вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.08.2025м. ДніпроСправа № 904/5059/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування", смт. Котельва (код ЄДРПОУ 43142035)
до Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн", м. Дніпро (код ЄДРПОУ 23506972) третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Смарт Буд» (код ЄДРПОУ 44418171)
про зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Шевченко І.Л., адвокат, ордер № 1788925 від 10.01.2025.
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн", в якому просить зобов'язати відповідача підписати шляхом проставлення уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видатковій накладній №31 від 23.09.2024.
19.11.2024 ухвалою господарського суду позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
25.11.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків позову.
02.12.2024 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.12.2024.
19.12.2024 відкладено підготовче засідання у зв'язку з неявкою відповідача, докази належного повідомлення відповідача відсутні, представник позивача (участь в режимі відеоконференції) не заперечила проти відкладення засідання. Підготовче засідання призначено на 16.01.2025.
10.01.2025 через електронний суд подано заяву ТОВ "Вест Смарт Буд" (код ЄДРПОУ 44418171) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, обґрунтовуючи її тим, що ТОВ "Вест Смарт Буд" є правонаступником відповідача.
16.01.2025 в підготовче засідання з'явився позивач (участь представника в режимі відеоконференції) та заявила клопотання про надання можливості вивчити питання відносно вступу третьої особи та подати свої письмові пояснення по справі. Відповідач в підготовче засідання не з'явився, належним чином повідомлений, заяв чи клопотань не подав.
16.01.2025 своєю ухвалою господарський суд оголосив перерву, підготовче засідання призначено на 30.01.2025.
24.01.2025 (зареєстровано канцелярією 27.01.2025) подано доповнення до заяви ТОВ "Вест Смарт Буд" (код ЄДРПОУ 44418171) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, обґрунтовуючи її тим, що ТОВ "Вест Смарт Буд" є правонаступником відповідача та має на підставі договору право вимоги до позивача відносно отримання обладнання. Призначити засідання за участі представника третьої особи в режимі відеоконференції.
30.01.2025 позивач подав свої заперечення проти вступу у справу ТОВ "Вест Смарт Буд" (код ЄДРПОУ 44418171) в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, зазначаючи, що докази правонаступництва відсутні, договір про відступлення права вимоги не чинний, оскільки позивач не надав письмову згоду на заміну сторони.
30.01.2025 через електронний суд третя особа подала заперечення на заперечення та просить залучити до участі у справі.
30.01.2025 в судовому засіданні представник позивач (участь представника в режимі відеоконференції) надала пояснення та заперечила проти залучення до участі у справі справу ТОВ "Вест Смарт Буд" (код ЄДРПОУ 44418171) в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не заперечила проти продовження строків підготовчого провадження на 30 днів, просила призначити засідання за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд залучив за власною ініціативою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Смарт Буд" (код ЄДРПОУ 44418171) до участі у справі у в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, зобов'язав позивача надіслати третій особі копію позову та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Продовжив з ініціативи суду для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 02.03.2025. Призначив підготовче засідання 20.02.2025.
20.02.2025 в судовому засіданні представник позивача заявила про необхідність повідомлення відповідача про судовий розгляд справи через сайт судової влади, шляхом розміщення на ньому оголошення та просила продовжити строк підготовчого провадження ще на 30 календарних днів. Представник третьої особи заперечував проти відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження. Представники заявили клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції. суд вирішив відкласти підготовче засідання та призначити засідання на 20.03.2025, продовжити підготовчого провадження 02.04.2025; оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України ухвалу про відкриття провадження у справі та інформацію про відкладення розгляду справи на 20.03.2025 до 15:00 год для оголошення (належного повідомлення) відповідачу; засідання провести в режимі відеоконференції для представників позивача та третьої особи.
20.03.2025 в судовому засіданні представник третьої особи заявив клопотання про витребування доказів. Представник позивача заперечив проти витребування доказів. суд відмовив у витребуванні доказів, оскільки вони стосуються предмету спору. Представники позивача та третьої особи не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті. Суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.04.2025.
17.04.2025 представником третьої особи через електронний суд було подано клопотання про долучення доказів.
17.04.2025 в судовому засіданні представники заявили клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції. Суд вирішив відкласти розгляд справи на 15.05.2025 на 15:30 год, для підготовки сторонами до судових дебатів.
15.05.2025 представником позивача були подані через електронний суд заперечення.
15.05.2025 через електронний суд представник позивача подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.
15.05.2025 в судове засідання з'явився представник третьої особи (відеоконференція), позивач та відповідач не з'явилися. Суд визнав причину неявки представника позивача з поважних причин, вирішив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти розгляд справи на 15.07.2025 о 14:30 год.
Ухвалою від 15.05.2025 відкладено розгляд справи та призначено засідання на 15.07.2025.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 № 200 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/5059/24 у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.06.2025 справу № 904/5059/24 передано судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 02.07.2025 прийнято справу №904/5059/24 до свого провадження на стадії розгляду справи по суті. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті , яке відбудеться 04.08.2025.
В судовому засіданні 04.08.2025 третя особа надала усні пояснення.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
В судовому засіданні розгляд справи по суті не розпочато. На час розгляду справи від сторін клопотань не надходило.
Після судового засідання через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою від 04.08.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.08.2025.
11.08.2025 позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
11.08.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Третя особа надала усні пояснення.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
11.08.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови відповідача від підписання видаткової накладної № 31 від 23.09.2024, яка була складена та підписана відповідачем після поставки товару на виконання умов договору поставки № 1 від 12.01.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких, зокрема, містилася ухвала від 02.12.2024 було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" «Адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а.с. 75-76).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 02.12.2024 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді - 20.12.2024, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті..
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.12.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123460775) надіслано судом 02.12.2024, зареєстровано в реєстрі 03.12.2024 та оприлюднено 04.12.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 02.12.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Отже, станом на 11.08.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Третя особа зазначає, що ТОВ "Вест Смарт Буд" фактично є правонаступником зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Будівельно-виробнича група "Промобладнання" (після 20.01.2024 р - Приватне акціонерне товариство "Хоррікейн") за договорами: поставки №1 від 12.01.2022 та поставки №334/П від 28.12.2021.
Після укладення договорів про заміну постачальника та відступлення права вимоги (Додатки 6, 7 Заяви про вступ у справу в якості третьої особи), Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Смарт Буд" були передані копії всіх наявних документів ПрАТ "БВГ "Промобладнання" що стосувалися зазначених вище договорів.
Крім того, третя особа вказує, що 12.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Будівельно-виробнича група "Промобладнання" (після 20.01.2024 р - Приватне акціонерне товариство "Хоррікейн", Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування" (Позивач) було укладено договір поставки №1, далі Договір, за умовами якого Позивач зобов'язується поставити та передати у власність, а Відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме: три вентилятори ВЦП-16, далі Товар. На виконання умов Договору Відповідач переказав Позивачу 6 633 900, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, та не заперечується Позивачем.
Третя особа зазначає, що поставку вентиляторів у повній комплектації та в робочому стані, як це передбачено угодою сторін Договору, так і не було здійснено. Актами приймання-передачі товару №1 від 9 серпня 2022 року, №2 від 22 вересня, №3 від 03 жовтня 2022 року засвідчується, що Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар на відповідальне зберігання, в стані, що описаний в Додатковій угоді, а саме - передані на відповідальне зберігання всі крупні вузли (компоненти), перелічені в п. 3 Преамбули Додаткової угоди.
Згідно з п. 3 Преамбули Додаткової угоди, серед готових компонентів відсутній один з основних вузлів Вентилятора ВЦП-16 - електродвигун. При цьому, згідно з п.4 Додаткової угоди, Сторони домовились, що поставкою Товару в розумінні Договору є відвантаження повної комплектації Товару у робочому стані, Конструкція Вентилятора ВЦП-16 в повній комплектації та робочому стані включає електродвигун.
Третя особа переконана, що про те, що Позивач повинен був передати Вентилятори з двигунами свідчить наступне: Відповідач після укладення договорів про заміну постачальника та відступлення права вимоги передав Третій особі документи, отримані від Позивача в 2022 р. лист Позивача від 06.07.2022 №47, лист Позивача від 07.07.2022 №48, копію листа від ТОВ «НВП «НКЕМЗ» №4021/127 від 07/07/2022 року про зупинку роботи підприємства - виробника двигунів; копію договору поставки №2 від 14 січня 2022 року, укладений між Позивачем та ТОВ «НВП «НКЕМЗ», згідно якого останнє як виробник електродвигунів зобов'язується поставити Позивачу три двигуни 6АМУ400М12/8/6/4 У2 ІР54 ІМ1001 380, копія Рахунку на оплату №486 від 24 грудня 2021 року.
Третя особа стверджує, що згідно змісту листів від 06.07.2022 №47 та від 07.07.2022 №48 вбачається, що Позивач не має можливості поставити Відповідачу три вентилятори ВЦП-16 згідно Договору у зв'язку з тим, що виробничі потужності виробника електродвигунів до вентиляторів, ТОВ "НВН "НКЕМЗ", знаходяться в зоні бойових дій на окупованій території, а тому ТОВ "НВН "НКЕМЗ" не може закінчити виробництво електродвигунів.
Третя особа вважає, що, Додаткова угода та акти №№1 - 3 приймання передачі товару не свідчать про передачу Позивачем Відповідачу трьох вентиляторів ВЦП-16 у повній комплектації та у робочому стані, як це передбачено Договором та п.4 Додаткової угоди, отже, Позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження поставки товару згідно Договору.
Також третя особа стверджує, що позовна вимога, заявлена позивачем, є неналежним способом захисту.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.
Позивач вказує, що договір відступлення права вимоги за Договором поставки №1 від 12.01.2022 року від 05 січня 2024 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Будівельно-виробнича група "Промобладнання" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Смарт Буд", не набрав чинності, а відступлення права вимоги не відбулось. Таким чином твердження ТОВ «ВЕСТ СМАРТ БУД» щодо їх правонаступництва є безпідставним.
Позивач вважає, що за Актами приймання-передачі товару №1 від 9 серпня 2022 року, №2 від 22 вересня, №3 від 03 жовтня 2022 року були передані саме Вентилятори ВЦП -16 (по одному за кожним актом приймання - передачі), а не «крупні вузли Товару», таким чином, позивачем належним чином виконано зобов'язання за Договором поставки №1 від 12.01.2022 року.
Також позивач наполягає, що, враховуючи той факт, що позивачем виконано зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідачем прийнято товар в належному вигляді, однак, не виконано своїх зобов'язань в частині підписання видаткової накладної (п. 5.7., 6.1. Договору), зобов'язання вчинити певні дії, а саме підписати первинні документи бухгалтерського обліку і є належним способом захисту прав позивача.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для зобов'язаннявідповідача підписа видаткової накладної № 31 від 23.09.2024, яка була складена та підписана відповідачем після поставки товару на виконання умов договору поставки № 1 від 12.01.2022.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, 12.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Будівельно-виробнича група "Промобладнання", яке в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Хоррікейн" (Покупець) було укладено договір поставки №1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого ну мовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки обладнання (далі за текстом - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар, визначений у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 2.1. договору, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару вказуються за погодженням сторін у специфікаціях до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками, та є невід'ємними частинами цього договору.
Для погодження та підписання сторонами відповідної специфікації щодо поставки конкретного товару, покупець надає постачальнику заявку з переліком необхідного товару для визначення умов його поставки (у т.ч. визначення ціни, строків поставки, порядку оплати тощо) відповідно до загальних умов цього договору, а також технічні вимоги до товару.
Загальна ціна договору формується як сума вартостей підписаних специфікацій до цього договору, які є невід'ємними частинами договору. Ціна договору є динамічною (п. 3.2. договору).
Згідно п 4.1. договору платежі за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі та здійснюється таким чином:
4.1.1. Покупець має право перераховувати постачальнику попередню оплату в розмірі до 100% від ціни товару, визначеного у специфікаціях цього договору протягом 10 банківських днів з дати підписання кожної окремої специфікації до цього договору.
Сума перерахованої покупцем попередньої оплати розподіляється пропорційно між всіма номенклатурними позиціями товару за специфікацією, зазначеними в призначенні платежу.
4.1.2. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів по письмовому повідомленню про готовність продукції до відвантаження, із урахуванням перерахованої покупцем попередньої оплати. Датою поставки товару та моментом отримання його покупцем від постачальника вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі товару, що складається до видаткової накладної..
Датою здійснення поставки товару, а також датою переходу права власності на нього від постачальника до покупця, вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.8. договору).
Згідно п. 12.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їхніх підписів відбитками печаток сторін.
Цей договір діє по 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.2. договору).
Відповідно до п. 12.4. договору, продовження строку дії договору оформляється додатковою угодою до цього договору.
Сторони також уклали специфікацію №1 до договору від 12.01.202, в якій узгодили найменування товару, кількість, ціну, вартість, строки поставки, умови поставки.
Також сторони уклали додаткову угоду № 1 від 23.03.2022, якою в п. 4 узгодили, що поставкою товару в розумінні договору є відвантаження повної комплектації товару у робочому стані, зазначеного в специфікації №1 до договору, зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: 38600, Полтавська область, смт. Котельва, вул Покровська,13 та на умовах згідно п.5 даної специфікації.
В п. 6 додаткової угоди сторони домовились, що акт приймання-передачі підписується сторонами перед виконанням постачальником умов, зазначених в п. 4 преамбули цієї додаткової угоди.
Видаткова накладна підписується сторонами після передачі повної комплектації вентилятора ВЦП-16 згідно договору №1 від 12.01.2022 (п. 7 додаткової угоди).
Позивач зазначає, що фактично виконав зобов'язання за договором, проте через неможливість виконання зобов'язань відповідачем з метою збереження товару та забезпечення виконання зобов'язань в майбутньому сторонами було підписано акти приймання-передачі товару № 1 від 09.08.2022, №2 від 22.09.2022, № 3 від 03.10.2022
Позивач вказує, що видаткову накладну № 31 від 23.09.2024 на суму 6633900,00 грн. уповноваженою на це особою покупця не було, однак, оплату за поставлений товар здійснено частинами (декількома платежами) в січні 2022 року.
На початку січня 2024 року позивачу стало відомо, що контрагентом змінено юридичну адресу та назву юридичної особи без повідомлення у встановленому порядку позивача.
23.09.2024 позивач звернувся до ПрАТ «Хоррікейн» з листом № 43 з проханням підписати видаткову накладну № 31 від 23.09.2024 (а.с.45-48), який вручено не було.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не підписав видаткову накладну № 31 від 23.09.2024 на суму 6633900,00 грн.
Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо приймання товару шляхом підписання видаткових накладних є вимогою про зобов'язання підписати первинні документи.
Первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), і він (первинний документ) не підтверджує її здійснення. Тобто, первинний документи не є підтвердженням вчинення господарської операції, а тільки містить відомості про неї.
Закон не містить приписів щодо часу складання первинного документа, але при цьому зобов'язує відобразити в обліку господарську операцію тільки у тому звітному періоді, у якому така господарська операція була здійснена (ч. 5 ст. 9 Закону).
Вказане свідчить про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати первинний документ (накладну) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спосіб захисту, як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
Тобто, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав позивача, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Таким чином, у розумінні наведених положень чинного процесуального законодавства правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
У той же час, заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача підписати видаткову накладну не призводить до поновлення порушеного права позивача, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Таким чином, наведена вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.
Судом також враховується, що установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Водночас, суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 квітня 2023 у cправі №910/21187/21).
Як вбачається із матеріалів справи, вимоги позивача про зобов'язання Приватне акціонерне товариство "Хоррікейн" підписати видаткову накладну ґрунтуються на тому, що суд має встановити та підтвердити наявність та обґрунтованість факту поставки товару.
Суд вважає, що вимога про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн" прідписати шляхом проставлення уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видатковій накладній №31 від 23.09.2024 не може бути предметом позову, оскільки це є підтвердженням наявності зазначеного вище факту поставки товару.
Однак видаткова накладна є лише доказом поставки товару, а її підписання не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань, зокрема, за договором поставки № 1 від 12.01.2022
Суд вважає, що предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язку оформлення документів, які виступають доказами у справі. Видаткова накладна лише підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які можуть входити до підстав позову.
Судом враховується, що до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Крім того, як зазначив сам позивач в позовній заяві Верховний Суд в рішенні від 10.12.2020 року у справі 910/14900/19, звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування" про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн" підписати шляхом проставлення уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видатковій накладній №31 від 23.09.2024 слід відмовити.
Доводи позивача судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються викладеними судом висновками.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове вентиляційне устаткування" до Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн", третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Смарт Буд" про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Хоррікейн" підписати шляхом проставлення уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видатковій накладній №31 від 23.09.2024 - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.08.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко