79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" серпня 2025 р. Справа №914/2002/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 16.07.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2225/25 від 17.07.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 (суддя Ділай У.І.)
у справі № 914/2002/25
за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (надалі ФГ Бурки В.В.) с. Тартаків, Сокальський район, Львівська область
до відповідача Територіального управління Державного бюро розслідувань, м. Львів
про стягнення 2 000 029,00 грн збитків
ФГ Бурки В.В. 30.06.2025 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, м. Львові про стягнення 2 000 029,00 грн, з яких: 29, 00 грн матеріальної шкоди та 2 000 000, 00 грн моральної шкоди. Ціна позову 2 000 029,00 грн визначена на аркуші 3 позовної заяви (а.с.3).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 (суддя - Ділай У.) вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у шість днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків - повідомити щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); подати обґрунтований розрахунок суми, що зазначений в ціні позову; викласти належним чином прохальну частину позовної заяви (а.с.50-51).
07.07.2025 до канцелярії місцевого суду від ФГ Бурки В.В. подана позовна заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 у справі №914/2002/25, у якій скаржник зазначає про усунення недоліків, а саме - повідомлено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою - стор. 11; подано обґрунтований розрахунок суми, що зазначена в ціні позову - стор 2-3 позовної заяви; викладено належним чином прохальну частину позовної заяви - стор 3 (а.с.53-68).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 позов ФГ Бурки В.В. повернуто.
Ухвала суду мотивована відсутністю розрахунку та відсутністю відомостей про те, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, що є порушенням вимог п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України, згідно з яким позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюється.
Не погодившись з постановленою ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2025, ФГ Бурки В.В. звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 у справі №914/2002/25 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в даній справі.
Скаржник вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального. Зокрема, скаржник з посиланням на норми ГПК України та Конституцію України вказує, що ним виконано вимоги ухвали про залишення без руху шляхом подання 07.07.2025 позовної заяви. Зазначає, що за змістом поданої заяви в частині обґрунтованого розрахунку суми, що зазначена в ціні позову, фермерське господарство зазначило, що ніякі Закони України не обмежують суми відшкодування за моральну шкоду і вказана сума (2 000 000,00 грн.) являється адекватною, враховуючи порушення норм Конституції України і КПК України. Скаржник покликається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №990/114/23, у якій зокрема, зазначено: «…. суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу». Зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визначається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Територіальне управління ДБР м. Львові у відзиві на апеляційну скаргу (вих. №12-09-60956вих-25 від 29.07.2025) заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що у частинах 1-2 ст. 161 ГПК України закріплено правило, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом. Заявами по суті є в тому числі позовна заява. Тобто, зазначає відповідач, саме в позовній заяві позивач повинен був навести обставини, в чому саме полягає моральна шкода та надати обґрунтований розрахунок. Натомість невиконання позивачем зазначеного обов'язку позбавляє суд можливості визначитись з характером спірних правовідносин, а також позбавляє відповідача можливості висловити свою позицію у справі, оскільки характер спірних правовідносин і обставини заподіяння моральної шкоди залишаються невідомими. Отже, вважає відповідач, що суд правомірно повернув позовну заяву, що в свою чергу, не є позбавленням доступу до правосуддя, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. На думку відповідача, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права. Просить апеляційну скаргу ФГ Бурки В.В. залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 у справі №914/2002/25 без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 (головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ Бурки В.В. від 16.07.2025 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.07.2025 у справі №914/2002/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
31.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №914/2002/25.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський ухвалив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.07.2025, а матеріали справи №914/2002/25 направити на розгляд Господарського суду Львівської області на стадію відкриття провадження у справі, врахувавши таке.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У відповідності до вимог ч.1-2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом. Заявами по суті є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення ; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з частиною 1 статті. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, серед іншого вказано: - зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюється; - зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав та інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; - виклад обставин , якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини ; правові підстави позову; - перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви ; зазначення доказів , які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді (ч.1 ст. 171 ГПК України).
Обставинами справи встановлено, що 29.06.2025 ФГ Бурки В.В. звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Територіального управління ДБР у м. Львові про відшкодування збитків в порядку ст. ст. 8, 40, 55, 56, 124 Конституції України для захисту прав, гарантованих ст. ст. 8, 40 Конституції України) (а.с.1-16). Ціна позову складає 2 000 029,00 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2025 (суддя - Ділай У.) вищевказану позовну заяву залишено без руху.
04.07.2025 на виконання вимог ухвали позивачем подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву за вих. №914/2002/25 від 04.07.2025 (вх. № місцевого суду 18020/25 від 07.07.2025), якою по суті продубльовано вимоги і зміст попередньої позовної заяви. При цьому, позивачем зазначено: що ним подано обґрунтований розрахунок суми, ціна позову а.с.2-3 позовної заяви; прохальну частину позовної заяви викладено на арк. 3 позовної заяви. Дане відповідає дійсності. Щодо повідомлення, щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою позивач вказує, що дане відображено на арк. 11 позовної заяви, однак, на такій описано ст. 214 КПК України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 позов ФГ Бурки В.В. повернуто. Ухвала суду мотивована відсутністю розрахунку та відсутністю відомостей про те, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, що є порушенням вимог п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України, згідно з яким позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюється.
Судом апеляційної інстанції, при дослідженні позовної заяви, встановлено, що на сторінці 3 позовної заяви зазначено: «обґрунтований розрахунок суми матеріальної шкоди, що стягується, а саме: «для направлення на адресу Личаківського районного суду м. Львова скарги за не внесення працівниками ДБР, Територіальне управління, розташоване у місті Львові відповідних відомостей на підставі заяви про вчинене кримінальне правопорушення за вих.. №39 від 11.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушення прав гарантованих ст. 56 КПК України для вирішення питання по суті було потрачено 29,00 грн (копія квитанції рекомендованого листа №8003300235504 від 01.03.2022)». Окрім того, «обґрунтований розрахунок моральної шкоди, що стягується: «для відновлення попереднього стану я вимагаю для відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 грн, що на підставі вимог ст. 56 Конституції України дане право на відшкодування моральної шкоди гарантовано і на підставі вимог ст. 22, 64 Конституції України дане право не може бути обмежене, адже основний принцип органів державної влади це виконання вимог законів ……». На стор. 4 вказано, що керуючись ст. ст. 8, 40,55, 56, 124, 129 Конституції України просить: «поновити строк звернення з позовною заявою, пропущений з поважних причин; стягнути з Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові в користь Бурки В.В. коштів в сумі 2 000 029,00 грн.: 29,00 грн. матеріальна шкода; 2 000 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадовими (службовими особами) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові при розгляді заяви про вчинення кримінального правопорушення за вих. №39 від 11.02.2022 що спричинили приниження честі, гідності, ділової репутації.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказано, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сума, що стягується чи оспорюється.
При цьому ГПК України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором , або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Отже, ст.162 ГПК України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин , якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин та доказів, що не віднесені до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Господарське судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ч.3 ст. 2 ГПК України).
Розгляд і вирішення справ в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 13, 14 ГПК України).
Положеннями ст. 177 ГПК України встановлено завдання та строк підготовчого засідання, де встановлено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. У даному підготовчому засіданні мають бути з'ясовані всі питання , визначені ст. 162 ГПК України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
З позовної заяви вбачається, що вона містила розрахунок суми матеріальної на моральної шкоди на сторонці 3, а також містила прохальну частину позовної заяви на сторінці 4. Дане також продубльовано позивачем і у позовній заяві, яка подана на усунення недоліків попередньої позовної заяви.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на стадіях господарського процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами для повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov., №26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ФГ Бурка В.В. підлягає задоволенню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 4, 129, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 статті 275, статтями 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 16.07.2025 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 14 липня 2025 року у справі №914/2002/25 - скасувати.
3. Матеріали справи № 914/2002/25 направити до Господарського суду Львівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук