Справа № 308/8798/25
Закарпатський апеляційний суд
18.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/485/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 червня 2025 року, щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 21 червня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної за ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_6 та обрано щодо неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю, в межах строку досудового розслідування, а саме до 20.08.2025.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; не залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідком у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів судового провадження слідує, що 21.06.2025 слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рамках даного клопотання слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_6 терміном на шістдесят днів.
20.06.2025 о 19 год. 25 хв. ОСОБА_6 затримана в порядку ст. 208 КПК України. Того ж дня ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими слідчому судді, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Ухвалою суду констатовано, що обставини кримінального правопорушення та причетність гр. ОСОБА_6 до даного кримінального правопорушення, а також обґрунтованість підозри підтверджується: рапортом оперуповноваженого СБН ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 03.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.04.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-25/6447-НЗПРА від 14.05.2025; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2025; протоколом огляду особи - покупця від 04.05.2025; протоколом вручення технічних засобів від 04.05.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 04.05.2025; протоколом обшуку від 20.04.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.06.2025; протоколом обшуку від 20.06.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, слідчий суддя вказує на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ст. 177 КПК України, зокрема: ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів; впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчиненого є необґрунтованим, а посилання на нього містить формальний характер. Також при обранні запобіжного заходу слідчий суддя взяв до уваги особу обвинуваченої, а саме: ОСОБА_6 є особою молодого віку (27 років), має середню освіту, має зареєстроване та фактичне місце проживання, проживає разом з чоловіком, є матір'ю чотирьох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судима. Врахувавши зазначені обставини, слідчий суддя вказав, що запобіганню встановленим під час розгляду клопотання ризикам можливе не лише при умові тримання ОСОБА_6 під вартою і прийшов до висновку, що достатньо для досягнення вказаної мети застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, а саме: цілодобовий домашній арешт без використання електронних засобів контролю із забороною залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, а саме: до 20.08.2025 року з покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. Зазначає, що необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлена наявністю відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, підозрювана, перебуваючи на волі, може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи інших учасників кримінального провадження. Прокурор вважає, що враховуючи обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, наявність обґрунтованої підозри, а також існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя безпідставно не врахував твердження сторони обвинувачення щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, унаслідок чого було постановлено незаконну ухвалу. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності сторін кримінального провадження береться до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Прокурор ОСОБА_15 подав заяву про розгляд провадження без його участі. Додатково повідомивши, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 скерований 29.07.2025 до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Твердження про незаконність та необґрунтованість рішення, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрювана ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_16 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що обставини кримінального правопорушення та причетність громадянки ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри підтверджується: рапортом оперуповноваженого СБН ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 від 03.04.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.04.2025; висновком експерта №СЕ-19/107-25/6447-НЗПРА від 14.05.2025; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 05.05.2025; протоколом огляду особи - покупця від 04.05.2025; протоколом вручення технічних засобів від 04.05.2025; протоколом видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 04.05.2025; протоколом обшуку від 20.04.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.06.2025; протоколом обшуку від 20.06.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Разом із цим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів; незаконно впливати на свідка ОСОБА_10 у цьому кримінальному провадженні, а також недоведеність прокурором ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 .
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що твердження прокурора про те, що необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлена наявністю відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Letellier v. France, позбавлення волі на досудовій стадії є винятковим заходом. Це означає, що такий запобіжний захід може бути застосований лише у випадках, коли жоден інший, менш обтяжливий захід не може забезпечити досягнення мети провадження.
Тобто, якщо є можливість забезпечити виконання процесуальних обов'язків підозрюваного/обвинуваченого та уникнути перешкоджання розслідуванню іншими засобами, такими як домашній арешт, застава, особисте зобов'язання тощо, то позбавлення волі не повинно бути обрано. Європейський суд з прав людини підкреслює, що презумпція невинуватості вимагає, щоб особа не була обмежена у свободі без вагомих підстав.
Крім цього, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваної ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрювана ОСОБА_6 з моменту обрання їй запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю не виконувала покладені на неї процесуальні обов'язки.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав обґрунтовану оцінку відомостям про особу підозрюваної, зокрема те, що підозрювана ОСОБА_6 є особою молодого віку (27 років), має середню освіту, має зареєстроване та фактичне місце проживання, проживає разом з чоловіком, є матір'ю чотирьох малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судима.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо неї найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Тому доводи апеляційної скарги щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваної, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без використання електронних засобів контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрювану такі процесуальні обов'язки: : прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; не залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з свідком у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 червня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: