180/1154/25
3/180/609/25
18 серпня 2025 р. Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою
АДРЕСА_1 ,-
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу Серія ВАД № 410868 від 08.06.2025 року, складеного інспектором СППП ВП №1 Нікопольського РУП лейтенантом поліції Будченко І.І., 08.06.2025 року о 11 год. 39 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до дитини ОСОБА_2 .. Правопорушення вчинено повторно протягом року про, що працівниками поліції було складено протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З 19.12.2024 року ст. 173-2 КУпАП викладена в новій редакції, відповідно до якої адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже з 19.12.2024 року обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
При цьому відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності по ч 3 ст.173-2 КУпАП, тобто за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню - вчинення домашнього насильства.
При цьому у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАД №410868 від 08.06.2025 року не зазначено в чому саме проявилося вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та яка саме шкода була завдана малолітній особі його діями.
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Між тим, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП додано письмові пояснення останнього, в яких він вину не визнає; рапорт працівника поліції, який відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № №524/5741/16-а не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, а також письмові пояснення співмешканки та свідків, які взагалі не містять посилань на те, що насилля було вчинено відносно дитини, сукупність яких не є достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не доведено обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
На підставі викладеного та ст. 173-2 КУпАП, керуючись ст.ст. 247,252,280,283,284,285 КУпАП, суддя-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: О. С. Янжула