Справа № 621/1090/25 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.
Провадження № 33/818/1130/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
30 липня 2025 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю.,
за участі
секретаря Шевченко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Литвиненка В.В. на постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , -
Цією постановою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харків, є громадянином України, має вищу освіту, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,
- визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік
Постановою встановлено, що 04 квітня 2025 року о 23:05 годині в с-щі Зідьки Чугуївського району Харківської області по вул. Будівельній, 3, під час дії комендантської години, ОСОБА_1 керував власним автомобілем Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переслідували працівники поліції. Після зупинки автомобіля Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови) та вимагали від нього проходження огляду на стан сп'яніння.
На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В своїй апеляційній скарзі захисник Литвиненко В.В, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що суд проігнорував покази свідка ОСОБА_2 та пояснення самого ОСОБА_1 .
Наголошує на тому, що відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому відеозаписи є недопустимими доказами з огляду на їх не безперервність.
Ознаки алкогольного сп'яніння за участі свідків не встановлювалось.
Також вважає, що в порушення вимог закону ОСОБА_1 не був доставлений до закладу охорони здоров'я.
Суд першої інстанції проігнорував вказані порушення з боку інспектора поліції, внаслідок чого рішення є незаконним.
На адресу апеляційного суду від захисника ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності сторін.
За таких обставин, враховуючи позицію сторони захисту та належне повідомлення про час та місце судового розгляду, вважаю за можливе проводити судовий розгляд в порядку письмового провадження за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.
Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
В протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1) працівником поліції зазначено, що 04 квітня 2025 року о 23:05 годині в с-щі Зідьки Чугуївського району Харківської області по вул. Будівельній, 3, під час дії комендантської години, ОСОБА_1 керував власним автомобілем Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переслідували працівники поліції. Після зупинки автомобіля Dacia Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови) та вимагали від нього проходження огляду на стан сп'яніння.
На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналогічні обставини встановив суд першої інстанції.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеозапису вбачається що ОСОБА_1 особисто, без будь яких ознак тиску на нього, повідомив, що саме він керував транспортним засобом, відмовляється проходити огляд, наслідки відмови від проходження огляду розуміє.
Вказані відомості чітко зафіксовані на відеозаписі.
Апеляційний суд наголошує на тому, що водій транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте ОСОБА_1 категорично відмовився виконувати законні вимоги інспектора та проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, внаслідок чого водій порушив п.2.5 ПДР України.
При цьому ОСОБА_1 не повідомив працівника поліції про те, що транспортним засобом керувала інша особа, хоча мав таку можливість під відеозапис повідомити про такі факти.
Не оспорював, зокрема в судовому порядку, такі дії працівника поліції, не подавав будь яких скарг, не звертався до правоохоронних органів із заявою про фактично, як зараз стверджує ОСОБА_1 , про фальсифікацію справи щодо нього.
Всі ці вказані відомості, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність підстав сприймати як об'єктивну версію ОСОБА_1 , щодо його непричетності до вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім вказаного, сторона захисту не наводить у своїй апеляційній скарзі жодних відомостей, які б свідчили про наявність якогось примусу з боку працівників поліції, внаслідок чого ОСОБА_1 був змушений повідомити про те що він водій.
Також належить зазначити, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності не за знаходження за кермом в стані наркотичного сп'яніння, ці обставини не встановлені.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає внаслідок відмови водія від проходження огляду, яка зафіксована на відеофайлі.
Таким чином, поліцейський діяв в межах закону та отримавши відмову водія від проходження огляду поліцейським було складено протокол.
Велася відеозйомка, свідки не залучались.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Обставини правопорушення об'єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.
При цьому відеозапис судом приймається як належний та допустимий доказ, апеляційний суд не вбачає жодних порушень, наслідком яких належало б визнати цей доказ недопустимим.
За таких обставин дії працівників патрульної поліції повністю відповідали букві закону і підстав для закриття провадження з цих підстав у апеляційного суду відсутні.
Крім того, водій або його захисник не були позбавлені можливості оскаржити дії патрульного до суду, проте таким правом сторона захисту не скористалась.
Що стосується пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , які стороною захисту надіслані до Харківського апеляціного суду, то такі пояснення не можуть бути враховані судом.
Сторона захисту будь яких клопотань про дослідження доказів чи необхідності допиту свідків в суді апеляційної інстанції не заявляла.
Під час допиту суд встановлює особу свідка, свідок приводиться до присяги, після чого суд беспосередньо сприймає його усні показання, які в подальшому можуть бути в основу судового рішення.
Без вказаного алгоритму дій, листи А4, на яких невідомими суду особами, які не є учасниками справи, викладений текст з певною інформацією, не можуть вважатись належними показами свідків.
При цьому пояснення самого ОСОБА_1 повністю враховані судом апеляційної інстанції і в цьому рішенні їм надана оцінка.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Cуд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Литвиненка В.В. - залишити без задоволення.
Постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева