Справа № 344/4564/25
Провадження № 2/344/2445/25
12 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 («Відповідач»), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, суму заборгованості:
за кредитним договором №104157700 в розмірі 22 834,40 грн., з яких:
14 720,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
6274,40 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою;
1840,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Позовні вимоги мотивувало тим, що Відповідачем ОСОБА_1 не виконано умов укладеного з ТОВ «Мілон» кредитного договору в електронній формі, зокрема, не повернуто основну суму кредиту та не сплачено відсотки в повному обсязі.
На підставі укладеного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до ОСОБА_1 , у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.
Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представником Відповідача Якубіва В.В. на адресу суду подано відзив на позов, у якому він заперечив проти позовних вимог, зокрема, посилався на відсутність у матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 18400,00 грн. відповідач запресує факт отримання грошових коштів в кредит від ТОВ «Мілоан» у зазначеному розмірі. Також посилається на те, що Відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування.
В подальшому представниками сторін на адресу суду подано відповідь на відзив та письмові пояснення.
Представник Відповідача на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.
11.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №104157700 (індивідуальна частина) (надалі - також «Кредитний договір»), який підписано одноразовим ідентифікатором U30537.
Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п.6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Як зазначено у п.1.2 вказаного Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 18 400,00 грн.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Договору кредит надаєтьсястроком на 24 дні, з 11.01.2022 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 04.02.2022 року.
Згідно п.п.1.5 Договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6256.00 грн. в грошовому виразі та 8,471.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 24656.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 1840.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 4416.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п1.5.2 договору).
Згідно п.п.1.6.,1.7. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Підписанням кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особовому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами.
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №104157700 від 11.01.2022 року сформовано графік платежів за Договором про споживчий кредит №104157700 від 11.01.2022.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено також паспорт споживчого кредиту №104157700, який є Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №104157700 від 11.01.2022.
З копії платіжного доручення №37963287 від 11.01.2022 року вбачається, що 11.01.2022 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ грошових коштів на імя отримувача ОСОБА_1 у сумі 18400,00 грн., згідно договору 104157700.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» згідно кредитного договору 104157700 укладеного з ОСОБА_1 .
16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 22834,40 грн., з яких: 14720,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6274,40 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1840,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» підписано АКТ прийому передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року.
З моменту отримання прав вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій Відповідачу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами, а договір факторингу Відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у Позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорах, наявне право вимоги до Відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що:
11.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит №104157700 (індивідуальна частина) в електронній формі на суму 18400,00 грн.
Факт укладення цього договору представник Відповідача не заперечив.
Доводи представника Відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів отримання Відповідачем кредитних коштів у розмірі 18 400,00 грн. Судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи міститься електронне платіжне доручення №37963287 від 11.01.2022 року, зі змісту вбачається, що 11.01.2022 року ТОВ «Мілоан» здійснило переказ грошових коштів на ім'я отримувача ОСОБА_1 у сумі 18400,00 грн., згідно договору 104157700.
У вказаному платіжному дорученні міститься номер платіжної карти НОМЕР_1 , на яку здійснювався переказ коштів на ім'я отримувача ОСОБА_1 , який як це передбачено розділом 2 кредитного договору, вказано позичальником.
В силу принципу змагальності Відповідачем не спростовано вищевказаного факту, як і не надано доказів на підтвердження того, що платіжна карта , на яку здійснювався переказ кредитних коштів, ОСОБА_1 не належить.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитними договорами.
Докази, які б спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
В кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, котрі належать останньому, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем в повному обсязі не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону з боку Відповідача.
Також зі змісту Відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором Судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до підпункту 2.3.1.1 (Пролонгація на пільгових умовах) кредитного договору ініцював та виконував умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, сплачуючи комісію у розмірі 10% (1840,00 грн.), тобто двічі пролонговував строк кредитування по 15 днів.
Отже, зі змісту Відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором Судом встановлено, що фактично строк кредитування становив 51 день (24 дні + 15 днів + 12 днів), і попереднім позикодавцем у вказаний строк правомірно нараховувалися вдсотки за користування кредитними коштами.
Крім того, зі змісту даного документу Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснено наступні погашення:
07.02.2022 року - 1840,00 грн. - сплата тіла кредиту
07.02.2022 року - 1840,00 грн. - сплата процентів по кредиту
22.02.2022 року - 1840,00 грн. - сплата тіла кредиту
22.02.2022 року - 1840,00 грн. - сплата процентів по кредиту.
Отже, загалом ОСОБА_1 погашено тіла кредиту в сумі 3680,00 грн. та суми відсотків у розмірі 3680,00 грн.
Доказів погашнння іншої частини заборгованості суду не надано.
Таким чином, сума тіла кредиту у 14 720,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту Відповідачем Суду не надано.
Щодо стягнення суми відсотків за користування кредитом, Суд зауважує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено Судом, за кредитним договором №104157700 від 11.01.2022 року кредит надавався на 24 днів. Відповідно до підпункту 2.3.1.1 (Пролонгація на пільгових умовах) кредитного договору ОСОБА_1 ініцював та виконував умови пролонгації строку кредитування на пільгових умовах, сплачуючи комісію у розмірі 10% (1840,00 грн.), тобто двічі пролонговував строк кредитування по 15 днів. Отже, загальний строк кредитування становить 51 день днів (24 дні + 15 днів + 12 днів).
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитними договорами Позивачем нараховувалася в межах строку кредитування за даними договорами та за процентними ставками згідно пунктів 1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору.
Однак, в кредитному договорі №104157700 від 11.01.2022 року відсутній пункт 1.5.3, а тому нарахування на підставі цього пункту відсотків (05.02.2022, 06.02.2022. 07.02.2022 по 920,00 грн. коного разу) є безпідставним.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що:
за кредитним договором №104157700 від 11.01.2022 року проценти можуть бути нараховані строком не більше 51 календарних днів, так як сторони є вільними в укладенні договору, тобто строку, на який були надані кредитні кошти з урахуванням узгодженої пролонгаціїі, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом у пунті 1.5.2 кредитного договору, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки:
4416,00 грн. (за період з 11.01.2022 року по 04.02.2022 року включно) + 2318,40 грн. (за період з 08.02.2022 року по 21.02.2022 року) + 1784,80 грн. (за період з 22.02.2022 року по 03.03.2022 року) = 8519,20 грн.
З урахуванням загальної суми погашення ОСОБА_1 процентів (3680,00 грн.) розмір відсотків становить: 8519,20 грн. - 3680,00 грн. = 4839,20 грн. Вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Із пункту 1.5.1. Договору про споживчий кредит №103169512 від 26.01.2022 року встановлено, що комісія за надання кредиту становить 1840,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.
Комісія за своєю природою - це грошова сума, одноразовий платіж, що списується клієнтом як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг, а тому суд приходить до висновку, що розмір комісії встановлений пунктом 1.5.1. кредитного договору, відповідно вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню часково.
Судовий збір слід розподілити у відповідності до ст 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат представника Відповідача на правничу допомогу, заявлену до стягнення у розмірі 5000,00 грн.
Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником Відповілача до матеріалів справи долучено відповіні докази.
Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до відмовлених позовних вимог 314,00 грн. (6,28% х 5000.00 грн. = 314,00 грн.) як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 288-289 ЦПК України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк», суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №104157700 (індивідуальна частина) від 11.01.2022 року в розмірі 21 399,20 грн., з яких:
14 720,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
4 839,20 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою;
1 840,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, втрати зі сплати судового збору в сумі 2837,73 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , втрати на правничу допомогу в сумі 314,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.