Справа № 161/6966/25
Провадження № 2-др/161/66/25
15 серпня 2025 року мм. Луцьк м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши в приміщенні суду заяву представника позивача Богачука Ярослава Олександровича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Приватного малого підприємства «Євро-В» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-
встановив:
11.04.2025 ПМП «Євро-В» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою суду від 19.05.2025 залучено до участі в справі співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 02.07.2025 закрито провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме: про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.05.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В., зареєстрованим в реєстрі за №1041.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2025 позовні вимоги Приватного малого підприємства «Євро-В» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07.05.2024, укладений між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1035. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного малого підприємства «Євро-В» судовий збір в розмірі 3 785 грн., по 1 261,67 грн. з кожного.
15.07.2025 представник позивача, адвокат Богачук Я.О., через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 62 000 грн., по 20 666,66 грн. з кожного із трьох відповідачів. На підтвердження надання правничої допомоги надав ордер на надання правничої допомоги, договір про надання послуг професійної правової допомоги №10/03/25-2 від 10.03.2025, платіжну інструкцію №4243 від 11.03.2025, додаткову угоду до договору від 03.07.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт і наданих послуг правової допомоги від 14.07.2025, детальний опис виконаних робіт і наданих послуг від 15.07.2025.
17.07.2025 представник відповідачки ОСОБА_2 , адвокат Троянчук Д.М., через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суду. Вказав, що визначена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 62 000 грн. є необґрунтованою та такою, що не співмірна з розміром заявлених позовних вимог та складністю справи. Жодного належного та допустимого доказу вчинення дій щодо з'ясування у клієнта фактичних обставин справи, надання консультацій та роз'яснень клієнту, збір документів, аналіз актуальної судової практики в подібних справах (у т.ч. погодинного доказово обґрунтованого розрахунку затраченого часу на вчинення таких дій), доказів погодинних обсягів роботи адвоката на підготовку та подання позовної заяви позивачем до суду надано не було, що є недопустимим.
Вивчивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов таких висновків.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, беручи до уваги, що позивач відмовився від частини позовних вимог (хоча згідно даних позовної заяви орієнтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу охоплювався весь обсяг первинних позовних вимог), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмір 31 000 грн., по 10 333,33 грн. з кожного.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 270, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Заяву представника позивача, адвоката Богачука Ярослава Олександровича, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного малого підприємства «Євро-В» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000 грн., по 10 333,33 грн. з кожного.
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: Приватне мале підприємство «Євро-В», місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, код в ЄДРПОУ 31102036.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Дата складення повного тексту додаткового рішення суду - 15.08.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін