Справа №712/8441/25
Провадження № 2/712/3491/25
18 серпня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю: секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
представників відповідача Бульби Т.І., Пустобаєвої О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном,
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
Позивачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Зарубу С.О., звернулася до суду з позовом до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про усунення перешкод у користуванні належним їй майном.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що на підставі договору дарування від 03.11.2023 вона набула у приватну власність дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:014:0025 площею 0,0168 га та 7110136700:02:014:0026 площею 0,0031 га, а також 71/100 частку у праві власності на приміщення житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Позивачка 08.02.2024 подала до Департаменту «ЦНАП» заяви про зняття з реєстрації місця проживання третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вказаною адресою. Однак 09.02.2024 відповідач прийняв рішення про відмову в задоволенні заяв з підстав ненадання згоди співвласників, посилаючись на пп. 3 п. 87, п. 63 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207.
ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки нею було подано повний перелік документів, необхідних для проведення зняття з реєстрації місця проживання, а орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти лише на підставі та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.
Посилаючись на положення Конституції України, Житлового кодексу УРСР та Цивільного кодексу України, позивачка зазначає, що як власник майна має право на його володіння, користування і розпорядження, у тому числі й на усунення перешкод у здійсненні цих прав, зокрема шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
З урахуванням наведеного, позивачка просить суд усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідач - Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради подав відзив на позов, у якому зазначив, що вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що регулювання питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання здійснюється Законом України «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX та Порядком декларування та реєстрації місця проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.
Відповідно до вимог цього законодавства, у разі звернення із заявою про зняття особи з реєстрації місця проживання власник житла повинен подати не лише документи, що підтверджують право власності, але й згоду співвласників житлового приміщення, підтверджену підписом у заяві.
Департамент зазначив, що за результатами перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено наявність співвласників за спірною адресою, які не надали згоди на зняття з реєстрації осіб, про яких заявляла позивачка. У зв'язку з цим, рішенням від 09.02.2024 правомірно відмовлено у задоволенні поданих заяв на підставі п.п. 3 п. 87 Порядку, оскільки пакет документів виявився неповним.
Таким чином, відповідач вважає свої дії законними, здійсненими у межах наданих повноважень і у спосіб, визначений чинним законодавством, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі
Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення, позиції сторін в судовому засіданні
Позовна заява ОСОБА_1 надійшла 19.06.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.06.2025 позовна заява залишена без руху.
Представником позивача ОСОБА_5 24.06.2025 подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідачем 16.07.2025 подано відзив на позов, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю.
В судове засідання 13.08.2025 позивачка та її представник не з'явилися. Від представника позивачки ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Представники відповідача ОСОБА_6 та Пустобаєва О.М. проти задоволення позову заперечували. Додатково звернули увагу на те, що позивачка та її представник обґрунтовують позовні вимоги посиланням на норми права, які втратили чинність. Посилаючись на чинний Порядок декларування та ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання», відповідач зазначає, що зняття особи із задекларованого чи зареєстрованого місця проживання за заявою співвласника можливе лише за згодою іншого співвласника. Відповідна вимога прямо передбачена у додатку 6 до Порядку, де міститься графа для підтвердження такої згоди. Крім того, відповідач посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанови від 14.05.2020 у справі № 336/1773/17 та від 27.11.2024 у справі № 497/502/17, у яких зазначено, що вимога про зняття з реєстрації місця проживання не є належним способом захисту, оскільки це може відбуватися лише на підставі рішення суду про позбавлення права власності чи користування житлом, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, а Департамент є неналежним відповідачем у даній справі. Вирішення питання зняття осіб з реєстрації має відбуватися шляхом подання позову безпосередньо до таких осіб із вимогами про позбавлення їх права користування житлом.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до договору дарування від 03.11.2023 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136700:02:014:0025 площею 0,0168 га та 7110136700:02:014:0026 площею 0,0031 га, а також 71/100 частку у праві власності на приміщення житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
На підставі цього договору 08.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради із заявами про зняття задекларованого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні цих заяв відмовлено у зв'язку з тим, що особа подала не в повному обсязі передбачені законом документи, а саме згоду всіх співвласників.
Згідно із довідкою Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 09.02.2024 за вказаною вище адресою зареєстровані 7 осіб.
Норми матеріального права, що підлягають застосуванню, оцінка суду
Відносини у сфері декларування/реєстрації місця проживання регулюються спеціальним Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265.
Порядок № 265 у поєднанні з вимогами ст. 18 Закону № 1871-IX передбачає, що зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за заявою співвласника житла здійснюється за згодою іншого співвласника. Вимога про таку згоду прямо відображена у формі заяви (додаток 6 до Порядку)
Ненадання в повному обсязі необхідні документи або відомості є підставою для відмови в знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) (п. 1 ч. 13 ст. 18 Закону № 1871-IX, п.п. 3 п. 87 Порядку № 265).
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1871-IX передбачено, що орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
З наведеного слідує, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі судового рішення суду про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 5) оголошення фізичної особи померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із указаних вище вимог.
У зв'язку із цим, відповідно до ст. 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні спору про житлові права.
За таких обставин вимога про зняття з реєстраційного обліку місця проживання третіх осіб не може бути задоволена у розумінні ст. 16 ЦК України, оскільки поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше), вимог про що позивачем не заявлено.
Подібні висновки відображені у постановах Верховного Суду (справи № 336/1773/17 від 14.05.2020; № 497/502/17 від 27.11.2024).
В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Позов заявлено до Департаменту «ЦНАП», як до органу, що надає адміністративну послугу. Проте джерелом потенційного обмеження прав позивачки є наявність зареєстрованих осіб, а не дії органу, який, відповідно до закону, перевіряє повноту документів та наявність згоди співвласників. Отже, у спірній частині належними відповідачами мають бути саме зареєстровані особи (треті особи у цій справі), до яких у разі доведеності підстав слід заявляти вимоги про позбавлення права користування житлом/виселення; лише після набрання законної сили такого рішення можливе зняття з реєстрації як адміністративна дія.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Матеріали справи підтверджують, що позивачка не надала згоди співвласників, що є обов'язковою умовою для задоволення заяви співвласника про зняття іншої особи з реєстрації, а також що за спірною адресою зареєстровано декілька осіб.
Висновки суду
Спосіб захисту, обраний позивачкою (усунення перешкод шляхом зняття третіх осіб із зареєстрованого місця проживання), не є належним, оскільки «зняття з реєстрації» є адміністративною дією, що здійснюється як наслідок судового рішення про житлові права (позбавлення права користування/виселення, визнання безвісно відсутньою, оголошення померлою тощо), а не самостійним способом захисту.
Вимога про «зняття з реєстрації» у провадженні до органу реєстрації не може підміняти вирішення спору про право користування житлом конкретних осіб. Належними відповідачами за вимогами щодо припинення/обмеження права користування житлом є саме такі особи (зареєстровані мешканці), а не орган, який лише надає адміністративну послугу у порядку, визначеному спеціальним законом і Порядком.
Відмова Департаменту «ЦНАП» у задоволенні заяв позивачки від 09.02.2024 є правомірною, оскільки позивачкою не надано згод співвласників - обов'язкового документа для зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за заявою співвласника; за відсутності таких згод орган реєстрації був зобов'язаний відмовити у наданні послуги.
За наведених обставин підстав для задоволення позову не вбачається, а тому позовні вимоги підлягають відхиленню через неналежний спосіб захисту та пред'явлення їх до неналежного відповідача, а також з огляду на відсутність правових підстав зобов'язувати орган реєстрації вчиняти дії поза визначеними законом умовами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати розподіляються судом за правилами цієї статті.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір, сплачений при зверненні до суду, залишається за позивачкою (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Щодо інших судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу): заяв і належних та допустимих доказів їх понесення у порядку і строки, передбачені ст. 141 ЦПК України (у тому числі з урахуванням ч. 8 цієї статті щодо подання доказів витрат не пізніше закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення за умови заяви до дебатів), до суду не подано, у зв'язку з чим підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст. 7, 8, 12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352, 355 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.08.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, ЄДРПОУ 44737357, адреса: вул. Благовісна, 170, м. Черкаси.
Третя особа 1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа 2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа 3: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар