79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2025 р. Справа №907/234/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" б/н від 20.05.2025,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025, суддя Андрейчук Л.В., м. Ужгород, повний текст рішення складено 01.05.2025
у справі №907/234/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород
до відповідача відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Вилок
про стягнення 54 595,46 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради про стягнення 54 595,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно повідомив позивача (Оператора ГРМ) про закінчення терміну періодичної повірки лічильника, який знаходиться у котельні школи за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с. Шаланки, вул. Головна, 46, тобто не здійснив належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів засобу вимірювальної техніки (ЗВТ), у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування об'єму спожитого газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання за період з дати початку прострочення періодичної повірки 21.08.2024 до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ 18.09.2024 в обсязі 2901, 85 куб. м на суму 54 595, 46 грн. Відповідне порушення встановлено Актом про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024.
При цьому узгоджений сторонами обсяг фактичного споживання за серпень-вересень 2024 року за показниками лічильника складає всього 43 куб. м.
Позов заявлено з посиланням на статті 15, 16, 526, 527, 530, 610 ЦК України, статті 161- 164, 171,176 ГПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що лічильник G4 № 1599074, повірку якого здійснено та складено Акт про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024, також вказаний у Листі відповідача, що дає позивачу можливість ідентифікувати вказаний лічильник та підтверджує факт своєчасного направлення відповідачем Оператору ГРМ письмового повідомлення про необхідність демонтажу лічильників на повірку, що повністю виключає вину споживача та свідчить про відсутність правових підстав для зміни режиму нарахування об'ємів природного газу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
21.05.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" б/н від 20.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі №907/234/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд вірно встановив норми права якими регулюється питання доказів та доказування, проте невірно оцінив подані сторонами до матеріалів справи докази на предмет їх достовірності та ідентичності для того щоб стверджувати, що Лист № 1941 від 18.07.2024 поданий позивачем до позовної заяви та лист за таким же номером і датою поданий відповідачем до відзиву є ідентичними та підтверджують, що відповідач у визначені законодавством строки повідомив позивача про сплив терміну повірки по лічильникам.
Апелянт зазначає, що згідно з умовами укладеного між сторонами типового договору, між сторонами не врегульовано питання порядку повідомлення позивача (Оператора ГРМ) про закінчення терміну періодичної повірки лічильника». Також вказує про те, що скерування листа здійснено відповідачем на сторонню електронну адресу особи, яка не має жодного відношення до Оператора ГРМ (o.varha@zk.naftogaz.com).
При цьому ні у відзиві, ні у запереченнях до відповіді на відзив відповідач так і не зазначив, кому належить електронна адреса, на яку він скерував зовсім інший лист, який як стверджує відповідач отримав Оператор ГРМ.
Отже, на думку апелянта, приймаючи рішення, суд, порушив принципи доказування та надав перевагу одним доказам над іншими належно їх не дослідивши, чим порушив право апелянта на справедливий та неупереджений суд, що в свою чергу звільнило відповідача від відповідальності за порушення норм Кодексу ГРМ на ринку природного газу.
Відповідач - відділ освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 справу №907/234/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" б/н від 20.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі №907/234/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" б/н від 20.05.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі №907/234/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі Закон) Постановою від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Пункт 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
На виконання вимог статей 12 та 40 Закону постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 НКРЕКП (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір):
- який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п.1.1.Договору);
- умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону і Кодексу (п.1.2.);
- договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплати рахунка Оператора ГРМ, та/бо документально підтверджене споживання природного газу (1.3.).
- за умовами договору Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначенні цим договором (п.2.1);
- облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.5.1).
Умови приєднання до Договору розподілу природного газу відповідачем виконано. Відділом освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради надіслано на адресу Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заяву - приєднання від 30.01.2024р. № 42Вн-277-Б-24 (далі - «Заява приєднання») до умов публічного договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Отже, за цим Договором відповідач зобов'язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов'язків (Розділ VIII Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що окрім договору Сторони зобов'язуються керуватись Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем (далі Кодекс ГРМ).
Пунктами 5.2, 5.4 Договору сторони погодили, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу Споживачем здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим Договором. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням вимог цього Договору.
Умовами Договору передбачено обов'язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем. (пункт 7.4 Договору).
Відповідно до пп. 8 п. 7.1. Договору, Оператор ГРМ зобов'язується, зокрема, здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту Споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.
Порядок експлуатації комерційного вузла обліку визначений Главою 6 Розділу X Кодексу ГРМ.
Власник комерційного вузла обліку газу (далі - «ВОГ») забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема і засобу вимірювальної техніки - «ЗВТ»), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Відповідно до п.1 глави 7 Розділу Х власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен: 1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати;
Пунктом 8 Глави 7 Розділу Х кодексу ГРМ встановлено відповідальність за пропущення терміну повірки ЗВТ зокрема, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Позивач стверджує, що 18.09.2024 року представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача, що знаходиться за адресою с. Шаланки, вул. Головна, 46 під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (пп. 4 п. 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ). Це порушення, з дотриманням положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, за участю представника споживача, що знаходиться за адресою с. Шаланки, вул. Головна, 46 зафіксовано актом про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024 року (далі - «Акти про порушення»), який підписано представником без жодних зауважень.
Акт про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 15.10.2024 року, розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення. Пунктом 4 глави 4 Розділу XI визначено, у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Відповідно до наведеного, Оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 21.08.2024 - дата початку прострочення періодичної повірки (Акт перевірки ВОГ від 11.04.2024) до 18.09.2024.
Таким чином, перерахований до сплати об'єм природного газу складає 2901,85 м. куб., а його вартість, яку відповідач на підставі зазначених вище норм має оплатити Оператору ГРМ Закарпатській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - становить 54 595,46 грн.
У відповідності до положень п. 12 глави 5 Розділу 11 Кодексу ГРМ, зазначена вартість донарахованого об'єму природного газу пред'явлена до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням разом із Вимогою від 16.10.2024 за № ЗкФ/100/26.1-Вих-403-24.
З огляду на встановлені Договором розподілу природного газу (зокрема п. 7.1, 7.4, 8.1) та Кодексом ГРМ вимоги, споживач зобов'язаний компенсувати Оператору ГРМ вартість необлікованого об'єму природного газу.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у цій справі оскаржується позивачем в повному обсязі.
Судами встановлено, що спірні правовідносини між Оператором ГРМ ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії та відділом освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради виникли з приводу несвоєчасного направлення споживачем Оператору ГРМ письмового повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та, що споживачем не було дотримано належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки, як розрахунок не облікованих об'ємів природного газу у кількості 27 785,93 м3, керуючись п.4.1, глави 4 розділу XI. Предметом позову є стягнення з відповідача 54 595, 46 грн., які перераховано Оператором ГРМ як об'єм спожитого газу в розмірі 2 901,85 м. куб., за номінальною потужністю газового обладнання споживача з 21.08.2024 - дата початку прострочення періодичної повірки (Акт перевірки ВОГ від 11.04.2024) до 18.09.2024.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 2 гл. 1 роз. VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
За п. 1 гл. 6 роз. Х Кодексу газорозподільних систем власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному гл. 7 роз. Х Кодексу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Положеннями гл. 7 роз. Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен, зокрема завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого оператор ГРМ має опублікувати на своєму веб-сайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати.
Згідно із пп. 4 п. 2 гл. 2 роз. XI Кодексу газорозподільних систем до порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належить пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
Відповідно до п. 5 гл. 4 роз. XІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ проводяться перерахунки об'єму розподіленого (спожитого) природного газу, зокрема у випадку визнання непридатним до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ.
Об'єм газу, порахований комерційним ВОГ за робочих умов, зводять до стандартних умов із застосуванням коефіцієнта приведення відповідно до вимог державних стандартів, виходячи з таких значень величини тиску та температури: за значення тиску газу береться значення, що дорівнює максимальному тиску для відповідної категорії газопроводів, але не більше ніж значення тиску, яке дорівнює вихідному тиску на ГРС за період, з якого безпосередньо подається газ на комерційний ВОГ; за значення температури газу береться значення, що дорівнює температурі найбільш холодної п'ятиденки для відповідного регіону згідно з будівельними нормами, якщо протягом минулого року мінімальне значення температури газу не було нижчим. В іншому разі за значення температури газу береться мінімальне значення температури газу за минулий рік.
При визнанні датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об'єму газу непридатними до застосування за результатами періодичної, позачергової, експертної повірки або за результатами перевірки технічного стану комерційного ВОГ та/або пошкодженні пломб, а також при пропущенні строку періодичної повірки зазначених ЗВТ з вини споживача перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з початку розрахункового періоду (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування оператором ГРМ справного та повіреного ЗВТ, що підтверджується відповідним актом між оператором ГРМ та споживачем.
Пунктом 3 гл. 1 роз. ІX Кодексу газорозподільних систем встановлено, що фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об'єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з роз. XV цього Кодексу.
Згідно з пунктом 35 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою її фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
За своєю правовою природою між сторонами був укладений договір розподілу природного газу.
Відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (далі - договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору.
За змістом ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
При вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ). Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу.
Пунктом 41 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №374 від 04.06.2015р., лічильники газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ), віднесено до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій повірці та на які поширюється сфера дії Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Відповідно до частин 1 та 3 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Згідно з пунктом 5.9 Правил обліку природного газу, під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації, а також за використання засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) з вичерпаним терміном повірки. Відповідно до пункту 7.4 Типового договору, до умов якого споживач приєднався згідно із заявою-приєднанням, останній зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу ГРМ.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору розподілу природного газу, відповідач, як споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки.
Проте, позивач стверджує, що відповідач не звернувся до нього з листом про зняття лічильника на провірку у встановлені строки, представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим. Факт вчинення відповідачем правопорушення у вигляді пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, на думку позивача є доведеним, у зв'язку з чим, позивачем складено Акт про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024.
Акт про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 15.10.2024 року, розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.
Відповідач, як доказ повідомлення позивача про закінчення строку періодичної повірки лічильника, посилається на лист № 1941 від 18.07.2024, в якому міститься прохання провести повірку газових лічильників, зокрема - у Шаланківській ЗОШ І-ІІІ ступенів Вилоцької селищної ради за адресою: с. Шаланки, вул. Февут, 17 (лічильник ВК G4 № 1599074). Зазначений лист, а також супровідний лист на повірку від 18.07.2024 долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підтвердженням отримання листа № 1941 від 18.07.2024 є його долучення самим позивачем до матеріалів позовної заяви.
Однак апеляційним судом встановлено, що позивач не обґрунтував, коли саме та від кого йому стало відомо про зазначений лист. Водночас лист, долучений позивачем до позовної заяви, містить вхідний номер та відмітку про отримання від 22.08.2024, що свідчить про його фактичне надходження позивачу.
Разом з тим, у поданій апеляційній скарзі позивач стверджує, що лист, долучений ним до позовної заяви, та лист з аналогічним номером і датою, який подано відповідачем у складі відзиву, не є ідентичними, а відтак не можуть слугувати належним доказом того, що відповідач у встановлені законом строки повідомив позивача про сплив строку періодичної повірки лічильників.
Дослідивши зазначені листи, апеляційний господарський суд встановив, що за змістом та наведеною в них інформацією вони є аналогічними. Крім того, збігаються вихідні номери та дати складання обох листів.
Також апеляційним судом установлено, що відповідний лист був направлений позивачу 18.07.2024, тобто більш ніж за десять робочих днів до дати настання періодичної повірки (20.08.2024). Отже, відповідачем дотримано вимог положень глави 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, які встановлюють, що повідомлення споживача має здійснюватися не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати повірки.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за ст. 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін, стандарту доказування вірогідності доказів та долучені сторонами до матеріалів справи доказів, суд, враховуючи долучення самим позивачем як доказу Листа № 1941 від 18.07.2024, підвтерджує з більшою вірогідністю ту обставину, що позивач повідомлений про закінчення терміну періодичної повірки лічильників у встановлений строк, що спростовує заперечення відповідача.
Водночас суд наголошує, що лічильник G4 № 1599074, по якому складено Акт про порушення № ZK 000139 від 18.09.2024, також вказаний у Листі відповідача, що дає позивачу можливість ідентифікувати вказаний лічильник та підтверджує факт своєчасного направлення відповідачем Оператору ГРМ письмового повідомлення про необхідність демонтажу лічильників на повірку, що повністю виключає вину споживача та свідчить про відсутність правових підстав для зміни режиму нарахування об'ємів природного газу із нарахування за фактичними показниками лічильника на нарахування за номінальною потужністю газового обладнання.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі №907/234/25.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" б/н від 20.05.2025,- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 у справі №907/234/25- залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.