Справа № 643/8247/25
Провадження № 2/643/4020/25
18.08.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Вишнякової Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
У травні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пшиннік О.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить: збільшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 у справі №643/1422/16-ц та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.05.2025).
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пшиннік О.В. зазначив, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 у справі №643/1422/16-ц, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 10 лютого 2016 року і до досягнення сином повноліття. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 у справі № 643/11699/16-ц, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 липня 2014 року в Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №660 - розірвано. Позивач та Відповідач від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Дитина проживає разом із матір'ю, ОСОБА_7 . На теперішній час, з урахуванням умов повномасштабного вторгнення рф на територію України, суми у 1 000,00 грн. на утримання неповнолітньої дитини не вистачає. Також ОСОБА_1 , окрім сина ОСОБА_3 , має ще неповнолітніх дітей, які народилися після прийняття рішення Московським районним судом м. Харкова від 25.10.2016 у справі №643/1422/16-ц про стягнення аліментів, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На теперішній час позивач разом із трьома неповнолітніми дітьми через повномасштабне вторгнення рф на території України мешкають у Німеччині. Таким чином у позивача значно змінився як і сімейний, так і матеріальний стан обумовлений наявністю трьох неповнолітніх дітей та чоловіка, який перебуває на службі у Збройних силах України, що відповідає положенням ст. 192 СК України. Відповідач жодним чином не приймає участі у додаткових витратах на дитину, усі витрати здійснює позивач. Розмір аліментів встановлений рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.10.2016 у справі №643/1422/16-ц на теперішній час не відповідає мінімальним потребам утримання дитини та потребує збільшення до 5 000,00 грн. Відповідач здоровий та працездатний, має значний дохід (не офіційний), не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, та зможе сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі 5 000,00 00 гривень.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 27.05.2025, позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_10 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановлений законом порядок.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі ст.280 ЦПК України.
Зважаючи на те, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м.Харкові та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони з 04 липня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Московського районного суду м.Харкова від 07.12.2016 було розірвано.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 25.10.2016, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Зміївського району , Харківської області на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 10 лютого 2016 року і до досягнення сином повноліття.
Позивач ОСОБА_1 09.01.2024 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та після державної реєстрації шлюбу її прізвище « ОСОБА_6 ».
Крім того, ОСОБА_1 має ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого вказаний « ОСОБА_12 » та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якого вказаний « ОСОБА_13 ».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним.
Але, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Разом з цим, подані до суду позивачем документи на підтвердження обставин заявленого ним позову викладені німецькою мовою, а належно оформленого перекладу на державну мову до матеріалів справи не долучено, що суперечить вимогам ст. 10 Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України.
Водночас, із наданих ВССУ роз'яснень, які викладені у листі "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" № 24-754/0/4-13 від 16.05.2013 року вбачається, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх матеріально засвідченим перекладом українською мовою.
Зазначене узгоджується і з практикою Верховного Суду, зокрема аналогічний висновок прослідковується у Постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі № 910/4473/17.
У зв'язку із цим, суд притримується позиції, що докази, не перекладені з німецької мови на українську мову та не засвідчені належним чином в нотаріальному порядку не можуть вважатися належними та допустимими доказами по справі, оскільки не оформлені в установленому законом порядку, що не дозволяє суду встановити дійсний зміст таких документів та чи можуть вони слугувати підтвердженням заявлених у позові вимог.
Таким чином, надані позивачем документи, викладені на німецькій мові є неналежними та допустимими доказами по справі.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася, у тому числі на те, що у неї зросли потреби на утримання дітей, та суми у розмірі 1 000,00 грн. на утримання неповнолітньої дитини не вистачає.
Разом з тим, предметом доведення у спорах про зміну раніше визначеного розміру аліментів є не переоцінка обставин, які були підставою для попереднього визначення розміру аліментів, а доведення змін, які відбулися у подальшому.
В оцінці вказаних доводів позивача, судом враховано, що з наданих позивачем до суду доказів не вбачається наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів, позивачкою не надано.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Будь-яких доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров'я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов'язком.
Щодо доводів позивача, стосовно того що розмір аліментів є меншим за мінімальний розмір аліментів суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Суд звертає увагу, що Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.
Крім того, суд звертає увагу, що Законом України № 2475-VIII від 3 липня 2018 року внесені зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, згідно яких розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Отже, доводи позивача не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт зміни цін, наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Крім того сам факт укладення ОСОБА_1 другого шлюбу з ОСОБА_11 , та наявність у позивача інших дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не свідчить про погіршення матеріального стану отримувача аліментів, а забезпечення дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покладається на їх батьків, а не на відповідача, який не є їх батьком.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи, що позивачкою не було доведено суттєвого покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також значного погіршення її матеріального стану, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.08.2025.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.М.Довготько