Справа № 726/2104/25
Провадження №2/726/415/25
Категорія 40
18.08.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Садгірського районного суду м. Чернівці, через систему «Електронний суд», надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому представник позивача Тараненко А.І. просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 571893107 від 14.12.2021 у розмірі 19 008,42 грн, а також судові витрати у справі на оплату судового збору у розмірі 2 442,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
У позові зазначає, що 14.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено Кредитний договір № 571893107 на суму 6 700, 00 грн, у електронному вигляді, у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV446HE) в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Зазначає, що саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Вказує, що відповідно до умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6 700,00 грн 14.12.2021 на банківську карту № НОМЕР_3 Відповідача, яку Відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Однак, станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 19 008,42 грн, яка складається з:
6 685,10 грн - заборгованість по тілу кредиту;
12 323,32 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;
0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Щодо переходу права вимоги, посилається на укладені договори, зокрема:
-28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та Додаткові угоди у тому числі щодо продовження його терміну дії;
-05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01;
-29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Вказує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, а Договори факторингу є дійсними, відповідно до законодавства, містять вимоги конкретного змісту, щодо відступлення прав вимоги до Боржників, що існували на момент переходу цих прав, в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі і майбутніх вимог, містить обсяг таких вимог, та обсяг прав і обов'язків Сторін, Сторонами досягнуто згоди щодо предмета договору факторингу. Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу.
Представник позивача також наводить попередній розрахунок суми судових витрат, що включає в себе окрім судового збору також витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору № 29/05/25-01 від 29.05.2025, Додаткової угоди до нього, Акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно із Договору на суму 7 000 грн, що складається з витрат на: вивчення матеріалів справи: 2 год - 1 000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год - 5 000,00 грн; підготовку адвокатського запиту: 1 год - 500,00 грн; підготовку та подачу клопотань: 1 год - 500, 00 грн.
21.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Венерського О.С., у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у справі та вирішити питання щодо стягнення судових витрат з позивача.
Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, не підтвердив належність вказаної у платіжному дорученні картки ОСОБА_1 . Жоден документ не містить повних банківських реквізитів карткового рахунку для належної ідентифікації. Переказ коштів на картку з замаскованими реквізитами, без прив'язки до конкретної особи, не може свідчити про виконання зобов'язання кредитора в частині надання кредиту, а тому не створює для відповідача обов'язку його повернення. Долучений до матеріалів справи лист на виконання ухвали суду, у якому вказано про те, що на один із рахунків відповідача надходили кошти в розмірі 6 700 грн не містить даних про особу платника та не підтверджує джерело походження коштів.
Вказує, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а одностороннім арифметичним розрахунком, що повністю залежить від волевиявлення однієї сторони. Наявний у матеріалах справи розрахунок не містить всіх необхідних відомостей, зокрема, ставки процентів, кількості днів прострочення, підсумковий загальний розмір заборгованості, підстави нарахування заборгованості, передбачені законом або договором.
Звертає увагу суду і на те, що договір кредитної лінії № 571893107 укладався строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 13 січня 2022 року, а тому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається кредит, виходить за межі взаємних прав на обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже такі очікування не можуть вважатися легітимними.
Заперечує допустимість долученого реєстру права вимоги.
Також у відзиві представник відповідача вказує про понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у справі зазначаючи їх попередній орієнтовний розмір у сумі 19 800 грн, а також зазначаючи, що доказ сплати таких витрат буде наданий протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
29.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Полякова О.В. у якій вважають заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 6685,10 грн. на картковий рахунок відповідача, що підтверджується наданим платіжним дорученням № 5923a1e8-675d-424b-90c8-b979eb585945 від 14.12.2021 з відміткою Товариства, яке містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом у справі.
Звертає увагу суду і на те, що відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним.
Відповідач вказує на «замасковані реквізити», однак згідно з ч. 1 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги», надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Тобто, ТОВ 2Манівео швидка фінансова допомога» замаскувавши реквізити виконував вимоги законодавства про захист персональних даних.
Оскільки видача кредиту підтверджена належними доказами суд має правові підстави задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідач ставить під сумнів факт надання кредитних коштів та їх отримання відповідачем, однак не надає: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами.
Вказує, що надані позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020, Реєстр прав вимог № 9 від 30.05.2023 та № 29/05/25-Е від 29.05.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Наголошує, що сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених позивачем, а відображає фактичний обсяг боргових зобов'язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими позивач набув право вимоги в порядку, передбаченому статтею 516 Цивільного кодексу України. Більше того, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов'язків як нового кредитора.
Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Підтверджує правомірність нарахування відсотків, наводить їх розрахунок із посиланням на положення договору, підписаного сторонами, вказує нормативно-правове обґрунтування щодо нарахування відсотків. Зазначає, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.
Заперечує співмірність витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу суду на те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об'єктивних факторів, що впливають на їх вартість.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сформовано у системі «Електронний суд» та подано до Садгірського районного суду м. Чернівці.
Згідно із відомостями протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа 18.06.2025 передана на розгляд головуючого судді Асташева С.А.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 23.06.2025 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 08.07.2025. Також ухвалою суду за клопотанням позивача витребувано низку доказів у справі, які отримані судом 02.07.2025.
У зв'язку із надходженням клопотання представника відповідача судове засідання у справі відкладено на 21.07.2025, яке в подальшому теж відкладено у зв'язку із надходженням відзиву на позов на 18.08.2025.
Позивач у позові просив розгляд справи проводити за відсутності його представника, підтримав позовні вимоги та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (за адресою реєстрації), про поважні причини неявки суд не повідомив. Залучив до участі у справі представника.
Представник відповідача Венерський О.С. скерував клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.
Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки у судове засідання учасники справи не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, надавши їм відповідну оцінку, доходжу таких висновків.
Суд встановив, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (Договір кредитної лінії) № 571893107, у формі електронного документа з використанням електронного підпису за яким Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6 700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 6700 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернений до 13.01.2022.
Відповідно до п. 1.7 Договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 13.01.2022. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
За користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в порядку визначеному п. 1.9 Договору, а саме:
виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;
за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Як убачається із Договору, він підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджується розділом 6 Договору «Реквізити сторін».
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Також суду надано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 571893107 від 14.12.2021, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритм дій в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Згідно із даними Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі одноразовий ідентифікатор MNV446HE відправлено позичальнику 14.12.2021 на номер телефону НОМЕР_1 та введено ним з метою підписання договору, а також 14.12.2021 відбулося перерахування грошових коштів позичальнику, відповідно до поданої 14.12.2021 Заявку на отримання грошових коштів в кредит у якій відповідач вказав номер карти на який має бути надано кредит.
Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказує, що виконало свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 571893107 від 14.12.2021, відповідно до Довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг Отримувача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», Код банку (МФО): 322001, Код за ЄДРПОУ: 21133352; Особа Отримувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; Рахунок/платіжна карта Отримувача: НОМЕР_3, Термін дії: 06.2029; Сума платіжної операції: 6700,00 грн.; Ідентифікатор платіжної операції: 786e3d9a-5a0a-4931-9e5c-258d407b82ff; Дата ініціювання платіжної інструкції: 14.12.2021 11:52:24; Дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 14.12.2021 11:53:10.
Також надано письмові пояснення, відповідно до яких Товариство є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг, а отже не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 571893107 від 14.12.2021, наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 6685,10 грн за тілом кредиту та 10 701,48 за процентами.
Згідно із даними виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором № 571893107 від 14.12.2021 заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» та перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором складає 19 008,42 грн та складається з: 6 685,10 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 12 323,32 гривень - прострочена заборгованість за процентами.
Також суд встановив і те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та Додаткові угоди (№ 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 № 27 від 31.12.2021, № 32 від 31.12.2023 щодо продовження його терміну дії).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п.1.3 договору факторингу).
У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 173 від 15.02.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (17 386,58 грн).
Суду надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 173 від 15.02.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимоги № 173 від 15.02.2022.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого позивач вказує, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання цього Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (19008,42 грн).
Також суду надано платіжні інструкції та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач вказує, що Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 008,42 грн.
За цим договором фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Також суду надано Платіжні інструкції про перерахування коштів від позивача до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за купівлю прав вимог; Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 29.05.2025 до Договору факторингу № 29/05/Е від 29.05.2025.
Суд отримав витребувані за клопотанням докази від АТ «Універсал Банк» відповідно до яких на ім'я ОСОБА_1 Банком була емітована платіжна картка НОМЕР_3 та на цей картковий рахунок 14.12.2021 був зарахований платіж у сумі 6 700 грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та чи знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Також долучено дані про рух коштів по картці ОСОБА_1 .
Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить із того, що згідно із положеннями ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді та виконання його умов кредитором.
14.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 571893107 в електронній формі шляхом підписання такого електронним підписом відповідача (№MNV446HE- одноразовим ідентифікатором).
Зазначені обставини стороною відповідача не спростовані.
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У цій справі суд встановив, що вказаний договір про відкриття кредитної лінії було укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV446HE через електронну адресу: rusnak.ewe@gmail.com, номер телефону НОМЕР_1 .
Під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Також, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт перерахунок коштів з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картрахунок ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що банківська картка з номером НОМЕР_3 належить відповідачу та на цей картковий рахунок 14.12.2021 був зарахований платіж у сумі 6 700 грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та вказаний у фінансових документах відповідача.
Натомість відповідачем не спростовано та не надано доказів протилежного.
Посилання на маскування у наданих позивачем документах даних щодо повного номеру карткового рахунку суд вважає безпідставними, оскільки такі дії вчинені на виконання положень ч. 1 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги», відповідно до яких надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Тобто, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» замаскувавши реквізити виконував вимоги законодавства про захист персональних даних.
Доказів оплати заборгованості та повернення отриманих у кредит коштів кредитору не долучено.
Більше того, у долучених розрахунках вказано про часткову оплату заборгованості за кредитним договором, що свідчить про те, що ОСОБА_1 усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним.
Також суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, щодо того, що сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених позивачем. Натомість, вона відображає фактичний обсяг боргових зобов'язань, які були нараховані попередніми кредиторами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Тобто, позичальник 1 - отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2 - отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість, у позичальника виникає зобов'язання 1 - повернути грошові кошти у встановлений строк та 2 - сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Кредитним договором № 571893107від 14.12.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору.
Разом із тим, що стосується переходу права вимоги за Кредитним договором до Позивача, суд звертає увагу на таке.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
В п.2.1.1.5. Договору № 571893107 від 14.12.2021 передбачено, що кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі.
Згідно з п. 5.21 Договору № 571893107 від 14.12.2021 у разі відступлення права вимоги за Договором третій особі, в тому числі внаслідок укладення договору факторингу або у разі залучення колекторської компанії Кредитодавець, протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором новому кредитору або залучення колекторської компанії, повідомляє про це Позичальника шляхом надсилання звичайного поштового відправлення із позначкою «вручити особисто» за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи Позичальника, та/або шляхом надсилання текстових, голосових повідомлень чи електронних листів на електронну пошту Позичальника, вказану в заявці та шляхом відображення відповідного повідомлення в особистому кабінеті. При цьому повідомлення вважається отриманим Позичальником з часу відправки відповідного листа на поштову та/або електронну адресу Позичальника та відображення в особистому кабінеті.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 571893107 від 14.12.2021 та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов'язаних із дійсною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 серпня 2023 року в справі №910/19199/21 виснувала, що з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).
З матеріалів справи вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».
Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, так і укладення Договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020, грошові зобов'язання відповідача за договором кредитної лінії № 571893107 від 14.12.2021 ще не існували, оскільки виникли після повторної переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , то у первісного, другого і третього кредиторів не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке могло бути передано ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року з подальшим укладенням й додаткових угод і наступній передачі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», оскільки як і сам кредитор у довідці вказує про передачу такого права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
В Додатковій угоді до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що право вимоги - це права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Однак в п.2.1.1.5. Договору № 571893107 від 14.12.2021 сторони визначили, що кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі. Отже, враховуючи, що строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та діє до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.7 Договору, тобто з 14.12.2021 до 13.01.2022.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 й подальших додаткових угод до нього не існувало та сторони не могли передбачити, що 14.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе спірний кредитний договір з відповідачем.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, як і в додаткових угодах до вказаного договору, сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Таким чином суд вважає, що позивачем ТОВ «ФК «Ейс» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому і другому етапах - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК Ейс».
Крім того, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи реєстри прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід'ємною частиною.
Суд вважає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ТОВ ФК «ЕЙС» не довело своє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором № 571893107 від 14.12.2021, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також суд вирішує питання судових витрат у справі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 442 гривні 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв'язку із подачею позову в електронному вигляді (платіжна інструкція № 17719 від 16.06.2025), а оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, суд не знаходить підстав для стягнення таких витрат із відповідача.
Також у зв'язку із відмовою у позові суд не стягує із відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст.ст. 512- 514, 1077, 1078, 1081 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев