Справа №295/3679/25
Категорія 79
2/295/2015/25
13.08.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Гарбузюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД» про стягнення заробітної плати, -
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД» (далі ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД») про стягнення заробітної плати. В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що 30.08.2022 р. її, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера в ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» (надалі - відповідач), про що свідчить наказ (розпорядження) про прийняття на роботу №К-103-2968302446 від 29.08.2022 р. 06.12.2024 р. позивача звільнено із займаної посади за згодою сторін, що підтверджується наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) №к-68-2968302446 від 06.12.2024 р. Як вбачається з довідки про нарахування відпустки № УШП00000014 від 06.12.2024 р., наданої позивачем, дохід останньої за листопад 2024 р. склав 13 000,00 грн. (за 21 робочий день). Водночас, згідно поданої відповідачем довідки № УШП00000002 від 25.03.2025 р., за листопад 2024 р. позивачу нараховано заробітну плату в сумі 6 809,52 грн. (за 11 робочих днів), після утримання всіх податків та зборів виплачена сума становила 5 481,67 грн. Оскільки позивача звільнено 06.12.2024 р., вона повинна була отримати оплату за фактично відпрацьовані дні у грудні 2024 р. Заробітна плата позивача становила 13 000,00 грн. на місяць, про що свідчать бухгалтерські документи та не заперечується сторонами. Згідно доводів позивачки, грудень 2024 р. містив 22 робочі дні, з яких вона відпрацювала 5 робочих днів (2-6 грудня включно). Таким чином, 13 000,00грн / 22 ? 5 = 2 954,55 грн. - сума, яка є оплатою за відпрацьований час, яку позивачка повинна була отримати за грудень 2024 року, без утримання податків та зборів.
Окрім цього, відповідно до наданої позивачем довідки про нарахування відпустки № УШП00000014 від 06.12.2024 р., середньоденний заробіток позивачки склав 426,23 грн., а компенсація за невикористану відпустку - 12 786,90 грн., без урахування податків та зборів. Отже, за твердженнями позивача, за грудень 2024 р. сума нарахованої заробітної плати з урахуванням компенсації за невикористану відпустку Позивачки повинна була скласти 15 741,45 грн., без утримання податків та зборів. Натомість, як вбачається з довідки відповідача № УШП00000002 від 25.03.2025 р., за грудень 2024 р. позивачу відповідачем було нараховано заробітну плату в сумі 12 461,19 грн., у тому числі оплату за відпрацьований час у сумі 590,91 грн. та компенсацію за 29 днів невикористаної відпустки в сумі 11 870,28 грн. Після утримання всіх податків та зборів загальна виплачена позивачці сума становила 9 595,12 грн.
Вважаючи неправильним нарахуванням відповідачем заробітної плати за листопад та грудень 2024 р., позивачка 10.12.2024 р. звернулася до Державної служби з питань праці. У рішенні № ЦЗ/2/1694-ЦА-24 від 31.12.2024 р., прийнятому за результатами розгляду адміністративного звернення ОСОБА_2 , вказано, що «Наказом № У-29/08/2022 від 29.08.2022 р. Вам було встановлено індивідуальний графік роботи з понеділка по п'ятницю з 09.00 год. до 13.00 год. Наказом № 2 від 01.10.2022 р. встановлено посадовий оклад, як головному бухгалтеру в розмірі 13 000,00 грн. Згідно поданої Вами заяви від 06.12.2024 р. та наказу № К-68-2968302446 від 06.12.2024 р. Вас було звільнено з займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за листопад 2024 р. Вами було відпрацьовано 11 днів (44 год). Решту 10 робочих днів (40 год.) в табелі проставлено неявки з нез'ясованих причин, про що свідчать акти, складені адміністрацією Товариства.».
Окрім цього, у даному рішенні зазначено, що «Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за грудень 2024 р. Вами було відпрацьовано 1 день (4 години) - 06.12.2024. Решту 4 робочих дні (16 год.), в табелі проставлено неявки з нез'ясованих причин, про що свідчать акти, складені адміністрацією Товариства.».
У рішенні, прийнятому за результатами розгляду адміністративного звернення позивачки, викладено такий висновок: «В ході перевірки було з'ясовано, що згідно наданих бухгалтерських та кадрових документів, роботодавцем виплачено всі належні Вам розрахункові кошти при звільненні із затримкою. За результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) керівнику Товариства внесено припис щодо дотримання вимог законодавства про працю.» Тобто, встановлено, що відповідачем виплачено усі належні кошти, а затримка виплати є єдиним порушенням відповідача при здійсненні розрахунку з Позивачкою.
Тобто, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, відповідач надав посадовим особам міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, які здійснювали перевірку щодо додержання законодавства про працю у ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» в частині не виплати позивачці належних розрахункових коштів в день звільнення, табелі обліку, що містять інформацію про відсутність позивачки на робочому місці впродовж останніх 10 робочих днів у листопаді 2024 р. (18-29 листопада включно); про її відсутність на робочому місці впродовж 4 робочих днів у грудні 2024 р. (02-05 грудня включно).
Таким чином, позивачка дізналася щодо існування зазначених актів про відсутність на робочому місці лише з отриманого від Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці рішення № ЦЗ/2/1694-ЦА-24 від 31.12.2024 р.
З огляду на викладене, посилаючись на те, що за період з 18 листопада по 05 грудня 2024 р позивачка жодного робочого дня не пропустила, була присутня на робочому місці у визначений робочий час, вважаючи у зв'язку із цим, неправильним нарахування належних їй до виплати при звільненні сум, остання вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у сфері трудових відносин.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволені позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, направила да суду відзив. (а. с. 43-47).
Свідок ОСОБА_3 зазначила, що вона працює в ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» менеджером-управителем персоналу. За сумісництвом є кадровим працівником на іншому підприємстві, у зв'язку із чим, перебувала на ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» не кожного дня. ОСОБА_2 працювала в ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» на посаді головного бухгалтера. Режим робочого часу ОСОБА_4 з'ясовувала з власницею підприємства. Факти відсутності ОСОБА_4 на робочому місці зафіксовані в актах які підписала вона, ОСОБА_5 і керівник товариства. Звільнення ОСОБА_2 відбулося за згодою сторін. (а. с. 124-125, 127-135).
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює на підприємстві «ЖИТОМИРПУСКОНАЛАДКА» з 2003 р. ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» орендує приміщення їхнього підприємства на першому поверсі. Вона часто спілкувалася з ОСОБА_2 . По понеділкам, середам та п'ятницях вони разом їздили на тренування на авто ОСОБА_2 . Про конфлікт між ОСОБА_2 та її керівництвом вона не чула. (а. с. 122-123, 135-137).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.03.2025 р. головуючим по справі визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 31).
Ухвалою суду від 20.03.2025 р. справу прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 12.00 год. 28.04.2025 р. (а. с. 35-36)
30.08.2022 р. ОСОБА_2 прийнято на роботу, на посаду головного бухгалтера в ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД», про що свідчить наказ (розпорядження) про прийняття на роботу № К-103-2968302446 від 29.08.2022 р. (а. с. 20).
06.12.2024 р. ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за згодою сторін, що підтверджується наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) № к-68-2968302446 від 06.12.2024 р. (а. с. 19).
Як вбачається з довідки про нарахування відпустки № УШП00000014 від 06.12.2024 р., наданої позивачем, дохід останньої за листопад 2024 р. склав 13 000,00 грн. (за 21 робочий день). (а. с. 28).
Водночас, згідно поданої відповідачем довідки № УШП00000002 від 25.03.2025 року, за листопад 2024 р. позивачу нараховано заробітну плату в сумі 6 809,52 грн. (за 11 робочих днів), після утримання всіх податків та зборів виплачена сума становила 5 481,67 грн.
Оскільки ОСОБА_2 звільнено 06.12.2024 р., вона повинна була отримати оплату за фактично відпрацьовані дні у грудні 2024 р. Заробітна плата ОСОБА_2 становила 13 000,00 грн. на місяць, про що свідчать бухгалтерські документи та не заперечується сторонами. Згідно доводів позивачки, грудень 2024 р. містив 22 робочі дні, з яких вона відпрацювала 5 робочих днів (2-6 грудня включно). Таким чином, 13 000,00 грн. / 22 ? 5 = 2 954,55 грн. - сума, яка є оплатою за відпрацьований час, яку позивачка повинна була отримати за грудень 2024 р., без утримання податків та зборів.
Окрім цього, відповідно до наданої позивачем довідки про нарахування відпустки № УШП00000014 від 06.12.2024 р., середньоденний заробіток позивачки склав 426,23 грн., а компенсація за невикористану відпустку - 12 786,90 грн., без урахування податків та зборів.
Отже, за твердженнями позивача, за грудень 2024 р. сума нарахованої заробітної плати з урахуванням компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_2 повинна була скласти 15 741,45 грн., без утримання податків та зборів.
Натомість, як вбачається з довідки відповідача № УШП00000002 від 25.03.2025 року, за грудень 2024 р. позивачу відповідачем було нараховано заробітну плату в сумі 12 461,19 грн., у тому числі оплату за відпрацьований час у сумі 590,91 грн. та компенсацію за 29 днів невикористаної відпустки в сумі 11 870,28 грн. Після утримання всіх податків та зборів загальна виплачена позивачці сума становила 9 595,12 грн. (а. с. 61).
Вважаючи неправильним нарахуванням відповідачем заробітної плати за листопад та грудень 2024 р., позивачка 10.12.2024 р. звернулася до Державної служби з питань праці. (а. с. 49-61).
У рішенні № ЦЗ/2/1694-ЦА-24 від 31.12.2024 р., прийнятому за результатами розгляду адміністративного звернення ОСОБА_2 , вказано, що «Наказом № У-29/08/2022 від 29.08.2022 р. Вам було встановлено індивідуальний графік роботи з понеділка по п'ятницю з 09.00 год. до 13.00 год. Наказом № 2 від 01.10.2022 р. встановлено посадовий оклад, як головному бухгалтеру в розмірі 13 000,00 грн. Згідно поданої Вами заяви від 06.12.2024 р. та наказу № К-68-2968302446 від 06.12.2024 р. Вас було звільнено з займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за листопад 2024 р. Вами було відпрацьовано 11 днів (44 год). Решту 10 робочих днів (40 год.) в табелі проставлено неявки з нез'ясованих причин, про що свідчать акти, складені адміністрацією Товариства.».
Окрім цього, у даному рішенні зазначено, що «Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за грудень 2024 р. Вами було відпрацьовано 1 день (4 години) - 06.12.2024 р. Решту 4 робочих дні (16 год.), в табелі проставлено неявки з нез'ясованих причин, про що свідчать акти, складені адміністрацією Товариства.».
У рішенні, прийнятому за результатами розгляду адміністративного звернення позивачки, викладено такий висновок: «В ході перевірки було з'ясовано, що згідно наданих бухгалтерських та кадрових документів, роботодавцем виплачено всі належні Вам розрахункові кошти при звільненні із затримкою. За результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) керівнику Товариства внесено припис щодо дотримання вимог законодавства про працю.» Тобто, встановлено, що відповідачем виплачено усі належні кошти, а затримка виплати є єдиним порушенням відповідача при здійсненні розрахунку з Позивачкою.
Тобто, під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, відповідач надав посадовим особам міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, які здійснювали перевірку щодо додержання законодавства про працю у ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» в частині не виплати позивачці належних розрахункових коштів в день звільнення, табелі обліку, що містять інформацію про відсутність позивачки на робочому місці впродовж останніх 10 робочих днів у листопаді 2024 р. (18-29 листопада включно); про її відсутність на робочому місці впродовж 4 робочих днів у грудні 2024 р. (02-05 грудня включно).
Таким чином, позивачка дізналася щодо існування зазначених актів про відсутність на робочому місці лише з отриманого від Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці рішення № ЦЗ/2/1694-ЦА-24 від 31.12.2024 р. (а. с. 62-68).
Частинами 1, 4, 5 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.
Як зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 р. у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена ст.117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 р., термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 905/857/19 виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов'язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.
Спір у даній справі виник у зв'язку з різним визначенням сторонами кількості робочих днів, фактично відпрацьованих позивачем у період 18.11.2024 р. - 05.12.2024 р.
Так, відповідачем у матеріали справи подано акти про відсутність на робочому місці позивача у період з 18.11.2024 р. по 29.11.2024 р. (включно) та з 02.12.2024 р. по 05.12.2024 р. (включно), а також табелі обліку використання робочого часу за листопад-грудень 2024 р., згідно яких ОСОБА_2 у вказані періоди була відсутня на роботі, у зв'язку із чим, відповідачем здійснено розрахунок належних позивачеві до виплати сум при звільненні, враховуючи кількість відпрацьованих днів у листопаді та грудні 2024 р.: 11 днів і 1 день - відповідно. (а. с. 62-68).
При цьому, необхідно зауважити, що в самих актах про відсутність на робочому місці посадовими особами відповідача зазначено, що головний бухгалтер ОСОБА_2 була відсутня на роботі без попередження та без поважних причин, а також те, що остання не надала письмових пояснень щодо такої відсутності.
Водночас, уповноваженими представниками відповідача всупереч ст.149 КЗпП не виконано обов'язку з отримання від позивача письмових пояснень щодо причин відсутності на робочому місці у спірний період жодним чином: ні шляхом направлення відповідної вимоги засобами поштового чи електронного зв'язку, ні засобами телефонного зв'язку, і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, у вказаних актах про відсутність позивачки на робочому місці безпідставно зазначено про неповажність відсутності останньої на роботі в спірний період, а також щодо не подання нею пояснень стосовно причин такої відсутності.
Окрім того, необхідно звернути увагу на те, що саму позивачку з даними актами про відсутність на робочому місці представниками адміністрації ТОВ «Укршпон Трейд» ознайомлено не було, про що свідчать матеріалами справи та не заперечується представниками сторін.
Факт відсутності вимоги відповідача до позивача щодо отримання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місці у спірний період, а також стосовно не ознайомлення позивачки з вказаними вище актами про відсутність на робочому місці підтверджений, зокрема, показами свідка - менеджера (управителя) з персоналу ОСОБА_3 , яка у свою чергу, не змогла пояснити, чому такі дії адміністрації відповідача мали місце.
Також, варто зауважити, що надані відповідачем табелі обліку використання робочого часу за листопад і грудень 2024 р. не містять підпису менеджера (управителя) з персоналу ОСОБА_3 , хоча, згідно її показів у судовому засіданні, саме нею здійснюється табелювання працівників у ТОВ «Укршпон Трейд».
Окрім того, під час надання свідчень у судовому засіданні ОСОБА_3 зазначила, що вона за сумісництвом є кадровим працівником на іншому підприємстві, у зв'язку із чим, перебуває на ТОВ «Укршпон Трейд» не кожного дня.
Відтак, судом критично оцінюється пояснення зазначеного свідка у справі щодо підписання актів про відсутність позивачки на робочому місці в інші дні, аніж ті, якими датовані відповідні акти.
Факт присутності позивачки на робочому місці у спірний період також підтверджують знімки екрану з мобільного застосунку «Google Maps», де відображено хронологію поїздок та маршрутів останньої за період з 19.11.2024 по 05.12.2024. Із даної хронології вбачається, що кожного робочого дня вказаного періоду, зранку вона завозила свою доньку до дитячого садочку, після чого прибувала за адресою її робочого місця, перебуваючи там у її робочі години. Факт відвідування дитячого садочку дитиною позивачки впродовж листопада-грудня 2024 р. підтверджується довідкою № 29 від 17.02.2025 р., виданою Житомирським дошкільним навчальним закладом № 70 Департаменту освіти Житомирської міської ради. (а. с. 85-97).
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона (ст.ст.12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що подані відповідачем акти відсутності позивача на робочому місці у періоди: 18.11.2024 р. - 29.11.2024 р. та 02.12.2024 р. - 05.12.2024 р., а також табелі обліку використаного робочого часу за листопад-грудень 2024 р., не є достовірними та достатніми для підтвердження факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці у спірний період, відтак оцінює такі докази критично.
Враховуючи вищевикладене, відповідач не виконав свій обов'язок щодо виплати звільненому працівнику - позивачці усіх сум, що їй належали при звільненні.
З огляду на вказане, зокрема, на надану позивачем довідку про нарахування відпустки № УШП00000014 від 06.12.2024 р. (яка правомірно видана позивачем як головним бухгалтером від імені ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД» в останній перед звільненням день), з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення 9 470,74 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, з яких:
- 8 554,12 грн. боргу по заробітній платі за періоди 18.11-29.11.2024 р., 02.12-05.12.2024 р. (6 190,48 грн. (борг за відпрацьований час за листопад 2024 р., без утримання податків та зборів) + 2 363,64 грн. (борг за відпрацьований час за грудень 2024 року, без утримання податків та зборів));
- 916,62 грн. компенсації за невикористану відпустку.
Крім того, згідно ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.
За п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При цьому, згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Згідно довідки № УШП00000014 від 06.12.2024 р., виданої ТОВ «УКРШПОН ТРЕЙД», нарахована заробітна плата позивачки у жовтні 2024 р. становила 13 000,00 грн., у листопаді 2024 р. - 13 000,00 грн.
Таким чином, середньоденний заробіток позивачки на день звільнення розраховується наступним чином:
13 000,00 грн. + 13 000,00 грн. = 26 000,00 грн. (дохід за відпрацьовані два останні місяці перед звільненням): 44 робочих днів (23 робочі дні у жовтні 2024 р. + 21 робочий день у листопаді 2024 р.) = 590,91 грн.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 14 березня 2025 р. становить:
590,91 грн. (середньоденний заробіток позивачки на день звільнення) х 70 днів (кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні, з 09 грудня 2024 р. по 13 березня 2025 р.) = 41 363,70 грн.
Вказаний розрахунок відповідає вимогам для розрахунку згідно з п.8 Порядку.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивачки, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09.12.2024 р. по 14.03.2025 р. складає 41 363,70 грн.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 9 470,74 грн. без утримання податків та зборів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 09.12.2024 р. по 14.03.2025 р. в сумі 41 363,70 грн., з якої в подальшому відповідач має здійснити утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовною заявою, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 2 ст. 233 КЗпП).
При цьому, згідно ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Водночас, необхідно зазначити, що доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про суми, нараховані йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), матеріали даної справи не містять.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем строк на звернення з позовною заявою, не було пропущено, у зв'язку із чим, викладене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно з п.1 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
При цьому, на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., оскільки при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення заробітної плати позивачка звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 32, п.6 ст.36, п.1 ст. 40, 47, 49-2, 116, 232, 233 КЗпП України, Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76 - 82, 89, 188, 263, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД» про стягнення заробітної плати, задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД», ЄДРПОУ 42768320, здійснити нарахування заробітної плати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за листопад 2024 р. та грудень 2024 р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД», ЄДРПОУ 42768320, на користь ОСОБА_2 заборгованість (не виплачену їй частину) по заробітній платі за період з 01.11.2024 р. по 06.12 2024 року в сумі 9 470,74 грн. (дев'ять тисяч чотириста сімдесят грн.) а також середній заробіток за період затримки розрахунку: за період з 09.12.202 р. по 14.03.2025 р. у розмірі 41 363,70 грн. (сорок одна тисяча триста шістдесят три грн.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД», ЄДРПОУ 42768320, на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРШПОН ТРЕЙД», ЄДРПОУ 42768320, місце реєстрації: буд. 15 «а», провулок І-й Іподромний, м. Житомир, Житомирської області, 10001.
Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2025 р.
Суддя Богунського районного
суду міста Житомира І.Г. Перекупка