справа № 235/4927/24
провадження № 1-кп/208/399/25
13 серпня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського, у складі головуючого: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,
в режимі відео конференції: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 62024050010004328, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
В провадженні суду знаходиться зазначена справа. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
У справі допитано обвинуваченого, досліджені письмові матеріали, переглянуто відеодокази. Обвинувачений заявив клопотання про надання йому правової допомоги за рахунок держави.
У справі призначено адвоката, який заявив про необхідність надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке аргументовано наступним.
ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи викладене, прокурор вважає неможливим забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання. Вважає обвинувачення не підтвердженим будь-якими доказами. Він не відмовлявся від виконання наказу, він просив надати йому кваліфіковану медичну допомогу. Свідки, яких хоче допитати прокурор, на його думку нічого корисного не повідомлять. Він тривалий час перебуває під вартою. Просив обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Адвокат підтримала думку підзахисного. ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою. Сама по собі тяжкість обвинувачення та суворість покарання не може бути врахована при продовженні найсуворішого запобіжного заходу. ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки і його належну процесуальне поведінку цілком можливо забезпечити шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції», вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі військовослужбовець ОСОБА_7 може переховуватись від суду, з огляду на міру покарання яка йому загрожує у разі визнання винним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на даний час суд вважає мінімізованим, і при вирішенні клопотання прокурора не враховується.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, її розмір, судом встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183-184 КПК України, суд -
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 10.10.2025 року, з утриманням військовослужбовця в умовах гауптвахти, з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою, окрім застави, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1