вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3185/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, майдан Праці, 1, код ЄДРПОУ 34811376
до Релігійної організації «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі», 50004, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Старовокзальна, 64, код ЄДРПОУ 25722763
про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку
Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради звернулося з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» про стягнення заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі - 212 039,20грн., інфляційних втрат у розмірі 37 085,10грн., 3% річних у розмірі 10 155,29грн. та судових витрат по справі у розмірі - 3 028,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади №1/21 від 12.10.2021р., в частині відшкодовування витрат балансоутримувача щодо оплати податку за землю.
Ухвалою суду від 19.06.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 20.06.2025.
30.06.2025р. до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 28.06.2025р. відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується підписом його представника.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на 18.08.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
12.10.2021р. між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та Релігійною організацією «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» (далі - Відповідач), як орендарем, було укладено договір № 1/21 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади.
Відповідно до п. 2.1. Незмінюваних умов договору, Орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна, який підписується між Орендарем і ОКП (КП «Парковка та реклама» КМР) одночасно з підписанням цього договору.
Згідно з п. 3.1. Незмінюваних умов Договору оренди (в новій реакції), до складу орендної плати не входять витрати на відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку. Орендар несе ці витрати на основі окремого договору, укладеного з балансоутримувачем.
Відповідно до пункту 4.1 Змінюваних умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлову будівлю з інфраструктурою загальною площею 1 298,80м2 (вимощення площею 722,20 м2 та паркан № 1,1 - 52,1 м2), за адресою вул. Старовокзальна, 64, м. Кривий Ріг.
Пунктом 7.1. Змінюваних умов Договору оренди визначено, що майно орендується під розміщення церкви.
Згідно з пунктом 3.11. Незмінюваних умов Договору припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності)
Відповідно до п.12.1. Змінюваних умов Договору строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором.
На виконання умов Договору оренди КП «Парковка та реклама» КМР (надалі - Позивач) було передано, а Орендарем - прийнято у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлова окремо розташована будівля з інфраструктурою загальною площею 1298,80м2 (вимощення 722,20 м2 та паркан №1,2 - 52,1 м2, за адресою вул. Старовокзальна, 64, м. Кривий Ріг, про що складено Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 12.10.2021.
29.12.2021р. Наказом УКВМ № 277-ум «Про надання згоди на передачу основних засобів від управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради» нежитлове приміщення за адресою: вул. Старовокзальна, 64 було передане на баланс Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради (надалі - КП «Парковка та реклама» КМР»), що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів від 31.12.2021р. та довідкою про балансову належність вих. № 1006-4 від 10.06.2025р.
12.01.2022р. між УКВМ та Відповідачем укладена Додаткова угода № 2 до Договору оренди про зміну балансоутримувача.
Як зазначає позивач, КП «Парковка та реклама» КМР як балансоутримувач будівлі, що знаходиться за адресою вул. Старовокзальна, 64, м. Кривий Ріг, сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою під вищезазначеною будівлею. Заборгованість зі сплати земельного податку відсутня, що підтверджується наступними матеріалами справи:
- податковою декларацією з плати за землю 2022 рік;
- податковою декларацією з плати за землю 2023 рік;
- податковою декларацією з плати за землю 2024 рік;
- податковою декларацією з плати за землю 2025 рік;
- довідкою вих. № 54118/6/04-36-13-10-16 від 09.06.2025р., виданою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність заборгованості перед бюджетом.
03.03.2023р. КП «Парковка та реклама» КМР листом за вих. № 0303-4 направила Релігійній організації «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» для підписання Договір № 410-ВЗП від 01.02.2022р. про відшкодування земельного податку з розрахунком суми відшкодування земельного податку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком, списком №929.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач отримав лист від 03.03.2023р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом від 08.03.2023р.), проте вищезазначений договір не підписав та не повернув.
17.01.2024р. КП «Парковка та реклама» КМР направило до Релігійної організації «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» претензію за вих. № 1701-2 від 17.01.2024р. з повідомленням про наявність заборгованості та проханням сплатити заборгованість з відшкодування земельного податку, а також з повторним наданням на підпис Договору про відшкодування земельного податку № 410-ВЗП та розрахунками розміру відшкодування земельного податку, однак, відповідь на адресу комунального підприємства не надходила.
27.02.2025р. з супровідним листом вих. № 2602-4 від 26.02.2025р. комунальним підприємством до Відповідача направлено розрахунок розміру відшкодування земельного податку на 2025 рік з проханням підписати та один екземпляр повернути Позивачу, який було отримано Відповідачем 03.03.2025р. Однак, відповідь на адресу КП «Парковка та реклама» КМР не надходила.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути заборгованість з відшкодування податку на землю за період з січня 2022 травень 2025 у розмірі 212 039,20 грн., що і стало причиною звернення до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1 статті 283 Господарського кодексу України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Керуючись статтею 287.8 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб'єкти плати за землю (платники) - власники земельних ділянок та землекористувачі.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є, у тому числі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції чинній на момент укладання договору оренди), до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно. Ця норма кореспондується з пунктами 4, 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630. Відповідно, плата за землю має бути сплачена як відшкодування таких витрат балансоутримувача.
Розрахунок плати за землю здійснюється балансоутримувачем об'єкта оренди і є додатком до договору про відшкодування земельного податку.
Ставки земельного податку у місті Кривому Розі встановлені наступними документами:
- Рішенням Криворізької міської ради № 506 від 26.05.2021 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу»;
- Рішення Криворізької міської ради № 2015 від 27.06.2023 Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу».
Відповідно до норм Податкового Кодексу України та Рішень Криворізької міської ради Релігійна організація «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» не має пільг щодо зменшення або звільнення від такого оподаткування.
Згідно з п. 3.1. Незмінюваних умов Договору оренди (в новій реакції), до складу орендної плати не входять витрати на відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку. Орендар несе ці витрати на основі окремого договору, укладеного з балансоутримувачем.
Згідно з п. 6.5.1. Договору оренди (в новій реакції), після укладення договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку.
Пунктом 6.6.1. Договору оренди (в новій реакції) передбачено, що орендар протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку повинен підписати й повернути балансоутримувачу примірник договору.
З вищевикладеного вбачається, що обов'язок орендаря на укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку прямо передбачений умовами п. 6.6.1 Договору оренди (в новій реакції) та безумовно виступає правовою підставою для здійснення такого правочину, тому в разі відмови орендаря від укладення договору балансоутримувач має право на судовий захист в обраний ним спосіб.
Отже, за вищезазначеними умовами законодавства Відповідач як орендар зобов'язан відшкодовувати витрати балансоутримувача щодо оплати податку за землю.
Враховуючи вищезазначене, Релігійна організація «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі» як орендар нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Старовокзальна, 64, м. Кривий Ріг, зобов'язана відшкодовувати витрати на сплату КП «Парковка та реклама» КМР податку на землю, на якій розташований об'єкт оренди, з врахуванням ПДВ.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з відшкодування земельного податку, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування податку на землю за період з січня 2022 по травень 2025 у розмірі 212 039,20грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також нараховані інфляційні втрати у розмірі 37 085,10грн. та 3% річних у розмірі 10 155,29грн.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом порушень норм чинного законодавства не встановлено.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Ціна позову становить 259 279,59грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн. (3 028,00грн. * 0,8).
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №16505 від 14.05.2025р.
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3 028,00грн. - 2 422,40грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Релігійної організації «Релігійна громада Пресвятої Покрови Божої Матері парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної церкви Київського патріархату в місті Кривому Розі», 50004, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Старовокзальна, 64, код ЄДРПОУ 25722763 на користь Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, майдан Праці, 1, код ЄДРПОУ 34811376 заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі 212 039,20грн. (двісті дванадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 20коп.), інфляційні втрати у розмірі 37 085,10грн. (тридцять сім тисяч вісімдесят п'ять гривень 10коп.), 3% річних у розмірі 10 155,29грн. (десять тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 29коп.) та судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.08.2025
Суддя С.П. Панна