовлений договором товар до 30.10.2024. А в подальшому листом від 31.10.2024 (а. с. 42) - до 20.11.2024.
28. Фактична поставка товару Відповідачкою відбулася 18.11.2024, що підтверджується видатковою накладною № 67 (а. с. 43).
29. Аналіз пункту 5.1 Договору поставки від 03.06.2024 та Додаткової угоди № 2 від 29.07.2024 свідчить, що сторони визначили конкретні строки виконання зобов'язань з поставки кожної партії товару: перша партія - до 03.08.2024, решту - протягом 20 календарних днів з моменту звернення замовника. Вказана у договорі дата «не пізніше 25.12.2024» не надає Відповідачці права ігнорувати чи змінювати узгоджені строки поставки окремих партій товару. Трактування цієї граничної дати як єдиного строку виконання зобов'язань нівелює встановлені сторонами строки поставки кожної партії товару.
30. При цьому Відповідачка своїми листами (див. пункти 23 та 27 цього рішення) фактично визнала обов'язковість дотримання конкретних строків поставки, повідомляючи про складну ситуацію на ринку товарів, зобов'язуючись поставити товар у найкоротші терміни та вказуючи орієнтовні дати виконання. Якби Відповідачка виходила з того, що поставку можна здійснити будь-коли до 25.12.2024, необхідності у визначенні та повідомленні таких орієнтовних строків не було б.
31. Отже, посилання Відповідачки на загальну кінцеву дату не звільняє її від відповідальності за недотримання строку поставки першої партії товару (03.08.2024), який був чітко погоджений сторонами.
32. Відповідачка на підтвердження того, що несвоєчасна поставка товару була зумовлена діями її контрагентів, долучила до матеріалів справи такі докази:
32.1. Договір поставки № 15/05/2024 від 15.05.2024 (а. с. 126-129), укладений між ФОП Пресліцькою К. К. та Oland Trade sp z.o.o.
32.2. Лист Oland Trade sp z.o.o. (а. с. 123,124-125), в якому зазначається, що постачання товару ФОП Пресліцькій К. К. стало неможливим у зв'язку з отриманою від чеського партнера інформацією про зникнення або викрадення вантажівки невідомими особами, яка мала транспортувати відповідний товар для подальшої передачі покупцю.
32.3. Договір поставки № 21-8 від 21.08.2024 (а. с. 130-133), укладений між ФОП Пресліцькою К. К. та ФОП Міщенком І. І. та Специфікацію до цього договору (а. с. 134). Умовами специфікації передбачено поставку зарядної станції (EcoFlow Delta 2 Max) у комплекті з сонячною панеллю EcoFlow Solar panel 200w в кількості 65 штук, загальною вартістю 4' 537' 000,00 гривень.
32.4. Видаткову накладну № 26/08 від 26.08.2024 (а. с. 135) на суму 4' 537' 000,00 гривень.
32.5. Акти приймання-передачі, складені між ФОП Пресліцькою К. К. та ФОП Канащуком В. В. від 28.08.2024 та 06.09.2024 (а. с. 136, 137), які засвідчують передачу зарядних станцій EcoFlow (65 шт.) для заміни розеток за європейськими стандартами з метою подальшого використання в військових цілях для військових частин Збройних Сил України.
33. Проте надані Відповідачкою докази не підтверджують об'єктивних підстав для несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором поставки від 03.06.2024 та не спростовують факту прострочки поставки товару.
34. Зокрема, договір № 15/05/2024 від 15.05.2024, укладений між ФОП Пресліцькою К. К. та Oland Trade sp z.o.o, не містить конкретизації предмету поставки, а тому неможливо встановити, що мова йшла саме про портативні зарядні станції EcoFlow DELTA 2 MAX.
35. Аналогічно, лист Oland Trade sp z.o.o, в якому зазначено про зникнення вантажівки, також не ідентифікує товару, що зник. А тому не може розглядатися як належне підтвердження неможливості виконання Відповідачкою своїх зобов'язань у погоджений строк.
36. Щодо Договору поставки №?21-8 від 21.08.2024 та інших документів (специфікації, видаткової накладної, актів приймання-передачі), то такі також не обґрунтовують поважності причин порушення строків поставки товару. Адже вказаний договір укладено після закінчення строку поставки першої партії товару, визначеного Додатковою угодою №?2 (до 03.08.2024). Це свідчить про те, що станом на момент порушення строку Відповідачка ще не мала оформлених договірних зобов'язань для забезпечення виконання договору перед Позивачем.
37. Важливим є також те, що зарядні станції після заміни в них розеток були отримані Відповідачкою наприкінці серпня - на початку вересня 2024 року (див. пункти 32.4 та 32.5 цього рішення). Незважаючи на це, їх фактична передача Позивачу відбулася лише 18.11.2024, тобто із затримкою близько двох місяців після отримання та виконання робіт. Представник Відповідачки у судовому засіданні пояснив, що затримка була зумовлена необхідністю отримати специфікацію, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цієї причини до матеріалів справи не подано.
38. В цілому суд вважає за необхідне констатувати, що порушення строків постачання товару не може бути виправдане діями контрагентів Відповідачки.
39. Верховний Суд у низці постанов зазначив, що порушення зобов'язань зі сторони контрагентів не є об'єктивними обставинами, що унеможливлюють виконання зобов'язання стороною договору. Такі обставини мають характер звичайних підприємницьких ризиків, які повинні бути враховані суб'єктом господарювання під час укладення договору, і не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності (постанови від 22.05.2019 у справі № 904/1782/18, від 10.09.2020 у справі № 910/13459/19).
40. Важливо, що у Договорі поставки від 03.06.2024 сторони прямо передбачили, що єдиною підставою звільнення від відповідальності є наявність обставин непереборної сили (пункт?8.3). Однак таких обставин Відповідачка не довела.
41. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
42. Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема… сплата неустойки (пені).
43. Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
44. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
45. З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
46. У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила:
«Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2014 року у справі № 3-1гс14 і цей висновок послідовно застосовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 23 серпня 2022 року у справі № 910/9375/21, від 28 березня 2024 року у справі № 905/405/22, від 04 травня 2023 року справі № 910/21298/21 та багатьох інших».
47. Отже, стаття 231 Господарського кодексу України дозволяє сторонам договору самостійно визначати розмір штрафних санкцій. Передбачені законом розміри застосовуються лише тоді, коли інше не встановлено договором. Тому, аргументи Відповідача, зазначені у пункті 13, є безпідставними.
48. Пунктом 7.3 Договору поставки від 03.06.2024 встановлено, що за порушення строків передачі товару з постачальника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня за кожен день порушення від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення…
49. Відповідно до пункту 7.7 Договору поставки від 03.06.2024 (редакція додаткової угоди № 2 до договору) у разі несвоєчасного виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 10 % від вартості договору.
50. Позивач скеровував Відповідачці претензії про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару (а. с. 45-52). Проте такі залишені без відповіді та задоволення.
51. Перевіривши розрахунок штрафу та пені Позивача, суд погоджується з таким. Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідачки 248' 204,24 грн пені та 499'136,00 грн штрафу є обґрунтованими.
Щодо зменшення штрафних санкцій
52. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
53. При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).
54. Крім того, неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання та стимулювання боржника до належної поведінки лише до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
55. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.
56. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
57. У вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 09.08.2024 у cправі № 917/1957/23.
58. Розглядаючи питання про можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд бере до уваги, що хоча Відповідачка допустила порушення строків виконання зобов'язань, це не призвело до невиконання договору в цілому, оскільки товар був поставлений у повному обсязі та прийнятий Позивачем.
59. Суд враховує загальновідомі обставини, пов'язані з дією воєнного стану в Україні, зокрема масштабні та тривалі відключення електроенергії у 2024 році, які негативно позначалися як на виробничих процесах, так і на безперервності постачання товарів. Зазначені фактори безпосередньо вплинули на можливість своєчасного виконання поставки, що підтверджується листуванням сторін, у якому Відповідачка інформувала про наявні труднощі у виконанні зобов'язань.
60. При цьому Відповідачка вживала заходів для належного виконання договору, повідомляла Позивача про неможливість своєчасної поставки та погоджувала з ним нові строки шляхом укладення додаткової угоди. Це свідчить про її зацікавленість у виконанні зобов'язань, а не про ухилення від них.
61. Разом з тим, суд враховує, що товар мав велике значення для виконання функцій захисту держави у воєнний час, а тому зменшення належних до сплати штрафних санкцій не може бути значним.
62. З урахуванням викладених обставин суд вважає обґрунтованим зменшення розміру штрафних санкцій для Відповідача на 30 %, у результаті чого пеня становитиме 173' 742,97 грн, а штраф 349' 395,20 гривень. Загальний розмір штрафних санкцій у цьому випадку становитиме 10,48 % вартості товару, поставка якого прострочена.
IV. Судові витрати
Розподіл витрат на оплату судового збору
63. Витрати на оплату судового збору покладаються на Відповідачку на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При чому на Відповідача покладається судовий збір в частині зменшеної суми штрафних санкцій.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пресліцької Катерини Каземирівни (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 "; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 173' 742 (сто сімдесят три тисячі сімсот сорок дві) грн 97 коп пені, 349' 395 (триста сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 20 коп штрафу та 11' 210 (одинадцять тисяч двісті десять) грн 10 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Відмовити в задоволенні решти вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2025.
Суддя Рим Т.Я.