Справа № 569/15951/25
1-кс/569/6072/25
06 серпня 2025 року м.Рівне
Слідча суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчий ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в м.Рівне, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, підполковник Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 (далі - слідчий), яке погоджене прокурором Рівненськоїспеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 (далі - прокурор), в рамках кримінального провадження №62025240030006561 від 16.06.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , -
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що на виконання Указу Президента України «Про проведення загальної мобілізації» та з метою надання відсічі збройної агресії рф та збереження територіальної цілісності України та вжиття заходів, спрямованих на відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, 17.02.2025 громадянин України ОСОБА_5 призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 під час мобілізації на особливий період.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 № 50 сержант ОСОБА_5 , який проходить військову службу за призовом під час загальної мобілізації, вважається таким, що прибув 17.02.2025 до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків за посадою курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як і кожен військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Однак, сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, сержант ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою назавжди ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, чітко усвідомлюючи про необхідність прибуття для продовження військової служби до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , не з'явився о 30.05.2025 без поважних причин після відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), натомість перебував поза місцем служби, проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності.
Остаточна правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 4 ст. 408 КК України: дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Тому, 31.07.2025 слідчим, за погодженням з процесуальним керівником, складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану та вручено з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 133, 135, 278 КК України.
Наявна інформація свідчить про те, що вказаний підозрюваний ухиляється від участі у процесуальних діях та має на меті уникнути кримінального судочинства.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 ухиляється від кримінального судочинства, його місцезнаходження невідоме, а тому 31.07.2025 слідчим, на виконання вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, винесено постанову про оголошення його розшуку.
Крім того, 01.08.2025 слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненській області постановив ухвалу про надання дозволу на затримання цього підозрюваного з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а 05.08.2025 його було затримано на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Анталовці Ужгородського району Закарпатської області, українець, громадянин України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у званні «сержант», відповідно до статті 89 КК України не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Вище наведені у клопотанні докази в сукупності вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду слідча суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу. Також, підозрюваний проживає неподалік від прикордонної зони та, відповідно, ймовірно обізнаний про місця перетину державного кордону з іншими державами, які охороняються меншим складом прикордонних нарядів або у час коли наряд відсутній, що дасть можливість перетнути такий кордон без проблем та без документів або обрати поширений на даний час механізм виготовлення фальсифікованих документів, які можна використати для виїзду за кордон, і таким чином ухилятися від органів слідства та суду. Здійснити ці дії останній зможе у тому числі за допомогою інших осіб, а відповідно ускладнення можливості з'ясувати істину у цьому кримінальному провадженні є беззаперечним інтересом з їх сторони, а отже, у сукупності, він може за їх допомогою переховуватися у невідомому органу досудового розслідуванню місці з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що не сприятиме завданням кримінального судочинства у цілому. Також, підозрюваний, у тому числі за допомогою виготовлення підроблених документів, буде мати можливість перетнути державний кордон, а отже таким чином ухилитися від слідства та суду.
Можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення слідча суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на те, що підозрюваний, вчиняючи дезертирство в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати будь-які накази командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, та у подальшому вибув за межі дислокації військової частини, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, демонстрування перед іншими військовослужбовцями у відкритій формі можливість відмовитися від проходження від військової служби, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій.
Можливість підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідча суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на те що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Приймаючи до уваги існування ризиків передбачені п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, обставини його вчинення, та дані про особу підозрюваного є необхідним застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід - тримання під вартою без визначенням розміру застави.
Керуючись ст.ст. 176,177,184,186,193 КПК України, слідча суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Анталовці Ужгородського району Закарпатської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 55 діб тобто до 28.09.2025 року включно.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1