Справа № 639/8493/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/881/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: в порядку КПК України
13 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.04.2020.
Засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить переглянути ухвалу суду першої інстанції та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання. Апеляційні вимоги засуджений мотивує тим, що за сумлінну поведінку та ставлення до праці, він має заохочення, залучається до робіт у майстернях ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Визнає вину у вчиненому та щиро розкаюється. У заяві від 02.03.2025 засуджений просив надати йому можливість вступити до лав Збройних Сил України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статті 50 КК України.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення передбачено дискреційною нормою Кримінального Кодексу України, тобто, не є обов'язком суду, а є правом, яке полягає у попередньому вивченні всіх даних про особу для прийняття правильного, законного рішення, з урахуванням власного внутрішнього переконання. При вирішенні питання щодо можливості застосування до особи статті 81 КК України слід враховувати також тяжкість призначеного покарання, за що особа була засуджена та чи довела з урахуванням цих обставин своє виправлення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.04.2020 за частиною 3 статті 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.04.2020 набрав законної сили 01 червня 2020 року.
Початок строку: 24 вересня 2018 року. Кінець строку: 24 вересня 2025 року. Станом на 27.01.2025, на час розгляду клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення, ОСОБА_7 фактично відбув призначеного покарання - 6 років 4 місяці 3 дні, залишилося невідбутого строку покарання - 7 місяців 28 днів.
Відповідно до характеристики, наданої начальником ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 03.01.2025, за час тримання в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» останній характеризується негативно, вимоги тримання в установі систематично порушував, мав 20 (двадцять) стягнень. За сумлінну поведінку та ставлення до праці 04.01.2023 1 (один) раз заохочений адміністрацією ДУ «Холодногірська виправна колонія № 18», проте адміністрацією ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не заохочувався. На профілактичному обліку не перебував. Відповідно до дозволу Ленінського районного суду м. Харкова від 12.07.2024 залучається до робіт у виробничих майстернях установи. Має не завжди охайний зовнішній вигляд, обов'язки по камері виконує не завжди якісно, без належної ініціативи. В характеристиці на засудженого ОСОБА_7 зазначено, що останнім часом поведінка засудженого ОСОБА_7 змінилася на краще, доручені роботи виконує якісно та в передбачений строк. До робочого інвентарю ставиться дбайливо та використовує тільки за призначенням. Правил пожежної безпеки та безпеки праці сумлінно дотримується. Власним прикладом подає позитивний приклад іншим засудженим. Тримається у приміщенні з невеликою чисельністю ув'язнених, в середовищі яких інколи виникають незначні конфлікти на побутовому ґрунті. У бесідах з представниками адміністрації та персоналом установи намагається поводити себе тактовно, під час бесід не проявляє розумної ініціативи та зацікавленості, на контакт іде, поводить себе замкнуто та намагається ухилитися від прямих відповідей на запитання, законні вимоги виконує лише під пильним контролем. На теперішній час засуджений ОСОБА_7 утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2024, якою його тимчасово залишено у слідчому ізоляторі на період розгляду справи за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених статтею 28, пунктами 4, 6, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 15 частиною 3 статті 185 КК України. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, врахував, що засуджений за час перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» характеризується посередньо, за час відбування покарання отримував 20 стягнень, які на теперішній час хоча і є погашеними, на що звертають увагу засуджений та його захисник, однак цей факт свідчить про те, що засуджений систематично порушував вимоги режиму тримання в установі. Законні вимоги представників адміністрації установи засуджений ОСОБА_7 виконує лише під пильним контролем. У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідженими матеріалами не підтверджується факт виправлення засудженого ОСОБА_7 , а також не доведено, що цілі покарання досягнуті раніше, ніж у строк покарання, який призначено за вироком суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого, у зв'язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення. Засуджений небезпідставно звертає увагу на те, що раніше застосовані до нього стягнення є погашеними, разом з цим, їх сукупність характеризує засудженого, як особу, яка не бажала дотримуватися встановлених правил перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Наявність протягом всього часу перебування під вартою лише одного заохочення, яке було 04.01.2023, та залучення засудженого до робіт у майстернях установи, не може бути безумовною підставою для умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання на підставі статті 81 КК України, оскільки умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності. Відповідно до статті 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до статті 9 КВК України, є обов'язком засуджених, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним. Надаючи оцінку доводам засудженого, суд апеляційної інстанції також враховує, що ОСОБА_7 засуджений за вчинення корисливого особливо тяжкого злочину, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у приміщення. Колегія суддів зазначає, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон й передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Однак, з урахуванням обставин злочину, за який засуджений ОСОБА_7 , а також даних про особу засудженого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведене не дає підстав вважати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання. Внаслідок оцінки вищезазначених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоцільності звільнення засудженого від відбування покарання, на час його звернення з відповідним клопотанням. Умовно-дострокове звільнення не буде ефективним, оскільки не встановлено беззаперечних та переконливих обставин, на підставі яких можна зробити висновок про виправлення засудженого ОСОБА_7 . Вимога засудженого про його звільнення від покарання, у зв'язку із бажанням долучитися до лав Збройних Сил України не підлягає задоволенню, оскільки порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби передбачений статтею 81-1 КК України. У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року за доводами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 .
Керуючись статтями 405, 407 КПК України, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: