Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/364/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/7894/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
13.08.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційні скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30 липня 2025 року, якою стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, працюючого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, а саме: з 29 липня 2025 року до 29 вересня 2025 року, включно, з забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та покладено на нього обов'язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
Старший слідчий СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області майор поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят діб.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30 липня 2025 року вказане клопотання задоволено частково та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що прокурор довів сукупність: обґрунтованої підозри разом з існуванням ризиків передбачених ст.177 КПК України, але не вказав переконливих доводів та не долучив беззастережних доказів недостатності застосування менш суворих видів заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Крім того, слідчий суддя переконаний, що на даний момент виключно такий запобіжний захід, як домашній арешт у визначений період доби забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до кримінально-правової кваліфікації відносять до тяжких та передбачає відповідальність у вигляді позбавленням волі від 5 до 8 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України, не передбачено. Зазначене само по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_8 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
Вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 має високий ступінь суспільної небезпеки за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості обрання запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження.
Обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може гарантувати ризик переховування від слідства для уникнення від можливого покарання, так як при ньому особа не знаходиться під постійним контролем з боку відповідних державних органів.
Ризик переховування від правосуддя слід також оцінювати у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки ОСОБА_8 і прийти до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, зважаючи на особистість обвинуваченого, обставини вчиненого умисного кримінального правопорушення, а також початкову стадію досудового розслідування.
Окремим виявом ймовірності переховування є позиція підозрюваного по справі що полягає у невизнанні своєї провини та зводиться до неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2, однак очевидно хибним є вказаний висновок, оскільки риси правової держави в якій діють принципи верховенства права та законності вказують на виснувані судами положення «підкоришся, а потім оскаржуй».
Ризик переховування, знищення предметів, доказів полягає в тому, що станом на сьогодні не отримано доступ до автомобіля який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки саме ним ОСОБА_8 здійснив наїзд на працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно перебуваючи на свободі очевидним є можливість останнього здійснювати його переховування задля уникнення відповідальності за скоєне, оскільки автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні наявний в силу того, що підозрюваному відоме місце проживання свідків, потерпілого, які надали показання, що мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні та вказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на вказану категорію осіб, з метою зміни чи відмови від наданих показів.
А тому, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на свідків та потерпілого.
Твердження неможливості впливу на працівників правоохоронних органів та ІНФОРМАЦІЯ_2 по причині перебування їх на службі є дискримінаційним за ознакою професії, оскільки вплив може бути в будь-якій формі в тому числі і створення умов кримінального переслідування потерпілого за видуманими підставами підозрюваного. Також вказані особи мають свої сім'ї що не виключає впливу на них через близьких осіб.
Окремо прокурор звертає увагу на наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, або аналогічних за змістом останнього, в умовах денного періоду доби, що підтверджує сталу агресивну позицію підозрюваного проти усталених правил співжиття та неможливість вирішувати конфлікти мирним шляхом, більше того з представниками офіційних державних органів.
Окремим виявом умислу та ймовірної можливості продовження злочинної діяльності є вчинення кримінального правопорушення із спричиненням тілесних ушкоджень двом потерпілим.
Більше того, ОСОБА_8 є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ст.ст. 263, 263-1 КК України ,яка перебуває на розгляді Фортечного районного суду м. Кропивницький за обставин вчиненого правопорушення у 2025 році.
В сукупності вказані обставини вказують на обґрунтованість ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дані обставини в разі застосування іншого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою свідчитимуть про безкарність у вчиненому та значний суспільний осуд, який наростає разом із суспільною напругою воєнного стану.
Слідчим суддею також не враховано та проігноровано вимоги ст. 178 КПК України в частині: 1) вагомості доказів у вигляді показань потерпілих та свідків, 2) вчинення тяжкого кримінального правопорушення покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років; 3) факту відсутності протипоказань для утримання підозрюваного в умовах позбавлення волі та підтверджених захворювань належними доказами; 10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.
Більше того, слідчим суддею не в повній мірі враховано приписи ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного; відсутність сталих соціальних зв'язків підозрюваного; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до предметів самозахисту та їх носіння.
Прокурор вважає, що домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_8 , так як даний запобіжний захід не даватиме змогу постійно контролювати підозрюваного та його дії, що створюватиме реальну ймовірність впливу на проведення розслідування, а також учасників та не є співмірним із вчиненим.
Більше того, слідчий суддя при обранні саме такого виду запобіжного заходу зазначив місцем проживання АДРЕСА_2 , при цьому на переконання сторони обвинувачення грубо та істотно порушив вимоги кримінально-процесуального кодексу, оскільки слідчий суддя постановляючи рішення про застосування домашнього арешту зобов'язаний з'ясувати наявність житла, не зі слів особи, а наявних доказів на які послатися в своєму рішенні, власність майна, оскільки порушується конституційний принцип недоторканності житла, та необхідності з'ясування позиції особи, яка займає чи володіє вказаним майном.
В силу вищезазначеного, прокурор вважає за неможливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 інші більш м'які запобіжні заходи, так як не зможуть запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали, а за наслідками розгляду апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього відповідні обов'язки.
В обґрунтування поважності пропуску строку зазначає, що вступна та резолютивна частини оскаржуваної ухвали слідчого судді у справі проголошені 30.07.2025. Копію повного тексту оскаржуваної ухвали сторона захисту отримала лише 12.08.2025 безпосередньо в суді першої інстанції, про що міститься розписка у матеріалах провадження.
За таких обставин сторона захисту не мала об'єктивної можливості подати апеляційну скаргу в строк, визначений законом, оскільки повний текст ухвали у день проголошення не був складений, а тому були не обізнані про мотиви прийнятого рішення та повноцінно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження.
Щодо апеляційних вимог захисник зазначає, що підозра ОСОБА_8 є необґрунтованою, оскільки доводиться стороною обвинувачення не належними та недопустимими доказами, на які слідчий суддя не міг посилатись у своєму рішенні.
Разом з тим залишились поза увагою доводи сторони захисту з приводу відсутності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, оскільки зміст підозри взагалі не містить описання суб'єктивної сторони такого правопорушення, як і не містить обґрунтування об'єкту злочину.
У контексті обґрунтованості підозри слідча суддя взагалі не взяла до уваги доводи сторони захисту щодо законності дій працівників ТЦК.
Не містить підозра і опису об'єктивної сторони, а саме в чому саме полягали дії ОСОБА_8 , які, на думку прокурора, полягали у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ.
Більше того, зміст підозри не містить опису якій саме законній діяльності ЗСУ нібито перешкоджав ОСОБА_8 та в чому така діяльність полягала.
Не містять матеріали клопотання і показань усіх свідків даної події, а такими свідками були працівники поліції, які прибули на місце події, а також працівник СБУ, який перебував на місці від початку до кінця.
Не надано слідчим суддею оцінки доводам сторони захисту з приводу відсутності у працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 будь-яких повноважень на перевірку військово - облікових документів, як і не надано оцінку його діям, які спрямовані на порушення правил дорожнього руху.
Відсутні в матеріалах клопотання будь-які записи з боді-камер, як працівників ІНФОРМАЦІЯ_2, так і поліцейських, хоча усі останні мають їх застосовувати в обов'язковому порядку.
Без з'ясування усіх цих обставин правильно кваліфікувати дії ОСОБА_8 неможливо.
Дослідивши докази, надані прокурором в обґрунтування поданого клопотання, їх неможливо визнати достатніми для висновку, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, у об'ємі як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв "розумної підозри".
Матеріали клопотання не містять фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
Таким чином, підозра є необґрунтованою, адже обставини викладені в ній не підтверджуються жодними наданими суду доказами, а є лише припущенням досудового слідства, що згідно ст. 62 Конституції України трактується на користь підозрюваного.
Щодо запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на учасників кримінального провадження (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), наявність зазначеного ризику сторона обвинувачення обґрунтовує виключно припущеннями.
Натомість даний довод базується виключно на особистій нічим не підтвердженій версії подій сторони обвинувачення.
ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Щодо висунутого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, то обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді та рішення у справі не прийнято. Разом з тим, прокурором не надано доказів, що в кримінальному провадженні ОСОБА_8 порушував процесуальні обов'язки, зокрема, переховувався від досудового розслідування чи перешкоджав кримінальному провадженню. Слідчий суддя ознайомився з ухвалою суду Фортечного районного суду м. Кропивницького від 05.05.2025 у справі № 404/4148/25, як наполягала сторона захисту, з якої вбачається, що в кримінальному провадженні № 12025120000000240 судом відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
ОСОБА_8 не порушував жодного обов'язку в цьому кримінальному провадженні як на стадії досудового слідства так і на стадії судового розгляду. Однак, такі мотиви чомусь слідчу суддю не переконали.
Тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, не може бути домінуючим критерієм для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Захисник зазначає, що ОСОБА_8 має міцні сталі соціальні зв'язки, офіційно працює на керівних посадах у двох організаціях, а тому ризик переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду має мінімальний ризик інтенсивності.
Щодо можливості впливу на свідків, то прокурор не обґрунтував на яких саме свідків та чому саме може полягати такий вплив, оскільки більшість свідків події вже допитана, про що долучено протоколи їх допиту.
Крім того, абсолютно не зрозуміло, яким чином ОСОБА_8 може впливати на свідків, які є військовослужбовцями та поліцейськими.
Наразі відсутні об'єктивні факти і докази на те, що підозрюваний намагається, намагатиметься або має намір знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Виходячи з оцінки сукупності обставин вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона захисту переконана, що забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередження вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КГІК України, може бути досягнуто шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника; підозрюваного та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних вимог прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту; дослідивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.
Відповідно до ст. 395 КПК України передбачено, апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, то строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Такий висновок сформульовано у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470кмо18) та зазначено, що постановлення ухвали слідчим суддею не пов'язане з вирішенням справи по суті, а рівень складності скарг, які передаються на розгляд слідчим суддям, зазвичай не є таким, що потребує значного часу для складання ухвали щодо їх вирішення, оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК
Зважаючи на викладене, колегія суддів приймає до уваги доводи захисника про поважність пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає, що пропущений строк підлягає поновленню.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вказаних вимог закону під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , слідчим суддею у повному обсязі не дотримано.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 28.07.2025 року о 14 год. 10 хв. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
29.07.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України..
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується, зокрема: протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); довідками КНП «КОЛ КОР»; протоколами допиту потерпілих; витягами з наказів; переліком уповноважених осіб, яким надано право здійснювати перевірку документів та вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним на території міста Кропивницький; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами допиту свідків; дорученням про проведення спільних фільтраційно-профілактичних заходів.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Заперечення сторони захисту про те, що пред'явлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, апеляційний суд до уваги не бере та наголошує на тому, що оцінка доказів з точки зору, в тому числі, допустимості, а сукупності доказів - з точки зору вагомості, достатності та взаємозв'язку, буде надана судом, відповідно до вимог ст. ст. 89, 94 КПК України, на іншій стадії провадження - стадії судового розгляду кримінального провадження по суті, натомість, на теперішній час слідчий суддя під час розгляду клопотання лише вирішує питання щодо достатності певного обсягу зібраних доказів для переконання стороннього спостерігача у тому, що особа причетна до вчинення злочину та стосовно неї існують законодавчо встановлені підстави для обрання запобіжного заходу.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, колегія суддів дійшла таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, колегія суддів вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим посилання прокурора у судовому засіданні на існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не знайдено та не вилучено предмети злочинної діяльності, яких позбувся підозрюваний та намагався зникнути з місця події.
Ризик незаконного впливу підозрюваним на потерпілих та свідків, які вже допитані та коло свідків яких ще не встановлено також має місце, оскільки зміст показань свідків та потерпілих, а також адреси їх проживання відомі підозрюваному.
Враховуючи, що досудове розслідування наразі триває, підозрюваний вказує на інші обставини вчинення злочину, ніж зазначають потерпілі та свідки, ОСОБА_8 може здійснити незаконний вплив на них, оскільки має доступ до їх анкетних даних, а також шляхом застосування підкупу, шантажу та погроз, тим саме матиме можливість перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом впливу на них.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, також слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_8 має відносно міцні соціальні зв'язки з огляду на те, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та з вказаною підозрою категорично не погоджується, з урахуванням ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Сторона захисту зазначає, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Між тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, що не було враховано слідчим суддею при ухвалені судового рішення.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході апеляційного розгляду відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України під час дії воєнного стану, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави.
Правових підстав для обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (як про це просить сторона захисту), колегія суддів не вбачає і вважає, що застосування до ОСОБА_8 тримання під вартою без визначення розміру застави відповідатиме вимога закону з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову.
На думку колегії суддів, на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає. При цьому доводи апеляційної скарги прокурора знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому ухвала слідчого судді підлягає до скасування з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого задовольнити.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання захисника про поновлення строку - задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 .
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_9 , погодженого прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Початок строку дії ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою рахувати з моменту проголошення цієї ухвали з 10.45 год. 13.08.2025.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою до 10.45 год. 29.09.2025.
ОСОБА_8 взяти під варту негайно в залі суду.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4