Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/497/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Атаманова С. Ю.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
12.08.2025 року. м. Кропивницький
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22 грудня 2022 року органом 2301,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 16 травня 2025 року о 19 год. 45 хв. в с-щі Устинівка, Кропивницького району, Кіровоградської області по вул.Богдана Хмельницького №17, керував транспортним засобом Ssangyong, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота та зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.07.2025 по справі, визнавши причину пропуску поважною, та скасувати постанову щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Щодо поважності пропуску строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку оскаржувану постанову на руки він не отримував. Також, зазначає, що одразу після судового засідання він потрапив до лікарні з гіпертонічним кризом, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1531, і досі знаходиться на лікуванні, тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням суду.
Щодо апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що вказана постанова суду є неправомірною і підлягає скасуванню.
В судове засідання апеляційного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явився. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання дистанційно в режимі відеоконференції не подавав.
Від захисника Турчак М.В. надійшло повідомлення про припинення її повноважень щодо захисту ОСОБА_1 .
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 про апеляційний розгляд справи, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованими доводами щодо поважності пропуску строку та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №332608, який містить зазначення встановлених поліцейським ознак алкогольного сп'яніння гр-на ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота та зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя), а також обставину його ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння шляхом відмови від проходження такого огляду у встановленому законодавством порядку;
-актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені алкогольний запах з порожнини рота та зміна забарвлення шкірного покриву, та з якого вбачається не проходження ОСОБА_1 запропонованого працівником поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогу спеціального технічного засобу;
-направленням на огляд водія транспортного засобу від 16 травня 2025 року з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість гр-на ОСОБА_1 , з якого вбачається виявлення поліцейським у останнього запаху алкоголю з порожнини рота, зміну забарвлення шкірного покриву обличчя;
-інформацією з аналітичної системи ІПНП «Інформаційний портал» №54142-2025 від 20 травня 2025 року про непритягнення ОСОБА_1 станом на 16 травня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 16 вересня 2023 року;
-відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , відмова останнього на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння приладом «Драгер Алкотест» на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Виходячи з аналізу доказів у справі апеляційний суд вважає, що викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, порушення вимог п. 2.5 ПДР України (відмова водія від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння) є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому правова кваліфікація дій ОСОБА_1 є правильною.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих йому прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого адміністративного протоколу, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду і вважає, що матеріли справи не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортним засобом та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Суд відхиляє апеляційні доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Всі доводи ОСОБА_1 наведені на заперечення провини у вчиненні правопорушення за ст. 130 КупАП були предметом вивчення, наведені у постанові суду, тому підстав вважати, що судом були порушені вимоги ст. 268 КУпАП не вбачається.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді районного суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, та буде сприяти дотримання особою встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Враховуючи наведене, постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко