Справа № 216/1657/25
провадження №2/216/1628/25
14 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гайтко Л.А.
за участю секретаря судового засідання Маленької Т.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю, -
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю.
Позивачка просить суд постановити рішення, яким визнати за нею - ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 44,1 м.кв, житловою площею 25,9 м.кв., з господарськими та побутовими будівлями: глинобитним, обкладений цеглою сарай Б, огорожа 1-2.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 13.03.2025 року.
Ухвалами суду від 13.03.2025 року, 23.04.2025 року та 06.06.2025 року судом були витребувані докази по справі.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією актового запису про смерть № 789 від 25.12.2913 року, був виключений зі складу співвідповідачів по справі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Тімуш К.О. в судове засідання не з'явилася, надала суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, розглядати справу за відсутності представника виконкому.
Наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення справи по суті.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та родиною з 2003 року мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , який належить чоловікові на підставі Договору дарування житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами та земельної ділянки, який посвідчений 07 грудня 2021 року приватним нотаріусом Пахомовою Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 9627 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 288817537 від 07.12.2021 р. До дарування даний будинок належав матері чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Поруч з будинком сім'ї позивача, в будинку АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_5 , 1944 року народження його дружина ОСОБА_6 , 1946 року народження та їх син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Даний будинок за життя належав ОСОБА_6 , яка отримала його у спадок від свого батька ОСОБА_7 на підставі заповіту, посвідченого старшим державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Садовніковою Т.О. 04 травня 1979 року і зареєстрованого у реєстрі за № 3-2398.
ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданого Центрально-Міським відділом «ЗАГС» 09 липня 1980 року, ОСОБА_5 також помер, дата смерті невідома. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Центрально - Міського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2004 року Серії НОМЕР_1 .
Після смерті матері ОСОБА_6 , яка була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 12 червня 2009 року отримав у спадок вказаний будинок разом із господарчими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що підтверджується Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВМЕ № 567406 від 12.06.2009 р. виданого державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М.
25 травня 2010 року ОСОБА_2 був засуджений Центрально- Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України до 7 (семи) років позбавлення волі та на підставі ст. ст. 20, 94, 96 Кримінального кодексу України до ОСОБА_2 було застосовано примусова амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку за місцем відбування покарання. В зв'язку з цим ОСОБА_2 останній раз перебував у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 на початку лютого 2010 року.
З моменту відсутності ОСОБА_2 , а саме з лютого 2010 року, позивачка ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком почали доглядати будинок ОСОБА_2 , з метою недопущення погіршення його стану та занедбаності.
У подальшому, приблизно з червня 2010 року, позивачка з чоловіком почали не тільки доглядали за будинком, а й у відкритий спосіб ним користуватись та володіти, це проявлялось у здійсненні поточного ремонту, а саме: фарбуванні вікон, дверей, полагодженні покрівлі, внутрішніх робіт у будинку, полагодженні внутрішнього замощення в дворі домоволодіння, полагодженні паркану, опалювані будинку в зимовий період року (власним дровами) та інше, ведення садівництва та городництва, а саме: оброблювані земельної ділянки, саджанні різних овочей, догляду за садом, який знаходиться на території домоволодіння, а також здійснювані інших господарських робіт по збереженню будинку в придатному для життя стані.
Також, позивачка неодноразово намагалась відновити постачання, світла, газу та води, однак постачальниками даних послуг їй було відмовлено в цьому, так як вона не являється власником даного майна.
Всі вказані дії проводились позивачкою та її чоловіком у відкритий, добросовісний спосіб та навіть можна сказати з погодження мешканців вулиці на якій вони мешкають.
Також факт того, що позивачка разом зі своєю родиною починаючи з червня 2010 року мешкає в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 безперервно та відкрито ним користується і володіє, а також те, що будинок знаходиться у доглянутому стані та заборгованості щодо утримання даного майна не має підтверджується Актом від 03.02.2025 р. р. та Актом від 13.02.2025 р., які складено головою квартального комітету № 2.
Починаючи з червня 2010 року, позивачка постійно намагалась розшукати попереднього власника даного майна ОСОБА_2 , але ніяких відомостей про нього вона так і не зуміла знайти, в зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з даною позовною заявою, з метою належного утримання будинку та недопущення накопичення боргів.
Допитані у судовому засіданні у якості свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожна окремо, надали суду пояснення, що багато років є сусідами сім'ї позивача, та пам'ятають сусіда ОСОБА_2 , який відсутній за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 з 2009 року, натомість сім'я позивача з часу відсутності ОСОБА_2 , та по теперішній час доглядає, піклується, користується нерухомим майном, який належав ОСОБА_2 .
Викладені у заяві обставини підтверджуються матеріалами справи.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 233 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
У відповідності до ч.1 ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п'ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.
Велика Палата Верховного суду в своїй Постанові від 14 травня 2019 року по справі №910/17274/17 зазначає, що:
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Верховний суд в своїй Постанові від 28 квітня 2020 року по справі № 552/1354/18 зазначає, що за набувальною давністю може бути набуте право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребування якого власнику було відмовлено.
За таких підстав суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки ОСОБА_1 з 2010 року добросовісно відкрито та безперервно володіє фактично усім домоволодінням розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 44,1 м.кв, житловою площею 25,9 м.кв., з господарськими та побутовими будівлями: глинобитним, обкладений цеглою сарай Б, огорожа 1-2.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 76, 81, 109, 141, 264-265 ЦПК України, ст. 344 ЦК України,119 ЗК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, про визнання права власності на домоволодіння за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за позивачкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНН НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 44,1 м.кв, житловою площею 25,9 м.кв., з господарськими та побутовими будівлями: глинобитним, обкладений цеглою сарай Б, огорожа 1-2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Суддя: Л.А. ГАЙТКО