18.08.25
33/812/349/25
Провадження № 33/812/349/25 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуюча у першій інстанції Зубар Н. Б.
Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.
18 серпня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Ямкової О. О.,
за участю: секретаря Колосової О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 липня 2025 року, стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- який визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови судді, 28 травня 2025 року о 13 годині 56 хвилині в місті Вознесенськ Миколаївської області по вулиці Київська 242Б водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком медичного закладу Вознесенської КП «КНП ВБЛ» ВМР (55) від 15.06.2025. Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 - адвокат Ліпатов С. В. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення у діях ОСОБА_2 , посилається на норми КУпАП, відповідних Інструкцій про проведення огляду на стан сп'яніння тощо.
На думку апелянта суддею не враховано той факт, що у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейськими не вказані ознаки сп'яніння водія, у зв'язку з чим до нього пред'явлена вимога про проходження огляду. Не вказано який огляд було запропоновано ОСОБА_2 та який результат встановлено за наслідками його проведення. З відеозаписів, що додані до справи, не вбачається за порушеннях яких саме пунктів ПДР України було зупинено ОСОБА_2 , тобто відсутні належні та допустимими докази зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 .
Сама безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною.
Проведений у медичному закладі огляд водія вважає недійсним без зазначення доводів щодо його недійсності.
Вказує на порушення працівником поліції порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю у його змісті переліку доказів.
Крім того водія ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
На жаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не надала, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 , як особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, та апелянт ОСОБА_1 не з'явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином, надали клопотання про відкладення слухання справи: ОСОБА_2 , у зв'язку з відрядженням; захисник Ліпатов С. В., у зв'язку із занятістю у розгляді інших справ. Інших клопотань стосовно неможливості розгляду справи у призначений апеляційним судом день та час її слухання, крім надання особистих пояснень, ні ОСОБА_2 , ні його захисником не заявлено.
Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд справи здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про дату слухання справи не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини їх неявки або відсутні дані про їх належне повідомлення.
Отже, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість її вирішення у відповідному судовому засіданні за наявністю поважних причин, які не викликають сумнівів у зволіканні з розглядом самої справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В той же час, виходячи з доводів заяви про відкладення слухання справи, причиною неявки до суду апеляційної інстанції апелянта - захисника Ліпатова С. В. є надання переваги участі у розгляді іншої справи, але без належного підтвердження такої причини за допомогою будь-якого доказу.
При тому захисником до свого клопотання додана копія заяви від імені ОСОБА_2 , яка не підписана за допомогою електронного підпису особи, оскільки підписана його захисником та ще у день її подачі, де за свідченням особи вона знаходиться у місті Києві у відрядженні, але підписується і подається через електрону пошту захисника у місті Вознесенську Миколаївської області, та на підтвердження своєї роботи і відрядження не надає жодного достеменного доказу. Тому в цілому, апеляційний суд розцінює подану заяву у місті Вознесенську від імені ОСОБА_2 про його знаходження у відрядженні у місті Києві на ремонті доріг такою, що немає будь-якого підтвердження поважності причин неявки особи у призначене судове засідання.
За такого справа розглянута за відсутністю ОСОБА_2 та його захисника Ліпатова С. В., оскільки поважність причин їх неявки ними у встановленому порядку не підтверджена, а з огляду на межі розгляду справи в суді апеляційного інстанції, визначені статтею 294 КУпАП, і реалізацією апелянтом свого права на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, за відсутністю інших клопотань, які роблять неможливим розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні, перешкод для її розгляду судом не встановлено.
Перевіривши доводи захисника ОСОБА_2 - адвоката Ліпатова С. В., що викладені у змісті апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне подану апеляційну скаргу залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому обставини, за яких було вчинено чи не вчинено правопорушення, встановлюються не виключно на підставі належних чи допустимих доказів, про що зазначено у скарзі, а на сукупності усіх доказів, які були зібрані представниками поліції у справі, та підлягають оцінці органом, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Сам розгляд справи здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено лікарським висновком № 55 від 15 червня 2025 року, який складено на підставі відповідного акту огляду водія, підтверджено перебування водія у стані алкогольного сп'яніння (а.с.2, 22-26).
Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків суддя правильно послалася на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено медичним висновком та відеозаписом факту самої події, що у відповідності до положень статті 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями статті 266 КУпАП та пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І, положень розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до п.6 розділу 1 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції).
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
В даному випадку, ОСОБА_2 пройшов огляд, як на місці зупинки за допомогою алкотестера з показником в 0,71 проміле, з результатом якого не погодився, та пройшов повторний огляд у медичному закладі, як за допомогою алкотестера з показниками в 0,57 проміле та через 20ти хвилинну перерву в 0,52 проміле, так і шляхом здачі аналізу крові з показником в 0,64 проміле (а.с.26), а також шляхом огляду лікарем. Тобто дії працівників поліції відповідали вимогам зазначеної Інструкції, і водій ОСОБА_2 пройшов медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Ці обставини підтверджені, як протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, а також медичним висновком №55 та іншими письмовими доказами про проходження водієм медичного огляду, що надані до суду захисником, із змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем був зупинений патрульними поліцейськими за порушення пункту 8.5 ПДР України та керування транспортним засобом без ременя безпеки, а за наявністю у нього ознак алкогольного сп'яніння, водієві було запропоновано пройти огляд на місці зупинки, який ОСОБА_2 пройшов, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, оскільки не погодився із результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.
За наведеного у матеріалах справи є висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, проведеного у медичному закладі, який видається водієві та поліцейському виключно у вигляді висновку огляду про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння (а.с.2).
Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, здійсненому працівниками поліції на спеціальний технічний засіб. У протоколі міститься посилання на відеозапис події, медичний висновок від 15.06.2025, внаслідок чого твердження захисника про відсутність доказів у справі не є слушними.
Самі твердження захисника про сумнівність визначення поліцейськими ознак сп'яніння у водія не відповідають положенням вищезазначеної Інструкції №1452/735, де визначення ознак щодо можливості перебування водія у стані сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку проходження ним відповідного огляду на місці зупинки або/чи у медичному закладі.
Разом з тим слід погодитися із доводами захисника щодо відсутності у змісті протоколу ознак сп'яніння водія та роз'яснення йому порядку проходження огляду, оскільки ОСОБА_2 не ставиться до провини порушення пункту 2.5 ПДР України, так як його дії кваліфіковані за порушення іншого пункту Правил, а саме пункту 2.9а ПДР України, тобто керування транспортним засобом у стані сп'яніння, що встановлено в порядку проходження огляду водієм у встановленому законом порядку, а саме у медичному закладі.
Отже, посилання захисника на відсутність у справі про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували об'єктивну сторону правопорушення, є неспроможними.
За положеннями статті 251 КУпАП докази у справах про адміністративні правопорушення не поділяються на допустимі та не допустимі, а досліджуються усі в своїй сукупності та на їх підставі встановлюється наявність чи відсутність самого адміністративного правопорушення, а також винність даної особи в його вчиненні.
Таким же безпідставним є твердження захисника про відсутність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, з огляду на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким він керував.
По-перше, порушення ПДР України при керуванні ОСОБА_2 транспортним засобом без ременя безпеки та з порушенням перетину суцільної розмітки (пункт 8.5 ПДР України) встановлена не лише за допомогою відеофіксації руху автомобіля, яким він керував, а і шляхом винесення уповноваженою особою відповідних постанов, вручення яких зафіксовано на відеозаписі події, а також відсутністю заперечень водія ОСОБА_2 при проведенні поліцейськими процедури роз'яснення підстав зупинки транспортного засобу та процесуальних прав водія.
По-друге, сам факт порушення водієм пункту 2.9а ПДР України є достатньою підставою для накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого нормами КУпАП, і не залежить від підстав зупинки транспортного засобу, так як вимагає від уповноважених осіб лише встановлення ними факту керування цією особою таким засобом. Тобто факт порушення водієм інших ПДР України не впливає на наявність чи відсутність в його діях складу іншого правопорушення, яке передбачене пунктом 2.9а ПДР України, та що є предметом апеляційного перегляду.
Посилання захисника на незаконність проходження водієм огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з незаконністю зупинки транспортного засобу з наведенням судової практики КАС в складі ВС, зокрема, у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, не є преюдицією під час розгляду судом справ за складеним протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки правовідносини, які виникають у зв'язку з оскарженням особою постанови про накладення адміністративного стягнення іншим компетентним органом, який є відмінним від суду, та розгляд судом справи про адміністративне правопорушення на підставі складеного протоколу про його вчинення, врегульовані різними видами судочинства, а також свідчать про те, що зміст постанови ВС піддано захисником вільній трактовці, так як правових висновків за викладеною ним доктриною судове рішення ВС не містить.
Крім того пунктами 5, 6, 7 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 1 Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану» на території України, зокрема, і на території Миколаївської області встановлено особливий режим в'їзду та виїзду, руху транспортних засобів, перевірка документів, огляд транспортних засобів тощо.
За відеозаписом, який узгоджується з письмовими доказами, що є у справі, підтверджено, що ОСОБА_2 , перебуваючи у місті Вознесенську Миколаївської області, безпосередньо керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 , та на вимогу поліцейських пройшов огляд на стан сп'яніння, який підтверджено, як під час його проходження, так і на підставі медичного висновку, після чого ОСОБА_2 відсторонено від керування транспортним засобом з роз'ясненням необхідності залучення тверезого водія (запис …009 о 15.00, а.с.6) .
Тому, враховуючи наведене та законодавчо визначені заборони, які діють зокрема на період воєнного стану, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності доказів, які знаходяться в матеріалах справи, та спростовують доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі.
Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_2 призначено з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення та розмір штрафу визначений відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника Ліпатова С. В. залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 липня 2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова