Справа № 697/690/24
Провадження № 2/697/80/2025
18 серпня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Колісник Л. О.
за участю секретаря с/з Румини М.В.
представників позивача Дорошенко Т.В., Шпак Д.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канева в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, звільнити приміщення, -
Комунальний заклад «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області») звернуся до Канівського міськрайонного суду Черкаської з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, звільнити приміщення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, у зв'язку з початком бойових дій в Україні наприкінці 2014 - початку 2015 років до міста Канів переїхали особи, яким визначено статус внутрішньо переміщених осіб.
На підставі розпорядження міського голови № 209/1-р від 19.06.2014 «Про соціальне забезпечення громадян, які переміщуються з тимчасово окупованих територій та районів проведення антитерористичної операції» протягом 2014-2015 років позашкільному навчально-виховному закладі Канівському міському центрі туризму, краєзнавства, спорту та екскурсії учнівської молоді Канівської міської ради Черкаської області було розміщено 60 осіб з різним терміном перебування. Станом на 31.10.2023 внутрішньо переміщені особи звільнили приміщення позашкільного навчального закладу крім ОСОБА_1 , яка немає постійного місця роботи, не отримує допомогу на проживання. Відповідач ОСОБА_1 поселилась разом зі своїм сином ОСОБА_3 в КМЦТ та вважає його своїм постійним місцем проживання. Її син наразі призваний на службу до лав ЗСУ, а ОСОБА_1 ніде не працює, комунальні платежі не сплачує, відмовляється звільняти надане їй для тимчасового проживання приміщення, пояснюючи, що в неї відсутні кошти для сплати комунальних платежів, а відсутність роботи пояснює тим, що хворіє. Відповідно до абз. 8 ч.1 ст.9 Закони України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» така особа має право на забезпечення органами місцевого самоврядування можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особи вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Розпорядженням Канівського міського голови від 20.06.2018 № 245-р « Про переселення внутрішньо переміщених осіб, проживаючих в Канівському міському центрі туризму, в житлові приміщення призначені для постійного проживання» було запропоновано переселитися в житлові приміщення призначені для постійного проживання - соціальний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 та пропонувалися кімнати 816, 813, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Відповідач по справі не планує та категорично відмовляється звільняти займані приміщення КМЦТ та заселитись у виділене запропоноване соціальне житло, аргументуючи відсутністю коштів, наявністю хвороб, неможливість працювати. Між ОСОБА_1 та внутрішньо переміщеними особами, проживаючими в КМЦТ, неодноразово виникали конфлікти, що викликало необхідність втручання поліції та льного працівників закладу. ОСОБА_1 вживає нецензурну лексику, створює нестерпну атмосферу перешкоджає освітньому процесу закладу, який перебуває на балансі відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради. Оскільки відповідач користується приміщенням і не сплачує кошти за комунальні послуги, не на все інших витрат по утриманню цього приміщення - відділ освіти виконавчого комітету Канівської міської ради, як власник приміщення КМЦТ змушений звернутись до суду з позовною заявою, оскільки відповідач створює перешкоди здійснення права цільового використання і розпорядження за призначенням своїм майном. позивач просить зобов'язати ОСОБА_1 чинити певні дії- звільнити спеціально облаштовані приміщення Канівського міського центру туризму, розміщеного в одному приміщенні з дитячим садочком «Дзвіночок» по вул. Героїв Дніпра, буд. 43 в м. в Каневі Черкаської області.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, у визначений судом строк відзив на позов не подала.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 цивільну справу № 697/690/24 передано судді Колісник Л.О.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
За клопотанням відповідача та позивача підготовче засідання неодноразово відкладалося та оголошувалися перерви в для звернення відповідача за правовою допомогою, у зв'язку з клопотаннями учасників чи їхньою неявкою, необхідністю подання сторонами додаткових доказів .
04.02.2025 ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 12.03.2025 представником відповідача у даній справі призначений адвокат Кочин С.С.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Представник позивача ОСОБА_4 просила також врахувати, що навчальна кімната Комунального закладу «Канівський міський центр туризму Канівської міської ради Черкаської області», де проживає ОСОБА_1 , виключений з переліку місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Проживання інших осіб в навчальному закладі є недоцільним. Відповідачці ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося звільнити займане приміщення та переселитися в соціальних гуртожиток в м. Канів, по вул. Енергетиків, 200, проте жодної кімнати вона не обрала.
Представник позивача ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа була розміщена у хостелі Комунального закладу «Канівський міський центр туризму Канівської міської ради Черкаської області тимчасово. Всі інші особи знайшли місце проживання та виїхали з приміщення навчального закладу. Відповідачка категорично не бажає переїзджати, хоча навчальний заклад не може бути її місцем проживання, її неможливо там зареєструвати. У кімнати соціального гуртожитку, які їй пропонувалися, переселятися відмовляється. Крім того вона не сплачує комунальні платежі, шкодить навчальному процесу, створює конфлікти. Канівська міська рада не звернулася з позовом, тому до суду звернувся Комунальний заклад «Канівський міський центр туризму Канівської міської ради Черкаської області» (після зміни назви - Комунальний заклад «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області».
Відповідач позов не визнала, просила його задоволення відмовити, пояснила, що їй не дали ордер на вселення в інше житло, кімната яка усно пропонувалася їй для переселення в стані непридатному для проживання, знаходилась на дев'ятому поверсі, ліфт у даному приміщенні не працює.
Представник відповідача позов не визнав, просив його задоволення відмовити, пояснив, що з даним позовом мав звертатися орган місцевого самоврядування, як засновник навчального закладу та власник приміщень. ОСОБА_1 мали видати ордер на вселення у інше житло, з належними житловими умовами. Спосіб захисту обраний позивачем неправильно та є неналежним, а відповідача неможливо зобов'язувати звільнити приміщення, в якому вона проживає без надання іншого житла.
Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. . Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про позашкільну освіту» рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію та перепрофілювання закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники). Засновником закладу позашкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад позашкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника.
За приписами частини третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною третьою статті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.
Окрім цього, згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
У справі, що розглядається, Комунальний заклад «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області») звернуся до суду про зобов'язання вчинити певні дії, звільнити приміщення, які були надані внутрішньо переміщеним особам, відповідно до розпорядження міського голови Канівської міської ради № 209/1-р від 19.06.2014 «Про соціальне забезпечення громадян, які переміщуються з тимчасово окупованих територій та районів проведення антитерористичної операції».
Рішенням виконавчого комітету Канівської міської ради від 28.01.2015 № 36 було встановлено розмір плати за комунальні послуги у туристичному хостелі Канівськаого міського центру туризму для внутрішньо-переміщених осіб.
Порядок здійснення розрахунків за платними послугами по платі за проживання у туристичному хостелі Канівського міського центру туризму та калькуляція таких послуг та порядок забезпечення розрахунків затверджені відповідно рішенням виконавчого комітету Канівської міської ради від 15.04.2015 № 128 та від 06.04.2016 № 159.
Відповідно до розпорядження міського голови Канівської міської ради Черкаської області № 245-р від 20.06.2018 “ Про переселення внутрішньо переміщених осіб, проживаючих в Канівському міському центрі туризму, в житлові приміщення призначені для постійного проживання» вирішено переселити внутрішньо переміщених осіб в житлові приміщення призначені для постійного проживання.
Відповідно до протоколу № 1 від 15.09.2021 засідання Тимчасової комісії з поліпшення житлових умов проживання внутрішньо переміщених осіб, призначеної розпорядження міського голови від 15.09.2021 № 380-р, вирішено, зокрема, виділити кімнати № 816, 813, 803 в соціальному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ; переселити ВПО ( сім'ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) у кімнати вище зазначеного гуртожитку до 01.10.2021.
Як вбачається з наданих доказів, поселення внутрішньо переміщених осіб у приміщення туристичного хостелу Комунального закладу «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області»
Сторони також підтвердили, що засновником Комунального закладу «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області» є Канівська міська рада Черкаської області.
Отже, з огляду на викладене, захисту підлягали права та інтереси засновника та власника майна.
У матеріалів справи відсутні докази, що приміщення, яке Канівська міська рада Черкаської області, виділила для тимчасового проживання внутрішньо-переміщених осіб, в т.ч. для ОСОБА_1 , є власністю Комунального закладу «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області»
Натомість заміна позивача чи залучення іншої особи як співпозивача нормами ЦПК України не передбачено.
Таким чином, суд встановив, що особа, яка звернулася до суду - Комунальний заклад «Канівського міського центру туризму Канівської міської ради Черкаської області ( після зміни назви - Комунальний заклад «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області» не є належним позивачем у цій справі.
Суд також зауважує, що не підлягає судовому захисту також і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого, у цьому разі, боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
Оскільки правовідносини, встановлені у справі, не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не вдається до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки звернення до суду особи, яка не є належним позивачем, є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 25.10.2022 у справі № 607/14378/21.
Оскільки встановлено відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України.
Оскільки у задоволенні позові відмовлено, судові витрати суд залишає за позивачем.
З огляду на викладене, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Комунального закладу «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, звільнити приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників:
Позивач: Комунальний заклад «Канівський міський центр національно-патріотичного виховання Канівської міської ради Черкаської області», код ЄДРПОУ 25769463, адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 43.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання; АДРЕСА_4 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_5 .
Головуючий Л . О . Колісник