79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" серпня 2025 р. Справа №914/597/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представники сторін:
від боржника: Волинський А.В., Москва Ю.О.,
від кредитора: Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» - Дудяк Р.А., Скрипник С.В.,
від кредитора: ТзОВ Ферко - Шпак М.В.,
арбітражний керуючий: Абрамов В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» б/н від 27.04.2025 (вх. №01-05/1275/25 від 28.04.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів
у справі №914/597/23 (суддя Цікало А.І.)
за заявою: Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED»
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» (ідентифікаційний код 19349403)
Короткий зміст вимог заяви і ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 відкрито провадження у справі № 914/597/23 за заявою Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд»; визнано вимоги кредитора - Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» у розмірі 80362788,57 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд»; розпорядником майна ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» призначено арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича; встановлено арбітражному керуючому Абрамову Віталію Валерійовичу розмір основної винагороди розпорядника майна та джерела її сплати; попереднє засідання суду призначено на 27.04.2023 р.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 16.03.2023 р. за № 70241.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 визнано Компанію « Медісон Пасіфік Траст Лімітед» « MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та ТОВ « Ферко» заінтересованими особами стосовно боржника.
09.04.2025 до Господарського суду Львівської області за вх. № 1499/25 від кредитора - Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» надійшло клопотання про забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони розпоряднику майна, комітету кредиторів та іншим кредиторам скликати та проводити збори кредиторів, а також заборони зборам кредиторів приймати будь-які рішення, що визначені ст. 48 КУзПБ до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 р. у справі № 914/597/23, на підставі ст.ст. 136,137,138,139 ГПК України, ст.ст. 40,41 КУзПБ.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 р. про визнання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заінтересованою особою стосовно боржника оскаржена в апеляційному порядку. Кредитором - ТзОВ “Доступні Фінанси» ініційовано скликання зборів кредиторів. У випадку проведення зборів кредиторів до перегляду ухвали суду від 25.03.2025 в апеляційному порядку, Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» не матиме права вирішального голосу на таких зборах. У разі скасування апеляційним судом ухвали суду від 25.03.2025 р. про визнання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заінтересованою особою стосовно боржника, виникне ситуація, за якою відновити становище, яке існувало до її прийняття, буде неможливо, оскільки обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не є самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами чи комітетом кредиторів рішень.
Отже існує ризик прийняття на зборах кредиторів рішення про подання до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вказане призведе до порушення прав Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», як кредитора боржника, оскільки остання не зможе приймати участь у зборах кредиторів та реалізувати права, надані ст. 48 КУзПБ, в тому числі і щодо ухвалення рішення про введення наступної процедури у справі про банкрутство, в контексті її реальної доцільності та ефективності.
У разі прийняття зборами кредиторів будь-яких незаконних рішень, їх оскарження також може бути неможливим, оскільки згідно з ч. 10 ст. 48 КУзПБ проведення зборів кредиторів у зв'язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання ( переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
Відтак, на думку заявника, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, що передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23 задоволено клопотання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/597/23. Вжито заходи до забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» (ідентифікаційний код 19349403), а саме: Заборонено розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» арбітражному керуючому Абрамову Віталію Валерійовичу, комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд», іншим кредиторам у справі № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» скликати та проводити збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі №914/597/23 Західним апеляційним господарським судом. Заборонено зборам кредиторів у справі № 914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» приймати будь-які рішення, що визначені статтею 48 Кодексу України з процедур банкрутства до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі № 914/597/23 Західним апеляційним господарським судом.
Оскаржувана ухвала господарського суду мотивована тим, що при розгляді заяв ( клопотань) учасників справи про вжиття заходів забезпечення у справі про банкрутство необхідно керуватися як нормами спеціального закону ( ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства), так і приписами процесуального закону ( ст.ст. 2,14,15,73,86,136,140 Господарського процесуального кодексу України), клопотання кредитора - Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки існують достатні підстави вважати, що невжиття таких заходів може призвести до порушення прав та інтересів Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» і неможливості їх відновлення в майбутньому.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 28.04.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23.
Зазначає, що завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо, наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.
Формування зборів та комітету кредиторів у визначений законодавцем спосіб є безумовним правом кредиторів та не може бути жодним чином обмежене.
Окрім цього, вказує, що не вбачається жодних загроз для збереження майна боржника, жодних перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів, проведення зборів кредиторів розпорядником майна згідно його запиту про прийняття рішень (опитування щодо проведення зборів кредиторів шляхом опитування в порядку ст. 48 КУзПБ) від 07.04.2025 р. № 01-32/15-04 не становить жодного ризику для подальшої процедури банкрутства.
14.05.2025 від Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» надійшов відзив б/н від 13.05.2025 (вх. №01-04/3772/25) в якому кредитор зазначає, що враховуючи ухвалу суду від 25.03.2025 р. про визнання Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заінтересованою особою стосовно боржника, Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» не має вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів. У разі скасування ухвали суду від 25.03.2025 р. апеляційним судом та у випадку проведення зборів (комітету) кредиторів до перегляду такої ухвали суду в апеляційному порядку, призведе до порушення прав Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» щодо можливості брати участь у зборах (комітеті) кредиторів з правом вирішального голосу, а також призведе до неможливості відновлення попереднього становища, оскільки скасування ухвали суду від 25.03.2025 апеляційним судом не буде самостійною підставою для зміни або перегляду рішень зборів чи комітету кредиторів, що прийняті до перегляду такої ухвали суду в апеляційному порядку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» б/н від 27.04.2025 (вх. №01-05/1275/25 від 28.04.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23.
Ухвалою суду від 15.05.2025 призначено розгляд справи на 17.06.2025.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкладено розгляд справи на 01.07.2025.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкладено розгляд справи на 29.07.2025.
В зв'язку з відпусткою судді Орищин Г.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Ухвалою суду від 29.07.2025 призначено розгляд справи на 13.08.2025.
В судовому засіданні 13.08.2025 представники боржника та кредитора ТзОВ Ферко підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» та арбітражний керуючий заперечили щодо доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Згідно із матеріалами справи, 09.04.2025 до Господарського суду Львівської області за вх. № 1499/25 від Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» надійшло клопотання про забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони розпоряднику майна, комітету кредиторів та іншим кредиторам скликати та проводити збори кредиторів, а також заборони зборам кредиторів приймати будь-які рішення, що визначені ст. 48 КУзПБ до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 у справі № 914/597/23.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвала Господарського суду Львівської області від 25.03.2025 р. про визнання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заінтересованою особою стосовно боржника оскаржена в апеляційному порядку. Кредитором - ТзОВ “Доступні Фінанси» ініційовано скликання зборів кредиторів. У випадку проведення зборів кредиторів до перегляду ухвали суду від 25.03.2025 в апеляційному порядку, Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» не матиме права вирішального голосу на таких зборах. У разі скасування апеляційним судом ухвали суду від 25.03.2025 р. про визнання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заінтересованою особою стосовно боржника, виникне ситуація, за якою відновити становище, яке існувало до її прийняття, буде неможливо, оскільки обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не є самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами чи комітетом кредиторів рішень.
Отже існує ризик прийняття на зборах кредиторів рішення про подання до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вказане призведе до порушення прав Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», як кредитора боржника, оскільки остання не зможе приймати участь у зборах кредиторів та реалізувати права, надані ст. 48 КУзПБ, в тому числі і щодо ухвалення рішення про введення наступної процедури у справі про банкрутство, в контексті її реальної доцільності та ефективності.
У разі прийняття зборами кредиторів будь-яких незаконних рішень, їх оскарження також може бути неможливим, оскільки згідно з ч. 10 ст. 48 КУзПБ проведення зборів кредиторів у зв'язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання ( переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
Відтак, на думку заявника, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, що передбачені загальними положеннями ст. 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив мету, задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядника майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства охоплює не всі процесуальні особливості та порядок вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Наведений висновок підтверджується тим, що у статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем закріплено положення про те, що при розгляді справ про банкрутство суди, крім іншого, керуються положеннями ГПК України.
Так, як убачається з положень статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено можливість вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, однак, при цьому, не унормовано порядок розгляду таких заяв.
Як вже зазначалось, главою 10 Господарського процесуального кодексу України врегульовано процедуру вжиття заходів забезпечення позову, а також унормовано порядок розгляду заяв про вжиття заходів забезпечення.
Поняття "заходи забезпечення вимог кредиторів" та поняття "заходи забезпечення позову" є спорідненими поняттями та направлені на досягнення однієї мети: забезпечення виконання судового рішення - в позовному провадженні та забезпечення можливості кредиторів реалізувати своє право отримати задоволення визнаних судом вимог - в процедурі банкрутства.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього; звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: обрання голови комітету; скликання зборів кредиторів; звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; інші питання, передбачені цим Кодексом.
Згідно з абз. 1 та абз. 2 ч. 9 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів. Невід'ємною частиною протокольного рішення зборів (комітету) кредиторів є реєстр кредиторів станом на дату проведення зборів (комітету) кредиторів.
Абзацом 3 частини першої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу, зокрема, конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника.
Відповідно до ч. 10 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, проведення зборів кредиторів у зв'язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що саме до компетенції господарського суду у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи належить визначення та ухвалення рішення про перехід та введення наступної судової процедури щодо боржника.
Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16 та від 10.11.2022 у справі № 910/866/20).
Отже, будь-яке рішення, прийняте зборами кредиторів боржника у межах провадження у справі про банкрутство, не має самостійної юридичної сили до моменту його перевірки та оцінки судом та лише після розгляду судом такого рішення, перевірки його відповідності вимогам закону та інтересам сторін провадження, суд ухвалює відповідне рішення про затвердження або відхилення рішення зборів кредиторів.
Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що кредитор, якого визнано господарським судом заінтересованим стосовно боржника, в порядку ч. 2 ст. 47 КУзПБ не має права вирішального голосу на зборах ( комітеті) кредиторів, але, зберігає статус кредитора у справі про банкрутство.
Тобто, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в даному випадку не вбачається загроз для збереження майна боржника, жодних перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів, скликання та проведення зборів кредиторів боржника розпорядником майна та комітетом кредиторів, іншими кредиторами не становить ризику для подальшої процедури банкрутства.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Законодавець визначив як заходи забезпечення вимог кредиторів, так і мету задля якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою статті 40 КУзПБ, - для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів.
Отже, заборона розпоряднику майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» арбітражному керуючому Абрамову Віталію Валерійовичу, комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд», іншим кредиторам у справі №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» скликати та проводити збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд», до завершення апеляційного перегляду ухвали господарського суду Львівської області від 25.03.2025, заборона зборам кредиторів приймати будь-які рішення, що визначені ст. 48 КУзПБ до завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Львівської області від 25.03.2025, не є заходом до забезпечення вимог кредиторів, передбаченим частиною першою статті 40 КУзПБ.
Колегія суддів вважає що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів, дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів, на підставі ч. 6 ст. 12 ГПК України, в даному випадку мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми, відповідно до вимог ст. 136 ГПК України (Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заходи до забезпечення вимог кредиторів, вжиті в даному випадку господарським судом в процедурі розпорядження майном боржника в порядку ст.ст.136,137 ГПК України за заявою ініціюючого кредитора не відповідають принципу адекватності та співмірності, а також збалансованості інтересів сторін, тому що скликання та проведення зборів кредиторів боржника, у визначений спеціальним законодавством спосіб, а також прийняття зборами кредиторів боржника будь-яких рішень, в межах компетенції, що передбачена ст. 48 Кодексу України з питань банкрутства є безумовним правом кредиторів, яке не може бути обмежене.
Суд першої інстанції наведеного в оскаржуваної ухвалі не урахував та дійшов до помилкового висновку про можливість задоволення клопотання кредитора - Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/597/23.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/597/23, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 86, 129,136,137, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» б/н від 27.04.2025 (вх. №01-05/1275/25 від 28.04.2025) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.04.2025 у справі №914/597/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі № 914/597/23.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 18.08.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.