Справа № 725/4124/25
Провадження № 2/727/1927/25
12 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Бзової Р.Г.,
представника позивача: Шаповал А.П.,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилався на те, що 08.03.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9662138 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора №77409.
Зазначив, що зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 460 гривень.
На виконання умов кредитного договору, 08.03.2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку №5375-41хх-хххх-1524.
Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 5060 гривень, валюту надання, сторок дії договору та порядок кредитування.
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14831 грн. 32 коп., з яких: 5060 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 9771 грн. 32 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
У порядку та на умовах, визначених у договорі факторингу, позивач зобов'язався передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первісний кредитор зобов'язався відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних первісному кредитору за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від первісного кредитора до позивача відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Аки прийому-передачі - означає письмовий документ, який складається спільно первісним кредитором та позивачем, за формою згідно додатку №2 до договору факторингу, у зв'язку з переходом прав вимоги від первісного кредитора до позивача на умовах договору факторингу, підтверджує передачу позивачу реєстру боржників відповідно до умов договору факторингу та складається в день підписання договору факторингу.
Таким чином, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу та акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14831 грн. 32 коп.
Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2024 року у розмірі 14831 грн. 32 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідачем відзиву на позов подано не було.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила суду, що 08.03.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-9662138. 21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Позивачем відсотки за користування кредитом нараховулись відсотки за період з 08.03.2024 року по 01.06.2024 року. Відсотки було нараховано лише на тіло кредиту, на суму комісії відсотки не нараховувались. Комісію у розмірі 460 гривень було включено в суму кредиту. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила суду, що ОСОБА_1 не заперечує факт отримання кредитних коштів у розмірі 4600 гривень від первісного кредитора. Вважає, що позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» було не вірно нараховано відсотки за користування кредитом, оскільки умовами кредитного договору встановлена відсоткова ставка у розмірі 2,47% в день, однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Також вказувала, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу не відповідають об'єму виконаних робіт та належним чином не підтверджені, тому просила зменшити їх розмір.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, 08.03.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9662138 (а.с.8-12).
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 4600 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю - 03.03.2025 року.
Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,48% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.4 кредитного договору).
У п.1.5 договору, сторони погодили, що за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразовоо комісію у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 460 гривень.
Відповідно до п.2.2 кредитного договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно п.2.8 договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 08.03.2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4600 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатора 77409.
Згідно довідки про ідентифікацію, ТОВ «Макс Кредит» вказаною довідкою підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір №00-9662138 від 08.03.2024 року ідентифікована товариством. Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором 77409; час відправки ідентифікатора позичальнику: 08.03.2024 року о 10:21:17; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380984729445 (а.с.20).
21.10.2024 року ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) уклали договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС (а.с.29-31).
Відповідно до п.2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги (п.2.4 договору факторингу).
У п.4.2.1 договору факторингу передбачено, що протягом 60 робочих днів з дати оплати клієнту суми фінансування, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі зазначеній у п.3.1 цього договору, передати фактору документи, що підтверджують права вимоги, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі.
Згідно реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу №21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року, до ТОВ «ЕЙС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №00-9662138 від 08.03.2024 року у розмірі 14831 грн. 32 коп., з яких: 5060 грн. 00 коп. - залишок заборгованості по тілу кредиту; 9771 грн. 32 коп. - залишок заборгованості по звичайним відсоткам (а.с.38-39).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, суд приходить до наступних висновків.
Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із дослідженого судом кредитного договору №00-9662138 від 08.03.2024 року встановлено, що договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір №00-9662138 від 08.03.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Із договору про споживчий кредит видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 ).
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Відповідно до наданої ТОВ «Платежі онлайн» інформаційної довідки №1289/10, 30.10.2024 року, 08.03.2024 року успішно була здійснена операція з перерахунку грошових коштів у сумі 4600 грн. 00 коп. на картку № НОМЕР_4 (а.с.21-22).
Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.05.2025 року становить 14831 грн. 32 коп., з яких: 5060 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9771 грн. 32 коп. - прострочена заборгованість за процентами (а.с.27).
Таким чином, у підписаному відповідачем договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першоюстатті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2024 року у розмірі 14831 грн. 32 коп., з яких: 5060 грн. 90 коп. - заборгованість по кредиту (4600 гривень - тіло кредиту та 460 гривень- комісія, що була надана одноразово); 9771 грн. 32 коп. - заборгованість по не сплаченим відсоткам зв користування кредитом.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Згідно з п.п.1.2, 1.3 кредитного договору сума ліміту кредитної лінії - 4600 гривень; строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, до 03.08.2025 року.
Відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка -2,47% в день. Знижена процентна ставка - 1,48% в день.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №00-9662138 був укладений 08.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Проспоживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п.1.4.1 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,47 % та 1,48% у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.
Також, суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні вказала, що відсотки за користування кредитом було нарахована за період з 08.03.2024 року по 01.06.2024 року (85 днів).
Вказана обставина також підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості по кредитному договору №00-9662138 від 08.03.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , відповідно до якого первісник кредитором було нараховано відсотки за користування кредитом за період з 08.03.2024 року по 01.06.2024 року (а.с.28).
Так, 4600 гривень (сума кредиту) х 1,00 % = 46 гривень (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими коштами) (за період 01.03.2024 року - дата надання кредиту по 01.06.2024 року включно, дата до якої первісним кредитором були нараховані відсотки).
Таким чином, у період з 08.03.2024 року (дата видачі кредиту) по 01.06.2024 року (строк до якого первісним кредитором були нараховані відсотки) проценти за користування кредиту необхідно обраховувати на суми кредиту 4600 гривень, що дорівнює 3910 гривень (4600 грн. х 1% х 85 днів.).
Тобто, заборгованість відповідача по не сплачених відсотках за договором №00-9662138 від 08.03.2024 року, становить 3910 гривень (період з 08.03.2024 року по 01.06.2024 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Так, представником позивача до позовної заяви було долучено договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року, укладений між АБ «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС»; копію свідоцтва Тараненко А.І. про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.04.2012 року, довіреність від 04.12.2024 року; додаткову угоду №27 до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року, відповідно до якої АБ «Тараненко та Партнери» прийняло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу про захисту прав та інтересів, що відноситься до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема відносно ОСОБА_1 за договором №00-9662065 від 08.03.2024 року.
Також, до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року, відповідно до якого АБ «Тараненко та Партнери» (виконавець) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (клієнт) засвідчують, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2025 року, кількість витраченого часу - 2 години, вартість послуги - 5000 гривень; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2024 року, кількість витраченого часу - 2 години, вартість послуги - 1000 гривень; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №009662138 від 08.03.2024 року на рахунок боржника ОСОБА_1 , кількість витраченого часу 1 година, вартість послуги - 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування зарахування кредитних коштів за кредитним договором №00-9662138 від 08.03,.2024 року на рахунок боржника ОСОБА_1 , кількість витраченого часу - 1 година, вартість послуги - 500 гривень. Загальна вартість наданих послуг 7000 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат з тих підстав, що витрати не відповідають об'єму виконаних робіт та належним чином не підтверджені.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує положення ч.2 ст.141 ЦПК України, згідно яких інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 14831 грн. 32 коп., а судом позовні вимоги ТОВ «ФК» ЕЙС» було задоволено частково у розмірі 8970 грн. 00 коп., тобто задоволено 60% позовних вимог, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. 00 коп., які просить стягнути представник позивача, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 60% від заявлених вимог, що становить 4200 грн. 00 коп.
Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1453 грн. 44 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956), яке розташоване в м.Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, заборгованість за кредитним договором №00-9662138 від 08.03.2024 року у розмірі 8970 грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати у розмірі 1453 грн. 44 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду буде складено 15.08.2025 року.
Суддя Одовічен Я.В.