04.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5219/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Цюпа Ю.О. (в залі суду);
від позивача: Горбенко І.В. (в залі суду);
від відповідача: Чайкіна К.О. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 (суддя Скриннікова Н.С., повний текст якого підписаний 06.02.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 (суддя Скриннікова Н.С., повний текст якого підписаний 24.02.2025) у справі № 904/5219/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс", м. Кривий Ріг
до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 881 171, 02 грн
27.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 881 171, 02 грн., з яких: 840 000, 00 грн. основної заборгованості; 7 392,00 грн пені; 27 720,00 грн інфляційних витрат; 6 059,02 грн - 3% річних.
Також просить стягнути витрати на судовий збір в сумі 10 600, 00 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №144-09-10 від 15.02.2024 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 840 000 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, позивач, нарахував та заявив до стягнення з відповідача також пеню, передбачену п.10.2 договору, інфляційні втрати та 3% річних згідно зі ст.625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5219/24 задоволено позов повністю.
Стягнуто з ПАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг на користь ТОВ "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" заборгованість в сумі 840 000, 00 грн; пеню в сумі 7 392,00 грн; інфляційні втрати в сумі 27 720,00 грн; 3% річних в сумі 6 059,02 грн; витрати на судовий збір в сумі 10 600, 00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 у справі №904/5219/24 відмовлено адвокату Цюпа Ю.О. у відшкодуванні фактичних витрат на професійну правничу допомогу.
З власної ініціативи суду стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі № 904/5219/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС" до ПАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" в частині стягнення пені в сумі 7 392,00 грн; інфляційних втрат в сумі 27 720,00 грн; 3% річних в сумі 6 059,02 грн; витрат на судовий збір в сумі 10 600, 00 грн.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що розмір нарахованих пені, відсотків річних та інфляційних підлягав зменшенню, так як Позивач не поніс збитків у зв'язку з порушенням строків платежів з боку Відповідача, а також тому, що наявні обставини, які вказують на:
- погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства - Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України,
- зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій),
- припинення та обмеження споживання електроенергії,
- надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям,
- добросовісну поведінку Відповідача, який в складних умовах господарювання та не зважаючи на наявність судового спору продовжує зменшувати свою заборгованість перед Позивачем за договором.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зауважує, що суд вправі зменшити розмір інфляційних втрат і відсотків річних.
Не погодившись із вище зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 у справі № 904/5219/24.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- питання розподілу судових витрат розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України), в порушення вимог ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 232 ГПК України;
- Суд попередньо визначив суму судових витрат на професійну правничу допомогу, в порушення застереження ч. 4 ст. 124 ГПК України та ухвалив додаткове рішення щодо розподілу судових витрат без заяви позивача, в порушення ч. 1 ст. 221 ГПК України,
- у зв'язку з чим, згідно п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити у задоволені апеляційної
скарги, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив подано з клопотанням про поновлення строку на його подання, яке обґрунтоване укладенням договору з представником 25.06.2025 №82, наданням представнику доступу до справи 05.07.2025, перебуванням у щорічній відпустці з 04.07.2025 по 27.07.2025.
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне.
Так, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі на рішення суду і встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалу отримано сторонами, зокрема і представнику позивача - адвокату Цюпі Ю.О. в електронні кабінети 28.02.2025 о 19:10 годині. Отже, з урахуванням норм ч.6 ст.242 ГПК України вона вважається врученою 03.03.2025.
Тобто, відзив на апеляційну скаргу мав бути поданий позивачем до 13.03.2025.
В свою чергу, останній надійшов до суду 29.07.2025.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Водночас суд не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом (правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Як встановлено ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом, клопотання позивача про поновлення строку, що встановлений судом, є безпідставним. Крім того, оскільки строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений в ухвалі суду від 28.02.2025, сплив на час звернення ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» з клопотанням, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави і для продовження строку.
З урахуванням наведеного вище, клопотання ТОВ «Криворіжпромтехсервіс» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/5219/24 необхідно залишити без задоволення.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).
Отже, відзив на апеляційну скаргу, поданий ТОВ «Криворіжпромтехсервіс», суд залишає без розгляду.
Такі ж висновки щодо застосування статті 119 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.02.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
26.02.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5219/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.08.2025.
Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 у справі№904/5219/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.08.2025; скарги поєднані в одне апеляційне провадження.
15.04.2025 до суду від представника апелянта - Чайкіної К.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
29.07.2025 позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, подану на рішення суду.
В судовому засіданні 04.08.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Так, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з належним укладенням договору, додаткових угод, специфікацій, погодженням умов договору, зокрема переліку та вартості робіт, наявності/відсутності доказів на підтвердження суми заборгованості, настання строку для виконання грошового зобов'язання, наявність доказів на підтвердження наявності зобов'язань за договором з урахуванням специфікацій та додаткових угод, зі сторони відповідача, настання обов'язку зі сторони відповідача заплатити за договором, допущення невиконання (прострочення боржника) зобов'язань відповідачем, наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача з урахуванням сум, заявлених позивачем.
15.02.2024 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено Договір №144-09-10, який за змістом є договором підряду (фактично укладено 22.02.2024, оскільки його підписано у сервісі Вчасно, а саме 20.02.2024 накладено електронний підпис та електронну печатку зі сторони позивача, а 22.02.2024 накладено електронний підпис зі сторони відповідача).
За умовами договору (окремі пункти):
1.1. Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у порядку та на умовах цього Договору роботи, перелік яких наводиться у Специфікаціях (надалі - "Роботи"). Роботи виконуються на території Замовника/Підрядника.
1.2. Замовник зобов'язується надати Підряднику об'єкт для виконання Робіт, прийняти й оплатити виконані Роботи в порядку та у строки, передбачені цим Договором.
2.1. Строки виконання Робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів) визначаються у відповідних Додатках/Специфікаціях (надалі - "Специфікація"), які є невід'ємною частиною цього Договору. У межах строків виконання робіт, зазначених у Специфікації, Роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових і неробочих днів, якщо інше не зазначено у Специфікації. Строк виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до п. 5.3 Договору. У разі несвоєчасного прийняття об'єкта робіт строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного у п. 5.3 цього Договору.
2.2. У разі необхідності внесення змін до раніше узгоджених Сторонами строків виконання Робіт Сторона, яка ініціює таку зміну, повідомляє про це іншу Сторону не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до настання запланованих змін. У разі погодження Сторонами такої зміни сторони укладають додаткову угоду до цього Договору, якою затверджуються зміни до Специфікацій, нові редакції Специфікацій або додаткові Специфікації. Замовник має право, яке вважається погодженим Підрядником, приймати рішення про призупинення, відновлення, подовження строків виконання робіт, які доводяться до відома та мають обов'язкову силу для Підрядника.
2.3. Фактичний термін завершення робіт за окремими об'єктами (обсягами, етапами, видами робіт) визначається датою підписання Замовником акту виконаних робіт з додатками: ? Акт виконаних робіт - 5 примірників; ? Акт приймання-передачі обладнання для виконання робіт - 4 примірника; ? Акт приймання-передачі обладнання після виконання робіт - 4 примірника; ? Акт на використані матеріали Підрядника, з розшифровкою - 4 примірника; ??? Акт прийому-передачі матеріалів Замовника - 4 примірника; ? Акт на використанні матеріали Замовника (давальницькі матеріали) - 4 примірника; ? Акт приймання-передачі невикористаних ТМЦ Замовника (залишків) - 4 примірника; 2 ? Акт повернення демонтованих б/в ТМЦ з по позиційним переліком та зазначенням кількості брухту - 4 примірника; ? Довідка про вартість робіт/відомість обліку робочого часу/табель обліку робочого часу - 2 примірника (за умови виконання робіт на території Замовника); ? Рахунок-фактура - 2 примірника. На підставі письмової згоди Сторін може бути визначено інший склад документів, що підтверджують фактичний термін завершення робіт.
3.1. Ціна Робіт, виходячи зі специфіки і способу виконання Робіт, визначається на підставі погоджених Сторонами Специфікацій, які є невід'ємними додатками до Договору.
3.2. Вартість робіт Підрядника включає відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням Робіт за цим Договором, і плату за виконання робіт Підрядником за цим Договором.
3.3. При досягненні Сторонами згоди про виконання Робіт або їхніх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів) з використанням матеріалів Підрядника, вартість зазначених матеріалів підлягає узгодженню Замовником у вигляді реєстру цін.
3.4. Ціна Робіт може бути змінена Сторонами виключно шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, якою затверджуються зміни до Специфікацій, нові редакції Специфікацій або додаткові Специфікації.
4.1. Строки оплати вказуються в Специфікаціях до цього Договору та обчислюються від дати підписання Сторонами відповідних актів виконаних робіт з додатками (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п. 2.3 цього Договору), на підставі наданих Підрядником рахунків до обліку.
4.2. Оплата Замовником виконаних Підрядником Робіт здійснюється у національній валюті України шляхом переказу коштів на поточний рахунок Підрядника.
4.3. За погодженням Сторін уможливлюються вексельна та інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству України.
4.4. Замовник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від Підрядника. У такому разі вся відповідальність за можливе порушення строків виконання Робіт, їх несвоєчасну оплату й інші негативні наслідки, пов'язані з подальшим порушенням Сторонами своїх зобов'язань та обов'язків за Договором, покладається на Підрядника.
5.1. Склад робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів) визначається на підставі кошторисів, калькуляцій, ремонтних (дефектних) відомостей, відомостей обсягу робіт, регламентів виконання робіт і зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
5.2. Не пізніше ніж за десять календарних днів до передбачуваного терміну початку виконання Робіт за Договором Замовник підписує, скріплює печаткою та надсилає Підряднику відповідну Специфікацію, яка має міститися склад і кількість об'єктів Робіт, склад і строки виконання Робіт, підстави для їх визначення (кошторис, калькуляція, ремонтна/дефектна відомість, відомість обсягу робіт, регламент виконання робіт), вартість Робіт, гарантійний термін експлуатації. Протягом десяти календарних днів з дати отримання Специфікації Підрядник підписує, скріплює печаткою та надсилає Замовнику зазначену Специфікацію або обґрунтовані заперечення до неї.
5.3. Безпосередньо перед початком установленого Специфікацією строку виконання робіт, але не пізніше ніж десять календарних днів з дати укладання цього Договору, Замовник передає, а Підрядник приймає відповідні об'єкти робіт з підписанням відповідних актів приймання-передачі, а також, за потреби, передає матеріали, необхідні для виконання робіт за актом приймання-передачі із зазначенням найменування та кількості. Документи, що підтверджують передачу об'єкта робіт, оформлюються та передаються Підряднику за місцем знаходження Замовника. Неприйняття Підрядником об'єктів робіт, а також недотримання процедури оформлення тимчасових перепусток на територію Замовника (відповідно до пункту 5.6 цього Договору) в зазначені вище терміни з причин, не залежних від Замовника, не звільняє Підрядника від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт за цим Договором.
5.4. Умови доставки об'єктів Робіт і матеріалів Підряднику або залученому ним Субпідряднику, а також подальше вивезення закінчених об'єктів Робіт і залишків матеріалів вказуються у відповідних Специфікаціях/Додатках до цього Договору. У деяких випадках, за погодженням сторін, уможливлюється інший порядок доставки та вивезення. Доставка Підрядником на територію Замовника матеріалів Підрядника, а також вивезення Підрядником з території Замовника залишків матеріалів Підрядника здійснюються відповідно до правил пропускного режиму Замовника.
5.5. Якщо під час виконання Робіт Підрядник виявить необхідність проведення додаткових Робіт, неузгоджених Сторонами раніше, та збільшення загальної вартості Робіт за цим Договором, Підрядник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виявлення зазначеної необхідності викликає представників Замовника, в т. ч. фахівців ВВК УЯ, для складання акту про необхідність даних робіт та направляє Замовнику письмове обґрунтування про внесення відповідних змін в цей Договір.
6.1. Роботи виконуються з матеріалів Підрядника/Замовника і засобами Підрядника та/або Замовника, якщо інше не погоджено Сторонами у цьому договорі або Додаткових угодах до нього.
6.2. Найменування, вартість, належність, кількість, якість і норми витрат матеріалів визначаються у Специфікаціях до цього Договору.
10.1. За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата неустойки не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань.
10.2. У разі порушення терміну оплати виконаних Робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше від подвійної облікової ставки НБУ, яка була чинна у періоді, за який нараховується пеня.
16.4. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). З моменту підписання цього Договору всі попередні переговори, листування та угоди, пов'язані з предметом цього Договору, втрачають чинність.
16.5.Цей договір дійсний до " 31" січня 2025 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.
16.6.Для всіх видів зобов'язань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки (за винятком строків позовної давності, що перевищують період три роки відповідно до чинного законодавства України).
16.7. Усі зміни та доповнення до цього Договору є його невід'ємною частиною і дійсні лише у разі, якщо вони оформлені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін.
16.13. Електронний документообіг. Сторони домовилися, що підписання документів (Договору, Специфікацій, Додаткових угод до нього, Додатків, що є невід'ємною частиною Договору) (надалі - "Документи") в електронному вигляді відбуватиметься уповноваженими особами Сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі - "КЕП/УЕП") у погодженій Сторонами системі електронного обміну документами. 17 Сторони домовилися, що КЕП/УЕП не засвідчується електронною (кваліфікованою/удосконаленою) печаткою. Сторони домовилися про обмін електронними Документами за допомогою EДО з використанням наступних електронних адрес Сторін: (електронна пошта Замовника - tatyana.ilkiv@metinvestholding.com, електронна пошта Підрядника - vitaliy-oleynik@ukr.net). Сторони погодили, що дата, зазначена в преамбулі Документа є датою, з якою Сторони пов'язують початок правовідносин за Документом та датою Документа для цілей податкового та бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено Документом.
Також між сторонами підписана Специфікація № 1 від 15.02.2024 до Договору № 144-09-10 від 15.02.2024 (фактично підписано між позивачем та відповідачем у сервісі вчасно 06.03.2024, оскільки 04.03.2024 накладено електронний підпис та електронну печатку зі сторони позивача, а 06.03.2024 накладено електронний підпис зі сторони відповідача).
За даними специфікації Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у порядку та на умовах цього Договору роботи з поточного ремонту (відновлення) ківшів екскаваторів ЕКГ, а саме: Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-8И кр.3519.29.00.000 ГК; Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-10 кр.3536.01.00.000 ГК; Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-12 кр.3548.29.00.000-01 СБ ГК; Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-8И кр.3519.29.00.000 ПК; Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-10 кр.3536.01.00.000 ПК; Ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-12 кр.3548.29.00.000-01 СБ ПК.
Виконання Підрядником Робіт з переліка (п.п.1-6) цієї Специфікації №1 - на суму 600 000,00 грн (Шістсот тисяч гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ, яка є орієнтовною.
Обсяги робіт мають бути виконані згідно з відомостями дефектів в частині, що не суперечить умовам Договору та цієї Специфікації - Додаток №1 до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Вартість робіт визначається згідно калькуляцій - Додаток 2 до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Умови оплати: протягом 10 календарних днів після підписання Сторонами відповідних Актів виконаних робіт на підставі наданих Підрядником рахунків до обліку.
Строк виконання робіт - 30 календарних днів на одиницю обладнання після його передачі Підряднику для виконання робіт на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі.
Умови гарантії: ? руда - 3,5 місяця; ? розкрив та перевантаження порід (що не належать до рудної маси) - 7 місяців; ? рудне перевантаження - 5,5 місяців.
Місце виконання робіт - територія Підрядника.
Умови транспортування: транспортом та за рахунок Підрядника.
У Додатку № 1 до Специфікації № 1 до Договору № №144-09-10 від 15.02.2024 визначені дефекти та умови проведення робіт.
За даними Додаткової угоди №1 від 20.08.2024 до Договору № №144-09-10 від 15.02.2024, яка підписана у сервісі Вчасно 30.08.2024 із накладанням електронних підписів позивача та відповідача, Сторони домовились збільшити суму Специфікації №1 до Договору №144-09-10 від 15.02.2024 за роботи з поточного ремонту (відновлення) ківшів екскаваторів ЕКГ на 840 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 140 000,00 грн.
Відтак, загальна вартість робіт за Договором №144-09-10 від 10.01.2024 з урахуванням Специфікації №1 та цієї додаткової угоди складає 1 440 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 240 000,00 грн.
Пункт 2 Специфікації №1 цього договору вирішено змінити та викласти у наступній редакції: " 2. Виконання Підрядником робіт згідно Специфікації №1 (п.п.1-6) - на суму 1 440 000,00 грн. (один мільйон чотириста сорок тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 240 000,00 грн.".
За іншими зобов'язаннями, не передбаченими цією додатковою угодою, Сторони керуються умовами Специфікації №1 цього договору та Договору №144-09-10 від 15.02.2024.
Дана додаткова угода складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід'ємною частиною Специфікації №1 цього договору, Договору №144-09-10 від 15.02.2024 та набирає чинності від дати її підписання.
На виконання умов договору згідно з Актом № 1 приймання передачі обладнання від 24.05.2024 представники відповідача начальник ПК Тилик А.В. та начальник УРГО Лось С.В. передали для ремонту позивачу ковш 3548.29.00.000-01.
Відповідно до Акту № 01 від 22.08.2024 прийняття виконаних робіт з ремонту згідно договору №144-09-10 від 15.02.2024 (специфікація № 1 від 15.02.2024), який підписаний зі сторони позивача директором, а зі сторони відповідача: заступником начальника цеху по інжинірингу Жушман І.В., начальником ВВК УЯ Іванченко І.С., начальником Петрівського кар'єру Тилик О.В., менеджером відділу контролінгу Сільковською Н.М., начальником БТКР Граданович Н.В., начальником ДРГУ Лось С.В. відповідач прийняв роботи: ремонт (відновлення) ківша екскаватора ЕКГ-12 к.3548.29.00.000-01 СБ ПК на суму 840 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 140 000, 00 грн).
За даними Акту № 01/2 від 22.08.2024 (до договору №144-09-10 від 15.02.2024), який підписаний зі сторони позивача директором товариства та зі сторони відповідача начальником ДРГУ Лось С.В., відповідач прийняв після виконання ремонту обладнання (номенклатурний номер 28.22.200000.00380) ківш екскаватора к.3548.29.00.000-01 СБ відновлений.
За даними товарно-транспортної накладної № 21-2208/24-1 від 21-22 серпня 2024 вантажоодержувач ківша відновленого є відповідач, факт отримання підтверджується штампом та підписом представника відповідача.
Здійснений ремонт ковша підтверджується також податковою накладною № 1 від 22.08.2024 за даними якої позивач отримав від відповідача послугу - ремонт (відновлення ковша екскаватора ЕКГ-12 к.3548.29.00.000-01 СБ ПК на суму 840 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 140 000, 00 грн). Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 16.09.2024 за № в ЄРПН 9271167326, код форми J1201015, документ прийнято ДПС України та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, позивачем виконані роботи на суму 840 000 грн, які відповідач прийняв 22.08.2024 та мав оплатити у строк до 02.09.2024.
Відповідач виконані роботи не оплатив.
Позивач звертався до відповідача з листами відносно необхідності здійснення оплати, які направлені на адресу електронної пошти, а саме: № 551 від 11.09.2024; № 562 від 03.10.2024; №564 від 07.10.2024.
Відповідач на зазначені листи не відповів, заборгованість не оплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем робіт за договором, Відповідач, в свою чергу, грошові зобов'язання за договором не виконав. Доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми суду не надав, внаслідок чого судом задоволено суму основної заборгованості.
Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем суд визнав його арифметично правильним, як не знайшов підстави для відмови або зменшення заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Після ухвалення 06.02.2025 рішення у справі, 10.02.2025 через електронний суд представник позивача подав клопотання про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, додав докази оплати правової допомоги (зареєстровано судом 11.02.2025).
Розглянувши відповідне клопотання, суд вирішив з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення про стягнення 20 000 грн, як таких, що підтверджені матеріалами справи, а у задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування фактичних витрат на професійну правничу допомогу відмовити з підстав не подання представником заяви про ухвалення додаткового рішення, як це імперативно вимагається статтею 244 ГПК України.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки сума основної заборгованості не є предметом апеляційного оскарження, то в цій частині рішення суду не перевіряється.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені в сумі 7 392,00 грн; інфляційні втрати в сумі 27 720,00 грн; 3% річних в сумі 6 059,02 грн з наступних мотивів.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 392,00 грн. за період з 02.09.2024 по 28.11.2024; інфляційні втрати в сумі 27 720,00 грн за період вересень-жовтень 2024 року; 3% річних в сумі 6 059,02 грн. за період з 02.09.2024 по 15.11.2024.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10.2 договору сторони домовились, що у разі порушення терміну оплати виконаних Робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше від подвійної облікової ставки НБУ, яка була чинна у періоді, за який нараховується пеня.
Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 7 392,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону (ст.625 ЦК) нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23).
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі з огляду на таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 551 ЦК України.
Доводи апелянта не є беззаперечними, а надані докази не є належними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника: доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках, доказами про відсутність майна або його недостатності для виконання зобов'язання перед позивачем та інше.
Також у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
Крім цього, у цій же постанові ВП ВС зазначено, що Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
Таким чином у справі, що розглядається, відповідач не надав суду доказів в підтвердження винятковості тих обставин, за наявності яких є підстави для зменшення розміру пені за порушення строку виконання зобов'язання за спірним договором, як відсутні підстави для зменшення і так мінімально визначеного законом розміру 3% річних.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Щодо додаткового рішення.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно матеріалів справи, позивач у позові зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 40 000 грн. і зробив заяву, що конкретний розмір і докази понесених витрат будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України після ухвалення рішення з клопотанням про відшкодування таких витрат.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Рішення ухвалено 06.02.2025, а з клопотанням про відшкодування цих витрат позивач звернувся 10.02.2025 (яка зареєстрована судом 11.02.2025).
Отже, позивачем дотримано вимог ст.124 ГПК України.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, заявником надані в копіях:
- договір про надання правової допомоги №56 від 20.11.2024;
- акт №1 від 07.02.2025;
- платіжна інструкція №1971 від 07.02.2025;
- рахунок №12 від 07.02.2025;
- свідоцтво №4181 від 26.02.2019;
- ордер серії АЕ №1337595 від 26.11.2024.
Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги № 56 від 20.11.2024 ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" (замовник) доручає, а Цюпа Ю.О. (адвокат) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 1.2. договору визначено, що за дорученням замовника адвокат здійснює захист його порушеного права в господарському судочинстві про стягнення заборгованості в сумі 881 171, 02 грн, пені, 3% річних, інфляційних втрат по договору № 144-09-10 від 15.02.2024 до ПРАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", код 00190977.
Пунктом 4.4. договору встановлено, що за надання правової допомоги відповідно до даного договору клієнт сплачує грошові кошти адвокату у фіксованій сумі 20 000, 00 грн. на розрахунковий рахунок адвоката протягом 3 робочих днів з дати отримання рішення у справі.
За даними Акту №1 від 07.02.2025 до договору № 56 про надання правової допомоги від 20.11.2024 Цюпа Ю.О. надав правову допомогу на загальну суму 20 000, 00.
Відповідно до платіжної інструкції № 1971 від 07.02.2025 Цюпа отримав від ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" 20000, 00 грн., призначення платежу: "оплата за правову допомогу зг рах 12 від 12.07.2025 дог 56 від 20.11.2024 без ПДВ".
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги і її розмір.
Внаслідок чого судом обґрунтовано задоволені відповідні витрати, в той час, як в задоволенні клопотання позивача відмовлено з формальних підстав, - неправильної назви заяви.
З урахуванням наведеного відхиляються доводи скарги, що суд попередньо визначив суму судових витрат на професійну правничу допомогу, в порушення застереження ч. 4 ст. 124 ГПК України та ухвалив додаткове рішення щодо розподілу судових витрат без заяви позивача, в порушення ч. 1 ст. 221 ГПК України, оскільки відповідна заява зроблена у позові і на її виконання додатково подана позивачем заява 10.02.2025 (зареєстрована судом 11.02.2025). При цьому, до цієї заяви позивачем надані відповідні докази її направлення відповідачу, отже, останній був обізнаний з фактом її подання позивачем і розміром заявлених у ній витрат на правничу допомогу.
Щодо доводів апелянта про те, що додаткове рішення ухвалено господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України), в порушення вимог ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 232 ГПК України, у зв'язку з чим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.
Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).
Як вбачається з матеріалів цієї справи вона розглядалась у письмовому провадженні, тобто судове засідання у ній не призначалось. При цьому, ст.221 ГПК України вміщена у розділ «Судові дебати та ухвалення рішення», в той час як у письмовому провадженні такої стадії не існує, внаслідок чого посилання апелянта на п.3 ч.3 ст.277 ГПК України є безпідставним.
Колегія суддів наголошує, що з урахуванням вищенаведених висновків ВП ВС, суд першої інстанції у цій справі дійсно мав винести ухвалу, якою прийняти заяву щодо судових витрат до розгляду у письмовому провадженні (при тому, що відповідач був обізнаний із її наявністю, оскільки така заяву йому надсилалась позивачем в електронному суді), в той же час, за приписами абз.2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого в даному випадку не було.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законні та обґрунтовані рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарг слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скаргах і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5219/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5219/24 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 у справі №904/5219/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2025 у справі №904/5219/24 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення і на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційних скарг.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 14.08.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд