ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15781/25
провадження № 2-з/753/157/25
"18" серпня 2025 р. суддя Дарницького районного суд міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
24 липня 2025 року ТОВ «Євро Смарт Пауер» звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2025 року матеріали позову передано в провадження судді Осіпенко Л.М.
Ухвалою суду від 6 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження на 29 вересня 2025 року.
14 серпня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14 серпня 2025 року, який здійснений на підставі розпорядження керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року № 112, заяву про забезпечення позову передано судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до частин першої, третьої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали долучені до заяви, враховуючи наявні матеріали справи (позов, відзив на позовну заяву та інші заяви з процесуальних питань), суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову представник позивача зазначає, що 10 лютого 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким відповідач отримав в боргу кошти у розмірі 2000000 грн, що еквівалентно 50000 доларів США на строк до 30 червня 2025 року. У визначений договором строк відповідач кошти позивачу не повернув. Позивач зазначає, що відповідач є найманим працівником позивача, та позивачу стало відомо, що після укладання договору позики відповідач здійснив правочин на відчуження ліквідного майна (частину квартири), яке належало йому на праві власності на користь своєї дружини ОСОБА_2 , а отже відповідачем створюються умови, за який при ухваленні рішення на корить позивача буде утруднено його виконання, або стане зовсім неможливе.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Те, що особа ще не вчинила дії, які б могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як в одноосібного власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2025 року між позивачем та відповідачем підписано договір грошової позики, відповідно до пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач отримав 2000000 грн, що еквівалентно 50000 доларів США строком до 30 червня 2025 року.
З інформації з ДРРП, яка долучена до заяви про забезпечення позову, вбачається, що 27 лютого 2025 року між відповідачем та ОСОБА_2 укладеного договір дарування частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала відповідачу.
Позивач зазначає, що відповідач на цей час борг не повернув, а отже між сторонами наразі існує спір.
Відповідно до долучених до заяви про забезпечення позову документів (інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформації з ДРРП та довідок про оціночну вартість об'єктів нерухомості) станом на липень 2025 року за відповідачем на праві власності зареєстровані такі земельні ділянки: кадастровий номер 3222788601:01:005:1156, загальною площею 0,13 га, вартістю 12723,70 грн; кадастровий номер 3222788601:01:005:1155, загальною площею 0.13 га, вартістю 12723,70 грн; 1/3 частка земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0089, загальною площею 2 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка, вартістю 485744,47 грн.; 1/3 частка земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0088, загальною площею 2 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка, вартістю 485744,47 грн.; 1/3 частка земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0090, загальною площею 0,9213 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка, вартістю 3713,30 грн.; 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер 3222481202:02:007:0082, загальною площею 0,141 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 763840,81 грн.
Отже, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, враховуючи те, що предметом спору є грошові кошти в загальному розмірі 2000000 грн, зважаючи на те, що після укладання договору позики, відповідач вжив дії щодо дарування частки квартири дружині, з огляду на ціну позову та вартість вказаних земельних ділянок, суд зазначає про наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, може в майбутньому суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду або призведе до подання нових позовів для відновлення порушеного права позивача, у випадку задоволення позовних вимог, та вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані вище земельні ділянки підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний представником позивача спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд доходить висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:
1. земельну ділянку кадастровий номер 3222788601:01:005:1156, загальною площею 0,13 га;
2. земельну ділянку кадастровий номер 3222788601:01:005:1155, загальною площею 0.13 га;
3. 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0088, загальною площею 2 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка;
4. 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0089, загальною площею 2 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка;
5. 1/3 частку земельної ділянки кадастровий номер 1820988003:02:002:0090, загальною площею 0,9213 га, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Брусилівський район, с. Дібрівка;
6. частку земельної ділянки кадастровий номер 3222481202:02:007:0082, загальною площею 0,141 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер», ЄДПРОУ 42547705, м. Київ, пр-т Соборності, 15, каб. 219
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
Суддя: Шаповалова К.В.